Вдовіна О.О.
Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 14-15 квітня 2022 р.)
К.: КНУКІМ, 2022. 294 с. С.88-90.

Подієвий туризм як складова культурної комунікації

У сучасних умовах суспільних змін відбувається значне переосмислення ролі культури, оновлення її форм та функцій. Суспільні процеси приводять до активного розвитку культурної комунікації. Культурна комунікація (від лат. communicatio - повідомлення, communicare - робити спільним, пов’язувати) одне з тих важливих явищ сучасного суспільства, яке помітно позначається на розвитку суспільних відносин всередині кожної країни, між країнами та народами.

Дослідженням поняття культурної комунікації займається багато вітчизняних та зарубіжних науковців і їх підходи до тлумачення різняться. Так, науковець Ю. Сакун [1] визначає культурну комунікацію як процес взаємодії між суб’єктами соціокультурної діяльності з метою передачі або обміну повідомленнями (інформацією, досвідом, душевними станами) за допомогою знакових систем (природничих і штучних мов). На його думку, основними її елементами є: відправник (комунікатор) і одержувач повідомлення (реципієнт); засобом комунікації виступає код, що використовується для передачі повідомлення в знаково-символічній формі, і канал, по якому передається закодоване повідомлення від комунікатора до реципієнта).

Необхідною умовою здійснення культурної комунікації є наявність спільної мови у її суб’єктів, адже у тій мірі, у якій комунікатор і реципієнт мають спільний історико-соціокультурний досвід, вони однаково інтерпретують значення символів, що сприяє встановленню взаєморозуміння між ними. Загалом, культурну комунікацію можемо визначити як процеси соціальної взаємодії, у результаті яких відбувається обмін інформацією та яка може бути здійснена різноманітними інформаційними установами (бібліотеками, архівами тощо), закладами культури (музеями, центрами народної творчості), освітніми закладами. Оскільки, культурна комунікація є складним явищем з багатьма складниками, її підсумком стає реалізація різноманітних соціально-культурних заходів.

Одним із найвиразніших складників культурної комунікації є подієвий туризм. Подієвий туризм - це комплексне поняття, що охоплює подію та сукупність заходів щодо його організації, місця і часу проведення, а також формування і координація туристичних потоків до місця призначення [2]. Основним ресурсом подієвого туризму є організована подія. Основною перевагою даного ресурсу є його гнучкість, можливість змінювати контент, в залежності від поставленої мети.

Подієвий туризм має древні коріння і у своєму розвитку пройшов такі етапи [3]:

  • Перший етап (найдавніші часи - II половина ХІХ століття) - початковий етап розвитку подієвого туризму. Попередницями майбутнього подієвого туризму можна вважати будь-які подорожі, що здійснювались в давні часи з метою відвідання свята чи змагання (наприклад, свята Діоніса, присвяченого збору винограду, чи Олімпійських ігор у Давній Греції). Події були, як правило, місцевого масштабу та національного;
  • Другий етап (II половина ХІХ - II половина ХХ століття) - етап становлення організованого подієвого туризму. Поклав початок організованим подорожам, присвяченим певній події, англієць Томас Кук. У 1851 році у лондонському Гайд-парку був збудований великий павільйон для торгівельно-промислової виставки. Дізнавшись про це, Т. Кук вирішив організувати поїздки на виставку для різних категорій населення. Цей грандіозний план був широко розрекламований і зрештою виставку відвідали більше 165 тисяч осіб;
  • Третій етап (з другої половини ХХ століття до наших днів) - етап масового розповсюдження та функціонування подієвого туризму. У другій половині ХХ століття набувають нових рис, отримують всесвітню популярність і стають візитівками своїх міст Венеціанський, Бразильський та інші карнавали. Регулярно проводяться та притягують мільйони туристів і вболівальників Олімпійські ігри, чемпіонати світу та континентів з різних видів спорту. Започатковуються та стають традиційними кінофестивалі (наприклад, Берлінський, Каннський тощо), гастрономічні фестивалі (Октоберфест (Мюнхен, Німеччина), Паризький салон шоколаду (Франція), Фестиваль морепродуктів (Гров, Іспанія)) та інші. На цьому етапі кожне місто, кожна країна, прагнучи максимально самовиразитись, створює те неймовірне, неповторне враження чарівного свята, яке, відчувши одного разу, вже неможливо забути.

Бразильський карнавал

Теорія розвитку та популярності подієвого туризму базується на трьох взаємопов’язаних аспектах:

  1. поведінці людей, їх вольовому вибору;
  2. емоціях, настроях та установках;
  3. пізнанні, усвідомленні та розумінні подій [4].

Подієвий туризм можна класифікувати за такими напрямами:

  • культурні заходи та святкування (фестивалі, карнавали, святкування ювілейних дат, релігійні події);
  • досягнення у сфері мистецтва (концерти, кінофестивалі, музичні фестивалі й конкурси, театральні прем’єри, бієнале);
  • наука і освіта (конгреси, форуми, симпозіуми, конференції, семінари, олімпіади та конкурси, тренінги, церемонії нагородження);
  • політичні події (саміти, зустрічі глав держав, урочисті церемонії, державні свята, мітинги, демонстрації, інавгурація, партійні з’їзди);
  • бізнес і торгівля (підписання договорів і угод, виставки, технічні салони, ярмарки, аукціони, презентації);
  • спортивні заходи (змагання, олімпіади, чемпіонати);
  • інформаційні заходи за участю засобів масової інформації (прес-конференції, акредитації, залучення рейтингових агенцій);
  • розважальні заходи (національні свята, тематичні свята, професійні свята, спеціальні дозвіллєві заходи, унікальні природні явища, гастрономічні фестивалі, змагання фанатів, флеш-моби) тощо [5].

Особливостями подієвого туризму є відсутність сезонності, можливість прогнозування, масовість, інтерактивність, інноваційність, регулярність подій, стимулювання повторного відвідування дестинацій та видовищність.

Отже, подієвий туризм - це невід’ємна складова культурної комунікації, унікальний вид туризму, який включає багато пропозицій, заходів для туристів практично будь-якої цільової аудиторії. З кожним роком збільшується кількість заходів та мандрівників. Відмінні риси, які складають сильні сторони цього напряму в туризмі і які необхідно враховувати в процесі планування розвитку туристичного сектора на будь-якій території, - це круглий рік, економічна привабливість, оновлення пропозицій, мультиплікаційний ефект (розвиток суміжних галузей) та унікальність [6].

Список використаних джерел

1. Сакун Ю. Культурна комунікація. URL: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Dict_Tem/04.php.
2. Вовк К.М. Подієвий туризм як частина стратегії розвитку регіону. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/vovk4.htm.
3. Устименко Л. Подієвий туризм як історико-культурне явище // Культура і сучасність. 2013. №1. С.88-92.
4. Олійник В., Шикіна О. Сучасний стан та перспективи розвитку подієвого туризму на території України // Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Вип.14. C.487-490.
5. Крупа І. Подієвий туризм як інструмент ефективного розвитку туристичного потенціалу Львівщини. URL: https://www.culturology.academy/wp-content/uploads/KD12_Krupa.pdf.
6. Подієвий туризм - перспективний напрям розвитку Миколаївської області». URL: https://www.hneu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/03/15_Festyval.pdf.