Вітряк А.О., Соколова В.О.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Туристичний та готельно-ресторанний бізнес:
сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку»
(м. Старобільськ, 16-17 листопада 2021 р.)
Старобільськ: Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка, 2021. 380 с. С.22-25.

Інсентив-туризм як спосіб розвитку туризму в Україні

Інсентив-туризм - одна із складових частин MICE (meetings, incentives, conferences, events) туризму, він з'явився ще в середині минулого століття у США.

• M (Meetings) - ділові зустрічі, ділові поїздки, корпоративні семінари, річні збори - програми, що поєднують оптимальне планування робочих зустрічей та охоплюючі пропозиції щодо заповнення вільного часу.
• I (Incentive) - інсентив-поїздки - тематичні програми, метою яких є заохочення та стимулювання працівників, партнерів, клієнтів, дистриб’юторів і ін. До цього ж розділу можна віднести і тімбілдінг-програми, що дозволяють згуртувати колектив, підвищити вміння співробітників працювати в команді.
• C (Conferences) - відвідування або участь у внутрішніх, локальних, міжнародних та інших конференціях, конгресах, симпозіумах, виставках.
• E (Events) - події різного формату, наприклад: свята, знаменні дати компанії, дні здоров’я, сімейні або дитячі свята, що організовуються для працівників компанії, партнерів, дилерів

«Поняття «incentive» (англ.) трактується як спонукальний, заохочуючий. Під даним видом туризму мають на увазі поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі або мотивують їх до більш продуктивної праці у майбутньому, а також проведення виїзних семінарів, нарад, конференцій» [1]. Причому це можуть бути як одноденні поїздки за програмами тимбілдингу, так і поїздки на зарубіжні курорти, де можна поєднувати чудовий відпочинок та навчання.

Інсентив-туризм є глобальним та мультикультурним інструментом управління, грамотне використання якого допомагає підвищити ефективність бізнесу підприємства. Інсентив-туризм успішно використовується багатьма компаніями для формування прихильної організації згуртованого колективу, підвищення мотивації співробітників, а відповідно, та підвищення продуктивності та якості роботи.

Як було зазначено, інсентив-туризм з'явився США і став використовуватися також компаніями з Європи та Азії. Керівники багатьох фірм і компаній у Сполучених Штатах почали наголошувати на задоволенні соціальних потреб своїх працівників, а не тільки на їхній матеріальній винагороді.

В даний час США займають лідируючі позиції щодо кількості інсентив-туристів. Про їхню популярність у США говорить випереджальне зростання витрат американських компаній на заохочувальний туризм у порівнянні з витратами на матеріальне стимулювання праці працівників [2]. Якщо говорити про країни Європи, то найчастіше інсентив-програми для заохочення своїх співробітників використовують компанії Німеччини, Франції та Великобританії.

Також варто відзначити і те, що інсентив-туризм не так схильний до такого фактору, як сезонність. Справа в тому, що програми заохочення, навчання, проведення різних виїзних заходів не залежить від пори року та проводяться організаціями у різні періоди часу.

Інсентив-оператори пропонують на вибір, як правило, 20-30 програм по країнах різного напрямку. Це може бути турнір з гольфу для інсентив-групи в заміському клубі, прогулянка на повітряній кулі, пікнік на альпійській вершині, круїз із музично-танцювальними вечорами, питний або гастрономічний тур [10].

Міжнародні експерти відзначають, що інсентив-туризм чекає велике майбутнє. За їх прогнозами, у XXI столітті він стане головною формою заохочення працівників у провідних галузях світового господарства і його частка в системі мотивації праці збільшиться [2].

Перший інсентив-тур був проведений в 1910 р. в США компанією «National Cash Register Company of Danton». Агенти і дилери компанії були нагороджені безкоштовною поїздкою в Нью-Йорк за відмінні результати в роботі. Початок регулярного використання поїздок у вигляді заохочення було покладено в 60 рр. XX століття завдяки початку польотів цивільних реактивних літаків.

В інсентив-туризмі близько 80% поїздок припадає на Європу, 10 - на США, 6 - на країни Південно-Східної Азії, 4 - на інші напрямки. Рейтинг інсентив-напрямків в європейських туристів очолюють Франція, Іспанія, Швейцарія, Австрія, Кіпр, США, а також острови Карибського бассейну.

Винагорода поїздкою отримує все більшого поширення в Європі. Практика показує, що інсентив-тури є найкращим стимулятором до праці порівняно з будь-яким споживчим товаром. У Великобританії на них припадає 2/5 загальної суми витрат фірм на винагороду своїх співробітників, у Франції та Німеччині -майже половина. Вартість інсентів-турів варіюється від 500 до 1500 дол. США і вище на особу, а тривалість - від двох до семи днів [1].

За даними європейської асоціації з інсентив-туризму (SITE), серед основних країн-постачальників заохочуваних туристів як і раніше лідирують США (близько 60), Великобританія (20) і Німеччина (11%). За останні роки зросла кількість інсентив-відвідувачів з Японії. Що стосується українських інсентив-груп, то їх у Європі одиниці.

Домінуючим сегментом на ринку інсентив-туризму залишаються групові поїздки, не дивлячись на зниження їх частки з початку 80-х років. Число туристів в інсентив-групі може коливатися від декількох до 100 осіб і більше. У половині груп чисельний склад не перевищує 10 осіб. Інсентив-групи комплектуються з працівників виконавчої ланки компаній, працівників середнього і вищого керівних рівнів, а також пересічних споживачів, наприклад, постійних покупців.

На жаль, у Україні цей спосіб заохочення персоналу не користується великою популярністю і зустрічається в більшості випадків у міжконтинентальних корпораціях. Тим часом проведення інсентив-заходів може дуже сприятливо позначитися на моральному кліматі в колективі, задоволеності та прихильності співробітників, а отже, і на фінансових результатах діяльності компанії.

На мій погляд, розвиток інсентив-туризму в Україні має надзвичайно серйозну перспективу.

Суб'єктам туристичної діяльності доцільно провести роботу з розвитку інсентив-туризму у декілька етапів. На першому етапі необхідно розробити максимум можливих пропозицій інсентив-турів, які могли би зацікавити потенційних клієнтів. На другому етапі варто було би вийти на представників керівних ланок підприємств та організацій, а також на їхні профспілкові організації з метою доведення переваг і загальної доцільності впровадження ними таких форм стимулювання співробітників. Серед головних аргументів такої доцільності тут могли би бути наступні:

• підвищення статусу підприємства (організації), зростання його іміджу та відображення рівня успішності;
• зручний спосіб налагодження ділових контактів з іноземними партнерами;
• покращення корпоративного духу, стабілізація ключового складу співробітників, зростання їхнього професіоналізму та прекрасна можливість до їх заохочення.

На третьому етапі необхідно з усією відповідальністю підійти до організації перших інсентив-турів, зробити все можливе, щоби перші клієнти стали постійними. Не в останню чергу тут треба приділити увагу гнучкій ціновій політиці. На четвертому етапі слід розповсюджувати успішний досвід перших інсентив-турів серед потенційних замовників всіма можливими інформаційними каналами та способами комунікації.

Використання інсентив-туризму в Україні є ще дуже далеким від свого максимуму і має великий потенціал для свого розвитку, але, на наш погляд, найбільший успіх отримають ті суб'єкти туристичної діяльності, які першими зрозуміють його важливість і першими розпочнуть реальні кроки щодо його реалізації.

Перелік посилань

1. Правик Ю.М. Маркетинг туризму: підручник. К.: Знання, 2018. Ч.1. 303 с.
2. Статистичний щорічник України за 2016 рік. К.: Державна служба статистики України, 2017. С.171.