Влащенко Н.М., Божко М.М.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії туризму
та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2024 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2024. 342 с. С.308-309.
Характеристика етнографічного туризму та його зв’язок з іншими видами туризму
Сфера туризму в Україні набуває все більшого значення для економічного й соціального розвитку країни та активно інтегрується у глобальну туристичну індустрію. Питання збільшення обсягів туризму (зокрема в’їзного та внутрішнього) залишаються в центрі уваги у програмах розвитку туризму в Україні.
Етнографія, яка також відома як «народознавство», є науковою галуззю, що досліджує культурні та побутові особливості різних народів світу. У контексті туризму це означає, що турист безпосередньо знайомиться з цими особливостями і в певній мірі вивчає їх [1].
Етнографічний туризм представляє собою форму пізнавального туризму, спрямовану на відвідування етнографічних об’єктів з метою вивчення культури, архітектури, побуту та традицій народу (етносу) [1].
У сучасній Україні етнографічний туризм на сьогодні не відзначається значною популярністю. Це пояснюється тим, що учасниками цього напрямку туризму, як правило, є люди похилого віку (пенсіонери). Оскільки в Україні ця категорія туристів подорожує значно менше, ніж представники інших вікових груп, етнотуризм не є настільки поширеним, як інші форми туризму.
Фактично, таке розуміння етнографічного туризму переважає в світовій науці. Проте в окремих країнах, включаючи Україну, термін «етнографічний туризм» часто асоціюється з ностальгічним туризмом. Цю ситуацію, в певній мірі, пояснюють тим, що туристи, які зацікавлені в звичаях та культурі певного етносу, в першу чергу прагнуть ознайомитися з тими народами, з якими у них існують хоча б які-небудь генетичні зв’язки [2].
Етнографічний туризм, у своїй сутності, є ключовою складовою етнічного туризму, оскільки він передбачає ознайомлення з особливостями життя та традиціями місцевого населення з науковою та освітньою метою. Ці подорожі можуть також розглядатися як хобі-тури.
Релігійно-пізнавальний етнічний туризм, як підвид релігійного туризму, акцентує увагу на релігійних звичаях, традиціях та спорудах, які вважаються невід’ємною складовою місцевої культури. Ностальгійний етнічний туризм спрямований на ознайомлення з традиційною культурою територій, де туристи або їхні предки колись проживали. Етнічний агротуризм, як підвид сільського або екологічного туризму, акцентується не лише на участі в традиційних виданнях сільського господарства, але й на пізнанні його етнокультурних особливостей.
Узагальнюючи аналіз структури етнічного туризму, можемо відзначити, що поряд з метою подорожей, важливою рисою є специфіка дестинацій, які переважно включають території компактного проживання певних етнічних груп, народів, націй, що зберегли свою традиційну культуру.
З вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Етнографічний туризм є важливою складовою культурно-пізнавального туризму. Терміни «етнографічний туризм», «ностальгічний туризм» та «родинний туризм» є взаємозамінними. Етнографічний туризм або етнотуризм визначається як підвид культурно-пізнавального туризму, метою якого є ознайомлення з етнографічним потенціалом певної території, її матеріальною та духовною культурою.
Список літератури
1. Плетос С.В. Етнічний туризм Одеської області: стан, проблеми та перспективи розвитку. URL: http://eprints.library.odeku.edu.ua/id/eprint/6382/1/npez_2(24)_2019_176.pdf
2. Худоба В.В., Четирбук О.Р. Загальні поняття культурного та етнічного туризму. URL: https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/21257/1/Лекція-1.pdf