Вичівський П.П., Польова Л.В.
Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасний стан та потенціал розвитку
індустрії гостинності в Україні»
(м. Херсон, 25 квітня 2023 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2023. 172 с. С.94-96.

Культурно-пізнавальний туризм як засіб налагодження міжкультурного діалогу України та Польщі

Культурно-пізнавальний туризм є найкращим способом розширення кругозору людини, ознайомлення з найвідомішими культурно-мистецькими творами людства, що у кінцевому результаті сприяє естетично-духовному розвитку і збагаченню людини. Він поєднує у собі широкий спектр споживчої туристичної діяльності, що формує розуміння характерних особливостей окремої дестинації (культурно-історична спадщина, мистецтво, стиль життя), забезпечуючи відкритість та доступність такої культури. Культурно-пізнавальний туризм є основою наукових і науково-популярних досліджень культури, а також способом залучення різних верств населення до її вивчення.

Поворотним моментом у процесі налагодження міжкультурного діалогу України та Польщі, стало заснування Польського інституту в Києві у 1998 році. Усі керівники даного Інституту, створювали бренд цього закладу як місця, відкритого для польсько-української співпраці у сфері культури та туризму відповідно. Можливістю для всебічної презентації польської культури, стала ініціатива міністра культури і мистецтва Республіки Польща Вальдемара Домбровського, про проведення Польського року в Україні, який відбувся у 2004-2005 рр.

Польський інститут був найважливішим (або принаймні найпомітнішим) елементом розвитку міжкультурного діалогу України та Польщі, а також культурного туризму, але в цій сфері діяло набагато більше інституцій. Найважливішими з яких є наступні:

  • Інститут Адама Міцкевича (заклад спеціалізується на популяризації польської культури за кордоном);
  • Національний культурний центр (є координатором однієї з найважливіших польських стипендіальних програм - Програма міністра культури та національної спадщини «Gaude Polonia», яка призначена для художників, які представляють такі галузі: кіно, фотографія, збереження творів мистецтва, література/переклад, музика, музеологія, образотворче мистецтво, театр, а також історія та критика мистецтва, театру, кіно та музики. Щорічно програмою користуються 50 осіб митці з Центральної та Східної Європи, з яких близько 40 - українці. Крім того, NCK є співорганізатором фестивалю East of Culture, в якому українська складова має своє постійне місце);
  • Міжнародний культурний центр (спеціалізується на популяризації спадщини Центральної та Східної Європи. Є оператором стипендіальної програми, яка адресована іноземним науковцям, що проводять дослідження історико-культурної спадщини Республіки Польща та Центральної Європи. Наразі у 15 випусках програми взяли участь 88 науковців із 30 країн, у тому числі 21 з України) [1].

Крім перерахованих вище інституцій, слід також згадати державні програми обміну молоддю та стипендіальні програми, не пов’язані з культурою, але пов’язані з польсько-українським обміном молоддю. Дуже високий інтерес до цієї програми, найкраще свідчить про справжні масштаби симпатій до України, а передусім про те, що останнім часом вона не зменшується.

Окремою галуззю, яка є надзвичайно важливою для польської ідентичності, а також може бути інструментом для розвитку культурно-пізнавального туризму та реалізації міжкультурного діалогу України та Польщі, є охорона спільної польсько-української культурної спадщини та збереження творів мистецтва. В Україні знаходяться сотні об’єктів, без яких важко уявити польську культуру (наприклад, Оссолінеум - нині Наукова бібліотека В. Стефаника; Личаківський цвинтар). Незважаючи на обмежені ресурси та різноманітні бюрократичні перешкоди, співробітництво в цій сфері з Україною є більш розвиненим, ніж з будь-яким іншим східним сусідом.

Личаківський цвинтар

Безперечно, Польща, особливо у сфері культури та туризму, має в Україні хороші асоціації: як країна, яка надзвичайно зацікавлена в Україні, готова допомагати та співпрацювати. Вже сьогодні можна назвати декілька подій, безпосередньо пов’язаних з розвитком культурно-пізнавального туризму:

  • Фестиваль Бруно Шульца в Дрогобичі;
  • Польсько-український джазовий фестиваль «Jazz Bez»;
  • Фестиваль «Відкриваємо Падеревського».

За останні чверть століття, на карті України з’явилося декілька інституцій, пов’язаних із Польщею які сприяють розвитку культурно-пізнавальногол туризму. Це:

  • Музей Юліуша Словацького в Кременці;
  • Музей Джозефа Конрада-Коженьовського в Бердичеві;
  • Центр польських та європейських студій Єжи Ґедройця в Києво-Могилянській академії та ін. [1].

Розвитку культурно-пізнавального туризму, а відповідно і налагодженню міжкультурного діалогу України та Польщі, сприяє діяльність українських культурних осередків у Республіці Польща. Зважаючи на глибоку соціально-економічну кризу в Україні, фінансування українських культурних центрів за кордоном є мінімальним. Проте, навіть в таких важких умовах на території Республіки Польща діє декілька таких осередків:

  • Центр української культури в Щецині;
  • Український дім у Варшаві;
  • Український центр культури та розвитку;
  • Фундація України;
  • Фундація «Наш вибір» та багато інших.

Отже, активна співпраця України та Польщі в галузі культури не тільки сприяє розвитку культурно-пізнавального туризму у двох країнах, але і є основою налагодження міжкультурного діалогу двох народів.

Список літератури

1. Kowal P. Raport o polskiej polityce kulturalnej na wschodzie. Wroclaw-Wojnowice, 2017. 168 s.
2. Зубенко Д.В. Розвиток фестивального руху в сучасній Україні // Вісник Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» Політологія. Соціологія. Право. 2011. №4. С.111-114.
3. Онацький М. Сучасний стан та перспективи розвитку фестивального туризму // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. 2016. Вип.5. С.145-150.
4. Стрільчук Л.В., Стрільчук В.В. Інституційні складові українсько-польських гуманітарних взаємин і співробітництва: монографія. Луцьк: Волинські старожитності, 2013. 258 с.