Юхновська Ю.О.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 12 листопада 2025 р.).
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2025. Ч.1. 633 с. С.622-624.

Екотуризм як складова сталого розвитку регіонів України

У сучасних умовах екологічні проблеми дедалі більше впливають на соціально-економічний розвиток держав і регіонів. Відповіддю на ці виклики стає орієнтація на принципи сталого розвитку, що передбачають гармонійне поєднання економічного зростання, соціального добробуту та збереження довкілля. Важливим інструментом реалізації цих принципів виступає екотуризм - форма туристичної діяльності, спрямована на відповідальне використання природних ресурсів і залучення місцевих громад до охорони навколишнього середовища [1].

Екотуризм - це вид туризму, орієнтований на відвідування природних територій із метою споглядання, пізнання та збереження довкілля. Його ключовою особливістю є мінімальний негативний вплив на екосистему та сприяння розвитку місцевої економіки.

Для України, що має значний природно-рекреаційний потенціал (Карпати, Полісся, Поділля, узбережжя Чорного та Азовського морів), розвиток екотуризму є перспективним напрямом регіональної політики. Він забезпечує:

• раціональне використання природних ресурсів;
• збереження біорізноманіття;
• створення нових робочих місць у сільських районах;
• залучення інвестицій у сферу рекреації;
• формування позитивного іміджу регіону.

Особливої актуальності набуває співпраця місцевих органів влади, бізнесу та громадських організацій, спрямована на розвиток природоохоронної інфраструктури, еко-стежок, зелених садиб, інформаційних центрів і навчальних програм для туристів.

Екотуризм не лише стимулює економічну активність, а й виконує важливу просвітницьку функцію, формуючи в суспільстві відповідальне ставлення до природи. Його розвиток сприяє підвищенню екологічної грамотності населення та поширенню принципів сталого способу життя.

Екотуризм є невід’ємною складовою сталого розвитку регіонів, адже поєднує економічні, соціальні та екологічні аспекти [3]. Для ефективного розвитку цього напряму в Україні необхідно:

1. Удосконалити законодавче регулювання та державні програми підтримки екотуризму. Сьогодні правова база, що регулює діяльність у сфері екотуризму, є фрагментарною та недостатньо системною. Більшість нормативних актів стосується загальної туристичної діяльності або охорони навколишнього середовища, не враховуючи специфіку екотуризму як окремого напряму.

Необхідно розробити національну концепцію розвитку екотуризму, яка б визначала цілі, принципи, механізми державної підтримки та пріоритетні території для розвитку. Важливим є прийняття спеціального закону про екотуризм, який передбачав би:

• критерії сертифікації екотуристичних об’єктів;
• стандарти екологічної безпеки та якості послуг;
• систему пільг і грантів для суб’єктів малого бізнесу, які працюють у сфері зеленого туризму;
• вимоги до використання природних ресурсів і збереження ландшафтів.

Крім того, держава має створити цільові програми підтримки - наприклад, фінансування еко-стежок, облаштування зон відпочинку, популяризацію внутрішнього екотуризму, а також механізми співфінансування проєктів у співпраці з місцевими громадами та міжнародними організаціями.

2. Розробити регіональні стратегії розвитку зеленого туризму. Кожен регіон України має власну природно-географічну, історико-культурну та соціально-економічну специфіку, що вимагає індивідуального підходу до розвитку екотуризму.

Регіональні стратегії повинні:

• базуватися на оцінці природно-рекреаційного потенціалу територій;
• визначати пріоритетні напрямки (наприклад, гірський, водний, сільський, лісовий екотуризм);
• передбачати заходи із залучення місцевих громад до розвитку туристичної інфраструктури;
• стимулювати підприємництво в сільській місцевості через підтримку зелених садиб, міні-готелів, фермерських господарств;
• передбачати створення партнерств між владою, бізнесом і громадськими організаціями.

Такі стратегії мають бути узгоджені з регіональними планами просторового розвитку, транспортною інфраструктурою та програмами з охорони природи.

3. Розвивати інфраструктуру природно-заповідного фонду. Ефективний розвиток екотуризму неможливий без відповідної інфраструктури природно-заповідних територій. Йдеться не лише про базові елементи (дороги, стоянки, інформаційні стенди), а й про створення комфортних і безпечних умов для перебування туристів.

Необхідно:

• облаштовувати еколого-пізнавальні стежки, оглядові майданчики, місця для відпочинку без шкоди довкіллю;
• створювати екоцентри та туристично-інформаційні пункти в національних парках і заказниках;
• забезпечити цифрову інфраструктуру - карти, навігацію, онлайн-гайди, мобільні застосунки;
• стимулювати розвиток малих підприємств у сфері транспорту, харчування та розміщення, що відповідають екологічним стандартам.

Такі заходи підвищать привабливість природних територій, зменшать антропогенне навантаження на екосистеми та сприятимуть формуванню якісного туристичного продукту.

4. Підвищувати рівень екологічної освіти населення. Формування екологічної свідомості є ключовою умовою сталого розвитку туризму [2]. Екотуризм - це не лише подорож, а й освітній процес, який сприяє вихованню відповідального ставлення до природи.

Для цього потрібно:

• упроваджувати навчальні програми з екології та сталого розвитку в закладах освіти різних рівнів;
• проводити тренінги для екскурсоводів, працівників туристичної сфери, представників громад;
• розвивати систему екоосвітніх заходів - фестивалів, конкурсів, акцій з охорони природи;
• поширювати інформаційні кампанії через ЗМІ та соціальні мережі, спрямовані на популяризацію принципів «зеленого» туризму.

Підвищення рівня екологічної культури населення дозволить зменшити негативний вплив туризму на довкілля, сформувати позитивну репутацію України як країни, орієнтованої на сталий розвиток і відповідальний туризм.

Розвиток екотуризму в регіонах України є перспективним інструментом сталого розвитку, здатним забезпечити збереження природної спадщини та підвищення якості життя місцевого населення.

Список використаних джерел

1. Бойко В.О. Екологічний туризм як складова зеленої економіки // Ефективна економіка. 2021. №4.
2. Миронов Ю.Б. Концепція сталого розвитку туризму // Управління розвитком соціально-економічних систем: Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 15-16 червня 2022 р.). Харків: ДБТУ, 2022. 504 с. С.473-475.
3. Kyrylov Y.Y., Hranovska V.H., Kolokolchykova I.V., Sakun A.G., Nikitenko K.S., Katsemir Y.V. Regional Diversification of Rural Territories with Limited Spatial Location of Green Tourism Objects // Journal of Environmental Accounting and Management. 2020. Vol.8(4). pp.351-363.