Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА





Комих Наталія Григорівна



УДК 316.334.23.


Соціокультурний контекст становлення та розвитку підприємництва в Україні



22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук


Харків – 2006

 

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті

Міністерства освіти і науки України.

 

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

                         Городяненко Віктор Георгійович,

                        Дніпропетровський національний університет,

                        завідувач кафедри теорії та історії соціології.

 

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук,

                                  кандидат економічних наук, доцент

                                  Чернецький Юрій Олександрович,

                                   Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

                                   завідувач-професор кафедри міжнародної економіки.

 

                                  кандидат соціологічних наук, доцент

                                  Дворцова Олена Борисівна,

                                  Національний технічний університет

                                  “Харківський політехнічний інститут”,

                                 доцент кафедри соціології та політології

 

Провідна установа: Інститут соціології НАН України (м. Київ)

                                  відділ економічної соціології

 

Захист відбудеться “21”лютого 2006 р. о 13.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

 

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077,

м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий  “11” січня 2006 року.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради             І.І. Шеремет

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. На сучасному етапі економічних реформ і становлення ринкових відносин в Україні науковий та практичний інтерес до підприємництва невпинно зростає. В умовах радикальних економічних перетворень особливої важливості набуває формування творчої ініціативної поведінки індивіда; реалізація підприємницького потенціалу як в економічній, так і в соціальній сфері суспільства; відтворення підприємницької субкультури; становлення та розширення системи підготовки вітчизняних підприємців. Саме підприємництво є елементом економіки, який завдяки своїй інноваційній специфіці, здатний вивести її на більш цивілізований рівень. Останнім часом не припиняються дискусії про мале підприємництво, як одну з найбільш ефективних форм підприємництва, що сприяє успішному розвитку української економіки. Світовий досвід держав з ринковою економікою показує, що в країнах, де є великі підприємства і корпорації, значна частка валового продукту створюється великою кількістю малих підприємств. Вони є не тільки гарантами гнучкості і динамічності економіки, потужним засобом постійного коректування і збереження структури виробництва, що задовольняє потреби населення в роботі, заробітній платні, соціальних послугах, але й тією сферою, яка дає можливість державі вирішувати соціальні проблеми, а громадянам − самореалізуватися на особистому рівні. Але на шляху розвитку підприємництва виникає низка гострих проблем як економічного, політичного, так і соціокультурного характеру. Незважаючи на те що підприємництво є економічним явищем, в умовах сьогодення аналіз його розвитку неможливо здійснити без урахування соціокультурного контексту.

Ступінь гостроти проблеми, яка досліджується, з одного боку, обумовлений тим, що економічні перетворення, політика економічних і державних структур актуалізують потребу в розвитку малого підприємництва в Україні як основи економічної стабільності, безпеки і підвищення добробуту населення. З іншого боку, існують значні перешкоди соціально-економічного, соціально-політичного, соціокультурного характеру, що супроводжують розвиток малих форм підприємницької активності, наявність яких свідчить про стан кризи малого підприємництва в Україні. У ситуації, що склалася, дослідження даної проблеми неможливе без аналізу соціокультурного контекст розвитку підприємницької активності в соціумі, який включає як об’єктивний, так і суб’єктивний рівні. До об’єктивного рівня слід віднести особливості українського національного характеру, менталітету, схильність українців до підприємницької активності, специфіку соціально-історичного генезису, соціального фону підприємництва в суспільстві. До суб’єктивного рівня відносимо соціальний портрет українського підприємця і властиві йому ціннісно-мотиваційні установки, цільову спрямованість діяльності, наявність специфічних психологічних рис, що сприяють підприємницькій активності, а також субкультурні характеристики. Об’єктивний і суб’єктивний рівні складають соціокультурний контекст розвитку підприємництва як явища в суспільстві. На наш погляд, саме дослідження соціокультурних особливостей формування і розвитку малого підприємництва сприяє розумінню і поясненню специфіки цього процесу в сучасному українському суспільстві.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Незважаючи на зростання наукового і практичного інтересу до підприємницької діяльності взагалі і насамперед малого підприємництва, слід зазначити, що проблема розгляду сутнісних і соціокультурних особливостей підприємництва ще не повністю вивчена і вирішена як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. На сучасному етапі не досить активно розробляються загальнотеоретичні положення, методологічні підходи, а також прикладні аспекти досліджуваної проблеми. Поряд із розмаїттям опублікованих праць з проблематики підприємництва, у вітчизняній соціології спостерігається відсутність комплексного соціологічного бачення природи цього явища, бракує фундаментальних робіт, у яких був би представлений цілісний соціологічний аналіз феномена підприємництва, соціокультурного контексту його розвитку.

Біля витоків теорії підприємництва стоїть англійський економіст Р.Кантільон. Він вперше ввів поняття “підприємець” у науковий обіг. Також вагомий внесок у розвиток уявлень про підприємницьку діяльність і фігуру підприємця зробили такі видатні теоретики, як В.Баумд, Т.Веблен, Ф.Кене, К.Маркс, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, А.Сміт, А.Тюрго. Серед сучасних зарубіжних дослідників феномена підприємництва слід відзначити П.Друкера, І.Кірцнера, У.Оучі, Д.Севеджа, Дж.Тіммонса, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, А.Хоскінга. Вони розглядали підприємницьку діяльність в рамках інноваційної, пов’язаної з ризиком в умовах сучасного ринку, акцентуючи увагу переважно на економічній суті підприємництва, проте відзначали його соціальні, політичні характеристики і функції. Проблему соціально-психологічної специфіки підприємництва, особливостей рис вдачі, властивих підприємцю, мотивацію його діяльності, успішно досліджували Дж.Аткінсон, А.Маслоу, Д.Мак-Клелланд. До традиційних мотивів підприємницької діяльності вони додали “мотивацію досягнення”.

Одними з перших, хто звернувся до дослідження соціокультурних аспектів підприємництва, були М.Вебер, В.Зомбарт, Й.Шумпетер. М.Вебер розглядав ідеальний тип підприємця. Мета його дослідження полягала в пошуку соціокультурних аспектів підприємницької діяльності, які він знаходить в протестантській етиці, що стимулює “дух підприємництва”. Й.Шумпетер серед специфічних характеристик підприємництва виокремив інновацію як визначальну рису і функцію підприємницької діяльності.

Для сучасної вітчизняної соціології проблема вивчення сутності, природи та соціально-економічних, соціокультурних особливостей підприємництва взагалі, і малого особливо, не є принципово новою, але поки що залишається не досить розробленою. А.В.Безгодов, Т.І.Заславська, В.Є.Пилипенко, Ю.Ф.Пачковській, В.В.Радаєв, Є.В.Сірий, Є.І.Суїменко, Л.М.Хижняк, О.М.Шкаратан в своїх роботах звертають увагу на те, що дослідження підприємництва ускладнюється слабкою розробкою і нечіткістю теоретичних підходів до визначення феномена підприємництва, його функцій, структурних компонентів, особливостей формування підприємницького прошарку в суспільстві.

У сучасній науковій літературі продовжуються дискусії про співвідношення категорій “підприємництво” і “бізнес”. В.І.Верховін, Л.О.Колесникова, Ю.Л.Качанов, С.Б.Логінов, Ю.Ф.Пачковський, В.Є.Пилипенко, В.І.Смольков, відзначають, що немає чіткості в підходах до трактування особливостей підприємництва як явища, діяльності, поведінки, процесу.

Слід зазначити, що в сучасному українському і російському науковому дискурсі недостатньо досліджена і представлена проблема соціокультурних особливостей і специфіки малого підприємництва. В основному дослідження направлені на вивчення особливостей підприємництва без виділення його форм і лише частково торкаються соціокультурних характеристик. Результати таких досліджень представлені в роботах учених: А.І.Агеєва, А.Г.Арсеєнка, М.В.Грачьова,  Л.Є.Душацького, А.І.Косих, М.В.Кравченка, Д.А.Кузіна, Є.В.Сірого.

Фундаментальні розробки проблем підприємництва, в яких досліджуються соціокультурні аспекти, історичні особливості його формування, відображені в роботах українських вчених О.В.Бондаренко, О.Б.Дворцової, О.А.Донченко, О.Г.Злобіної, Т.В.Нельги, Ю.Ф.Пачковського, В.Є.Пилипенка, В.О.Тихонович і російських дослідників О.В.Глущенка, Л.В.Дунаєвського, Н.Н.Зарубіної, А.І.Капцова, С.Г.Клімова, Ю.В.Тихонравова.

Соціально-економічні проблеми підприємництва і малого підприємництва на регіональному рівні розглядаються в роботах вітчизняних учених Е.В.Адаменка, Л.Ц.Ваховського, В.Г.Городяненка, А.В.Гилюна, І.Ф.Кононова, Л.А.Панченка.

О.Ю.Бандурович, В.М.Ворона, В.В.Моїсеєв, М.Д.Міщенко, Ю.Ф.Пачковський, В.Є.Пилипенко, В.А.Піддубний, Ю.І.Салюк, Є.І.Суїменко, Є.В.Сірий, Т.В.Ярмак детально досліджують сучасного українського підприємця, його соціальний портрет, мотиви і ціннісно-цільові установки, соціально-психологічні риси. Останнім часом активно застосовується гендерний підхід у дослідженні підприємництва. Гендерна специфіка і особливості підприємництва аналізуються в роботах як російських (Л.В.Бабаєвої, Л.А.Нельсон, А.Є.Чирікової, Н.Г.Ісакової), так і українських вчених (О.В.Іващенко, Н.В.Лавріненко, О.О.Плісовської, В.А.Суковатої).

Таким чином, можна констатувати, що присутній певний науковий досвід дослідження феномена підприємництва як на теоретичному, так і на емпіричному рівні. Проте, незважаючи на широкий спектр розгляду проблем підприємництва, соціокультурні особливості цього феномена в реаліях українського соціуму залишаються недостатньо досліджуваними. У наукових розробках немає чітко сформованих теоретико-методологічних підходів до вивчення підприємництва. Присутня неоднозначність позицій стосовно визначення підприємництва, а особливо малого підприємництва, яке б враховувало не тільки його соціально-економічну специфіку, а й соціокультурні характеристики. Саме відсутність комплексних досліджень соціокультурного контексту розвитку малого підприємництва визначила тему даної дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в рамках кафедральної теми ”Джерелознавство та історіографічне забезпечення викладання соціологічних дисциплін”, над якою працює кафедра теорії та історії соціології Дніпропетровського національного університету, а також Міжнародного дослідницького проекту INTAS “Молодь: соціокультурні орієнтації, проблеми зайнятості, безробіття, соціального захисту” (1999-2000 рр.) та в рамках держбюджетної теми ”Самосвідомість суб’єктів навчального процесу та вдосконалення освітніх технологій в умовах реформування вищої школи” (науковий керівник В.Г.Городяненко, № держреєстрації 0103U000549, 2003-2005р.), що були розроблені кафедрою теорії та історії соціології Дніпропетровського національного університету за безпосередньої участі автора.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в характеристиці соціокультурного контексту розвитку малого підприємництва в умовах сучасного українського суспільства.

Реалізація даної мети вимагає вирішення таких завдань:

- здійснити аналіз основних теоретико-методологічних підходів до осмислення феномена підприємництва і ролі підприємця в суспільстві і визначити можливості їхнього використання для вивчення соціокультурних особливостей малого підприємництва в Україні;
- визначити сутність і характеристики підприємництва з позицій підходу, що розробляється, і на цій основі запропонувати теоретичне визначення підприємництва як явища в суспільстві;
- виявити соціокультурні умови і чинники, що впливають на специфіку розвитку малого підприємництва в Україні;
- визначити субкультурні особливості малого підприємництва на сучасному етапі в умовах українського соціуму.

Об’єктом дослідження є підприємництво як соціальне явище в українському суспільстві.

Предметом дослідження є особливості соціокультурного контексту малого підприємництва, що включає умови і чинники становлення, а також субкультуру малого підприємництва, що формується в українському соціумі.

Методи дисертаційного дослідження. У роботі використовувались: історичний метод (при дослідженні генезису формування підприємництва в Україні), системний і структурний аналіз (при розгляді сутнісних особливостей малого підприємництва і субкультури підприємництва), функціональний аналіз (при розгляді функціональних особливостей малого підприємництва), кроскультурний метод (при дослідженні соціокультурного контексту становлення підприємництва в економічно розвинених країнах), а також методи моделювання, прогнозування, кількісні і якісні методи соціологічного аналізу.

Емпіричну базу дисертаційної роботи складають матеріали соціологічного дослідження "Соціально-економічні проблеми малих підприємств очима їхніх керівників", яке проводилось кафедрою теорії та історії соціології ДНУ разом з науково-дослідницьким відділом Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту за участі автора. Методом стандартизованого інтерв’ювання з використанням вірогідного методу вибірки було опитано 220 керівників малих підприємств

м. Дніпропетровська. Також був застосований якісний метод дослідження - лейтмотивне напівструктуроване інтерв’ю. Було опитано 96 суб’єктів підприємницької діяльності з різних регіонів України. Застосування в дослідженні кількісної і якісної методики дозволяє уникнути обмеженості кожного з цих підходів.

Також використовувався вторинний аналіз матеріалів соціологічних досліджень українських і російських авторів, дані моніторингу Інституту соціології НАН України з 1992 по 2004 рр., статистичні дані, пов’язані з обліком населення, законодавчі акти.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вирішено важливе наукове завдання з проведення ґрунтовної характеристики сутнісних ознак та соціокультурних особливостей малого підприємництва, що розвивається в умовах українського соціуму. Науковою новизною роботи є таке:

- на основі існуючих в науковій традиції теоретичних і методологічних підходів, а також методик дослідження підприємництва, наявних в економіці, соціології, соціальній психології, соціальній культурології, доповнено, розроблено і застосовано інтеграційний соціокультурний підхід до вивчення соціокультурного контексту малого підприємництва;
- у контексті застосованого підходу визначено сутнісні ознаки підприємництва та конкретизовано його теоретичне визначення. Запропоновано визначення підприємництва з урахуванням соціокультурних особливостей та ознак, які відрізняють його від бізнесу;
- виділені та розглянуті компоненти соціокультурного середовища, які обумовлюють специфіку розвитку малого підприємництва в Україні;
- виділені та охарактеризовані структурні складові субкультури малого підприємництва, що розвивається в умовах українського соціуму, а саме: цілі, цінності та установки підприємців, мотивація підприємницької діяльності, особистісні якості підприємця, рівень освіти, зразки підприємницької поведінки. Визначені особливості субкультури малого підприємництва за допомогою соціологічних досліджень.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації значною мірою розширюють можливості дослідження малого підприємництва в сучасному суспільстві та підкреслюють значущість соціокультурних чинників. Запропоноване визначення підприємництва надає можливість вирізняти це явище з низки подібних завдяки конкретизованим сутнісним ознакам. Інтеграційний соціокультурний підхід до аналізу малого підприємництва може слугувати теоретичною і методологічною базою для подальшого дослідження особливостей підприємництва.

Практичне значення результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації роботи можуть бути використані державними і громадськими організаціями для формування державної політики розвитку підприємництва, програм підтримки та лобіювання інтересів підприємців. Також результати є цікавими для суб'єктів підприємницької діяльності, асоціацій підприємців, фахівців законодавчих органів і представників структур управління, щоб спрямувати їхню діяльність на покращення умов реалізації підприємницької активності.

Результати та висновки дослідження можуть бути також використані при розробці і викладанні навчальних курсів “Соціологія підприємництва”, “Економічна соціологія” для студентів соціально-гуманітарних спеціальностей. Розроблені в дисертаційному дослідженні положення і методики можуть бути використані для подальшого вивчення проблем підприємництва.

Особистий внесок здобувача. Усі основні ідеї, положення і висновки дисертації розроблялись автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації і результати емпіричних досліджень було викладено: на ІІ, VI Міжнародних  науково-практичних конференціях: "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" 2000, 2004 рр., в м. Житомирі; на Міжнародній науковій конференції "Харківські соціологічні читання" 2002, 2003, 2004 рр, м. Харків; на Четвертій Всеукраїнській соціологічній конференції "Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства" 2004 р., м. Київ; на Міжнародній науково-практичній конференції „Традиції та інновації викладання гуманітарних дисциплін у вищій школі” 2004 р., м. Дніпропетровськ. Дисертант брала участь у роботі Літньої школи „Гендер у перехідному суспільстві” 2000р., м. Київ і Школі молодих соціологів 2000 р., м. Київ. Результати дисертаційного дослідження апробовані також на теоретико-методологічних семінарах і щорічній підсумковій внутрішньовузівській конференції на кафедрі теорії та історії соціології Дніпропетровського національного університету та кафедрі соціології Дніпродзержинського державного технічного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 12 друкованих публікаціях, чотири з яких – у виданнях, що входять до переліку фахових видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, шести параграфів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 189 сторінок, із яких 176 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел - 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методи, аргументується наукова новизна одержаних результатів, а також їхнє практичне і теоретичне значення, вказується на особистий внесок здобувача та апробацію результатів дисертації.

Перший розділ дисертаційного дослідження – “Теоретико-методологічні підходи до дослідження феномена підприємництва” –  присвячений аналізу основних теоретичних підходів до інтерпретації феномена підприємництва, визначенню суті та шляхів дослідження особливостей соціокультурного контексту розвитку підприємництва.

У першому підрозділі розглядаються особливості еволюції теоретичних уявлень про підприємництво як соціально-економічне явище. Аналізуються теоретико-методологічні підходи, з позицій яких можливе дослідження соціокультурних особливостей підприємництва. Відзначено, що історія формування теоретичних уявлень про підприємництво сягнула за тисячоліття і тісно пов’язана з соціальними, економічними, політичними процесами в суспільстві. Теорії підприємництва, які формувалися за часів становлення індустріального суспільства, мають монофункціональний і дескриптивний характер. При аналізі феномена підприємництва приділялась увага перш за все економічнім рисам, а соціальні характеристики вважалися вторинними. Більшість теорій тільки пояснювала явище підприємництва, а не піднімала питання соціального управління підприємництвом, технології успішного підприємництва. Уявлення про фігуру підприємця були звужені до функціонально-рольової позиції у виробничому процесі. Йому приписувалися певні особистісні якості, проте вони розглядалися як другорядні по відношенню до ресурсів. У постіндустріальний період розвитку економіки відбувається сплеск дослідницької рефлексії проблем підприємництва. Постать підприємця і його діяльність стає однією з центральних в суспільстві як така, що пов’язана з самореалізацією, інноваційними процесами, отриманням прибутку. Теорії підприємництва індустріальної доби не могли дати вичерпне пояснення функціонуванню даного феномена в суспільстві. Сучасні теорії базуються на класичних теоріях підприємництва М.Вебера, В.Зомбарта, Й.Шумпетера, в яких розглядаються соціокультурні аспекти підприємництва, істотно доповнюючи їх.

В дисертації виокремлюються і аналізуються напрямки досліджень, які відображають специфіку формування теорій підприємництва і підкреслюють поліфункціональність даного феномена: підприємництво і соціально-ринкова економіка, підприємництво і політика, підприємництво і ризик, соціально-психологічні і організаційно-управлінські аспекти підприємництва. Підприємництво як особливий вид діяльності і соціально-економічне явище має також позаекономічний характер. Підприємництво взагалі, особливо мале, пов’язане з певною системою цінностей, соціальними орієнтаціями, поведінкою, самовизначенням особи, виконує певні соціальні функції в суспільстві. Саме тому пізнання сутності сучасного підприємництва, його специфіки в конкретний умовах окремого соціуму неможливе без застосування інтеграційного підходу, який базується на поєднанні соціальних і культурних характеристик. Саме інтеграційний підхід розглядається як найбільш оптимальний як в теорії, так і в практиці емпіричного дослідження соціокультурних ознак малого підприємництва.

У другому підрозділі відзначено, що в сучасному науковому дискурсі стосовно підприємництва відсутня теоретико-методологічна чіткість і однозначність у підходах. Підприємництво не розглядається з різних позицій, а емпіричні дослідження мають фрагментарний характер. Однак підприємництво, що починає активно розвиватись на теренах пострадянського простору, потребує ретельного наукового вивчення з застосуванням спеціальних методологій та методів. На початку 90-х в наукових колах не припиняється дискусія про пошук найбільш придатних до вивчення підприємництва методологічних підходів. Досить ефективним, за результатами досліджень, є застосування структурно-функціонального та сферно-структурного підходів при вивченні підприємництва як елементу соціальної структури. Але, на наш погляд, не є досконалим при аналізі соціокультурного контексту підприємництва.

Тому ми вважаємо за потрібне застосування інтеграційного підходу, який на фоні загальнонаукової тенденції міждисциплінарного зближення в галузі гуманітарного знання є передумовою до отримання нового знання в галузі соціології підприємництва, що, безумовно, сприяє вирішенню науково-практичних проблем підприємництва. Слід зазначити, що за теоретико-методологічною спрямованістю дослідження підприємництва в Україні найчастіше мають комплексний характер, оскільки направлені на вивчення як економічних, так і психологічних, соціальних, культурних характеристик. Вибір інтеграційного соціокультурного підходу обумовлений як функціональною специфікою, так і сутнісними ознаками явища підприємництва. Сутність застосованого інтеграційного соціокультурного підходу, на наш погляд, полягає не в поєднанні соціальних і культурних характеристик, а дозволяє розглянути явище підприємництва на мікрорівні, за допомогою принципів соціокультурного підходу: індивіда активного, антропосоцієтальної відповідності, взаємодії культури і соціальності.

У третьому підрозділі розглядаються риси і сутнісні ознаки підприємництва у порівнянні з концептом „бізнес”, доводиться неоднопорядковість цих понять, наводиться визначення підприємництва, яке підкреслює його соціокультурні властивості. Вживане нині в сучасній українській та російській літературі поняття „підприємництво” трактується неоднозначно. Підприємництво розглядається в різних іпостасях: як явище, процес, соціальний інститут, вид поведінки і діяльності. Всі існуючі трактування підприємництва пропонується розділити на дві великі групи. Перший підхід – універсальний, за яким підприємництво ототожнюється з бізнесом, справою. Другий підхід – цілефункціональний, який дозволяє більш чітко визначити сутнісні ознаки підприємництва за його функціями в суспільстві. Аналіз запропонованих підходів показав, що „підприємництво” і „бізнес” поняття не однопорядкові, що унеможливлює їхню взаємозаміну. Поняття „бізнес” - ширше за „підприємництво”. Воно може включати, або не включати підприємницьку функцію, пов'язану з інновацією і креативом. Проте грань між цими поняттями нестійка, і критеріями їхньої відмінності служать соціокультурні показники: інновація, творчість, етичні і моральні норми. Тому пропонується застосувати в даному дослідженні і ввести в науковий обіг таке визначення. Підприємництво – це явище, яке іманентно присутнє в суспільстві та передбачає наявність соціально-економічної активності індивіда, має інноваційний характер, ставить за мету отримання прибутку або капіталізацію доходу, пов'язане з ризиком, невизначеністю, творчим самовдосконаленням, самореалізацією особистості, здійснюване у взаємодії з економічними, політичними, соціальними і культурними інститутами в рамках загальноприйнятих в конкретній культурно-історичній ситуації норм ведення бізнесу, формує певну модель особистості і субкультури.

Другий розділ „Соціокультурні характеристики підприємництва” присвячено вивченню особливостей соціокультурного контексту становлення підприємництва в економічно розвинутих країнах, генезису вітчизняного підприємництва, соціокультурних умов і чинників, які сприяють і перешкоджають розвитку підприємництва. Розглядаються структурні компоненти субкультури малого підприємництва.

У першому підрозділі визначено, що за принципом антропосоцієтальної відповідності підприємництво в процесі розвитку набуває певних ознак і специфічних соціокультурних рис відповідно типам соціальності – доіндустріально-традиційного, індустріально-капіталістичного, постіндустріального, в якому відбувається його формування. Визначається, що українське підприємництво в процесі формування не пройшло певних етапів за типами соціальності в повній мірі. Специфіка українського соціуму полягає у тому, що особливості і характеристики кожного типу соціальності (доіндустріально-традиційної, індустріально-капіталістичної, постіндустріальної) в умовах сучасного українського суспільства змішалися. Наприклад, за цільовою спрямованістю діяльність індивіда в індустріальному суспільстві – це економічний успіх, матеріальна винагорода. Для постіндустріального суспільства економічна винагорода є недостатньою. Для індивіда, що здійснює підприємницьку діяльність в умовах української реальності, важливими є ці два показники: і отримання прибутку, і можливість самореалізуватися. З таких позицій пояснюється специфіка стадії первинного накопичення капіталу, приватизаційні процеси, які в Україні частково пов’язані з кримінальними структурами і стали причиною формування в суспільстві прошарку псевдопідприємців, метою яких є не інноваційна творча підприємницька діяльність на благо суспільства, а отримання прибутку будь-яким шляхом.

Виходячи із специфіки соціальних і культурних проявів у сфері господарювання різних країн, розглядаються соціокультурні контексти, що характеризують культурні і ментальні особливості підприємницької активності: європейський, східний, англо-американський. Українське підприємництво за географічним розташуванням, історичним генезисом та факторами низької довіри до підприємництва і схильністю підприємців до патерналізму є близьким до європейського контексту.

У другому підрозділі визначено, що значний вплив на формування певних національних рис підприємництва, індивідуальної поведінки підприємця здійснюють форми державного і господарського устрою, особливості соціально-економічного генезису, національного характеру, господарського менталітету, релігійні цінності. Виявлені чинники, котрі не сприяли розвитку та легітимізації  підприємництва в суспільстві, а саме запізнення процесу модернізації українського суспільства і відсутність безперервної традиції становлення капіталістичних відносин і класу буржуазії; а також те, що Україна майже до 60-х років ХХ ст. була переважно аграрною країною і міське населення залишалося нечисленним. На відміну від західних країн, де місто виконувало функції центру дрібної промисловості, українські міста і міське господарство, а разом з цим і цехові об’єднання, розвивалися повільно. Такі особливості урбанізації стали причиною того, що серед дрібної буржуазії того часу за етнічним складом були представлені не тільки українці, а і євреї, поляки, росіяни. Українське купецтво, як прошарок в суспільстві було нечисленним, малоактивним і малорухливим. Рисами національного менталітету українців, які обумовлюють специфіку підприємництва, але не сприяють формуванню підприємницького типу в класичному розумінні, є: інтравертизм, перевага емоційного, чуттєвого над раціональним, відсутність прагматизму. Серед важливих соціокультурних характеристик, що сприяють розвитку підприємницької активності і визначають її специфічність, слід виділити: сімейний егоцентризм, поміркований індивідуалізм, прагнення до благополуччя в родині, самореалізації, свободи, успіху, визнанню, наявність творчої ініціативи. Соціокультурна традиція українського населення не сприяла формуванню цивілізованого підприємництва. А у період існування радянської держави і радянської культури, господарський менталітет набув певної форми, яка вилучала підприємницьку активність.

Підприємництво, почавши розвиватися в кінці 80-х, пройшло специфічні етапи. В дослідженні процес формування підприємництва в Україні поділяється на п’ять періодів. Виділені соціокультурні особливості українського підприємництва: наявність інституту соціальних зв’язків (кумівство, дружба, родинні зв’язки), а також патерналізм (очікування підприємцями, особливо малого і середнього рівня, підтримки, захисту, допомоги, пільг з боку держави) є, на наш погляд, соціокультурними бар’єрами, і в той же час визначають специфіку українського малого підприємництва. Серед основних причин, що перешкоджали розвитку малого підприємництва в Україні, виділені такі: інноваційна діяльність мала істотні відхилення від ідеальних норм; соціальна функція проявляється вельми слабо; кількість робочих місць, що виникають, не відповідає числу безробітних; бізнес не сприяє філантропічній діяльності, добродійності; основна частина доходів йде на особисте споживання бізнесменів або відкладається на рахунки в зарубіжних банках, що сприяє процесам тінізації в економіці. Генезис українського малого підприємництва характеризується декількома специфічними рисами. Однією з головних особливостей є те, що становлення підприємництва, його активізація були викликані політичними методами, а не еволюційним шляхом, історичною обумовленістю чинників і подій, що іманентно розвиваються в суспільстві. Принципи і сутність нового явища – підприємництва – не встигають проникнути в свідомість більшості населення, оскільки нове не виникає природним шляхом, а є наслідком змін в устрої життя, ціннісних орієнтаціях, традиціях, світогляді людей. Виходячи з таких передумов, реформування економіки і зміна в усіх сферах суспільства залежать від компетенції політичного керівництва країни, співвідношення політичних сил. Іншою особливістю є те, що розвиток середнього і малого бізнесу відбувався зусиллями суб’єктів господарювання, тобто можна сказати, знизу. Тоді як одним з механізмів виникнення крупного бізнесу є обмін влади на власність. Для багатьох людей підприємницька діяльність мала вимушений характер як одна з можливостей отримання додаткового прибутку і незалежності.

У третьому підрозділі розглядається субкультура малого підприємництва, аналізуються її структурні компоненти. А саме охарактеризовані такі структурні компоненти субкультури малого підприємництва – цілі, цінності та установки підприємця, мотивація підприємницької діяльності, особистісні якості підприємця та освітній рівень, зразки підприємницької поведінки. У дисертації наводяться емпіричні підтвердження тому, що самореалізація є основною ціллю підприємницької діяльності, але вона тісно пов’язана з отриманням прибутку та покращенням матеріального становища. Серед основних цінностей відмічені сім’я, чесність і порядність, здоров’я. Основними мотивами є самостійність, прагнення до збагачення. Для заняття підприємницькою діяльністю необхідні певні особистісні риси. А саме ініціативність, незалежність, самовпевненість, здатність переконувати і встановлювати зв'язки, комунікабельність, схильність до творчості, завзятість і наполегливість, цілеспрямованість, готовність до ризику, відкритість до інновації, орієнтація на ефективність і якість, прагнення бути поінформованим, підвищувати свій освітній рівень. З наведених якостей видно, що одні з них – результат навчання і досвіду, інші – є природженими. Саме присутність природжених якостей є актуальним для підприємця в реалізації його діяльності. Ці якості формуються як результат складних процесів соціалізації. Наявність і формування природжених якостей у підприємця пояснюється за допомогою концепції “габітуса” П.Бурдьє. Підприємницький габітус формувався в ході історії і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, і його сутність залежить від культурно-історичних умов, соціокультурних характеристик окремого соціуму. Підприємницький габітус відповідає тим ролям і моделям поведінки, які в суспільстві асоціюються з підприємництвом. Саме завдяки габітусу ми поводимося так, як вимагає оточуюче середовище.

У структурі субкультури малого підприємництва важливе значення мають зразки підприємницької поведінки. Вони формуються на основі габітуса і тих цільових, ціннісних, моральних і мотиваційних установок, які приймає дана субкультура. Відповідні поведінкові стратегії породжують також економічні і політичні умови, в яких розвивається вітчизняне мале підприємництво. Аналіз підходів до типологізації підприємницької поведінки в науковій літературі і дані проведеного нами якісного дослідження дозволили зафіксувати цілераціональну стратегію підприємницької поведінки, адаптивну стратегію поведінки і прагматичну стратегію.

У висновках підведено підсумки дослідження, формулюються основні положення, що відбивають зміст дисертаційної роботи. Одним із результатів здійсненого дослідження є обґрунтування і застосування інтеграційного соціокультурного підходу до дослідження малого підприємництва, розробка теоретичного поняття “підприємництво”, розгляд етапів становлення та чинників розвитку українського підприємництва.

Аналіз теоретико-методологічних підходів і емпіричних досліджень до вивчення підприємництва у вітчизняній соціології показав, що цей феномен є маловивченим як в теоретичному, так і в емпіричному плані. Існують фрагментарні напрацювання щодо соціально-економічних, соціально-психологічних і соціокультурних особливостей підприємництва. Розглянуті основні напрями формування уявлень про підприємництво підтверджують методологічну неспроможність чисто економічного підходу до дослідження даного явища. Підприємництво як особливий вид діяльності і соціально-економічне явище багато в чому має позаекономічний характер. Воно виконує в суспільстві не тільки економічні функції, але й соціальні, культурні, тому підприємницька діяльність пов'язана із зміною в системі цінностей, орієнтацій, поведінці і самовизначенні особи. У підприємництві переплітаються різні чинники: економічні, соціальні, психологічні, соціокультурні. Тому, на наш погляд, при соціологічному підході до розгляду сучасного малого підприємництва виникає необхідність інтеграційного аналізу даного феномена. Необхідно враховувати всі теоретико-методологічні напрацювання, які присутні в рамках суміжних з соціологією дисциплін: економіки, психології, культурології. Саме тому інтеграційний соціокультурний підхід є тим теоретико-методологічним напрямом, в рамках якого бачиться перспектива подальшого вивчення малого підприємництва. У дисертації доведено, що оптимальним в дослідженні соціокультурного контексту малого підприємництва є інтеграційний соціокультурний підхід, що базується на принципах активної особистості, соціального і культурного взаємопроникнення, антропосоцієтальної відповідності.

Дослідження також показало, що на сучасному етапі формування уявлень про підприємництво як на теоретичному, так і на емпіричному рівні не є доцільною розробка і застосування уніфікованого теоретико-методологічного підходу. Категоріально-понятійна неоднозначність в соціології підприємництва у визначенні підприємництва зумовила розробку авторського визначення концепту підприємництва в порівняльній його характеристиці з концептом бізнесу.

У ході дослідження розглянута функціональна специфіка малого підприємництва. У рамках соціально-економічних функцій ми відзначаємо, що малі підприємства не перебудовують стару управлінську систему, а створюють нову, на відміну від великих, які виникли на базі державних підприємств в результаті їхньої приватизації, тому зберегли стару управлінську структуру, дещо модернізувавши її. По-друге, малі підприємства значною мірою, на наш погляд, схильні проявити себе в реалізації соціальних і соціокультурних функцій. У рамках малого підприємництва набагато легше самореалізуватися індивіду. По-третє, мале підприємництво більш придатне до реалізації інноваційної функції за рахунок швидкого впровадження інновацій, нових технологій і продукції.

Вітчизняне підприємництво формувалося в складних історичних і соціокультурних умовах, завдяки чому набуло специфічних рис і особливостей. Відсутність безперервної традиції становлення капіталістичних відносин і формування класу буржуазії, запізнення процесу модернізації українського суспільства обумовили розвиток підприємництва не за класичним європейським сценарієм. Соціокультурні чинники, а саме, національний характер, традиції, православна віра, не призводили до культивування і розвитку підприємницького духу населення.

Аналіз результатів емпіричного дослідження підприємництва, проведений на основі використання як об'єктивних, так і суб'єктивних показників, дозволив констатувати, що серед чинників, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в цілому в Україні, респонденти відзначають: бюрократію, слабку держпідтримку, несправедливу податкову політику, нестійку економіку, слабку законодавчу базу, корупцію, нерозвинену підприємницьку етику, тіньовий бізнес. У здійсненні своєї діяльності підприємці покладаються на власні знання і уміння, а також на професійну компетентність своїх співробітників. Важливим чинником успішності є наявність соціальних зв'язків (знайомих, друзів, родичів) у сфері бізнесу. Цей чинник підкреслює наявність сімейного егоцентризму як соціокультурного чинника, який визначає специфіку українського малого підприємництва. Показовою є значущість чинника держпідтримки, яка, як відзначають експерти, дуже слабка з боку держави. Цей факт свідчить, на наш погляд, про те, що схильність до патерналізму стає специфічною характеристикою українського підприємництва.

Особливості генезису підприємництва, виділені в ході дослідження, зумовили сучасний стан субкультури малого підприємництва. Тому ми відзначаємо, що підприємці не схильні ставити глобальні цілі своєї діяльності, направлені на підйом вітчизняної економіки, розвиток виробництва. Цілі в основному мають індивідуалізований характер і не направлені на служіння суспільним ідеалам, інтересам суспільства і держави. Для підприємців пріоритетними є фундаментальні, загальнолюдські цінності (сім'я, чесність, порядність, здоров'я) і тільки потім матеріальне благополуччя. Менш важливі цінності: віра в Бога, авторитетність, лідерство, патріотизм. Важливим є і той момент, що цінність сім'ї посідає перше місце в структурі ціннісних орієнтацій. Цей факт ще раз підкреслює сімейну спрямованість українського підприємництва, що є сприятливою основою для розвитку малого підприємництва. Серед головних мотивів підприємницької активності ми виділяємо прагнення до самореалізації, незалежності і самостійності, отримання прибутку.

Представлена в дослідженні субкультура малого підприємництва, на наш погляд, характеризується певною замкнутістю і безперспективністю. Підприємницька діяльність не має суспільної спрямованості: у середовищі підприємців не актуальні ідеї патріотизму, служіння суспільству, а сама активність найчастіше носить вимушений характер. Мале підприємництво тільки йде по шляху завоювання соціокультурних позицій своєї легітимності в масовій свідомості українців і формування специфічних соціокультурних особливостей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Комых Н.Г. Контур социальных проблем и препятствий на пути предпринимательства как социального слоя // Грані. – 1999. - № 5. – С.83-85
2. Комых Н.Г. Социально-экономические проблемы развития малого предпринимательства (мнение экспертов) // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2002. – С.382-384.
3. Комых Н.Г. Предпринимательские практики как способ самореализации индивида в обществе // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – С.395-399.
4. Комих Н.Г. Функції сучасного підприємництва: теоретико-методологічний аспект // Грані. – 2005. - № 1. – С.92-95
5. Комых Н.Г. Принцип системного похода к анализу предпринимательства // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 5. – Дніпропетровськ. РВВ ДНУ. – 1999. – С.174- 177
6. Комых Н.Г. Риск в структуре предпринимательского поведения // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 7. – Дніпропетровськ. РВВ ДНУ. – 2001. – С.37- 41
7. Комих Н.Г. Гендерні особливості мотивації підприємницької діяльності // Гендер і культура. Збірник статей. Упорядники В.Агеєва, С.Оксамитна. – К.: ФАКТ. – 2001. – С.209-214
8. Комых Н.Г. Концепты “предпринимательство” и “бизнес”: общее и особенное // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 9. – Дніпропетровськ. РВВ ДНУ. – 2003. – С.157-162
9. Комих Н.Г. Соціокультурні особливості становлення підприємництва в сучасній Україні//Проблеми розвитку соціологічної теорії.. Збірник наукових матеріалів. Вип.4. – К.: Інститут соціології НАНУ. – 2004. – С.211-214
10. Комых Н.Г. Теоретический потенциал структуралистского конструктивизма при анализе предпринимательства // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 9. – Дніпропетровськ. РВВ ДНУ. – 2004. – С.150-158
11. Комых Н.Г. Предпринимательская деятельность в структуре социально-экономических ориентаций молодежи // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 травня 2000 року / Відп. ред. А.В. Іванченко. - С.122-123
12. Комых Н.Г. Социально-экономические проблемы молодежи в сфере малого предпринимательства // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 травня 2004 року /Відп. ред. А.В. Іванченко. – С.66-67

АНОТАЦІЇ

Комих Н.Г. Соціокультурний контекст становлення та розвитку підприємництва в Україні – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі вивчення особливостей соціокультурного контексту розвитку малого підприємництва в умовах українського суспільства. На основі ґрунтовного аналізу існуючих теорій підприємництва виявлено можливості їхнього використання в дослідженнях соціокультурної специфіки формування малого підприємництва. Обґрунтовано доцільність застосування інтеграційного соціокультурного підходу, який базується на принципах: активної особистості, соціального і культурного взаємопроникнення, антропосоцієтальної відповідності.

У контексті застосованого підходу конкретизоване теоретичне визначення підприємництва, яке підкреслює соціокультурні особливості та іманентний характер підприємництва як явища в суспільстві, а також ознаки, за якими підприємництво відрізняється від бізнесу.

Виділені та розглянуті соціокультурні фактори, що впливають на розвиток підприємницької активності, а саме: національний характер, менталітет, релігія. Виділені та охарактеризовані структурні елементи субкультури малого підприємництва (цілі, цінності та установки підприємця, мотивація підприємницької діяльності, особистісні якості підприємця і освітній рівень, зразки підприємницької поведінки), визначено їхню сутність та особливості в умовах українського соціума.

Ключові слова: підприємництво, мале підприємництво, бізнес, субкультура малого підприємництва, соціокультурне, мотиви, цінності, габітус підприємництва.

 

Комых Н.Г. Социокультурный контекст становления и развития предпринимательства в Украине − Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04. − специальные и отраслевые социологии. − Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2005.

Диссертационная работа посвящена исследованию особенностей социокультурного контекста становления и развития предпринимательства в Украине. На основе переосмысления присутствующих в научной традиции теоретических и методологических подходов, методик исследования предпринимательства, дополнен, разработан и применен интеграционный социокультурный подход к изучению социокультурного контекста малого предпринимательства на микроуровне, который базируется на принципах: активной личности, антропосоциетального соответствия, взаимодействия культуры и социальности. Посредством использования количественных и качественных методов исследования получен, проанализирован и представлен эмпирический материал, характеризующий социокультурный контекст развития предпринимательства в Украине.

В контексте применяемого подхода конкретизировано теоретическое определение предпринимательства. Предложенное определение подчеркивает имманентный характер предпринимательства, а также сущностные и социокультурные признаки, отличающие его от бизнеса. В ходе исследования рассмотрена функциональная специфика малого предпринимательства. Отмечается, что в рамках социально-экономических функций малые предприятия не перестраивают старую управленческую систему, а создают новую, в отличие от крупных, которые возникли на базе государственных предприятий, посредством их приватизации, поэтому сохранили старую управленческую структуру, несколько ее модернизировав; малые предприятия в большей мере, на наш взгляд, склонны проявить себя в реализации социальных и социокультурных функций. В рамках малого предприятия гораздо легче самореализоваться индивиду; малое предпринимательство более способно к реализации инновационной функции посредством быстрого внедрения инноваций, новых технологий и продукции.

В работе отмечаются специфические черты генезиса малого предпринимательства, а именно: становление предпринимательства, его активизация были вызваны политическими методами, а не эволюционным путем, исторической обусловленностью факторов и событий, имманентно развивающихся в обществе. Развитие среднего и малого бизнеса происходило усилиями субъектов хозяйствования, т.е. можно сказать, снизу. Для многих людей предпринимательская деятельность носила вынужденный характер как одна из возможностей получения дополнительного дохода и независимости.

Охарактеризованы социокультурные среды, оказывающие влияние на развитие малого предпринимательства: национальный характер, менталитет, религия, социально-исторические особенности генезиса. В работе подчеркивается семейная направленность украинского предпринимательства, что является благоприятной основой для развития малого предпринимательства.

Выделены основные этапы процесса становления предпринимательства в Украине, проанализирована специфика каждого из пяти этапов. Определена сущность и выделены структурные компоненты субкультуры малого предпринимательства: цели, ценности и установки предпринимателя, мотивация предпринимательской деятельности, личностные качества предпринимателя и образовательный уровень, образцы предпринимательского поведения.

В работе подчеркивается, что предпринимательская деятельность не несет общественной направленности: в среде предпринимателей не актуальны идеи патриотизма, служения обществу, а сама активность чаще всего носит вынужденный характер. Малое предпринимательство только находится на пути завоевания социокультурных позиций своей легитимности в массовом сознании украинцев и формирования специфических социокультурных особенностей.

Ключевые слова: предпринимательство, малое предпринимательство, бизнес, субкультура, субкультура малого предпринимательства, социокультурное, мотивы, ценности, габитус предпринимательства.

 

Komyкh N.G Social and cultural background of the formation and development of enterprise in Ukraine. − Manuscript.

The dissertation for a candidate's degree in Sociology on the speciality 22.00.04. - special and branch sociologies – V.N.Karazin Kharkiv National University, Kharkiv. 2005.

The dissertation is devoted to the investigation of the social and cultural peculiarities of enterprise formation and development in Ukraine. On the basis of theoretical and methodological approaches and the methods of enterprise investigation present in the scientific tradition, an integrated social and cultural approach to the research of small enterprise social and cultural background has been developed and applied.

In the context of the approach applied theoretical definition of enterprise is specified. The definition proposed in the dissertation underlines the essence and social and cultural features of enterprise which distinguish it from business. The main stages of enterprise development in Ukraine have been pointed out and investigation. The characteristic features of each stage have been analyzed. The essence and structural components of small enterprise subculture are defined.

Key words: enterprise, small enterprise, business, subculture, small enterprise subculture, social and cultural features, reasons, values, gabytus of enterprise.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.