Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Матковський Роман Богданович

УДК 330.524

Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання

Спеціальність 08.01.01 – „Економічна теорія”



АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук



Київ – 2003 р.


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Міністерства освіти та науки України, м. Дрогобич.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Мочерний Степан Васильович,
Тернопільська академія народного господарства, професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ніколенко Юрій Васильович

Академія муніципального управління, завідувач кафедри економіки.

кандидат економічних наук, доцент Радченко Володимир Васильович
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії, м. Київ.

Захист відбудеться “14” листопада 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201

Автореферат розісланий    “13” жовтня 2003 р .

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми: В Україні продовжується процес трансформації адміністративно-командної системи в соціально-орієнтовану економіку, яка передбачає поєднання державного регулювання із ринковим саморегулюванням, а також плюралізм форм власності. Для економіки будь-якої країни, а передусім для перехідної, важливою проблемою є дослідження сутності, джерел розвитку та використання економічного потенціалу країни. Це пов’язано з тим, що економічний потенціал виступає тією основою, на якій базуються розробки майбутніх тенденцій в економіці, визначення пріоритетних напрямів тощо. З огляду на це актуальним є дослідження методологічних, теоретичних основ економічного потенціалу, ефективного його використання.

Сучасний стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил,  не забезпечення належного відтворення їх елементів.

Недосконала політика використання економічного потенціалу України не тільки не сприяє позитивному розвитку економічних процесів, а й виступає як самостійний чинник поглиблення кризи.

Таким чином, нині існує необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом економічного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи, її окремих підсистем та елементів.

Серед робіт вітчизняних учених щодо дослідження економічного потенціалу є праці таких економістів, як А.Задоя, О.Левченка, І.Лукінова, С.Мочерного та інших. Крім того, аналізу природного потенціалу присвячені праці В.Іваницького, Л.Руденка, С.Лісовицького, трудового потенціалу – В.Врублевського, М.Кіма, С.Трубича, С.Пирожкова, проблем інформації та інформаційного потенціалу – В.Вовка, О.Горбатюка, Є.Панченка, Е.Семенюка, І.Толішка, інтелектуального капіталу та потенціалу – І.Каленюк, А.Чухна, науково-технічного – Ю.Васильчука, Є.Ростова, А.Філіпенка, А.Фукса. Серед російських вчених аналізом деяких аспектів економічного потенціалу та його елементів займалися такі вчені, як П. Ігнатовский, А.Панкратов, зокрема дослідженням природного потенціалу - Б.Бабаєв, Ю.Дмитревский, В.Ланцов, Т.Хачатуров; трудового потенціалу – А.Панкратов, Ю.Дмитревский, Н.Шляпіна, Г.Сергєєва, М.Гольдин; науково-технічного В.Будавея, С.Хейман та інші. Поміж західних вчених, які значною мірою орієнтуються на вивчення факторів економічного зростання: Р.Барро, Г.Беккер, П.Дуглас, Ч.Коба, Н.Калдор, П.Ромер, Р.Солоу та інші.

Проте не всі аспекти сутності економічного потенціалу, його окремих сторін та їх використання висвітлені з достатньою ступінню глибини. Найменш дослідженим є, зокрема, політекономічний контекст такого потенціалу, його основних елементів. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі проблеми, які досліджувалися в дисертації, є складовими планової теми “Проблеми становлення економічної освіти у Львівському регіоні”, що виконувалась колективом кафедри економіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Особисто автором підготовлено розділ „Науковий потенціал та його використання”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розкриття сутності економічного потенціалу, визначення його внутрішньої структури, шляхів комплексного використання та вдосконалення наявного економічного потенціалу і його нарощування у майбутньому.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань: з’ясувати основні методологічні принципи дослідження сутності економічного потенціалу; комплексно проаналізувати структуру економічного потенціалу, дати політекономічну характеристику окремих його елементів; розкрити механізм використання економічного потенціалу України наприкінці 90-х рр. - на початку ХХІ ст.; вивчити й узагальнити теорію і практику світового досвіду щодо визначення та використання економічного потенціалу і обґрунтувати шляхи вдосконалення використання економічного потенціалу України та його відтворення в головних елементах.

Об’єктом дослідження є процес формування, відтворення та використання економічного потенціалу країни.

Предмет дослідження - сутність, структура та механізм використання економічного потенціалу України.

Теоретичну і методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання, зокрема, такі його елементи, як принцип суперечності, системно-структурний підхід, принцип історизму.

Під час написання роботи також були використані деякі статистичні методи порівняльного аналізу, зокрема порівняння в динаміці, табличне і графічне представлення даних. За допомогою методу аналогії досліджено досвід використання економічного потенціалу в інших країнах.

Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів:

- поглиблено теорію економічного потенціалу. Зокрема, у категорії “економічний потенціал” виділено речовий зміст, який розкриває його зв’язок з розвитком сучасної системи продуктивних сил, та суспільну форму, що розкриває і характеризує взаємозв’язок цієї категорії з відносинами економічної власності. Шляхом синтезу речового змісту і суспільної форми економічного потенціалу розкрито його внутрішню економічну сутність;

- розвинуто комплексне визначення категорії „економічний потенціал” з урахуванням еволюції економічної системи - як сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані, основних джерел, засобів країни та елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу;

- вперше обґрунтовано політекономічну сутність таких складових економічного потенціалу як:

- природного, включає відносини економічної власності між людьми з приводу видобування і привласнення природних ресурсів та їх використання в поєднанні з природними умовами в усіх сферах суспільного відтворення;

- вдосконалено трудового, охоплює систему виробничих відносин між окремими індивідами, трудовими колективами, соціальними верствами і державою з приводу відтворення і використання працездатного населення країни;

- наукового, визначає відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу отримання, використання та привласнення наявних результатів наукових досліджень (та тих, що можуть бути мобілізовані) для реалізації основних цілей держави у сфері науки;

- технічного, охоплює виробничі відносини між різними суб’єктами господарювання з приводу створення і використання системи технічних засобів та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення;

- технологічного, включає виробничі відносини між різними суб’єктами господарювання з приводу використання різних способів залучення засобів праці у процес виробництва з метою перетворення предметів праці відповідно до потреб суспільства та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення;

- інформаційного, визначає відносини економічної власності між різними економічними суб’єктами з приводу створення власних, збирання, накопичення, обробки та використання різноманітних видів і форм інформації для задоволення потреб окремого індивіда, трудового колективу і суспільства;

- доповнено внутрішню структуру економічного потенціалу інформаційним потенціалом та потенціалом організаційно-економічних відносин у відповідності з еволюцією економічної системи та її ускладненням.

- запропоновано і аргументовано шляхи створення відповідного середовища для покращення ефективності використання та відтворення основних елементів економічного потенціалу країни.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість дослідження полягає в тому, що обґрунтовані у дисертації методологічні висновки та теоретичні узагальнення є певним внеском у розвиток теорії економічного потенціалу та, певною мірою, економічного зростання. Вони можуть бути використані у процесі вдосконалення економічної політики держави, у визначенні пріоритетних напрямків розвитку національної економіки тощо.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються при розробці робочих програм та методичних матеріалів з дисциплін “Основи економічної теорії” та “Макроекономіки”, а також при читанні лекцій і проведенні семінарських занять із зазначених дисциплін.

Основні пропозиції, викладені у дисертаційному дослідженні, що, зокрема, стосуються природного та наукового потенціалів, використовувалися при розробці стратегій ефективного використання відповідних потенціалів Дрогобицького району в рамках державних програм “Ріпак”, “Етанол”, розроблених згідно Указу Президента України №688 від 22.06.1999 р., та галузевої “Програми впровадження вирощування та переробки ріпаку в Україні на 2000-2005 роки” Міністерства аграрної політики України у відповідності до закону України №1391-XIV від 14.01.2000 року “Про альтернативні види рідкого та газового палива” (довідка №2/26-998 від 03.03.2003 р.)

Основні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовуються при розробці стратегій ефективного використання та розширеного відтворення природного, трудового та наукового потенціалів Львівської області в рамках державної програми (довідка №219/15-а від 11.02.2003 р.) а також при підготовці Проекту Закону “Про концепцію розвитку економічного потенціалу України” (№608/41 від 12.03.2003 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювалися на: V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент організацій-діагностика, стратегія, ефективність”, Трускавець, 1999, тема: “Економічний потенціал України”; конференції Пенсільванської Економічної Асоціації-2000. Кларіонський університет (США), тема: “Economic Potential of a Country and it’s Structure”; науково-практичній конференції викладачів факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету, тема: “Деякі аспекти використання економічного потенціалу України”, 2001 р.; науково-практичній конференції викладачів факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету, тема: “Трудовий потенціал України та ефективність його використання”, 2002 р.; науково-практичній конференції викладачів факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету; тема: “Стан та використання інформаційного та технічного потенціалів в Україні”, 2003 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, загальним обсягом 1,62 друк. арк., з яких 3 статті у фахових наукових виданнях, 2 в Економічній енциклопедії, 1 стаття у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 150 сторінках машинописного тексту. Робота містить 13 таблиць на 13 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках. Список використаних джерел включає 201 найменування і викладений на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовані її мета, завдання, предмет, об’єкт, визначено методологічну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні проблеми дослідження економічного потенціалу” з’ясовано методологічні принципи аналізу економічного потенціалу як економічної категорії, його структуру та основні методи обчислення.

Методологічною основою дослідження сутності економічного потенціалу, як і інших економічних явищ та процесів, є діалектичний метод дослідження.

Автор у ході дослідження використав передусім такі методологічні принципи, як принцип суперечності, системно-структурності та історизму.

Принцип суперечності в економічному дослідженні передбачає виділення матеріально-речового змісту, що розкриває взаємозв’язок будь-якої економічної категорії з розвитком продуктивних сил, та суспільної форми, яка характеризує взаємозв’язок цієї категорії з виробничими відносинами або відносинами економічної власності. З точки зору речового змісту економічний потенціал повинен сприяти прогресу кожного елемента продуктивних сил, а саме: людини (як головної продуктивної сили), засобів виробництва, інформації, науки (специфічна продуктивна сила), використовуваних людьми сил природи (енергія сонця, вітру, ядерна енергія тощо), форм та методів організації виробництва.

Суспільна форма економічного потенціалу повинна бути такою, щоб сприяти розвиткові прогресивних та ефективних форм власності. Будь-які джерела, можливості чи сукупність елементів стають економічним потенціалом тоді, коли вони переходять у чиюсь власність для майбутнього залучення у виробництві насамперед з метою отримання прибутку. Простежуючи зв’язок економічного потенціалу із власністю, необхідно в категорії "економічний потенціал" виділити кількісну (що формує речовий зміст) і якісну сторони, що відображає виробничі відносини між економічними суб’єктами з приводу привласнення економічних благ. Крім того, слід виділяти юридичний, соціальний та політичний аспекти економічного потенціалу. Юридичний аспект такого потенціалу виявляється у праві законодавчих органів затверджувати відповідні нормативні акти, що визначають володіння, розпорядження і користування потенціалом країни, встановлювати частки приватної, державної та інших форм власності. Соціальний аспект економічного потенціалу відображає процес становлення і розвитку соціальних верств і груп населення, взаємодію між ними у залежності від способу отримання відповідної частини національного багатства. Політичний аспект категорії "економічний потенціал" розкривається у виявленні впливу різних суб’єктів на політику держави. Більший політичний вплив мають ті суб’єкти, які володіють чи розпоряджаються більшою частиною економічного потенціалу країни, перш за все природними ресурсами.

Принцип системності при з’ясуванні сутності економічного потенціалу означає виділення його окремих підсистем та елементів: потенціал продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Цей принцип у контексті економічного потенціалу передбачає взаємопов’язаність усіх елементів потенціалу, які доповнюють один одного. Таким чином, внаслідок існування причинно-наслідкового зв’язку інтенсивне і нераціональне використання тільки одного з елементів потенціалу потенційно може призвести до виникнення негативних тенденцій у системі в цілому.

Найважливішим елементом системного підходу при з’ясуванні економічного потенціалу є принцип цілісності. Це означає, що категорія, яка досліджується, чи будь-яке економічне явище повинно бути розглянуте як сукупність відносно самостійних елементів, які володіють певними особливостями розвитку і разом формують систему, котрій притаманні відповідні ознаки, не властиві окремим її складовим. Виходячи з вищенаведеного принципу, дисертант доводить, що економічний потенціал країни повинен складатися з достатньої кількості елементів, використання яких забезпечило б економічне зростання та розвиток.

Конкретизацією цілісності виступає структурний аналіз, який полягає у визначенні внутрішніх зв’язків між окремими елементами чи підсистемами. Використання даного підходу до аналізу економічного потенціалу передбачає з’ясування функцій кожного з потенціалів та їх взаємозв’язок. Зв’язок між складовими елементами економічного потенціалу визначає зрілість існуючих виробничих відносин між людьми і ступінь досконалості господарського механізму, що обумовлює ці відносини. Величина економічного потенціалу, його якісний ріст і зміст в основному формується у процесі суспільного виробництва і залежить від рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.

Системно-структурний аналіз також передбачає з’ясування таких двох сторін економічного потенціалу, як його використання та його відтворення. Для будь-якого економічного процесу необхідним є залучення відповідного потенціалу чи декількох потенціалів відповідно до поставлених задач.

Важливою методологічною передумовою аналізу сутності економічного потенціалу є принцип історизму, при застосуванні якого економічне явище розглядається в контексті його історичного становлення і розвитку. Так, щодо сутності й структури економічного потенціалу принцип історизму слід пов’язувати з аналізом економічної системи, оскільки елементи економічної системи виступають елементами економічного потенціалу. Даний принцип через відтворення історії еволюції економічного потенціалу у декількох суспільно-економічних формаціях дає змогу прослідкувати появу нових елементів, таких, як потенціалу організаційно-економічних відносин, інформаційного потенціалу, з одного боку, і наповнення традиційних елементів новим змістом, з іншого.

Виходячи з вищенаведених принципів та ґрунтуючись на аналізі основних точок зору щодо сутності економічного потенціалу, в дисертації обґрунтовується таке визначення його сутності: це сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

У політекономічному розрізі економічний потенціал - це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, що виступають основним джерелом розвитку економічної системи, її можливостей.

Різноманітний склад і поєднання внутрішніх елементів економічного потенціалу країни відображає різні сторони і рівні розвитку економічної системи. Таким чином, найбільш повно провести аналіз структури економічного потенціалу дозволяє аналіз з позиції елементів економічної системи, які, у свою чергу, виступають внутрішніми елементами економічного потенціалу.

З урахуванням принципів, наведених вище, автор розкриває структуру економічного потенціалу країни і аргументує визначення сутності та структури основних його елементів наступним чином:

- Природний потенціал - це сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, природних умов і ресурсів, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ. У політекономічному аспекті природний потенціал можна визначити як відносини економічної власності між людьми з приводу видобування і привласнення природних ресурсів та їх використання в поєднанні з природними умовами в усіх сферах суспільного відтворення. Він забезпечується географічним розміщенням, кліматом, природними ресурсами та екологічною ситуацією.

На думку дисертанта, не можна абсолютизувати важливість географічного розміщення, оскільки воно ще не визначає економічне зростання чи занепад. Водночас, стійкіший розвиток спостерігається серед країн, які знаходяться у північній півкулі. Це зумовлено наступними факторами: довгими східно-західними вісями природних зон, що проходять у помірних районах (технологічне поширення є більш активним у рамках однієї зони) та активним обміном ресурсами і технологіями між країнами через їхню відносну близькість (низькі транспортні витрати). Окрім географічного розміщення, природні ресурси відіграють важливу роль в економіці країни та у визначенні стратегічних пріоритетів.

- Трудовий потенціал - це кількість та якість наявних трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки. У політекономічному аспекті цю категорію можна визначити як систему виробничих відносин між окремими індивідами, трудовими колективами, соціальними верствами і державою з приводу відтворення і використання працездатного населення країни. Він характеризується кількісною і якісною сторонами. Тенденції динаміки народонаселення визначають чисельність трудових ресурсів, його склад, розмір зайнятості, що, в свою чергу, має вплив на сукупний попит і пропозицію, споживання і, в кінцевому підсумку, на економічне зростання.

- Науковий потенціал - це сукупна можливість національної економічної системи генерувати необхідні знання, що втілюється в кількісних і якісних характеристиках винаходів та нововведень і визначається чисельністю та професійністю вчених, зайнятих у різних сферах науки. У політекономічному аспекті науковий потенціал - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу отримання, використання та привласнення наявних результатів наукових досліджень (та тих, що можуть бути мобілізовані) для реалізації основних цілей держави у сфері науки. Результатом наукової діяльності виступають нові знання (винаходи) та удосконалені методи використання вже існуючих знань (нововведення).

- Технічний потенціал (потенціал засобів праці) можна визначити як сукупність можливих та перспективних технічних засобів, що використовуються чи можуть бути використані у НДДКР та виробництві і спрямовані на підвищення продуктивності суспільної праці. В політекономічному аспекті технічний потенціал - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу створення і використання системи технічних засобів та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення.

- Технологічний потенціал - це сукупність методів залучення засобів праці у виробництво для перетворення предметів праці на продукцію для кінцевого споживача чи для наступного залучення що визначається рівнем соціально-економічного розвитку. У політекономічному аспекті - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу використання різних способів залучення засобів праці у процес виробництва з метою перетворення предметів праці відповідно до потреб суспільства та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення.

- Інформаційний потенціал - наявні та такі, що можуть бути мобілізовані обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства. У політекономічному аспекті інформаційний потенціал - це відносини економічної власності між різними економічними суб’єктами з приводу створення власних, збирання, накопичення, обробки та використання різноманітних видів і форм інформації для задоволення потреб окремого індивіда, трудового колективу і суспільства.

- Економічний потенціал техніко-економічних відносин - це сукупність відносин економічної власності, що функціонують і розвиваються у процесі розвитку спеціалізації, кооперації, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Цей потенціал характеризується насамперед ступенем розвитку суспільного поділу праці, здатністю відносин спеціалізації, кооперування та ін. підвищувати ефективність суспільного виробництва.

- Економічний потенціал організаційно-економічних відносин - це сукупність відносин економічної власності, що функціонують і еволюціонують у процесі розвитку форм та методів менеджменту, маркетингу, обміну досвідом та ін. Цей потенціал визначається розвиненістю використовуваних форм та методів господарювання.

- Економічний потенціал відносин економічної власності характеризується плюралізмом і розвиненістю існуючих типів та форм власності, характером і рівнем розвитку продуктивних сил, економічною політикою держави та іншими чинниками.

- Економічний потенціал господарського механізму визначається потенціалом системи основних форм, методів і важелів використання економічних законів (найважливіша функція господарського механізму), розв’язання існуючих соціально-економічних суперечностей, реалізації відносин власності, розвитку людини і її потреб та забезпечення узгодження функціонування всіх елементів економічної системи в усіх сферах суспільного відтворення.

У розділі 2 „Трудовий потенціал та людський розвиток в Україні” розглядається структура трудового потенціалу як елемента економічного потенціалу України, його використання та людський розвиток в Україні в умовах перехідної економіки.

Трудовий потенціал характеризується кількісними і якісними параметрами. Кількісна сторона трудового потенціалу визначається чисельністю працездатного населення, статево-віковою структурою, кількістю робочого часу, відпрацьованого працездатним населенням, чисельністю безробітних. Якісними характеристиками трудового потенціалу є стан здоров’я, загальноосвітній та професійно-кваліфікаційний рівень, схильність носіїв праці до мобільності, конкурентоздатність робочої сили та ін.

З 1989 року в Україні спостерігається чітка тенденція до зменшення народжуваності з одночасним зростанням смертності як у міських, так і в сільських поселеннях, причому природний приріст більш негативний в останніх. У 2001 р. природний приріст населення склав – -367,5 тис. Очікувана тривалість життя є на низькому рівні і станом на 2001 рік становить для чоловіків 62,4 роки, а для жінок – 73,6. У зв’язку з цим, необґрунтованою була пропозиція уряду щодо необхідності підвищення пенсійного віку, оскільки вже зараз кожний третій робітник не доживає до пенсії. Крім того, екологічна ситуація в Україні не сприяє ефективному використанню та достатньому відтворенню трудового потенціалу. Тенденції депопуляції підсилюються значним погіршенням стану здоров’я населення. Залишається високою і зростає інвалідність працюючого населення. Загальна кількість інвалідів сягнула близько 1,5 млн. чоловік, у тому числі – 135,5 тис. дітей. Спостерігається тенденція до зростання психічно хворих та хворих на алкоголізм. Це створює серйозну загрозу виродження українського народу, загрожує національному суверенітету країни.

За умов нинішньої моделі трансформації виникає цілий ряд суперечностей. Так, одна група суперечностей виявляється тоді, коли клани є реальними власниками засобів виробництва, що призводить до зростаючого відчуження трудових колективів від них і від результатів трудової діяльності. Інша група суперечностей, які зумовлені невідповідністю законодавчих актів і реальних економічних процесів, призводить до ситуації, за якої законодавча база про право власності перетворюється на декларацію і не відповідає характеру виробничих відносин, що мають місце насправді.

За допомогою приватизації не була створена широка соціальна база, яку можна було б використовувати для успішного здійснення демократичних перетворень. Більш того, за роки її проведення посилився розрив між багатими і бідними.

У дисертації дано аналіз людського розвитку і висвітлена його роль у подальшому вдосконаленні людського потенціалу, що на даний момент виступає одним з найважливіших показників, які характеризують не тільки рівень економічного зростання, але й рівень справедливого розподілу його результатів, відновлення довкілля, підвищення добробуту тощо.

Для визначення індексів людського розвитку використовуються наступні показники: індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), індекс бідності населення для країн що розвиваються (ІБН-1), індекс бідності населення для вибраних розвинутих країн (ІБН-2), індекс розвитку з урахуванням ґендерного фактору (ІРҐФ), та розміру ґендерних повноважень. Таким чином, індекс людського розвиту - це інтегральний показник, що характеризує розвиток людини: довголіття, знання та рівень життя. Довголіття вимірюється очікуваною тривалістю життя. Знання вимірюється сукупністю наступних двох компонентів: рівня грамотності дорослого населення (становить 2/3 загального показника) та коефіцієнтом сукупного вступу у навчальні заклади (1/3). Рівень життя вимірюється реальним ВВП на душу населення з урахуванням паритету купівельної сили.

Україна займає 80 місце і належить до країн із середнім рівнем розвитку людського потенціалу (ІРЛП становить 0,748). Тенденції зміни ІРЛП в Україні за період 1990-2000 рр. показують значні його втрати. Однак, цей індекс перевищує рівень ВВП в Україні, що свідчить про значне недовикористання людського потенціалу.

Найбільш позитивний вплив на загальний показник розвитку людського потенціалу в Україні визначає освітній потенціал (33 місце в рейтингу). Однак згідно індексу очікуваної тривалості життя та ВВП (рівнем життя), Україна знаходиться відповідно на 100 та 102 місцях.

У контексті підвищення показника індексу розвитку людського потенціалу у дисертації виділено зростання платоспроможного попиту населення та підвищення конкурентоздатності робочої сили.

Згідно з теорією конкурентних переваг дисертант виділяє людський потенціал, який впливає на конкурентоспроможність країни через факторні умови та попит на товари і послуги на внутрішньому ринку. До факторних умов, окрім іншого, включають людські ресурси, які характеризуються кількістю, кваліфікацією, вартістю робочої сили та ресурсом знань - сумою наукової, технічної та ринкової інформації. Таким чином, вкладання в людські ресурси - освіту, кваліфікацію, дохід і т.д. підвищує конкурентоздатність нації.

Попит на товари і послуги, його структура, залежить від купівельної спроможності населення. Попит значною мірою визначає характер та швидкість запровадження новацій та формує вимоги до кваліфікації працівників. Тому вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, науку, розвиток соціальної інфраструктури водночас стимулює попит та покращує його структуру.

Зростання платоспроможного попиту, у свою чергу, виступає передумовою збільшення виробництва за рахунок: змін в ідеології оподаткування, забезпечення прямого зв’язку між ефективністю праці та її оплатою й збільшення частки оплати праці в сукупних витратах виробництва; реформування системи професійних пільг, оскільки на даний час ця система в Україні не зменшує рівень майнового розшарування населення, а в деякій мірі і сприяє його зростанню.

У розділі 3 „Природний та науково-технічний потенціал України” аналізується структура та використання природного і науково-технічного потенціалів в Україні.

Україна характеризується зручним геополітичним розміщенням, домінуванням помірного клімату та достатньою кількістю природних ресурсів. Це, за незмінних інших умов та правильному підході, сприяє економічному зростанню економіки. Із сукупності природних ресурсів передусім слід виділити ґрунти, найбільш родючі з яких - чорноземи (69,3% земельного фонду). Сільськогосподарські угіддя, а також природні умови визначають один з основних пріоритетів у використанні природного потенціалу України. Крім того, у процесі глобалізації наявні складові економічного потенціалу України будуть визначати місце країн у системі міжнародного співробітництва та конкуренції.

У дисертації на основі фактичних даних досліджено стан сільського господарства в Україні. Незважаючи на зміни у відносинах власності, сільське господарство не стало на шлях стабільного розвитку. Порівняно з 1990-1991 рр. валове виробництво продукції сільського господарства в Україні зменшилось вдвічі. Найбільш негативно вплинуло на розвиток сільського господарства відсутність цінового паритету на сільськогосподарську та промислову продукцію.

Досліджуючи сільське господарство, автор зазначає, що хоча спад подолано, база для стабільного економічного зростання у цій сфері ще не сформована. Це зумовлено нераціональною аграрною політикою уряду і неефективністю аграрних реформ, значним зубожінням населення.

Сільське господарство, як сировинна галузь, стало засобом нагромадження капіталу в інших галузях. Важливим недоліком його розвитку є: прихований продаж земельних паїв; отримання фермерських кредитів під великі відсотки, а продаж сільськогосподарської продукції відбувається за низькими цінами, оскільки настає термін оплати кредиту; надання паїв крупним фермерам, котрі нерідко не проводять виплати. Усе це створює несприятливі умови для розвиту сільськогосподарського виробництва і вимагає радикальних змін, в основі яких повинен лежати процес трансформації економічних відносин і насамперед відносин економічної власності в сільському господарстві.

Оскільки до складу економічних відносин входять техніко-економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності, то матеріальною основою змін у сільському господарстві є передусім зміни у технологічному способі виробництва, що передбачає впровадження нової техніки, нових форм організації виробництва та праці. У переважній більшості господарств, що трансформувалися і працюють на приватній основі, спостерігається перехід на примітивні технології (переважно ручну працю) та натуральне господарство, що спричиняє загрозливу ситуацію, за якої більшість сільськогосподарських підприємств припинять виробництво продукції на основі сучасних технологій.

Зміни у сфері економічної власності повинні передбачати реформи в сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення - ціноутворенні, оподаткуванні, заробітній платні тощо, а зміни у сфері юридичної власності мають на меті відповідно зміни у землеволодінні, землекористуванні та землерозпорядженні.

У дисертації обґрунтовано доцільність існування плюралізму форм власності у сільському господарстві з домінуванням колективної форми, а також показано сумнівність положення, що приватна власність є важливішим фактором, що впливає на ефективність господарювання, ніж розміри підприємства.

Щодо фінансово-кредитного механізму у контексті реформування сільськогосподарського сектору, то необхідним є забезпечення фінансово-кредитними ресурсами за ставками, не вищими за світові (не більше 1% на місяць).

Реформи у сфері організаційно-економічних відносин передбачають якісні зміни процесу управління сільськогосподарськими підприємствами, запровадження маркетингу.

Сільськогосподарське виробництво також вимагає збільшення кількості висококваліфікованих працівників, а отже перегляду концепції підготовки фахівців як на стадії бакалаврату, так і на наступних рівнях освіти.

Науковий потенціал України був важливою складовою потенціалу колишнього Радянського Союзу і орієнтувався перш за все на загальносоюзні потреби. Однак, з часу створення самостійної держави, виявилося, що наявний науково-технічний потенціал України є структурно нераціональним. Протягом 1991-2003 рр. відбувався некерований процес руйнування цього потенціалу, що призвів до зміни мотивації у творчій праці та розірвання єдиного ланцюга, який поєднував науку і освіту з промисловістю. В Україні відсутня належна основа для подальшого розгортання науково-технічної революції, оскільки наука, техніка та виробництво відносно розмежовані, відсутні відповідні взаємозв’язки між ними.

На сучасному етапі розвитку суспільства наука перетворилась на один з найважливіших факторів, що забезпечують ефективний економічний розвиток. Здатність генерувати та впроваджувати досягнення НТП є одним з найголовніших факторів забезпечення конкурентоздатності як окремого підприємства, так і всієї економіки. Функцію продуктивної сили наука реалізовує, перш за все, традиційно, через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил. Крім того, наука виступає самостійним фактором виробництва. У процесі перетворення науки на продуктивну силу, у ній з’являються функції управління виробництвом, розширення меж продуктивної праці сукупного працівника. Поряд з цим, проходить поглиблення суспільного поділу праці, розширення масштабів товарного виробництва.

Пріоритети України у розробці та впровадженні нових технологій повинні здійснюватися в рамках державних програм та проектів як у традиційних технологічних галузях (металургія, енергетика, хімічна промисловість, сільське господарство), так і у нових високотехнологічних напрямах: освоєння космосу, розвиток авіації, біотехнологій, створення інформаційних і телекомунікаційних систем, нових речовин і матеріалів, а також засобів охорони здоров’я.

Кількісні та якісні показники кадрового забезпечення наукового потенціалу поки що не характеризуються істотним покращенням.

Щодо фінансування науково-технічних розробок, слід забезпечити зростання питомої ваги фінансування з вітчизняних джерел для потреб української промисловості.

Наявний парк машин, наукових приладів та іншого устаткування, що експлуатується науковими організаціями, знаходяться у критичному стані, оскільки коефіцієнт зношення перевищує 50% у 76% від загальної кількості. Обсяги централізованих капітальних вкладень унеможливлюють нормальне відтворення науково-технічного потенціалу.

У дисертації проведено аналіз системи інформаційного забезпечення щодо технологій пошуку, передачі, накопичення, обробки і зберігання інформації. Інформаційні ресурси є носіями і формою існування об’єктів інтелектуальної власності, яка виступає основою розвитку науково-технічного прогресу.

Впровадження нових інформаційних комп’ютерних мереж істотно відстає від параметрів розвинутих країн світу. Спостерігаються позитивні тенденції у забезпеченні організацій (підприємств) засобами обчислювальної техніки. Поряд з тим, частка серверного забезпечення у порівнянні із персональними ЕОМ є дуже малою, в середньому 1:470, що не дозволяє будувати високопродуктивні інформаційні системи та створювати відповідний ІТ-ландшафт підприємства.

Згідно технологічних укладів, відтворювальна структура вітчизняної промисловості не відповідає вимогам часу. В Україні 5-й технологічний уклад (електротехнічна промисловість, верстатобудівна та інструментальна, приладобудування, виробництво побутових приладів та машин, авіаційна промисловість, хіміко-фармацевтична та поліграфічна промисловості) не перевищує 5% промислового виробництва.

Недостатня кількість відносин міжнародної спеціалізації та кооперування у сфері наукової роботи позбавляє економіку України її важливих чинників розвитку. Таким чином мають місце суперечності між речовою та суспільними формами та між речовою та організаційною формами розвитку продуктивних сил.

Українське законодавство, що регулює інтелектуальну власність і налічує понад 30 законодавчих, 20 підзаконних і понад 50 відомчих актів, є недосконале та не відповідає вимогам міжнародних угод і протоколів, не визначає прав на різні форми інтелектуальної власності.

На основі дослідження питання науково-технічного потенціалу дисертант виділяє наступні перспективні зміни в цій області: слід вдосконалити українське законодавство, що регулює інтелектуальну власність, включаючи визначення прав на різні форми інтелектуальної власності; зменшувати надходження в Україну застарілих та малоефективних технологій; на практиці стимулювати інтенсивне застосування сучасних високоефективних технологій; підвищувати рівень інтелектуалізації вітчизняного експорту.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, щодо визначення сутності економічного потенціалу, його основних структурних елементів, механізму формування та використання в умовах перехідної економіки України. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування:

1. Методологічною основою дослідження сутності економічного потенціалу є діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є методи суперечності, системно-структурності та історизму.

2. Виходячи з методологічних принципів та ґрунтуючись на аналізі різних точок зору щодо сутності та структури економічного потенціалу, дається таке комплексне авторське визначення його сутності: це сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу. Обґрунтовано авторське визначення економічного потенціалу у політекономічному аспекті: це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, яка виступає основним джерелом розвитку економічної системи, її можливостей.

3. У дисертації економічний потенціал доповнено новими елементами (відповідно з структурою економічної системи) та вперше дається визначення їх сутності в політекономічному аспекті. Структурними елементами економічного потенціалу є природний, трудовий, науковий, технічний (потенціал засобів праці), технологічний, інформаційний потенціали, економічний потенціал техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності, та економічний потенціал господарського механізму.

4. Найважливішу роль серед елементів економічного потенціалу відіграє трудовий потенціал. Проте внаслідок нераціональної соціально-економічної політики керівництва країни цей потенціал було значною мірою зруйновано. Це виявляється у значній декваліфікації працюючого населення внаслідок значного безробіття, масової міграції за кордон, руйнування професійно-технічної освіти та ін. Найбільш позитивний вплив на загальний показник розвитку людського потенціалу в Україні здійснює освітній потенціал.

5. Сільськогосподарські угіддя в сукупності із природними умовами визначають один з основних пріоритетів у використанні природного потенціалу України. Матеріальною основою змін у сільському господарстві є передусім зміни у технологічному способі виробництва, що передбачає впровадження нової техніки, нових форм організації виробництва та праці. Зміни у сфері економічної власності повинні передбачати реформи у сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення. Доцільно розвивати плюралізм форм власності у сільському господарстві з домінуванням колективної форми. Сільськогосподарське виробництво в Україні потребує перегляду суті підготовки фахівців як на стадії бакалаврату, так і на наступних рівнях освіти.

6. У контексті наукового та технічного потенціалів України необхідним є відродження тісної взаємодії науки та виробництва. Потрібним є впровадження нових інформаційний комп’ютерних мереж на основі якісного серверного забезпечення. Слід вдосконалити законодавство для врегулювання питання інтелектуальної власності, зменшувати імпорт застарілих та малоефективних технологій та збільшувати рівень інтелектуалізації вітчизняного експорту.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Матковський Р.Б. Деякі теоретичні проблеми визначення сутності економічного потенціалу // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. Економічна. – Львів, 2000. – Випуск 7, 2000 р. – С.192-196 (0,3 д.а.).
2. Матковський Р.Б. Економічний потенціал продуктивних сил у структурі економічного потенціалу країни // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб. наук.-прикладних праць. – Львів: Вісник НУ „Львівська політехніка”, 2000. – №405. – С. 303-308 (0,61 д.а.).
3. Матковський Р.Б. Соціально-економічні аспекти власності у контексті аналізу економічного потенціалу країни // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб. наук.-прикладних праць. – Львів: Вісник НУ „Львівська політехніка”, 2002. – № 457. – С. 336-339 (0,4 д.а.).

В інших виданнях:

4. Баб’як М.М., Матковський Р.Б. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність”. 8-9 квітня 1999р. – Київ – Трускавець: КНЕУ, НТТУУ “КПІ”, ДДПУ, 1999. – С.88 (0,06 д.а. із яких особисто автору належить 0,03 д.а.; автором розкрито шляхи ефективного використання основних елементів економічного потенціалу).
5. Матковський Р.Б. Виробничий потенціал // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: ... С. В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001 . – С. 196 (0,03 д.а.).
6. Матковський Р.Б. Природний потенціал // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Редкол.: ... С. В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002 . – С. 15 (0,22 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Матковський Р.Б. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Київський національний економічний університет. - Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних та практичних питань формування і використання економічного потенціалу України в умовах перехідної економіки. У роботі розкрито основні методологічні аспекти дослідження сутності економічного потенціалу країни, розглянуто його структуру.

Проведено аналіз таких елементів економічного потенціалу як: природний, трудовий, науковий, технічний, технологічний, інформаційний потенціали, потенціал техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму. Особлива увага звертається на розгляд природного потенціалу, трудового потенціалу, наукового та технічного потенціалів.

На основі аналізу вітчизняної та світової практики використання економічного потенціалу автором пропонуються концептуальні підходи до використання економічного потенціалу України в перехідний період.

Ключові слова: економічний потенціал, природний потенціал, трудовий потенціал, інформаційний потенціал, науковий потенціал, технічний потенціал, технологічний потенціал.

АННОТАЦИЯ

Матковский Р.Б. Экономический потенциал Украины и пути его эффективного использования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. – экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет. - Киев, 2003.

В диссертации раскрыты основные теоретико-методологические принципы исследования сущности экономического потенциала, его структуры, механизма формирования и использования в условиях переходной экономики.

Методологической основой исследования сущности экономического потенциала является диалектический метод исследования (такие методологические принципы, как принцип противоречия, системно-структурности, историзма).

Уточнено комплексное определение экономического потенциала.

В экономическом потенциале разграничиваются количественная (та, что формирует вещественное содержание) и качественная (та, что отображает производственные отношения между экономическими субъектами по поводу присвоения экономических благ) стороны. Кроме того, выделен юридический, социальный и политический аспекты экономического потенциала.

Основываясь на анализе основных точек зрения на сущность экономического потенциала и применении методов диалектики в диссертации дано комплексное политэкономическое его определение: это система отношений экономической собственности между людьми во взаимодействии с развитием производительных сил и базисными элементами хозяйственного механизма, которая является основным источником развития экономической системы, ее возможностей.

Экономический потенциал страны должен состоять из достаточного количества элементов, использование которых обеспечивало бы экономический рост и развитие. Внутренняя структура экономического потенциала дополнена информационным потенциалом и потенциалом организационно-экономических отношений в соответствии с эволюцией экономической системы и ее усложнением. Впервые обоснована политэкономическая сущность таких составных экономического потенциала, как природный, научный, технический, технологический, информационный потенциалы, улучшена характеристика трудового потенциала.

Трудовой потенциал характеризируется количественными (численность работоспособного населения, возрастно-половая структура, количество отработанного им рабочего времени, численность безработных) и качественными (состояние здоровья, общеобразовательный и профессионально-квалификационный уровень, конкурентоспобность рабочей силы и др.) параметрами.

Проведен анализ демографической ситуации в Украине. В диссертации показано, что в процессе проведения приватизации не была сформирована социальная база для успешной реализации демократических преобразований. Кроме того, увеличился разрыв между богатыми и бедными.

В диссертации дан анализ человеческого развития и показана его роль в дальнейшем улучшении человеческого потенциала, который на данный момент является одним из наиболее важных показателей не только уровня экономического роста, но и справедливого распределения его результатов, повышения благосостояния, восстановления окружающей среды и др.

Для определения индекса человеческого развития используются следующие показатели: индекс развития человеческого потенциала, индекс бедности населения для развивающихся стран, индекс бедности населения для выбранных развитых стран, индекс развития с учетом гендерного фактора. Таким образом, индекс человеческого развития является интегральным показателем, характеризирующим такие стороны развития человека, как долголетие, знание и уровень жизни. Основываясь на анализе этого индекса, показано значительное недоиспользование человеческого потенциала Украины.

В контексте улучшения показателя индекса человеческого развития в диссертации выделены рост платежеспособного спроса и повышение конкурентоспособности рабочей силы.

Проведено исследование природного и научно-технического потенциалов, а в пределах первого особое внимание уделено сельскому хозяйству. На основе анализа фактических данных показано, что несмотря на преодоление спада, база для стабильного экономического роста в этой сфере еще не сформирована вследствие нерациональной аграрной политики, неэффективности аграрных реформ, бедности населения. В диссертации сделан вывод, что в основе радикальных изменений в сельском хозяйстве должен лежать процесс трансформации экономических отношений и, прежде всего, отношений экономической собственности. Доказана необходимость существования плюрализма форм собственности с доминированием коллективной трудовой.

На основе анализа использования научного и технического потенциалов показаны негативные тенденции их разрушения, раскрыты основные недостатки и противоречия: количественные и качественные стороны кадрового обеспечения, финансирование исследований, информационное обеспечение, международная специализация и кооперация, законодательство. В контексте улучшения использования научно-технического потенциала автором выделены следующие изменения: улучшение украинского законодательства, регулирующего интеллектуальную собственность, уменьшение импорта старых и малоэффективных технологий, стимулирование интенсивного использования высоких технологий. 

Ключевые слова: экономический потенциал, природный потенциал, трудовой потенциал, научный потенциал, технический потенциал, информационный потенциал, технологический потенциал.

ANNOTATION

Matkovskyy R.B. Economic potential of Ukraine and ways of effective using it. - Manuscript.

The dissertation is for obtaining a scientific degree of candidate of economic sciences by specialization 08.01.01. - Economic Theory. – Kyiv National Economical University. – Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to the theoretical-methodological and practical aspects of forming and using of economic potential of a country. A structure of an economic potential is ascertained. The author defines the following elements: natural potential, labour potential, scientific potential, technical potential, technological potential, informational potential, economic potential of technical-economical relations, and economic potential of organisational-economical relations, economic potential of relations of economic ownership, and economical potential of an economic mechanism. A special emphasis is concentrated on the mechanism of using of the main elements of economic potential (natural, labour, scientific and technical potentials).

The basic ways of using of the main elements of an economic potential and its improvement in the condition of Ukrainian transitional economy are grounded on the analysis of Ukrainian and foreign practice in this sphere. Key words: economic potential, natural potential, labour potential, informational potential, scientific potential, technical potential, technological potential.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.