УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ

Огляд статистичних даних підтверджує те, що в сучасному світі міжнародний туризм, складовою якого є бальнеологічна рекреація, став найбільш динамічною галуззю господарства. Середньорічні темпи приросту міжнародного туризму становлять 7,2%, а зростання прибутків від нього - 12,2%. В таких країнах як Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія туристично-рекреаційний бізнес започаткував оздоровлення їх економічного стану. Так, Польща, приймаючи щороку 19,2 млн. іноземних туристів, поповнювала за їх рахунок свою державну скарбницю більш ніж на 4 млрд. доларів США, що становить 18%  її валового національного доходу.

Здійснення інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері передбачає відповідне управління цим процесом, основна мета якого забезпечити найефективнішу реалізацію системи цілей і засобів їх досягнення в даній галузі. Для цього необхідно розв’язати такі основні завдання: забезпечити високий темп економічного розвитку рекреаційно-туристичної сфери шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності та розширення її обсягів; забезпечити максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності; забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків; забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб’єктів господарювання у процесі реалізації інвестиційних програм; визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм.

З огляду на те, що пріоритетним завданням повинно бути забезпечення високих темпів економічного розвитку, в дисертації розроблена концепція розвитку рекреаційно-туристичної сфери, основою якої є наступні складові: організація і проведення маркетингової діяльності з метою формування привабливості рекреаційно-туристичних комплексів і залучення інвестицій в дану сферу діяльності; підвищення якості послуг і сервісу обслуговування, що сприятиме зростанню соціальної ефективності оздоровлення та відпочинку населення; створення організаційних формувань інноваційного типу в сфері рекреації, що дозволить залучити на взаємовигідних умовах іноземні і вітчизняні інвестиції, підвищити якісні параметри розвитку соціальної інфраструктури, збільшити надходження валюти до державного і місцевих бюджетів; впровадження ринкових механізмів та нових форм управління в рекреаційній сфері, підвищення її економічної віддачі до рівня високопродуктивних галузей; зростання темпів розвитку і доходів рекреаційного господарства та підвищення зайнятості населення; розвиток підприємництва та рекреаційного бізнесу, що дозволить забезпечити комплексне освоєння рекреаційних територій, створити сучасну екологічну і соціальну структуру, збільшити грошові надходження від індустрії відпочинку, лікування і спорту; розширення масштабів природоохоронної діяльності з метою створення екологічної безпеки та найсприятливіших рекреаційних умов для відпочинку і лікування населення; реалізація великомасштабних заходів щодо відновлення, реставрації та збереження унікальних природних ландшафтів, пам’яток історії, культури, архітектури, відтворення звичаїв і традицій народу.

Створення організаційних формувань інноваційного типу в Україні, зокрема, курортополісів, рекрополісів, рекропарків та інноваційних структур інших типів з правами спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, у відповідності з чинним законодавством, об’єктивно обумовлюється великою національною потребою в створенні більш ефективних умов для оздоровлення людей за рахунок наявності унікальних природно-ресурсних можливостей країни. Такі новоутворення інноваційного типу передбачають перехід на сучасні методи управління та нові технології рекреації і лікування, відкриття нових можливостей для залучення вітчизняних та закордонних інвестицій, входу в світову мережу курортних охоронно-оздоровчих закладів і, відповідно, здобуття статусу оздоровниць міжнародного рівня. Це обумовлює зміну існуючої форми управління на більш просту, гнучку та здатну до адаптації за будь-яких коливань в зовнішньому ринковому середовищі.

В дисертації зроблено висновок про те, що організаційні формування інноваційного типу в сфері рекреації повинні ефективно та надійно функціонувати і забезпечувати свій постійний розвиток, бути конкурентноздатними серед аналогічних рекреаційних формувань країни та зарубіжжя. Одним з найбільш важливих питань їх створення і успішного функціонування повинна бути законодавча база. Це обумовлено тим, що правові засади є фундаментальним фактором, за допомогою якого і досягається високий економічний ефект діяльності, як для інвесторів, так і для держави в цілому. Це важливо ще і тому, що суб’єкти міжнародної інвестиційної діяльності постійно оцінюють середовище тієї країни, куди в тій чи іншій формі вкладається капітал. Інвестиційно-привабливою може бути лише країна з відповідними привабливими параметрами загального політико-правового, економічного, інфраструктурно-інституційного і соціально-культурного середовища. Важливе значення мають також інвестиційна привабливість окремих галузей і об’єктів

При активізації іноземного інвестування, Україна, як і інші країни з перехідними економіками, стає об’єктом спеціального аналізу експертів, які визначають її інвестиційний потенціал та ризик іноземної інвестиційної діяльності в ній. Тому в період ринкової трансформації важливо, з одного боку, формувати загальні політичні, правові та інституціональні умови, сприятливі для вітчизняного та іноземного інвестування, а з іншого – найбільш раціонально використовувати зарубіжний досвід створення локальних організаційних формувань із сприятливим інвестиційним кліматом.

У другому розділі - “Оцінка інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери” - обґрунтовується і розкривається: необхідність проведення маркетингової діяльності з метою формування привабливості і іміджу організаційних формувань; застосування системного підходу, щодо оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери; пріоритетні напрями і обсяги вкладення інвестицій.

З метою удосконалення управлінського контролю в сфері маркетингової діяльності і раціонального використання коштів на таку діяльність, у роботі аргументується доцільність створення в структурі управління організаційних формувань підрозділу маркетингу. Його головним завданням повинно бути залучення інвесторів і споживачів рекреаційних ресурсів, підготовка інформації для планування асортименту послуг, системи ціноутворення, збутової політики, здійснення методичного керівництва маркетинговими дослідженнями та комунікаційною діяльністю, підготовка інформації для розробки стратегії управління. До основних напрямів діяльності підрозділу маркетингу слід віднести: проведення маркетингових досліджень, визначення сегментів ринку, розроблення маркетингу-мікс; маркетингове обґрунтування ефективності інвестування розвитку; визначення стратегій розвитку; здійснення маркетингової діяльності; ведення маркетингової інформаційної системи; забезпечення привабливості вкладання інвестицій з боку національних та іноземних інвесторів.

В дисертації показано, що проблема аналізу інвестиційної привабливості рекреаційно-туристичної сфери і її об’єктів розроблена недостатньо, немає єдиного комплексного і системного підходу, який би дозволив дати найбільш повну і достовірну інформацію про стан об’єкта інвестування на всіх етапах його функціонування, оцінку впливу окремих показників на об’єкт в цілому, підвищення темпів економічного розвитку господарського суб’єкта за рахунок ефективної інвестиційної діяльності та отримання максимального доходу при мінімальному ризику.

Виходячи з вище сказаного, дисертант пропонує проводити оцінку інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери з позиції системного підходу, який базується на єдності і взаємодії таких його напрямів: функціонального, географічного, кваліфікаційного, управлінського, екологічного, економічного, законодавчого та комерційного, представлених на рис. 1. В дисертації ґрунтовно розкрито зміст та значення кожного напряму оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери, які включають перелік показників і характеристик.

Рис. 1. Основні напрями оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно–туристичної сфери.

Застосування принципів системного аналізу дозволяє сформулювати інвестиційну привабливість об’єктів рекреаційно-туристичної сфери як комплекс показників і характеристик, що впливають на стан об’єкта інвестування і визначають ефективність його роботи. Цього можна домогтися шляхом застосування наведеного в роботі методу експертних оцінок, в основу якого покладено систему показників і характеристик, які сформовані за наступними критеріями: рівень інвестиційного потенціалу курорту; потужність курорту і рівень обслуговування клієнтів; кліматичні умови і запаси рекреаційних ресурсів; географічне розташування курорту; чисельність економічно активного населення; густина мережі автодоріг з твердим покриттям; бюджетні доходи; число малих підприємств, санаторіїв, пансіонатів, готелів, баз відпочинку, об’єктів відпочинково-розважального характеру; інвестиційні ризики; наявність інвестиційного законодавства; авторитет регіональної влади; забезпеченість регіональних бюджетів власними доходами; реальні доходи на душу населення; економічне становище курорту; обсяг прямих іноземних інвестицій.

В дисертації акцентується на тому, що в процесі формування однозначної оцінки рівня інвестиційної привабливості даної сфери необхідно враховувати пріоритетність тих чи інших критеріїв і груп показників в межах бази оцінки. Тобто, потрібно брати до уваги те, що одні фактори інвестиційної привабливості в межах сукупності об’єктів порівняння є більш вагомими, ніж інші, вплив яких на рішення інвестора є незначним.

Приймаючи до уваги те, що згадані пріоритети можуть суттєво змінюватись з часом навіть в межах однієї і тієї ж сукупності об’єктів порівняння, в дисертації розроблена гнучка система визначення рівня інвестиційної привабливості курортів, з урахуванням вищевказаних факторів. Вона побудована на основі методів експертних оцінок і має таку послідовність: 1) визначаються фактори оцінки інвестиційної привабливості об’єктів курорту; 2) визначаються пріоритети окремих факторів стосовно загальної інвестиційної привабливості курорту; 3) по кожному з факторів визначається система показників які характеризують окремі аспекти впливу цих факторів; 4) визначаються пріоритети окремих показників у кожній з груп; 5) по кожному з показників здійснюється оцінка досліджуваного курорту; 6) на основі значень показників і з врахуванням рейтингових значень кожного показника і кожного фактора визначається інвестиційна привабливість об’єкта.

Застосування таких методів оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери дає змогу визначити доцільність вкладання коштів у розвиток даної галузі в нашій країні, що знаходить своє відображення в таких її перевагах: висока прибутковість; екологічність, що сприяє не лише збереженню, але й зростанню екологічного потенціалу країни; невичерпність послуг та безперервне відтворення рекреаційних ресурсів; сприяння формуванню позитивного іміджу країни на світовій арені.

Проведені автором дослідження показали, що в рекреаційно-туристичній сфері виник ряд проблем, які вимагають нагального вирішення. Так, наприклад, розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Карпат характеризується суперечністю між потенційними можливостями конкурентоспроможності лікувально-рекреаційних послуг на ринку та небезпекою для функціонування курортів внаслідок загострення екологічних проблем та фізичного і морального зношування їх матеріально-технічної бази, передусім технологій і устаткування лікувально-оздоровчих послуг, загально курортної та комунальної інфраструктури.

З огляду на це, в дисертації обґрунтовуються наступні пріоритетні напрямки залучення інвестицій у рекреаційно-туристичну сферу: стимулювання інноваційної діяльності в сфері лікування та рекреації і забезпечення конкурентоспроможності її методів та технологій на закордонних ринках; створення туристичної інфраструктури європейського рівня (готелі, кемпінги, санаторії, транспорт, комунікації тощо); стимулювання інвестиційної активності в сфері супутніх послуг (торгівлі, громадського харчування, інформаційної та фінансової інфраструктури лікування і туризму, грального і відпочинкового характеру тощо); реставрація та реконструкція пам'яток історії та культури регіону; формування рекламної діяльності на основі сучасних прогресивних технологій.

В роботі проведено детальний аналіз 26 інвестиційних і 14 інноваційних проектів, які згруповано в окремі програми розвитку “Курортополісу Трускавець“, впровадження яких дасть можливість збільшити обсяг реалізації санаторно-курортних послуг до 37 млн. дол. США за рік. Також встановлено, що для належного розвитку “Курортополісу Трускавець“, потрібно близько 69 млн. дол., зокрема на: здійснення інноваційних проектів у рамках Трускавецького валеологічного інноваційного центру, включаючи розв'язання екологічних проблем розвитку курорту - 2,3 млн. дол.; реконструкцію і модернізацію санаторно-курортних закладів та загально-курортної інфраструктури - 12,5 млн. дол.; будівництво курорту-супутника "Помірки" - 16,25 млн. дол.; решта коштів повинні бути спрямовані на інвестиційні та некомерційні проекти в межах зони підтримки і розвитку малого та середнього бізнесу "Зона підприємництва Трускавця", а також на інвестиційні проекти лікувального, санаторно-курортного, рекреаційно-туристського та супутнього призначення.

У третьому розділі - “Формування та особливості функціонування механізмів управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері” - проаналізовано особливості формування інвестиційних ресурсів і механізмів їх залучення, а також методи розрахунку ефективності використання інвестицій.

Інвестиційна діяльність, як послідовна сукупність дій її суб’єктів, спрямована на одержання доходу або прибутку, повинна постійно знаходитись в полі зору держави, яка визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві.

В дисертації аналізуються багатогранні аспекти структури інвестиційної діяльності рекреаційно-туристичної сфери, серед яких слід виділити: напрямки, форми і стадії інвестиційної діяльності, науково-технічне забезпечення та джерела фінансування. Вони матеріалізуються у відповідних інвестиційних проектах, при виборі яких необхідно провести цілу низку передінвестиційних досліджень, зокрема, вивчити всі інвестиційні ризики, провести маркетингові дослідження, оцінити напрямки і ефективність інвестування. Це дасть змогу обґрунтувати доцільність інвестицій і вибрати найбільш прийнятний проект.

Поряд з тим, в роботі розглядаються можливі і наявні джерела інвестиційних коштів для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, залучення яких дасть змогу активізувати інвестиційну діяльність та збільшити капітальні вкладення в економіку країни і рекреаційно-туристичну сферу зокрема.

На основі проведених досліджень, автором зроблено висновок про те, що прискорення інвестиційних процесів в рекреаційно-туристичній сфері України слід здійснювати шляхом удосконалення організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю, в основу якого покладено систему фінансово-економічних та організаційно-правових важелів. Доведено, що такий підхід дозволяє сформувати належний порядок здійснення інвестиційної діяльності та сприяє досягненню очікуваних економічних результатів.

Разом з тим, організаційно-економічний механізм управління інвестиційною діяльністю слід розглядати як важливий чинник виконання інвестиційної політики держави. В узагальненому вигляді він представлений на рис. 2.

Рис. 2. Структура організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері

Його дієвість в значній мірі обумовлюється в результаті взаємодії складових елементів, сукупний вплив яких визначає економічні результати інвестиційної діяльності. Кожен елемент, в свою чергу, також формується із певних складових, результати дії яких безпосередньо впливають на інвестиційні процеси, а сукупна дія цих складових складає рушійну силу елементів. При цьому дія кожної складової може робити позитивний або негативний вплив на результативність інвестиційних процесів. Це знаходить відображення в сукупності дій і регуляторів, що складають основу організаційно-економічного механізму. Вони динамічні, піддаються дії зовнішніх і внутрішніх факторів та чинників, а також відіграють важливу роль у створенні економічно ефективного клімату інвестиційної політики держави. Тому, для формування раціональної державної інвестиційної політики, першочергова увага повинна приділятися оцінці впливу усіх складових механізму на економічну ефективність інвестиційної діяльності. Для цього доцільно провести аналіз впливу їх на ефективність інвестиційних процесів, а при необхідності періодично здійснювати їх корегування з метою створення більш ефективного клімату інвестиційної діяльності.

В дисертації обґрунтовується положення про те, що формування організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері повинно здійснюватись з врахуванням таких вимог: створення відповідного контролю за співвідношенням потоків реального і декларованого капіталів; скерування залучених інвестицій на розгортання новітніх наукомістких високотехнологічних методів рекреації і туризму, що сприятиме зміні економічної стратегії і створенню конкурентоспроможного професійного середовища в галузі; орієнтація інвестицій на створення ринкової інфраструктури, тобто сучасних ринкових інститутів, які повинні підвищувати ступінь адаптації господарюючих об’єктів до діяльності в ринкових умовах; диверсифікації джерел фінансування, тобто створення комплексу заходів, що будуть стимулювати діяльність як малого, середнього так і великого капіталу; контроль над фінансово-господарською ситуацією, що ґрунтується на організації комплексної системи моніторингу. Послідовний контроль з одночасним створенням певних пільг є найбільш раціональний шлях до підвищення ефективності інвестиційної діяльності.

Посилення регулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання зумовлює таку ситуацію, коли при управлінні інвестиційною діяльністю великого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, невід’ємною частиною якого є якісна економічна оцінка інвестицій. Вона є вирішальним етапом процесу прийняття інвестиційних рішень і від її результатів залежить прийняття проектів до реалізації або їх відхилення, що повинно здійснюватись на основі застосування відповідних методик.

На даному етапі розвитку науки відомі ряд методів та прийомів за допомогою яких здійснюється аналіз інвестиційних проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість напрямків інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів. В дисертації, для оцінки ефективності інвестиційних проектів рекреаційно-туристичної сфери, запропоновано модифіковані показники відомої методики компаудингу, яка ґрунтується на приведенні усіх грошових потоків за проектом до майбутньої вартості, а саме: кінцевий прибуток на інвестований капітал (P_f); середньорічна рентабельність капіталу (G_c); період окупності (S).

Показник, який характеризує кінцевий прибуток (P_f), дає змогу отримати найбільш загальну характеристику результату інвестування і розраховується як різниця між приведеними до майбутнього часу, шляхом нарощування грошових потоків, доходів та витрат за інвестиційним проектом (при чому інфляцію пропонується враховувати в ставках і та j) і розраховується за формулою:

(1)

де R_t – виручка від реалізації наданих послуг t-того року (t = 0...n), грн.;
E_t – витрати на господарську діяльність t-того року (за винятком процентів, сплачених за користування позиковими коштами), грн.;
T – ставка податку на прибуток, %;
D_t – амортизаційні надходження t-того року, грн.;
i – ставка нарощування доходів з врахуванням інфляції (рентабельність реінвестування, або нормальна ставка прибутку, або ставка процентів, що їх підприємство отримує за депозитами та рахунками до запитання у банках), %;
n - термін експлуатації інвестиційного проекту в роках;
C_t - інвестиції у межах реалізації проекту t-того року, грн.;

j – ставка нарощування витрат з врахуванням інфляції (середньозважена вартість капіталу або норма позичкового процента), %.

Вище наведений показник враховує більшість принципів компаудингової методики оцінки ефективності інвестиційних проектів, а саме: формування доходів від проекту на основі чистого прибутку та амортизаційних надходжень, концепцію вартості грошей у часі, врахування доходів від можливого реінвестування капіталу, концепцію платності ресурсів, урахування фактору інфляції. Однак він має і ряд хиб, бо не враховує життєвого циклу проекту, а також співвідношення результату інвестування від проекту та обсягу інвестованого капіталу. Ці недоліки можуть бути усунені шляхом використання показника середньорічної рентабельності капіталу (Gc), який обчислюється за формулою:

(2)

отже, проект буде прибутковим, якщо G_c > 0.

Цей показник дає змогу порівнювати проекти, що мають як різні життєві цикли, так і різний обсяг інвестованого капіталу і визначити перевагу того проекту, який забезпечує найбільший річний результат інвестування на одиницю інвестованого капіталу.

За допомогою відомого показника періоду окупності капіталу (S) можна визначити термін повернення вкладених коштів. Це відбувається тоді, коли сума поточного прибутку від проекту, доходів від реінвестування прибутку та амортизаційних надходжень зрівняється із сумою здійснених інвестицій та нарахованих на пасиви відсотків і з цього моменту проект приноситиме прибуток на капітал. Величина даного показника розраховується за такою формулою:

(3)

де Y – кількість повних років окупності проекту;
L – залишок недоокуплених коштів останнього року окупності проекту, грн.;
M – грошовий потік надходжень останнього року окупності проекту, грн.

В роботі акцентується на тому, що період окупності розраховується як для нарощуваних так і для простих грошових потоків. В останньому випадку ігнорується концепція часової вартості грошей. Недолік цього показника полягає в тому, що він не враховує життєвого циклу проекту і розподілу надходжень у часі. Так, один проект може мати більший період окупності в порівнянні з іншим, але це ще не означає, що він менш ефективний, бо може принести значно більші надходження коштів після досягнення моменту окупності у прикінцевий період функціонування проекту, ніж інший проект, який має коротший період окупності, але незначні надходження після досягнення моменту окупності. Крім того, перший проект може мати дуже тривалий період функціонування, упродовж якого він може забезпечити значні надходження доходів та окупитися кілька разів. Другий же проект може мати короткий період окупності, але водночас і короткий життєвий цикл і приносити незначні надходження після досягнення моменту окупності.

На замовлення ЗАТ “ТВІЦ“ було проведено оцінку ефективності використання інвестицій, на основі наведеної методики, таких інвестиційних проектів, як реконструкція ряду об’єктів санаторію “Берізка“; санаторію “Каштан“ та санаторію “Юність“. Обсяг інвестицій на реалізацію вище наведених проектів відповідно складає 2,7; 2,5; 2,15 млн. грн. Так, зокрема кінцевий прибуток (P_f) відповідно складає: 5852, 935 тис. грн., 9437,177 тис. грн., 2425, 461 тис. грн.; середньорічна рентабельність капіталу відповідно: 0,271, 0,497, 0,14; період окупності (роки): 4,8; 3,67; 3,19. За результатами обрахунків визначено, що найбільш ефективним інвестиційним проектом є санаторій “Каштан“.

Для проведення всебічної оцінки ефективності інвестиційних проектів, наведені в розробленій методиці показники повинні застосовуватись у комплексі. Тільки в тому випадку можна здійснювати порівняльну оцінку економічної ефективності кількох інвестиційних проектів та зробити висновок про раціональне використання інвестицій.

ВИСНОВКИ

1. В результаті дослідження виявлено, що назріла необхідність розробки науково обґрунтованої концепції розвитку рекреаційно-туристичної галузі і прискореної практичної реалізації відповідних проектів. Насамперед мова йде про те, що стратегія і тактика формування рекреаційно-туристичного комплексу повинні починатися з визначення місця й ролі рекреації в економічній структурі національного господарства. Фінансово-економічне регулювання розвитку галузі повинно здійснюватися через активну інвестиційну політику та кредитування, удосконалення механізму платежів за використання природних рекреаційних ресурсів, ефективну податкову та цінову політику і інше.

2. Проблеми залучення інвестиційних ресурсів у розвиток рекреаційно-туристичного комплексу обумовлюються суперечністю між потенційними можливостями конкурентоспроможності лікувально-рекреаційних послуг на ринку та небезпекою для функціонування курортів внаслідок загострення екологічних проблем та фізичного і морального зношування їх матеріально-технічної бази, передусім технологій і устаткування лікувально-оздоровчих послуг, загально курортної та комунальної інфраструктури.

3. Органам управління галузі рекреації і туризму та інвесторам для прийняття своєчасних і об’єктивних рішень необхідно проводити оцінку інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери з позиції системного підходу, що включає комплекс показників і характеристик стану об’єкта інвестування та ефективності його роботи.

4. Організаційно-економічний механізм управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері повинен охоплювати такі напрямки: визначення пріоритетів розвитку рекреаційного обслуговування населення; реорганізація форм власності; створення сприятливого клімату для залучення інвестицій; приведення до відповідності з існуючим попитом і пропозицією ціни на рекреаційні послуги. В прикладному відношенні, органам управління в сфері рекреації, цей механізм слід розглядати як систему фінансово-економічних і організаційно-правових важелів, які покликані забезпечити певний порядок здійснення інвестиційної діяльності в цілому і протікання окремих інвестиційних процесів зокрема, що дасть змогу досягти позитивних економічних результатів в даній галузі.

5. Посилення регулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання зумовлює ситуацію, коли при управлінні інвестиційною діяльністю великого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, невід’ємною частиною якого є якісна економічна оцінка використання інвестицій. Для державних і місцевих органів управління та інвесторів оцінка використання інвестицій повинна бути вирішальним етапом процесу прийняття інвестиційних рішень і від її результатів залежить прийняття проектів до реалізації або їх відхилення, що повинно здійснюватись на основі застосування методики запропонованої в дисертації.

На підставі результатів дисертаційного дослідження рекомендуємо врахувати такі пропозиції:

- Державному комітету України по туризму – концепцію розвитку рекреаційно-туристичної сфери в основу якої покладено заходи спрямовані на вдосконалення управління курортно-рекреаційним господарством.
- Міністерству економіки України – структуру організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері.
- Міністерству освіти і науки – теоретико-методичні положення щодо оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери та методики розрахунку ефективності використання інвестицій при підготовці фахівців за спеціальністю “Менеджмент у невиробничій сфері“.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Гавран В.Я. Маркетинг в системі організації інвестиційної привабливості вільних економічних зон. // Вісник Технологічного університету Поділля. Ч.1. Економічні науки. №5. –1999. –С.162-163.
2. Гавран В.Я. Методи оцінки вибору варіантів у використанні інвестицій. // Вісник НУ “Львівська політехніка“: Проблеми економіки та управління. – Львів: Видавництво НУ “Львівська політехніка“. – 2000. №391. – С.120-124.
3. Гавран В.Я. Складові оцінки інвестиційної привабливості рекреаційно-туристичного комплексу України. // Вісник НУ “Львівська політехніка“: Проблеми економіки та управління. – Львів: Видавництво НУ “Львівська політехніка“. – 2001. №425. – С151-156.

Додаткові публікації

4. Гавран В.Я. Правові механізми формування та організації управління в спеціальних економічних зонах (СЕЗ) України. // Український бальнеологічний журнал. –1998. – т.1, -№4. – С.69-71.
5. Гавран В.Я. Про залучення інвестицій у вільну економічну зону. // Природні лікувальні ресурси: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції, 18-21 травня 1999р. – Трускавець, 1999. –С.68-70.
6. Гавран В.Я. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. // Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції, 23-26 березня 2000р. – Львів-Дрогобич-Трускавець, 2000. –С.88-89.

Анотація

Гавран В.Я. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – Організація управління, планування і регулювання економікою, Національний університет “Львівська політехніка“, Львів, 2002.

У дисертації розглядаються проблеми планування, організації залучення і економічної оцінки ефективного використання інвестицій в рекреаційно-туристичній сфері. Обґрунтовується доцільність розробки концептуального підходу до вирішення проблем розвитку рекреації і туризму як важливих складових національного господарства. В роботі доведено необхідність впровадження в структуру управління організаційними формуваннями підрозділу маркетингу, а також визначено його основні завдання, функції та методи залучення інвестицій, розроблено методику оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери та обґрунтовано пріоритети і обсяги інвестування даної галузі, проаналізовано ключові проблеми формування і вдосконалення механізмів залучення інвестицій і застосування методів розрахунку їх ефективного використання.

Ключові слова: інвестиції, організаційні формування, ефективність, рекреаційно-туристична сфера, маркетингові дослідження.

The summary

Gavran V.J. Management of investment activity in a recreation-tourist orb. Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 08.02.03 - Organisation of control, planning and regulation by economics, National Lviv Polytechnic University, Lviv, 2002.

In a thesis the problems of planning, organisation of engaging and economic evaluation of an effective usage of the investments in a recreation-tourist area are esteemed. The expediency of mining of the conceptual approach to the solution of problems of development of a recreation and tourism, as relevant compound national economy is substantiated. In activity the necessity of an intrusion in frame of control of organisation formations of a service of marketing is demonstrated, and also its primary goals, functions and methods of engaging of the investments are certain. The technique of an estimation of investment attractiveness of objects of a recreation-tourist area is advanced and the priorities and volumes of investment of the given area are justified. The key problems of formation and advancing of gears engaging of the investments and application of methods of an economical estimation their usage are parsed.

Key words: the investments, organisation al formations, efficiency, a recreation-tourist area, marketing researches.

Аннотация

Гавран В.Я. Управление инвестиционной деятельностью в рекреационно-туристической сфере. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.02.03. – Организация управления, планирования и регулирования экономикой, Национальный университет “Львовская политехника“, Львов, 2002.

В диссертации рассматриваются проблемы планирования, организации привлечения и экономической оценки эффективного использования инвестиций в рекреационно-туристической сфере. Обосновывается целесообразность разработки концептуального подхода к решению проблем развития рекреации и туризма в основу которого положены меры нацелены на усовершенствование системы управление курортно-рекреационным хозяйством, такие как: создание организационных формирований инновационного типа в сфере рекреации, внедрение рыночных механизмов и повышения экономической отдачи области, организация и проведение маркетинговой деятельности с целью формирования привлекательности рекреационно-туристических комплексов и привлечение инвестиций в данную сферу деятельности, повышение качества услуг и сервиса обслуживание, развитие предпринимательства и рекреационного бизнеса, расширение масштабов природоохранной деятельности, реализация крупномасштабных мероприятий

В работе доказана необходимость внедрения в структуру управления организационными формированиями подразделения маркетинга, главной задачей которого может быть привлечение инвесторов и потребителей рекреационных ресурсов, подготовка информации для планирования ассортимента услуг, системы ценообразования, сбытовой политики, осуществление методического руководства маркетинговыми исследованиями и коммуникационной деятельностью, сбор информации для разработки стратегии управление

Автором рассматривается возможность применения основных направлений к оценке инвестиционной привлекательности объектов рекреационно-туристической сферы, в основу которых положена система показателей и характеристик для оценки имеющейся материально-технической базы, географического расположения, квалификационного состава, управленческой структуры, экологической ситуации, финансово-экономического состояния, законодательного и коммерческого аспектов деятельности

В диссертации сосредоточенно внимание на проблемах, которые возникли в рекреационной сфере и требуют спешного решения. Так, например, развитие рекреационно-туристического комплекса Карпат характеризуется разногласием между потенциальными возможностями конкурентоспособности лечебно-рекреационных услуг на рынке и опасностью для функционирования курортов вследствие обострения экологических проблем и физического и морального изнашивания их материально-технической базы, прежде всего технологий и оборудования лечебно-оздоровительных услуг, курортной и коммунальной инфраструктуры. Учитывая это, в диссертации обосновываются следующие приоритетные направления привлечения инвестиций, в рекреационно-туристическую сферу: стимулирование инновационной деятельности в сфере лечения и рекреации и обеспечение конкурентоспособности ее методов и технологий на заграничных рынках; создание туристической инфраструктуры европейского уровня (отели, кемпинги, санатории, транспорт, коммуникации и т.п.); стимулирование инвестиционной активности в сфере сопутствующих услуг (торговли, общественного питания, информационной и финансовой инфраструктуры лечения, туризма, игрального и развлекательного характера и т.п.); реставрация и реконструкция памяток истории и культуры региона; формирование рекламной деятельности на основе современных прогрессивных технологий.

В диссертации анализируются многогранные аспекты структуры инвестиционной деятельности рекреационно-туристической сферы, среди которых следует выделить: направления, формы и стадии инвестиционной деятельности, научно-техническое обеспечение и источники финансирования. Они материализуются в соответствующих инвестиционных проектах, при выборе которых необходимо провести целый ряд до инвестиционных исследований, в частности выучить все инвестиционные риски, провести маркетинговые исследования, оценить направления и эффективность инвестирования. Это даст возможность обосновать целесообразность инвестиций и выбрать наиболее приемлемый проект. Рядом с тем в работе рассматриваются возможные и имеющиеся источники инвестиционных средств, для реализации приоритетных инвестиционных проектов, привлечение которых даст возможность активизировать инвестиционную деятельность и увеличить капитальные вложения в экономику страны и рекреационно-туристическую сферу в частности.

В процессе исследования проанализированы ключевые проблемы формирования механизма управления инвестиционной деятельностью в рекреационно-туристической сфере. Автором разработана его структура, которая включает: планирование и использование акционерного капитала, обновление основных фондов и технологий, привлечение ссудных средств, мотивация и экономическое регулирование, структурно-организационное усовершенствование, правовое регулирование.

Ключевые слова: инвестиции, организационные формирования, эффективность, рекреационно-туристическая сфера, маркетинговые исследования.