Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Рибчук А.В.

Проблеми розвитку міжнародної виробничої інфраструктури в умовах глобалізації

В статті автор висвітлює проблеми розвитку міжнародних відносин на основі аналізу транспортних систем світу, як структурного елементу глобальної виробничої інфраструктури.

Постановка проблеми. Глобалізація світогосподарських відносин охоплює усі сфери функціонування міжнародної економіки. Серед них значне місце займають транспортні системи світу: національні, регіональні, континантальні та міжконтинентальні. Виступаючи основою функціонування світової економіки, вони є також і елементами та об'єктами глобальної виробничої інфраструктури, що формується і частково функціонує.

У зв'язку з цим постає завдання дослідити останні тенденції у розвитку міжнародних транспортних систем, розкрити їх роль у формуванні глобальної виробничої інфраструктури світового господарства, оскільки остання є об'єктом для грунтовного економічного дослідження.

Аналіз останніх публікацій. Зазначимо, що даній проблематиці присвячена значна кількість публікацій [1-4; 6; 17], де автори досліджують генезис транспортних систем та аналізують їх роль у процесі формування глобальної виробничої інфраструктури. Так, М.П. Комаров розглядає внутрішньоконтинентальні та міжконтинентальні транспортні системи, які реалізуються через залізничний, автомобільний, трубопровідний, річковий, морський та повітряний види транспорту [3, 100-101].

Ю.В. Шишков, відмічає, що "на основі науково технічного прогресу в останнє дисятиріччя суттєво покращилась міжнародна транспортна інфраструктура завдяки розвитку нових поколінь авіаційного, автомобільного, водного та залізничного транспорту, а також швидкому нарощуванню мережі міжнародних трубопроводів" [1, 35].

В.К. Ломакин визначає світову транспортну систему як сукупність усіх видів транспорту та ланок транспортного процесу на всіх рівнях: національному, міжнародному, міжконтинентальному та світовому [6, 96].

А.М. Хахлюк вкладає в поняття транспортні системи - усі види вантажного транспорту та засобів, пов'язаних з його функціонуванням, а також усі транспортні засоби що перевозять пасажирів [4, 275].

И.М. Могилевкин підкреслює, що "ретроспективний аналіз світових транспортних систем дозволяє повніше розкрити довготривалі тенденції глобального розвитку" [2, 332].

В.Є. Новицький зазначає, що "транспортні комунікації відіграють кардинальну роль у процесах глобалізації, у формуванні регіональних економічних просторів" [17, 304].

Невирішена раніше частина загальної проблеми. Серед опублікованих робіт недостатньо досліджено напрями та форми впливу транспортних систем на формування глобальної виробничої інфраструктури, яка виступає передумовою та фактором ефективного функціонування інтернаціонального відтворювального циклу.

Цілі статті. Функціонування різних транспортних систем через окремі види транспорту дозволить проаналізувати їх роль у формуванні наддержавної обслуговуючої системи - глобальної інфраструктури. У зв'язку з цим метою дослідження є аналіз та розкриття впливу кожного структурного елементу транспортної системи на формування наднаціональної інфраструктури. Відповідно показати взаємозв'язок науково-технічного прогресу в транспортній сфері та рівня входження кожної країни у глобальні системи, що формуються.

Викладення основного матеріалу. На межі тисячоліть розвиток світової економіки залежить від міжнародних економічних відносин, реалізація яких проходить завдяки такому важливому інфраструктурному елементові - як транспорт. Домінуюче значення у розвитку транспорту у другій половині ХХ ст. відіграв швидкий технологічний прогрес в період НТР 60-70 років, за назвою транспортна революція. На основі НТП в останні десятиріччя суттєво покращилась міжнародна транспортна інфраструктура [1].

Аналіз світових транспортних проблем дозволяє розкрити довгострокові тенденції глобального розвитку сучасної міжнародної виробничої інфраструктури. Темпи розвитку та якісні зміни в транспорті у ХХ ст. можна порівняти з тим, що було досягнуто за всю попередню історію. Це відноситься, перш за все, до нових транспортних галузей - автомобільного, авіаційного та трубопровідного транспорту, а також класичного, традиційного - морського. Загальний обсяг вантажів перевезених морським транспортом, за останнє сторіччя зріс у 50 разів [2]. Отже, якщо транспорт як складовий елемент міжнародної виробничої інфраструктури на ранніх етапах розвитку суспільства тільки опосередковував усі обмінні процеси, то в сучасних умовах, основною його функцією є поєднання виробничих ресурсів у наднаціональному відтворювальному процесі та реалізація товарів та послуг на світовому ринку. Тобто транспорт є тією ланкою, котра швидко поєднює продавців та покупців і скорочує часовий та просторовий розрив між виробництвом та споживанням.

Транспорт виступає одним з основних факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил. Виступаючи елементом як національної, так і міжнародної інфраструктури він забезпечує процес виробництва та можливість ефективного використання виробничих ресурсів. Без сумніву, що це можливо тільки за умови коли ціни (тарифи) на послуги транспорту є такими, що приносять доход при їх переміщенні у зовнішньому економічному просторі. Одночасно транспорт виступає ї фактором економічного зростання. Збільшення маштабів виробництва продукції залежить як від зростання її випуску, так і поглиблення спеціалізації, що в свою чергу вимагає більше сировини, більших розмірів ринку і відповідно більшого навантаження на транспорт. Тому останній є тим барометром, який показує на зниження чи підвищення темпів розвитку національних економік та світового господарства вцілому.

Світова транспортна система характеризується досить неоднорідною інституціональною та соціальною структурою. Її стан в значній мірі визначається економічною потужністю національного капіталу та змінами у характері перевезень. Вона включає приватні, державні та змішані компанії. Держава у значній мірі курує розвиток національних транспортних систем, оскільки транспорт є матеріально- та енергомістким сектором економіки з довготривалим інвестиційним циклом та високим рівнем фізичного та морального зношення. У транспорті створюється біля 10 % ВНП (у с/г - 2,5%), у транспорт вкладається 20% усіх приватних капіталовкладень, транспортом споживається 15-18% усієї енергії, під об'єктами транспортної інфраструктури зайнято до 5% території світу [3].

Варто зазначити, що транспорт виконує різні функції у підсистемах світового господарства при реалізації зовнішньоторгових зв'язків. Тому всі види транспорту та усі ланки транспортного процесу в їх взаємодії на національному, міжнародному, міжконтинентальному та глобальному рівнях складають світову транспортну систему. Поряд з цим необхідно відмітити, що транспортна мережа, як зв'язок, енергопостачання на окремих континентах та регіонах має тенденцію до фрагментарності, оскільки раніше вона створювалася, в основному, для реалізації національних інтересів, тим самим залишивши, так звані, проміжки між окремими державами. Тому глобальна транспортна система сформувалась під впливом кількісного зростання пасажирських перевезень, які створили умови, стали фактором та засобом світових міграційних процесів. Транспортні системи світу можна аналізувати за двома ознаками: рівнем та зрілістю розвитку транспорту як елементу виробничої інфраструктури в національному, регіональному та міжнародному маштабах [4], а також за географічним місцерозташуванням - внутрішньоконтинентальні та міжконтинентальні транспортні системи [5].

У кожній державі транспортна система як складовий елемент виробничої інфраструктури має свої особливості, які обумовлені існуючим типом ведення господарства, рівнем розвитку продуктивних сил та економіко-географічними відмінностями. В окремих країнах використовуються традиційні об'єкти транспортної інфраструктури, інші держави потребують - найсучасніших.

На розвиток транспорту в кожній державі або регіоні "як правило" впливають такі фактори:

- територіальний, тобто географічне місцерозташування щодо основних міжнародних вантажо- та пасажирських потоків;
- власний вантажо- та пасажироспроможний потенціал держави чи регіону, який є складовим елементом соціально-економічного потенціалу;
- відповідність політики держав чи їх угропувань, щодо розвитку та функціонування транспортних систем.

Провідні позиції за рівнем розвитку та соціально-економічною організацією функціонування транспортної інфраструктури займають індустріально розвинені країни. Їх частка у світовому вантажообороті складає більше 70%. Важливим показником, що свідчить про місце окремих транспортних підсистем у міжнародних перевезеннях є їх доходи, котрі відображаються у платіжному балансі держави. В даному випадку частка промислово розвинутих країн складає більше 80% [6]. Транспортна система зазначених держав характеризується тим, що її складові елементи представлені усіма видами транспорту, а також існує їх власне виробництво і він відіграє важливу роль у соціально-економічному розвиткові кожної країни. Усе це свідчить про те, що у провідних індустріальних державах транспорт досяг високого технічного рівня розвитку за рахунок реалізації найновіших розробок та технологій.

У розвинутих країнах досить густа мережа автомобільних та залізних доріг. У Західній Європі відповідно 93,2 та 24,8 км. на 100 кв. км., а в Сполучених Штатах Америки - 66,5 та 21,9 кв. км. Морські перевезення даних держав обслуговують 63% портів світу. Основні транспортні засоби також зосереджені у індустріально розвинутих державах. Більше 80% автомобілів знаходяться у Північній Америці та Західній Європі. Розвинуті країни заходу контролюють 60,5% тонажу морського флоту, при цьому 39% його належить чотирьом країнам: Греції - 16,6%, Японії - 8%, США - 7,2%, Норвегії - 6,9%. В регіональному відношенні найбільша частина торгового флоту належить європейським країнам: ЄС - 32,7% [7].

Другий тип транспортних систем представляють країни що розвиваються, в тому числі і нові індустріальні держави. Елементи транспортної інфраструктури у загальній виробничій інфраструктурі зазначених країн займають незначне місце, але їх формування та розвиток відбувається прискореними темпами. [8]. Транспорт країн, що розвиваються обслуговує більше 20% світового вантажообороту. В ньому значна частка морського транспорту, більше 35% світового торгового флоту. Найбільшими власниками є Китай та Південна Корея, частка яких складає 12,2 % світового флоту. В країнах, що розвиваються зосереджено 10% світового парку легкових автомобілів та 20% вантажівок і автобусів. У складних умовах розвивається повітряний транспорт. Багато даних країн стараються створити власні авіакомпанії, але в сучасних умовах більшість з них не витримують конкуренції, і тому тільки 16 авіакомпаній з країн, шо розвиваються входять в число найбільших 50 [9]. Отже, більшіть країн світової периферії відрізняється низьким рівнем технічного розвитку, а тому і окремі об'єкти транспортної системи функціонують на рівні середини ХХ ст., зокрема залізничний та водний.

Третій тип транспортних систем функціонує в країнах з перехідною, транзитивною економікою. До них відносять транспортні системи країн Центральної та Східної Європи, СНД та Балтії. На сьогоднішній період адаптації їх економік до нових умов співпраці із Західною Європою та іншими регіонами світу транспортні системи частково готові. Але країни Євросоюзу висувають певні вимоги, щодо експлуатації автомобільного та залізничного транспорту. Процес інтеграції усіх країн ЦСЄ, СНД, Балтії та інших у європейський економічний простір передбачає якісну модернізацію усіх об'єктів транспортної інфраструктури зазначених країн.

Аналіз транспортних систем світу можна проводити і за принципом їх географічного місцеположення та виконуваних ними функцій на внутрішньоконтинентальному і міжконтинентальному рівнях.

Внутрішньоконтинентальні транспортні системи представлені залізничним, автомобільним, трубопровідним та річковим видами транспорту [10]. Мережа залізних доріг покрила усі континенти, але найбільший розвиток залізничний транспорт отримав у Євразії та Північній Америці. У світовому вантажообороті він займає друге місце (після морського) та пасажирообороті (після автомобільного). По країнах та регіонах загальний обсяг перевезень розподіляється таким чином: США та Канада - 24,7%, країни СНД - 27,6%, Азія - 30,0%, Західна і Центральна Європа - 8,4%, інші регіони та країни - 9,3% [11]. Разом з тим, мережа залізних доріг світу у 1990 році досягла 1,3 млн. км., а на 2000 рік дещо скоротилася і склала біля 900 тис. км. Аналогічно скоротився і вантажооборот залізничного транспорту світу з 5527 млрд. т. км. у 1990 році до 4053 млрд. т. км. у 2000 році [12]. Дана тенденція обумовлена тим, що в умовах глобалізації світогосподарських відносин автомобільний транспорт та інші об'єкти транспортної інфраструктури змогли запропонувати більш кращі послуги, яких вимагає споживач.

Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів. Кількість транспортних засобів зростає досить швидкими темпами, якщо в 1990 році кількість автомобілів у світі налічувалась 500 млн. одиниць, то у 2000 році - 700 млн. одиниць. Найбільш розвинутий автомобільний транспорт у США, Західній Європі та Японії, оскільки саме у даних країнах найвища якість доріг. Саме і через це у розвинутих державах світу автотранспорт домінує серед інших видів засобів перемішення. У США вантажооборот автотранспорту становить 60% загального вантажообороту, у країнах ЄС - 50%, а в деяких з них 80% [13].

Важливу роль у функціонуванні глобальної виробничої інфраструктури займають міжконтинентальні транспортні системи. Вони включають морський, повітряний та трубопровідний транспорт.

Морський транспорт за минуле сторіччя зазнав суттєвих змін, але його роль як елемента транспортної інфраструктури збереглася і в останній час знаходиться на підйомі. Зміни в географії морської торгівлі та її товарній структурі поєдналися зі збільшенням відстані перевезень. З'явилися нові та активізувалися старі морські вантажопотоки між континентами: нафти з Перської затоки у Північну Америку, вугілля з Південної Америки та Західної Африки у Європу, зернових з Мексиканської затоки у Європу. В результаті транспортної революції за 1960-1980рр. тонаж флоту зріс у 3,3 раза, пізніше темпи знизилися і в 2000р. вони склали 1,5% [14]. Тобто, на початок ХХІ ст. основні показники функціонування морського флоту говорять про зниження його активності.

Серед міжконтинентальних транспортних систем значне місце займає повітряний транспорт, який є досить мобільним і дорогим в експлуатації. На кінець минулого сторіччя вантажооборот авіаційного транспорту на міжнародних авіалініях досяг 189 млрд. т. км., і 1252 млн. пасажирів [15]. У світовому повітряному транспорті обсяг міжнародних перевезень більший, ніж обсяг внутрішніх перевезень (54,9% і 45,7% відповідно) при цьому пасажирські перевезення у загальному обсязі світового пасажирообороту за останнє десятиріччя зросли з 40 до 46% [16].

Висновки. Таким чином, транспортні системи національного, регіонального, внутрішньоконтинентального та міжконтинентального рівнів виступають елементами, об'єктами глобальної виробничої інфраструктури і тим самим забезпечують подальше поглиблення інтеграції між національними народногосподарськими комплексами, створюють умови ефективного функціонування наднаціонального відтворювального процесу. Разом з тим, у розвитку транспортних систем світу виникають проблеми, пов'язані з домінуванням сучасних об'єктів транспортної інфраструктури та необхідності модернізації традиційних видів транспорту щодо вимог сучасних глобалізаційних процесів.

Література

1. Шишков Ю. В. Мирохозяйственный механізм: движение к глобалистике //Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет /-под. ред. И. С. Королева. - М.: Экономистъ, 2003. С. 35.
2. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет // Под. ред. И. С. Королева. - М.: Экономистъ, 2003. - С. 332.
3. Комаров М. П. Инфраструктура регионов мира. - СПб, 2000. - С. 97.
4. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн. Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. - К.: Либідь, 2001. - С.275-276.
5. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет // Под. ред. И. С. Королева. - М.: Экономистъ, 2003. - С. 332.
6. Ломакин В.К. Мировая экономика. - М.: ЮНИТИ, 2000. - С.96.
7. Там само, С.97.
8. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн. Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. - К.: Либідь, 2001. - С.275.
9. Ломакин В.К. Мировая экономика. - М.: ЮНИТИ, 2000. - С.98.
10. Комаров М. П. Инфраструктура регионов мира. - СПб, 2000. - С. 99.
11. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн.: Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. - К.: Либідь, 2001. - С.279.
12. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет // Под. ред. И. С. Королева. - М.: Экономистъ, 2003. - С. 342-343.
13. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн. Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. - К.: Либідь, 2001. - С.277.
14. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет // Под. ред. И. С. Королева. - М.: Экономистъ, 2003. - С. 339.
15. Там само, С. 350.
16. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн. Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. - К.: Либідь, 2001. - С.282.
17. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - С.304.

Rybtchuk A.V. The world transport system as important element of global productive infrastructure.

The author highlights the problems of international relations development on the essential principle of analyzing of the world transport productive infrastructure.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat