Аксьонова Н.В.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Туристичний бізнес та екзистенційний пошук особистості"
(м. Харків, 3-4 квітня 2019 р.). Харків: ХДАК, 2019. 58 с. C.42-44.
Катарсис в екскурсії
У сьогоденні все більшого розвитку отримують екскурсії з анімаційним театральним наповненням, саме це і дає нам можливість проводити сталі паралелі театрального дійства екскурсії. Також екскурсія завжди розглядається як мистецький твір, а митцями постають екскурсоводи та методисти, що її створюють. Екскурсія - це завжди цілісний твір у якому показ і розповідь - не можуть існувати самостійно, доповнюють одна одне. Ця теза підтверджується і тим, що усі екскурсії при їхньому створенні тлумачаться як літературний твір, що має свої сюжет, фабулу, позасюжетні елементи.
Схожість екскурсії з трагедію підкреслює той факт, що як і трагедія, екскурсія завжди має певну фабулу. Так, за тим же Аристотелем «Фабула буває єдина не тоді, коли вона обертається близько одного (героя), як думають деякі: справді, з одним може статися безліч подій, навіть частина яких не представляє ніякої єдності» [1, с.41]. Аристотель тлумачив трагедію як дійство, що під час перегляду якого глядачі обов’язково переживають катарсис. «Трагедія є: наслідування дії серйозного і закінченому, що має певний обсяг, промовою, прикрашеної різними її видами окремо в різних частинах, наслідування дією, а не розповіддю, що здійснюють за допомогою співчуття і страху, очищення подібних афектів», - твердить Аристотель [1, с.33]. Ми бачимо подібність трагедії екскурсійному показу, який супроводжується розповіддю, що не можлива без переміщення (дії), супроводжується високим емоційним піднесенням. Також він зазначав, що переживання, які наповнюють драму закінчуються не безвихіддю, а повним очищенням і просвітленням глядача. Аристотель розглядає трагедію як низку переходів від щастя до нещастя. Переходовість стає ниткою, яка пов’язує різні підтеми екскурсії і ще більше зближує мистецтво драми та екскурсію. Нагадаємо, що екскурсійний метод має на меті обов’язкове поєднання показу, розповіді та руху. Саме моторність складає душу екскурсії, пересування свого тіла в просторі - ось основа переживань екскурсанта [2, с.12].
Основоположники екскурсійної справи завжди розглядали екскурсію як не просту форму організації дозвілля, а як головний елемент формування світогляду, екскурсія мала би бути направлена на прагнення домогтися більшої життєвості переживання і уявлення минулого, екскурсант має безпосередньо і особистісно відчути свій зв'язок з минулим [3]. Таким чином, цей емоційний зв'язок особи з минулим і є тією ниткою і водночас прозрінням, який підводить екскурсанта до кульмінації екскурсійного дійства. Яскраві та свіжі враження є засобом і способом очищення, що супроводжує будь-яку екскурсію. Чим глибші переживання, що їх отримують екскурсанти під час екскурсії - тим більшого стадії очищення вони зазнають. Вплив масової культури у цьому випадку не дає нам можливість оперувати екскурсантами як індивідуальностями. Екскурсанти розглядаються як колектив, що піддається емоційному впливові, тому в туристичній діяльності ці емоційні переживання не настільки глибокі та яскраві як в інших видах мистецтва.
Головними вадами сучасного екскурсійного обслуговування є утилітаризм, індивідуалізм, поверховість сприйняття. Вважається, що екскурсійні групи, що складаються з пересічних осіб, нездатні до «колективного переживання і яскравого сприйняття», яке і є основою причетності до мистецтва, підґрунтям очищення. Пересічна особа начебто нездатна до саморефлексії.
Основним положенням екзистенціалізму є постулат про те, що екзистенція (існування) передує есенції (сутності). Саме існування людини «наодинці» з буттям і є, на думку екзистенціалістів, єдиною достовірною реальністю. Зазвичай екскурсійне спілкування з містом включає не тільки високі інтелектуальні задоволення, але «прості тілесні радості» - відпочинку, смачної і недорогої їжі. Повнота сприйняття посилюється і завдяки типовому для сучасного міста переживанню, як, наприклад, «самотність у натовпі». У результаті такого духовно-тілесного контакту, в якому напружено беруть участь всі почуття екскурсанта, він досягає єднання з певною місцевістю [4, с.162]. Навіть поверхневі емоційні переживання від переходів/переїздів дають можливість екскурсантам уподібнитися до театральних глядачів. Найкращим прикладом подібності екскурсії та античної драми слугують такі твори як «Іліада» та «Одіссея», які задля створення ефекту співпереживання вибирають своєю фабулою подорож як таку.
Таким чином, навіть малопов’язані між собою переживання подій під час екскурсії просякнуті однією фабулою. Наразі екскурсійне обслуговування набуло вияву мистецької, а не просвітницької діяльності, тому ми можемо констатувати, що екскурсія як вид мистецтва всебічно має сприяти естетизації екскурсантів та задовольняти їхні потреби в духовному очищенні, має потужний психологічний ефект катарсису, без переживання якого, не відбувається становлення особистості.
Список використаних джерел
1. Аристотель. Поетика, Античні поетики. Псевдо-Лонгін. Про високе. Горацій. Про поетичне мистецтво / Упоряд. М. Борецький, В. Зварич, Київ, Видавництво «Грамота», 2007. 168 с.
2. Райков Б.Е. Методика и техника экскурсий. Изд. 3-е, перераб. и доп. М., 1927. 116 с.
3. Степанов Б. Навстречу прошлому: Экскурсионная практика и философия памяти в творчестве И.М. Гревса и Н.П. Анциферова // Отечественные записки». 2008. №4(43).
4. Анциферов Н.П. Из дум о былом: Воспоминания. М.: Издательство «Феникс», 1992. 512 с.