Туристическая библиотека
  Главная Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Асаулко В.С.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.93-99.

Методичні підходи до визначення рівня валютних ризиків підприємства індустрії туризму

валютні ризики У статті досліджуються методичні підходи до кількісної оцінки впливу валютних ризиків на діяльність підприємства індустрії туризму. Систематизовано основні способи та методи управління валютними ризиками. Проаналізовано сучасні тенденції в цій сфері ризик-менеджменту.

Ключові слова: індустрія туризму, валютні ризики, управління валютними ризиками, грошові потоки, хеджування, диверсифікація.

У сучасних умовах ринкового господарювання управління ризиками є основою стійкого зростання конкурентноздатності та фінансово-економічного розвитку будь-якого підприємства. Розглядаючи зовнішньоекономічну діяльність підприємства індустрії туризму, серед фінансових ризиків на перший план виходять валютні. Це обумовлено значним їх впливом на ефективність усіх напрямів діяльності, а економічний валютний ризик впливає на конкурентноздатність туристичного підприємства навіть у випадку його роботи тільки на внутрішньонаціональному ринку. У зв'язку з цим розгляд методичних підходів до визначення рівня валютних ризиків на підприємстві індустрії туризму є актуальним завданням.

На думку авторів праць [1, 4, 10], побудова системи управління валютними ризиками, яка входить до інтегрованого ризик-менеджменту, можлива тільки при взаємодії трьох ключових складових:

1. Організаційний супровід;
2. Методологічне забезпечення: кількісна оцінка схильності до ризику, розрахунок економічного ефекту та ефективності з урахуванням ризику, стрес-тестування.
3. Інформаційно-аналітична система.

Процес організаційного супроводу починається з визначення ставлення підприємства до ризику, чи, як його часто називають, «схильності до ризику» (risk tolerance/risk appetite). На практиці у це поняття вкладається не тільки описовий, якісний, але й кількісний зміст, і тому воно може трактуватися по-різному, зокрема як:

- пряме формулювання у місії фірми, що якісно виражає ставлення до ризику;
- просте перерахування бажаних та/чи небажаних сфер діяльності в розумінні даної організації;
- цільовий кредитний рейтинг, що прямо відображає очікувану імовірність банкрутства компанії;-
- величина (частка) капіталу, яку фірма може втратити без катастрофічних наслідків протягом наступного звітного періоду.

З цього випливає, що формування ефективної системи управління валютними ризиками є складним завданням, яке вимагає комплексного підходу до його розв’язання.

Метою даної статті є дослідження одного з основних елементів системи управління, а саме: розгляд методичних підходів до визначення рівня валютного ризику стосовно підприємства індустрії туризму, тобто кількісна оцінка схильності підприємства до цього виду фінансового ризику, що дуже важливо в умовах розширення міжнародного туризму в Україні.

Усі організації так чи інакше використовують в управлінні валютним ризиком різні способи. У табл. 1 представлений порівняльний аналіз основних способів управління ними. Відповідно до змісту таблиці існує загальна риса в умовах їх застосування – це можливість кількісної оцінки валютного ризику.

Таблиця 1

Основні способи управління валютним ризиком
Спосіб управління Мета Умови застосування Форми реалізації
Хеджування Продаж ризиків несприятливої зміни курсу валюти іншому учаснику ринку Наявність розвинутого біржового чи позабіржового ринку похідних інструментів. Можливість кількісної оцінки Придбання форвардних, опційних, ф'ючерсних контрактів
Резервування Компенсація збитку від валютного ризику за рахунок створених резервів Можливість кількісної оцінки втрат від настання ризику. Наявність достатнього обсягу власних резервів Резерв капіталу, вираженого у різних валютах
Диверсифікація Зниження максимально можливих втрат на одну подію Наявність валют з негативною чи слабкою позитивною кореляцією між собою. Можливість кількісної оцінки Диверсифікація валютного портфеля. Диверсифікація клієнтури, постачальників
Контроль Контроль за імовірністю настання ризику чи чутливості організації до ризику Наявність методик та організаційних механізмів контролю, заснованих на кількісній оцінці Лімітування валютних операцій, попереджувальні заходи, розробка різних процедур

Методи управління та хеджування досить повно представлені в спеціальній літературі [2, 3, 9]. Усі методи можна систематизувати за цілями, які вони переслідують.

1. Вибір оптимального інструменту із сукупності альтернативних:

- форвард;
- ф’ючерс;
- опціон;
- валютні контокоренти;
- своп та ін.

2. Вибір оптимальних параметрів фінансових інструментів, які дають можливість ефективно попередити валютні ризики, а також супутні ризики:

- терміновість;
- ціна;
- гнучкість та ін.

3. Вибір оптимальних нефінансових стратегій управління операційним ризиком, а також можливості їх сполучення:

- переміщення ризику (risk shifting);
- поділення валютного ризику;
- прискорення та/ чи уповільнення розрахунків за валютними контрактами (leading and lagging);
- балансування грошових надходжень та відтоків (matching) в іноземних (дочірніх) підрозділах фірми;
- перерозрахункові центри (reinvoicing centers).

Використання того чи іншого параметра управління та хеджування валютних ризиків залежить від безлічі чинників, серед яких можна виділити стратегію розвитку туристичного підприємства, уміння ризик-менеджменту прийняти своєчасне оптимальне рішення, засноване насамперед на кількісній оцінці.

Потребу в обґрунтованій кількісній оцінці диктує й нова парадигма ризик-менеджменту [1, с.11-17; 5, с.201-215], яка і є основною умовою побудови оптимальної системи управління валютним ризиком. У зв'язку з цим основним завданням, яке стоїть перед туристичним підприємством, є формування визначеного методичного апарата, який дозволяє оцінити ймовірні зміни курсу валют, спрогнозувати вплив як на підсистеми ресурсів, збуту та результатів діяльності підприємства, так і на все підприємство загалом як складну динамічну систему, що функціонує в сфері туризму.

Валютний ризик стосовно туристичних підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можна визначити як грошове вираження імовірності виникнення збитків чи недоодержання прибутку в результаті недооцінених чи невірно оцінених суб'єктами управління безпосереднього впливу змін обмінного курсу на конкурентноздатність туристичних послуг рентабельність самого туристичного підприємства. При цьому рівень та вид валютного ризику для підприємств індустрії туризму залежить від географії здійснюваного тур опер ейтингу. Якщо для в’їзного та виїзного туризму характерний більший ступінь як операційного валютного ризику, так і економічного валютного ризику, то внутрішньому туризму притаманний лише економічний валютний ризик.

Як відомо, складність і неоднорідність упливу валютних ризиків на фірми, які функціонують в індустрії туризму, обумовили класифікацію валютного ризику на операційний, бухгалтерський та економічний. З одного боку, кожний з названих видів ризиків вимагає своєї специфічної кількісної оцінки, з іншого боку, природа виникнення в них одна і пов’язана вона зі змінами курсу валют.

Отже, кількісну оцінку впливу змін валютних курсів на туристичному підприємстві можна умовно розділити мінімум на три етапи, які досить тісно інтегровані один з одним:

1. Кількісна оцінка валютних ризиків в активах та пасивах, номінованих у іноземній валюті.
2. Кількісна оцінка операційного, бухгалтерського й економічного валютних ризиків.
3. Кількісна оцінка впливу змін валютних курсів на кожну підсистему підприємства та на підприємство як цілісну систему.

Перший етап кількісної оцінки є одночасно основним та найбільш складним не лише для туристичних компаній, але й для фінансових корпорацій. Для вирішення цього завдання наприкінці XX ст. розроблена та успішно діє методика оцінки можливих витрат (Value at Risk, VaR) [7, с.125-130], яка призначена для виміру валютних ринкових ризиків негативної переоцінки відкритих валютних позицій.

У математичному вигляді для заданого рівня вірогідності а Î (0,1) та часового періоду Δt ступінь ризику VaR визначається як [6, с5-6]

VaRα:= inf{u | P[ΔP(Δx, Δt) < u] > α}   (1)

де ΔP - зміна вартості портфелю;
Δx – зміни змінних величин за період часу Δt.

Звідси основним завданням методу VaR є знаходження шуканої функції розподілу ΔP(Δx, Δt). Методи, використовувані для її знаходження, можна класифікувати за припущеннями стосовно імовірності розподілу чинників ризику, а також виду функціональної залежності змін вартості портфеля від змін чинників ризику.

Науковий інтерес становить метод історичного моделювання, заснований на гіпотезі про стаціонарність поводження ринкових цін у найближчому майбутньому. Для його реалізації спочатку необхідно вибирати період часу Т (наприклад, 400 торгових днів), за який відслідковуються історичні зміни (наприклад, денні) курсів валют P, які входять у портфель [10, с.284-331]:

метод історичного моделювання   (2)

Для кожного з цих Т сценаріїв змін моделюється гіпотетична ціна Р* кожної валюти в майбутньому як її поточна ціна Р0, помножена на приріст курсу, що відповідає даному сценарію:

P*i,t = Pi,0 · δPi,t   (3)

Потім виробляється повна переоцінка всього поточного портфеля за цінами, змодельованими на основі історичних сценаріїв, та для кожного сценарію обчислюється, наскільки змінилася б вартість сьогоднішнього портфеля.

Після цього отримані Т змін портфеля ранжуються за зменшенням (від найбільшого приросту до найбільшого збитку), які можна пронумерувати від 1 до Т. Відповідно до бажаного рівня довіри (1-α) величина VaR визначається як такий максимальний збиток, який не перевищується у (1-α)Т випадках, тобто VaR дорівнює абсолютній величині зміни з номером, який дорівнює цілій частині числа (1-α )Т.

Оцінка операційного ризику, який виникає у різних підсистемах підприємства, також обумовлюється необхідністю у виборі оптимального інструменту хеджування та його визначених характеристик.

У підприємства індустрії туризму в ході здійснення операційної діяльності формується декілька мультивалютних грошових потоків, які характеризуються різноплановими показниками: різними вартісними розмірами, напрямами (негативний чи позитивний), різної терміновості.

У цьому випадку для оптимального вибору інструменту хеджування декількох грошових потоків варто виконати наступні дії .

По-перше, визначити всі транзакції, піддані валютному ризику для кожного терміну погашення, скласти розміри усіх відтоків та надходжень капіталу й одержати чисті грошові потоки.

По-друге, розрахувати наведену вартість окремо всіх чистих надходжень CF(+) та відтоків CF(-) для кожної валюти:

валютні ризики   (4)

де t – термін надходження/погашення n-го чистого потоку;
r – процентна ставка у період часу t=0.

По-третє, укласти два форвардних контракти: один для надходжень та інший для відтоків. Вартість контракту для надходжень повинна бути протилежна (зі знаком мінус) наведеній вартості всіх грошових надходжень, а терміновість до погашення дорівнює дюрації чистих надходжень.

Для грошових потоків зі значною дюрацією може не існувати форвардних контрактів. У цьому випадку треба використовувати найбільш довгостроковий з наявних контрактів та хеджувати капіталізовану вартість усіх грошових потоків, які виникнуть після погашення контракту. Необхідно відзначити, що навіть якщо фірма хеджує усі контрактні ризики, валютні ризики не ліквідуються цілком.

Для оцінки операційного валютного ризику також можна використовувати метод комп'ютерної симуляції. Принцип його роботи заснований на побудові N можливих сценаріїв спот курсу у майбутньому періоді Т: ST(1), ST(2),..., ST(N), потім необхідно підрахувати величину грошових потоків при кожному сценарію: VT(1), VT(2),..., VT(N), при цьому слід зазначити, що VT вимірюється в національній валюті підприємства. Операційний валютний ризик може бути обчислений за допомогою регресійного аналізу, при цьому величина грошових потоків VT регресується на значення обмінного курсу ST [3]:

VT = at,T + bt,TST(i) + eT(i) , i = {1,2,..., N}   (5)

Операційний валютний ризик фірми визначається значенням регресійного коефіцієнту bt,T:

bt,T = ΔVT / ΔST

Коефіцієнт bt,T вимірюється в одиницях іноземної валюти. Він обчислюється так, щоб помилка регресії е і константа аt,T мали нульову кореляцію з майбутнім обмінним курсом. Таким чином, t,T + е) є частиною грошових потоків підприємства, на яку не впливають зміни обмінного курсу.

Декомпозиція грошових потоків підприємства на компонент bt,T називається аналізом валютних компонентів (currency component analysis), який використовується при розробці стратегії хеджування операційних валютних ризиків. Відповідно до даного методу з метою хеджування валютних ризиків варто продати (зайняти коротку позицію) форвардний контракт на суму bt,T, якщо коефіцієнт bt,T є позитивним, і купити форвардний контракт на суму bt,T, якщо коефіцієнт bt,T негативний. При такій стратегії [3]:

V*Т = аT,t + bT,tFT + eT   (6)

Вартість хеджування грошових потоків (FT) залежить від форвардного курсу, який відомий на момент хеджування. Подібний метод цілком не усуває ризиків, пов'язаних з вартістю грошових потоків, тому що залишається компонент ризику, не генерований коливаннями валютних курсів.

Кількісна оцінка трансляційного валютного ризику (translation exposure) пов’язана з безліччю труднощів, що обумовлені, головним чином, розходженням методів обліку в різних країнах. Спрощена кількісна оцінка цього ризику може бути представлена як різниця між незбалансованими по валютах активами та пасивами. Однак тут виникає ряд дискусійних питань стосовно способів обліку: чи робити облік лише чистого ризику втрат від сукупних активів, чи враховувати розходження між грошовими і негрошовими статтями балансу.

Отже, характеристика сучасних методичних підходів управління валютними ризиками дає можливість:

1) досліджувати складний та суперечливий механізм упливу валютного ризику на діяльність підприємства індустрії туризму;
2) дати кількісну оцінку впливу валютних ризиків не лише на активи та пасиви туристичного підприємства, але й оцінити операційний, бухгалтерський та економічний валютний ризик;
3) прагнути до нових методів управління ризиками взагалі та валютними ризиками зокрема з максимальним урахуванням специфіки індустрії туризму як галузі та туристичного підприємства, інтегрованого в світове господарство, що динамічно розвивається.

Література

1. Бартон Т., Шенкир У., Уокер П. Комплексный подход к риск-менеджменту: стоит ли этим заниматься.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 208 с.
2. Колб Роберт У. Финансовые деривативы. – М.: Филинъ, 1997. – 359 с.
3. Колб Роберт У. Что такое фьючерсные рынки. – Miami: Kolb Publishing Company, 1994. – 421 c.
4. Лукашов А.В. Международные корпоративные финансы и управление валютными рисками в нефинансовых корпорациях // Управление корпоративными финансами. – 2005. – №1(7). – C.10-17.
5. Маккарти Мэри Пэт, Флинн Тимоти П. Риск: управление на уровне топ-менеджеров и советов директоров / М.П. Маккарти, Т.П. Флинн; пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 234 с.
6. Меньшиков И.С., Шелагин Д.А. Рыночные риски: модели и методы. – М.: Вычислительный центр РАН, 2000. – 55 с.
7. Пикфорд, Джеймс. Управление рисками / Джеймс Пикфорд; [Пер. с англ. О.Н. Матвеевой]. – М.: ООО «Вершина», 2004. – 352 с.
8. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 288 с.
9. Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада: Фьючерсные и фондовые биржи, система работы и алгоритмы анализа: Пер. с англ. – М.: Ай Кью, 1992. – 172 с.
10. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А.А. Лобанова и А.В. Чугунова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 875 с.

В статье исследуются методические подходы к количественной оценке влияния валютных рисков на деятельность предприятия индустрии туризма. Систематизированы основные способы и методы управления валютными рисками. Проанализированы современные тенденции в этой сфере риск-менеджмента.

Methodical approaches to quantitative estimation of exchange rate risk influence on activity of enterprise of tourism industry are explored in the article. Basic methods and methods of exchange rate risk management are systematized. Modern tendencies are analyzed in this sphere of risk-management.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.