Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Балашова Р.І.
Вісник ДІТБ. Серія «Економіка, організація і управління підприємствами»
(в туристичній сфері). - 2006. - №10. - С.72-77.

Особливості впливу змінних і постійних витрат на собівартість туристичного продукту

Розглянуто особливості формування собівартості туристичного продукту. Визначено вплив змінних і порядок розподілу постійних витрат. Запропоновано формування бюджету туристичного підприємства залежно від впливу вартості покупних послуг на собівартість туристичного продукту.

Актуальність проблеми. Туристичний сервіс в Україні впевнено набирає значних темпів і посідає не останнє місце в розвитку сучасної економіки. Виробництво туристичного продукту формує туристична індустрія, яка є постачальником послуг з харчування, розміщення, лікування, транспортування, екскурсійного обслуговування, надання культурно-масових заходів тощо. Специфікою туристичного ринку є процес формування туристичного продукту, який включає ці послуги, і його подальша реалізація.

Актуальність вивчення впливу змінних і постійних витрат на собівартість туристичного продукту полягає в тому, що туристичний продукт як комплексна послуга включає результати багатьох галузей і цілком залежить від коливань цінової політики, технологій, комфортності, якості обслуговування та інших факторів і подій, що відбуваються в цих галузях.

Метою даного дослідження є визначення показників і параметрів, що характеризують особливості впливу змінних та постійних витрат на собівартість туристичного продукту. Завдання дослідження полягають у формуванні методичних напрямів визначення впливу названих витрат на собівартість туристичного продукту.

Структура змінних і постійних витрат туристичного продукту залежить від виробничої потужності туристичного підприємства, розвиненості контактів та інших чинників і формується за такими варіантами (рис. 1):

- туроператори, що мають свою матеріальну базу (готелі, підприємства ресторанного господарства, транспорт тощо);
- туроператори, що не володіють такою базою і повинні придбати для комплектування туристичного продукту;
- турагенти, які реалізують туристичний продукт на договірних умовах з туроператором;
- туристичні підприємства, що пропонують послуги з туристичного обслуговування, які реалізуються окремо, без їх участі в комплектуванні туристичного продукту.

Варіанти формування структури змінних і постійних витрат туристичного продукту
Рис. 1. Варіанти формування структури змінних і постійних витрат туристичного продукту

З наведеного рис. 1 випливає, що обґрунтований методичний підхід до формування собівартості туристичного продукту та послуг залежить від виду суб’єкта туристичної діяльності, тобто чи туроператор, чи турагент виконують цю роботу.

Особливостями формування туристичного продукту туристичними підприємствами - туроператорами, які зумовлюються специфікою їх технологічного циклу є:

- придбання прав на послуги інших сторонніх організацій (розміщення, харчування, транспорту, розваг, екскурсій, лікування тощо);
- якщо туроператор має власну базу розміщення (пансіонат, база відпочинку тощо), то собівартість турпродукту складається безпосередньо з вартостей окремих туристичних послуг, що надаються їм самостійно.

Якщо для реалізації залучаються послуги посередників, у підприємств-турагентів відбувається формування витрат обігу, як в торговельних організаціях. Для них туристичний продукт - це товар. Витрати турагентів формуються залежно від обраної схеми взаємовідносин з туроператором. Особливості технологічного циклу турагента впливають на формування собівартості туристичного продукту. Таким чином, до особливостей формування собівартості в туризмі можна віднести залежність методичного підходу до формування собівартості послуг від технологічного циклу.

Необхідно відзначити, що в багатьох виданнях приділено значну увагу питанням формування фактичної собівартості продукції, зведеному обліку витрат на виробництво, обліку адміністративних витрат і витрат на збут .

У роботах ряду авторів розглянуто структуру собівартості туристичного продукту, порядок та специфіку її калькулювання та аудиту в туристичній сфері [1, с.74; 2, с.40; 3, с.285-287; 4, с.65-67]. Але в цих роботах не приділено уваги питанням оптимізації факторів впливу на собівартість туристичного продукту. Порядок групування та класифікації витрат, що включаються до собівартості туристичного продукту, визначено наказом Державного комітету України з туризму від 04.06.1999 р. №23 №ГО-І «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо обліку витрат, які входять в собівартість туристичного продукту і порядок формування фінансових результатів, які враховуються при оподаткуванні прибутку суб'єктів туристичної діяльності». Згідно з цими методичними рекомендаціями витрати на виробництво туристичного продукту при плануванні та обліку групуються суб’єктами туристичної діяльності за елементами та статтями витрат. Але цей документ видано до початку впровадження в українську систему обліку національних Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, тому він потребує конкретизації, коригувань і вдосконалення. У зв’язку з цим актуальним буде використання головного нормативного документа Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України» від 31.12.1999 р. - №318, в якому викладено основні напрями та порядок формування витрат.

Значну кількість питань стосовно управлінського обліку та його використання для організації діяльності розглянуто в роботі [5, с.124]. Але деякі питання потребують уточнень і деталізації, особливо стосовно конкретних статей змінних і постійних витрат.

Враховуючи вищенаведене, потрібне вдосконалення структури витрат у туристичній сфері, порядку формування переліку прямих і непрямих витрат, оцінки впливу цих витрат на оптимізацію собівартості туристичного продукту.

В Україні, як і в міжнародній практиці, витрати оцінюються за собівартістю. Склад витрат, що включаються до собівартості туристичного продукту, регламентується законодавчими актами і Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку. Згідно з цими документами собівартість реалізованого туристичного продукту складається з виробничої собівартості продукції, що була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальних, нормативних і наднормативних виробничих витрат.

Номенклатуру витрат туристичні підприємства можуть встановлювати, виходячи із специфічних особливостей формування і просування турпродукту. При цьому однією з найважливіших умов для спрощення обліку, планування і калькуляції собівартості турпродукту є скорочення числа статей витрат, за якими відбувається калькулювання. Ця умова важлива для ведення обліку й калькуляції окремих видів турпослуг для суб'єктів малого та середнього бізнесу. При цьому перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукту, а також перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюються підприємством самостійно.

У результаті дослідження встановлено, що структура повної собівартості туристичного продукту складається із статей витрат:

- змінні й умовно-змінні, що взагалі є виробничими витратами;
- умовно-постійні або адміністративні витрати;
- витрати на збут та інші витрати операційної діяльності.

Змінні витрати є базовими для формування туристичного продукту. Зниження собівартості туристичного продукту досягається за рахунок спільного користування окремими послугами: трансфер, оформлення документів, екскурсійне обслуговування. На рівень змінних витрат впливають транспортні витрати, які взаємодіють з іншими витратами за такими схемами: транспорт - підприємства харчування і мешкання; транспорт - екскурсійне обслуговування; транспорт - трансфер.

Якщо туроператор має власну матеріальну базу (пансіонат, мотель, база відпочинку, ресторан, бар, транспортні засоби), то собівартість туристичного продукту складається безпосередньо з вартостей окремих туристичних послуг, що надається їм самостійно. Але, як правило, основними витратами є витрати з харчування, розміщення, страхування, екскурсійного обслуговування і транспортні витрати. Отже, стосовно туристичної діяльності, змінні витрати належать до виробничих витрат, що, в свою чергу, разом з виробничою собівартістю і наднормативними виробничими витратами складають собівартість туристичного продукту.

Відсутність методичних рекомендацій щодо планування, обліку і калькуляції собівартості туристичного продукту, можливість самостійної розробки облікової політики підприємства, а також методики калькуляції та розподілу витрат найчастіше призводить до необґрунтованого підвищення вартості турпродукту [2, с.40].

Для розв’язання цієї проблеми доцільно приділити увагу питанням групування витрат як за економічними елементами, так і за статтями калькуляції. Це дозволить визначити призначення витрат та їх роль, виявити якісні і кількісні показники господарської діяльності як окремих підрозділів, так і підприємства загалом, встановити, за якими принципами необхідно вести пошук зниження витрат.

Однією з проблем методології калькуляції собівартості туристичного продукту є формування не лише прямих, але й непрямих витрат. Такий розподіл має два етапи:

- перший - це визначення загальної суми умовно-змінних та умовно-постійних витрат;
- другий - це розподіл цих витрат між окремими видами туристичних послуг (рис. 2).

Етапи розподілу загальновиробничих витрат при визначенні повної собівартості туристичного продукту
Рис. 2. Етапи розподілу загальновиробничих витрат при визначенні повної собівартості туристичного продукту

Непрямі витрати формуються шляхом розподілу загальновиробничих витрат. В основу такого розподілу покладено порядок, встановлений Міністерством фінансів України, або П(С)БО №9 «Запаси», у якому використовується фактична виробнича потужність туристичного підприємства.

Для віднесення цих витрат на собівартість конкретного туристичного підприємства, необхідно виконати другий етап розподілу. Для цього існує декілька варіантів, з яких найбільш поширеним є розподіл відповідно до фонду оплати праці або до витрат на утримання й експлуатацію обладнання. Однак, на відміну від інших підприємств, для туристичних найбільш актуальним є спосіб розподілу відповідно до обсягів робіт з кожного туристичного продукту. Метод такого розподілу несе аналогічне навантаження, як і ті, що названі вище, але обсяг туристичних послуг є показником, який не підлягає розподілу як фонд оплати пра-ці або витрати на утримання та експлуатацію обладнання, і може виступати більш надійною базою для калькулювання собівартості туристичного продукту.

Формування фонду оплати праці на туристичному підприємстві ґрунтується на законодавчій базі України, заробітна плата працівників туристичних підприємств складається з основної (постійної - 70%) і додаткової (змінної - 30%). На туристичних підприємствах для формування постійної частини заробітної плати застосовуються різні форми, але загалом безтарифна система оплати праці, що дозволяє встановлювати умови оплати праці за кінцевим результатом роботи підприємства. У цих умовах фактична величина заробітної плати кожного працівника залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі, фактично відпрацьованого часу.

Незважаючи на різні джерела формування витрат туроператорів і турагентів, для характеристики тарифної системи застосовується такий алгоритм формування фонду оплати праці на туристичному підприємстві:

ΣФОП = Дн·Ізп + ∆Д·∆Ізп   (1)

де ΣФОП - фонд оплати праці;
Дн - доход підприємства за встановлену кількість реалізованого туристичного продукту;
∆Д - доход турпідприємства від кожної одиниці додатково реалізованого туристичного продукту;
Ізп, ∆Ізп - індекси, що характеризують частку фонду оплати праці в доходах від реалізації кожної одиниці додатково реалізованого туристичного продукту.

На оптимальне визначення структури собівартості, тобто на співвідношення прямих і непрямих витрат, впливає внутрішнє середовище підприємства. Воно є аналітичною і прогнозною діяльністю щодо розробки нових продуктів або послуг, враховує зміни податкового законодавства, систем маркетингу і бухгалтерських систем.

Бюджет туристичного підприємства визначається обсягом змінних витрат, що є базовими для формування туристичного продукту. Проте всередині кожної з цих витрат вартість мешкання, вартість проїзду, страхового полісу, візи, харчування є величиною постійною та індивідуальною для кожного туриста

бюджет туристичного підприємства   (2)

де В - бюджет туристичного підприємства, грн.;
Рij - вартість і-го базового параметра (покупної або власної туристичної послуги: розміщення, харчування, транспорт, розваги, екскурсії, тощо) з j-ї групи туристів, грн.;
Sijk - вартість і-ї послуги для кожного туриста j-ї групи, SijkSijk = const, грн.;
І - базовий параметр, грн.;
J - група, одиниць;
K - кожен турист, осіб.

Наприклад:

бюджет туристичного підприємства

Це означає, що бюджет туристичного підприємства є функцією залежною від 1 до 5 базових параметрів (розміщення, харчування, транспортування, екскурсійне обслуговування, страхування), які надаються від 1 до 3 груп, у кожній від 1 до 10 туристів.

При формуванні туристичного продукту простежується залежність його собівартості від вартості покупних послуг, на які впливають проблеми, що виникають у цих сферах:

S = F(Pij(Xn))   (3)

де S - собівартість, грн.;
F(P) - функція вартості покупних послуг;
Pi - вартість базового параметру, грн.
Xn - чинники, що впливають на вартість покупних послуг (оподаткування, енергоносії, нові технології, оплата праці), n = 1, 2, …, N.

Наукова новизна даного дослідження полягає в такому:

- запропоновано етапність розподілу загальновиробничих витрат при визначенні повної собівартості туристичного продукту. Згідно з першим етапом ці витрати класифікуються як розподілені та нерозподілені, згідно з другим - визначається їх частка для кожного виду туристичного продукту або послуги;
- визначено формальну залежність бюджету туристичного підприємства від вартості базового параметру, який для певної групи туристів і для кожного окремого туриста в конкретній туристичній подорожі буде величиною постійною;
- простежено залежність собівартості туристичного продукту від вартості базових послуг, які, в свою чергу, залежать від чинників, що існують у сферах, де вони виробляються.

Таким чином, результатом дослідження особливостей впливу змінних і постійних витрат на собівартість туристичного продукту є висновок, що рівень кожної з цих витрат повинен мати детальне обґрунтування та відповідати запитам споживачів. Для оптимізації собівартості туристичного продукту управлінська діяльність туристичного підприємства по-винна враховувати запропоновані залежності.

Література

1. Мякота В. Себестоимость продукции от выпуска до реализации. - Харьков: НТП Фактор, 2002. - 324 с.
2. Сметанко А. Усовершенствование методики учета затрат и калькулирования себестоимости турпродукта (услуг) на предприятиях туризма // Бухгалтерский учет и аудит. - 2005. - №7. - С.39.
3. Балашова Р.І. Шляхи оптимізації витрат // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного ун-ту. - Сер. Економічні науки. - 2004. - Вип.12. - С.284-288.
4. Балашова Р.І., Іваніна О.О. Методичні питання витрат туристичних підприємств // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (24-26 березня 2004 р., м. Черкаси). - Черкаси: Черкаський держ. технологічний ун-т, 2004. - С.65-67.
5. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704 с.

Рассмотрены особенности формирования себестоимости туристического продукта. Определено влияние переменных и порядок распределения постоянных расходов. Предложено формирование бюджета туристического предприятия в зависимости от влияния стоимости покупных услуг на себестоимость туристического продукта.

The features of forming of prime price of tourist product are considered. Influencing of variables and order of allocation constant charges is definite. Forming of budget of tourist enterprise is offered depending on influence of cost of the purchased services on the prime price of tourist product.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.