Бриль К.Г.
Інвестиції: практика та досвід. 2015. №16. C.43-47.

Посилення ролі туристичних центрів у забезпеченні територіального розвитку

У статті показана можливість підвищення ролі туристичних центрів у розвитку місцевих громад шляхом створення в їхньому складі координаційно-інформаційних органів, здатних поєднати інтереси бізнесу і держави, і спрямувати їх зусилля на просування туристичного продукту.

Важливою особливістю туризму є його потенціал відносно вирівнювання розвитку територій. Ці перспективи розвитку стосуються, в тому числі, соціального значення туристичних центрів, тобто включення в обіг нових дестинацій, створення нових туристичних послуг, підвищення рівня культури населення, підтримки природного середовища та ін.

Найбільш повна реалізація цього потенціалу можлива при відповідному ефективному державному регулюванні, адже розвиток даної галузі потребує інвестиційної та організаційної підтримки на початкових етапах та постійного контролю (перш за все - екологічного). Вітчизняна туристична галузь стикається з проблемою невідповідності інвестиційної привабливості. Це вимагає створення організаційних структур для консолідації зусиль державного та приватного сектору, які дозволили б нівелювати недоліки та підсилити переваги вітчизняних туристичних підприємств.

Стратегія синергізму стосовно туристичної галузі передбачає спільне використання різними організаціями та підприємствами ресурсів, ринкової інфраструктури чи сфер діяльності. Найбільш повно стратегія синергізму проявляється у кластерній формі взаємодії підприємств. Це дозволить сконцентрувати за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих надавачів послуг, а також зв'язаних з їхньою діяльністю організацій на досягненні спільної цілі.

Запровадження кластерных механізмів розвитку туристичної галузі в Україні вимагає створення структур з координаційними функціями. Ми пропонуємо розвивати ці координаційно-інформаційні органи як територіальні об'єднання державних, громадських, підприємницьких структур зі своїми територіальними органами дорадчого, координуючого, управлінського впливу.

Ключові слова: туристичний центр, територіальний розвиток, органи управління, інвестиції, інвестиційна привабливість, фактори, розвиток.

Постановка проблеми. Однією з особливостей розвитку сучасного туризму є транснаціоналізація, яка супроводжується зростанням рівня концентрації виробництва серед декількох глобально інтегрованих транснаціональних корпорацій. Наслідками цього, зокрема, можуть стати злиття найбільших операторів туристичної індустрії, поглинання закордонними компаніями перспективних національних туристичних фірм та виснаження природно-рекреаційних ресурсів окремих територій. Цей процес є об'єктивним, тому його слід свідомо враховувати при розбудові туристичної галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Використовуючи процеси синергізму і диверсифікації, можна надати можливість вітчизняним туристичним центрам стати осередками розвитку місцевих територіальних громад, використовуючи для цього особливості національного туристичного продукту. Наведені міркування підтверджуються висновками, проведених такими науковцями, як І.В. Безуглий, О.В. Булатова, P.O. Кратінов, В.М. Мацука.

Аналіз праць провідних дослідників теорії кластерів, зокрема, П.В. Гудзя, С.М. Ілляшенка, В.П. Соловйова, С.І. Соколенка, Д.М. Стеченка показує можливість застосування кластерного підходу в розробці механізмів координації роботи туристичних підприємств в Україні та вказує на можливість концентрації зусиль та ресурсів підприємств різної галузевої приналежності і державних органів, результатом чого стане досягнення синергетичних ефектів у розвитку туризму.

Формулювання цілей. Шляхом поєднання ресурсів декількох невеликих підприємств для розробки нових туристичних послуг, можна забезпечити розширення масштабів діяльності і підвищення внеску туристичних центрів у місцеві бюджети через координацію взаємодії малих підприємств, якими є переважна більшість виробників туристичного продукту.

Виклад основного матеріалу. Важливою особливістю туризму, на нашу думку, є потенціал даної галузі відносно вирівнювання розвитку територій, адже туризм є мало не єдиним доступним видом економічної активності натериторіях, непридатних для ведення сільськогосподарського виробництва. Тому вважаємо, що розвиток туризму є одним із важливих чинників інтенсифікації територіального розвитку.

В.В. Мамонова визначає територіальний розвиток як узагальнене поняття, структурними елементами якого є політичний, економічний соціальний, екологічний розвиток у певному просторі, а модель розвитку території - як просторову модель політико-еколого-соціально-економічного розвитку або як просторову модель політико-сталого розвитку [1].

Даний підхід хоча і відбиває комплексний характер поняття територіального розвитку, на нашу думку, потребує удосконалення, адже не зрозуміло як саме структурні елементи співвідносяться між собою. Наприклад, постає питання, як оцінювати з позицій територіального розвитку покращення екологічної ситуації, якщо воно відбулося за рахунок скорочення обсягів промислового виробництва і відповідного економічного спаду.

Більш концептуально до трактування сутності територіального розвитку підійшов П.В. Гудзь, який зазначає, що територіальний розвиток відображає цілісний функціонально-просторовий розвиток регіону та досягається шляхом:

- реалізації місцевої економічної політики;
- використання сукупного потенціалу території;
- врахування впливу внутрішніх та зовнішніх відносно регіону факторів;
- еколого-економічних форм територіальної організації господарства;
- прикордонного та транскордонного співробітництва.

Він також вказує, що цільовою функцією розвитку території є відтворення сприятливого та безпечного для життєдіяльності мешканців середовища, що детермінує вибір форми, засобу, місця, часу, тривалості використання конкретних елементів механізму реалізації державної регіональної політики [2]. Конкретизація цільової функції територіального розвитку дозволяє сформувати більш чітке уявлення про сутність поняття.

Подібне трактування терміну "розвиток території" пропонують і практики: "Розвиток території / розвиток громади" - зміни в економіці та соціальному становищі людей, які проживають на адміністративно визначеній території (в селі, місті, районі, області)" [3].

Тож, слід констатувати переважну одностайність у розумінні сутності територіального розвитку вітчизняними науковцями та практиками. Причому і ті, й інші вказують на взаємозв'язок економічної та соціальної складових даної дефініції з переважанням останньої. Орієнтація територіального розвитку на забезпечення сприятливих та безпечних умов життєдіяльності для населення передбачає певну другорядність економічного розвитку, який розцінюється як базис для соціального. Проте найбільш повна реалізація потенціалу туризму в стимулюванні територіального розвитку можлива при відповідному ефективному державному регулюванні, адже розвиток даної галузі потребує інвестиційної та організаційної підтримки на початкових етапах та постійного контролю (передусім екологічного).

Важливою особливістю туризму є те, що туристичні підприємства належать переважно до сфери малого та середнього бізнесу і є за типом організації виробничого процесу підприємницькими структурами. До характерних ознак туристичних підприємств відносяться гнучкість економічної політики, швидке переналаштування на конкретного споживача, створення додаткових робочих місць, швидка окупність фінансованого капіталу і сприяння територіальному розвиткові.

Уданому випадку вітчизняна туристична галузь стикається з проблемою невідповідності рівнів інвестиційної привабливості, коли, навіть за умови загальної позитивної оцінки можливості інвестування в український туризм інвестор не може знайти достатньо привабливе підприємство як конкретний об'єкт для вкладення коштів, а спеціалізовані фінансові установи, які відкривали б можливість інвестування переважно в галузь туризму, у вітчизняній практиці не існують.

Охарактеризовані особливості вимагають розробки відповідного організаційного забезпечення розвитку туристичних центрів в Україні. Необхідно створити організаційні структури для консолідації зусиль державного та приватного сектору, які дозволили б нівелювати недоліки та підсилити переваги вітчизняних туристичних підприємств. У даному ракурсі слід акцентувати увагу на доцільності використання потенціалу кластерної організації туризму.

Синергетичні ефекти виникають у результаті консолідації зусиль багатьох суб'єктів господарювання. Стратегія синергізму - це стратегія отримання конкурентних переваг за рахунок поєднання ресурсів двох або більшого числа підприємств для досягнення спільної мети.

Стратегія синергізму стосовно туристичної галузі передбачає наявність конкурентної переваги за рахунок спільного освоєння і використання різними організаціями та підприємствами ресурсів, ринкової інфраструктури чи сфер діяльності. Значення цієї стратегії полягає в тому, що вона допомагає досягнути більш суттєвих результатів (прибуток, показники росту, соціальний ефект) при взаємодії організацій, ніж у ситуації, коли вони працюють окремо. Найбільш повно стратегія синергізму проявляється саме у кластерній формі взаємодії підприємств. Учасники кластерів отримують численні переваги саме від об'єднання і співпраці на певній території, не втрачаючи при цьому своєї самостійності. Вони здобувають конкурентні переваги внаслідок колективної діяльності.

Ефект синергізму важливий також для посилення фінансової стабільності процесу розбудови туристичних центрів на всіх етапах, починаючи від невеликих туристичних підприємств сільського, зеленого або агротуризму, тому що саме на цих початкових стадіях їх розвиток найбільше залежить від можливості залучення додаткових коштів.

В якості перспективної форми організації співпраці в забезпеченні розвитку туризму як між самими туристичними підприємствами, так і будь-якими підприємствами, установами, організаціями, що виявили бажання співпрацювати у сфері туризму, і яка здатна підвищити ефективність взаємодій, доцільно запропонувати саме кластерний тип взаємодії суб'єктів господарювання. Це дозволить сконцентрувати за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, надавачів послуг, а також зв'язаних з їхньою діяльністю організацій на досягненні спільної цілі - якнайповнішому задоволенні потреб цільових споживачів, причому без загрози послаблення механізму конкуренції. Тому методичні основи становлення кластеру повною мірою відповідають організаційним потребам розвитку туристичної галузі, як показано в роботі П.В. Гудзя [4].

Проблемам функціонування кластерів присвячена значна кількість праць вітчизняних та зарубіжних науковців, проте загалом можна виокремити два підходи до характеристики їх організаційної структури. Згідно з першим підходом, кластер вважається об'єднанням юридично незалежних підприємств, що передбачає існування координації дій і навіть ієрархічних взаємозв'язків між ними. Вданому випадку частіше за все говорять про необхідність створення окремої юридичної особи з координуючими функціями [5-7]. Згідно з другим підходом, кластер є територіально обмеженою групою підприємств одної галузі, що взаємодіють між собою у процесі діяльності, причому взаємодія проявляється одночасно через партнерство та конкуренцію [8; 9].

З огляду на зазначене вище, перспективи запровадження кластерних механізмів розвитку туристичної галузі в Україні лежать саме в площині створення певних структур з координаційними функціями у формі об'єднання державних, громадських, підприємницьких структур з будь-якою формою власності та засобами господарювання.

Як ми бачимо, туристичний центр виступає як населений пункт, інфраструктура і ресурси якого використовуються туристичними підприємствами. Цієї думки дотримуються В.К.Федорченко та І.М. Мініч у своєму "Туристському словнику-довіднику", де вони визначили туристичний центр як місто, де заплановано багатоденне перебування туристів для ознайомлення із зосередженими тут визначними пам'ятками. У складі туристичного центру вони виділяють головне туристичне підприємство, в якому зосереджено прийом та обслуговування туристів з інформаційно-адміністративними службами [10]. Ми підтримуємо цю думку і вважаємо, що для збільшення внеску туристичних центрів в економіку територій у складі їхньої інфраструктури необхідно розвивати координаційно-інформаційні органи (комітети, ради з туризму), за рахунок яких підвищиться функціональність туристичних центрів.

Вони мають стати органами координації туристичної сфери, утвореними з метою об'єднання зусиль підприємств туристичної сфери і суміжних галузей в напрямі підвищення туристичного іміджу, конкурентоздатності, забезпечення надходження коштів при мінімальному навантаженні на екологічну систему. Оскільки переважна більшість проблем туризму лежить в площині управління, координації, просування національного та регіональних турпродуктів, формування іміджу, проведення маркетингових досліджень, подовження туристичного сезону через підвищення атрактивної складової туристичних послуг, вважаємо за доцільне акцентувати увагу саме на цьому аспекті діяльності туристичних центрів.

Ми пропонуємо розвивати ці координаційно-інформаційні органи як територіальні об'єднання державних, громадських, підприємницьких структур зі своїми територіальними органами дорадчого, координуючого, управлінського впливу. Вважаємо, що це може бути орган координації з будь-якою формою власності та засобом господарювання: фізична особа - підприємець, акціонерне товариство, асоціація, державний орган. Необхідність залучення державних структур пояснюється тим, що в системі органів державного управління та місцевого самоврядування вже існують відповідні структури (управління культури і туризму, туристично-інформаційні центри та ін.), які, використовуючи важелі впливу на формування бюджетів та нормативно-правової бази, здатні оперативно впливати на зміну ринкової ситуації.

На державному рівні пропонуємо створити в структурі центрального органу управління туризмом відповідну координаційно-інформаційну раду, у функції якої входитимуть розробка програм, привабливих для туристів, забезпечення надходжень інформації про туризм, просування національного турпродукту, формування туристичного іміджу.

У разі створення в структурі туристичних центрів органів координації, стають більш зрозумілими переваги співпраці державних і комерційних суб'єктів з туристичними центрами (рис.1).

Рис. 1. Місце координаційно-інформаційних органів туристичних центрів у поєднанні інтересів держави і приватного сектору економіки

Наша позиція щодо функціонування координаційно-інформаційних органів туристичних центрів потребує обґрунтування через розгляд внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування туристичних підприємств. Внутрішнє середовище знаходиться в рамках підприємства і безпосередньо впливає на ефективність його функціонування. До внутрішнього середовища відносять:

- кадровий потенціал;
- організаційний потенціал;
- виробничий потенціал;
- маркетинговий потенціал;
- фінансовий потенціал.

Зовнішнє середовище в стратегічному управлінні розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макрооточення (макросередовища) і безпосереднього оточення (мікросередовища). Безпосереднє оточення слід оцінювати за такими напрямами: клієнти, постачальники, посередники,конкуренти, банківські та державні установи. До макрооточення відносяться:

- макроекономічні параметри, пов'язані із формуванням і розподілом ресурсів;
- законодавче забезпечення;
- політична стабільність;
- соціальні аспекти (демографічні фактори, менталітет тощо);
- технологічні фактори.

Використовуючи системний підхід, який розглядає будь-яку організацію в її взаємодії із зовнішнім середовищем, можна виділити групи факторів зовнішнього і внутрішнього середовища туристичних підприємств, на які справило б позитивний вплив створення туристичних центрів як установ, елементів організаційного забезпечення розвитку туризму.

Повертаючись до рисунка 1, додамо, що саме координаційно-інформаційні органи туристичних центрів можуть бути достатньо ефективними виразниками та реалізаторами державного регулювання інвестиційно-інноваційної привабливості туризму. Створення таких органів дозволить в значній мірі покращити умови діяльності туристичних підприємств та збільшити їхній внесок у туристичну привабливість території за умови покладення на них функцій:

- поширення інформації про туристичні переваги, продукти та підприємства відповідної території;
- розробки загальних проектів розвитку туристичної індустрії для території та залучення інвестиційних ресурсів для їх здійснення;
- розвитку інфраструктури;
- сприяння розвитку туристичних підприємств, особливо на початкових етапах;
- збору та поширення інформації про інновації в туризмі;
- контролю за використанням, навантаженням на туристичні об'єкти та їх відновленням;
- контролю за якістю туристичних послуг, рівнем обслуговування відпочивальників тощо.

Туристичні центри, які ефективно працюють на ринку, здатні в певних межах реагувати на процеси зовнішнього середовища, нівелюючи при цьому дію негативних впливів і підсилюючи дію позитивних, таким чином покращуючи середовище функціонування туристичних підприємств та створюючи умови для їх розвитку.

Це стосується, насамперед, соціального значення туристичних центрів, тобто включення в обіг нових дестинацій, підвищення рівня культури населення, змістовного заповнення вільного часу, підтримки природного середовища, створення нових туристичних послуг та ін. Економічний вплив на території розташування здійснюється через підвищення інвестиційно-інноваційної привабливості туризму, взаємодію з державними органами, фінансування та надходження коштів від туристичної діяльності в бюджети різних рівнів, збалансування рекреаційного потенціалу територій з обсягами турпродукту.

Внутрішнє середовище туристичних центрів формується державними органами, акціонерами у відповідь на зовнішні впливи і з урахуванням місії, стратегії і задач діяльності. Внутрішнє середовище визначають управлінські характеристики і інвестиційний потенціал розвитку.

До характеристик, які визначають соціальне значення туристичних центрів, можна віднести:

- включення в активний обіг туристичних ресурсів на певних територіях, дестинаціях;
- урізноманітнення послуг, що надаються;
- підвищення рівня культури громадян та осмислене наповнення їхнього вільного часу;
- зниження рівня захворюваності, підвищення продуктивності праці людей, які відпочили.

Висновки дослідження. При створенні туристичних центрів необхідно передбачати можливість включення в активний обіг всіх доступних ресурсів. їхня потенціальна здатність відновлювати духовні та фізичні сили людини визначатиметься за допомогою таких ціннісних критеріїв, як рідкісність, унікальність, різноманітність, репрезентативність. Крім того, слід враховувати резерви розширення обсягів використання природно-рекреаційного потенціалу та частки природно-рекреаційного потенціалу в структурі господарства територій, обраних для будівництва туристичних центрів.

Література

1. Мамонова В.В. Теоретико-методологічні засади управління територіальним розвитком: автореф. дис... д.н. з держ. упр.: 25.00.04 / В.В. Мамонова. К.: Національна академія державного управління при Президентові України, 2006 - 24 с.
2. Гудзь П.В. Механізм розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах: автореф. дис... д.е.н.: 08.10.01 / П.В Гудзь. Донецьк: Інститут економіко-правових досліджень НАН України, 2003 - 39 с.
3. Що таке "Розвиток територій"? // Громадсько-інформаційний портал Івано-Франківська. URL: http://portal.if.ua/.
4. Гудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій / П.В. Гудзь. Донецьк: ІЕПД НАН України, ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2001. 270 с.
5. Внукова Н.М. Державна промислова політика інноваційного кластерного управління / Н.М. Внукова // Теорія та практика державного управління. 2009. Вип.2(26). С.167-173.
6. Длугопольський О. Кластерна модель розвитку промислового виробництва як фактор ефективних структурних реформ / О. Длугопольський // Економічний часопис-XXI. 2003. №2. С.1-8.
7. Постанова "Про формування та функціонування інноваційних кластерів в Україні". №220 від 08.07.2009. К.: Президія Національної академії наук України, 2009.
8. Портер Майкл Э. Конкуренция: Пер. с англ. / Майкл Э. Портер [пер с англ. О.Л. Пелявского, А.П. Уриханяна, Е.Л. Усенко, И.А. Шишкиной]. М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. 608 с.
9. Семенов Г.А. Створення кластерних об'єднань в умовах нової економіки: монографія / Г.А. Семенов, О.С. Богма. Запоріжжя: КПУ, 2008. 244 с.
10. Федорченко В.К. Туристський словник-довідник: навчальний посібник / В.К. Федорченко, І.М. Мініч. К.: Дніпро, 2000. 160 с.

Bryl K. The Advancement of the Tourist Centers as the Means of the Territorial Development

The article expounds the possibility of advancement of the tourist centers in development of local communities by means of creating the coordination-information centers, that would correlate the interests of business and state, and coordinate their efforts in advancing the tourist product.

The important characteristics of tourism is its potential in bringing the development of different territories to the common level. These development perspectives include the social importance of touristic centers, such as introducing new destinations, creating new touristic services, improving the local people's cultural level, stabilizing the environment etc.

The maximal use of this potential is made possible by the effective state regulation, because the development of tourism needs initial investment and organizational support and constant control (mostly ecological). Ukrainian tourism has a chronic problem of inadequate investment attractiveness. This situation demands creation of the organizational structures that would consolidate the efforts of the state and private sectors aimed at the elimination of the drawbacks and strengthening the achievements of the national touristic enterprises.

The synergic strategy applied to tourism means common use of the recourses, market infrastructure or various business spheres by different organizations and enterprises. This strategy finds its utmost expression in the form of the cluster interrelations of enterprises. This allows geographic concentration of the mutually dependent companies, specialized services providers and other related organizations having the same goal.

Introducing the cluster mechanisms of the touristic industry development in Ukraine demands creation of special structures with the coordination functions. We suggest developing these coordination-information organs as the territorial complexes of the state, public, private structures with their own territorial means of consultative, coordinative and administrative influence.

Key words: tourist center, territorial development, administration, investment, investment attractiveness, factors, development.