Бушкова В.В., Калініченко Є.О.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасні технології менеджменту, інформаційне, фінансове
та облікове забезпечення розвитку економіки в умовах євроінтеграції»
(м. Черкаси, 16-17 квітня 2020 р.). Черкаси: Східноєвропейський
університет економіки і менеджменту, 2020. 557 с. С.507-509.

Сучасний стан та проблеми туристичної галузі України

Туризм є однією з найбільш динамічних індустрій XXI століття, яка не тільки розвивається сама, але і сприяє активізації діяльності в багатьох суміжних галузях, сприяючи економічному розвитку країн і регіонів [1].

У сучасному світі туризм поєднує в собі багато сфер життєдіяльності людини і впливає як на саму людину, так і на всі сфери її життя і на життя суспільства в цілому.

Однією з основних функцій туризму є функція соціально-гуманітарна. Розвиток туризму допомагає вирішити проблему організації дозвілля населення, сприяє попередженню конфліктів в суспільстві, підвищує освітній і культурний рівень населення, сприяє раціональному використанню вільного часу та розвитку творчого потенціалу особистості, розширенню її горизонту знань.

Сектор туристичних послуг має різноспрямований та різносторонній вплив на стан національної економіки держави. Туризм не лише забезпечує надходження до бюджетів, але й створює робочі місця, розвиває позитивний імідж держави, підвищує конкурентоспроможність національних туристичних продуктів.

Крім того, туризм зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Туризм дозволяє залучити іноземну валюту і різного роду інвестиції. Не менш важливою економічною функцією туризму є диверсифікація економіки, оскільки створюються галузі, що обслуговують індустрію туризму, таким чином забезпечується зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації [2] У місцях з розвиненою сферою туризму спостерігається зміна в суспільстві - йде переорієнтація робочої сили в професії, пов'язані з туристичною діяльністю. В свою чергу, виникає потреба в кваліфікованих кадрах (гіди, перекладачі, екскурсоводи) і необхідність створення установ з підготовки таких фахівців. Створення подібних освітніх організацій тягне за собою зміну середовища.

Процеси, що мають місце в туристичній індустрії світу, позначаються і на розвиткові туризму в Україні.

Україна в цілому з 2019 піднялася на 10 позицій в рейтингу конкурентоспроможності в галузі подорожей і туризму. В доповіді Всесвітнього економічного форуму в галузі туризму зазначено, що Україна займає 78 місце в світі (з 140) з показником 3,7 бала. У документі наголошується, що темпи зростання рейтингу України стали найшвидшими в субрегіоні «Балкани і Східна Європа». Це відбулося, зокрема, завдяки поліпшенню ділового середовища (Україна піднялася з 124 на 103 місце), підвищенню безпеки (з 127 на 107 місце), міжнародної відкритості (з 78 на 55 місце) і поліпшенню інфраструктури (з 79 на 73 місце), вважають аналітики Всесвітнього економічного форуму [3].

Розглянемо динаміку показника в’їзного туризму в Україні протягом 2016-2019 років, що узагальнені у таблиці 1.

Таблиця 1. Кількість іноземних громадян, що перетинали державний кордон України (тис. осіб) у 2016-2019 р.

На фоні зменшення у І півріччі 2019 року прикордонного обміну у порівнянні з І півріччям 2018 року, спостерігаються якісні зміни в структурі в’їзного туристичного потоку з неприкордонних країн. Так, суттєво зросли потоки з: Литви - на 32,0%, Латвії - 18,1%, Німеччини - 17,5%, Канади - 11,4%, Китаю - 11,1%, а також продовжується тенденція зростання потоків туристів з: Франції - 6,0%, США - 5,6%, Чехії - 5,6%, Італії - 3,9%, Великобританії - 2,7%, Болгарії - 2,4% та відновився потік туристів з Грузії - 4,5% [4].

Позитивні зміни в структурі туристичного потоку стали результатом активізації просування України на міжнародному туристичному ринку, двостороннього співробітництва, візової лібералізації, збільшення пропозицій прямого і бюджетного авіасполучення.

Аналізуючи туристичний ринок України, доцільно здійснити оцінку показників роботи суб’єктів туристичної діяльності. За інформацією наданою Міністерством економіки, торгівлі, та сільського господарства України щодо фінансово-економічних показників сфери туризму та курортів за 2017-2019 роки, обсяг надходжень від сплати туристичного збору у І півріччі 2019 року склав 57,9 млн. грн., що на 71,2% більше, ніж у І півріччі 2018 року (у І півріччі 2018 року - 33,8 млн. грн.). У І півріччі 2019 року сума податкових платежів від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють туристичну діяльність, склала 2 194,5 млн. грн., що на 15,4% більше, ніж у І півріччі 2018 року (у І півріччі 2018 року - 1 902,0 млн. грн.) [5].

Однак, попри те, що Україна має величезні туристичні можливості і всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів, існує три великі проблеми, які стримують розвиток туристичної сфери в нашій країні: недостатній рівень розвитку інфраструктури, брак інформованості та низький рівень сервісу.

Сьогодні, незважаючи на те що кадрів для туристичної індустрії готує велика кількість спеціальних освітніх установ, підприємства туристичної індустрії гостро відчувають дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері туризму, які володіють професійною компетентністю, необхідною для самостійного і ефективного вирішення професійних завдань в умовах посилення міжкультурної комунікації та загальної інформатизації. Однією зі слабких сторін обслуговування споживачів в індустрії туризму є недостатня готовність фахівців з сервісу і туризму до професійного міжособистісного спілкування, в тому числі іншомовного.

З метою отримати оцінку якості підготовки випускників і виявити, якими ключовими компетенціями повинен володіти менеджер з туризму було проведено анкетне опитування співробітників (керівників, представників кадрових служб, провідних фахівців) туристичних фірм в м. Черкаси та Київ.

Проведений аналіз показав, що найбільш високий рейтинг важливості у професійній діяльності отримали наступні ключові компетенції:

- вміння орієнтуватися в інформаційних потоках;
- володіння навичками роботи з різними джерелами інформації;
- наявність навичок управління інформацією (аналіз, формалізація, порівняння, узагальнення, синтез з наявними базами знань);
- володіння навичками використання інформаційних пристроїв;
- вміння подати інформацію;
- готовність використовувати нові ідеї та інновації для досягнення мети;
- знання технологій індустрії туризму;
- володіння більш ніж однією мовою;
- здатність працювати в міжнародному середовищі;
- структурованість мови;
- переконливість аргументації;
- вміння представити свою фірму;
- здатність виступати з усним повідомленням, вміння поставити запитання;
- коректно вести діалог;
- виконавська дисципліна;
- готовність до передачі досвіду;
- співробітництво;
- толерантність;
- здатність працювати в команді;
- навички спільної діяльності в групі;
- вміння шукати і знаходити компроміси;
- здатність організовувати свою діяльність;
- готовність і здатність навчатися самостійно;
- прагнення до самовдосконалення.

Серед бажаних для професії ключових компетенцій:

- працювати з інструкціями;
- здатність до критичного судження стосовно інформації;
- займати і відстоювати позицію в дискусіях;
- знання і дотримання традицій, ритуалу, етикету;
- позитивне ставлення до власного здоров'я;
- володіти способами фізичного самовдосконалення, емоційної саморегуляції, самопідтримки і самоконтролю;
- володіти елементами психологічної грамотності;
- володіти ефективними способами організації вільного часу.

Сучасні роботодавці в набагато більшому ступені зацікавлені в певних особистісних якостях співробітників, ніж в чисто професійних знаннях і уміннях, які можна виробити на робочому місці.

Очевидно, що професійна компетентність менеджера індустрії туризму є інтегративною якістю особистості, готової і здатної до постійного професійного вдосконалення, яка володіє спеціальними знаннями в галузі туризму, умінням застосовувати ці знання для задоволення потреб клієнтів, створюючи при цьому для них обстановку максимального сприяння. Професійна компетентність менеджера індустрії туризму є результатом формування загальнокультурних і професійних компетенцій, найбільш затребуваними з яких є інформаційна, іншомовна і сервісно-технологічна.

Список використаних джерел і літератури

1. Развитие туризма в Украине: Большой потенциал и неиспользованные возможности. URL: https://112.ua/mnenie/razvitie-turizma-v-ukraine-bolshoy-potencial-i-neispolzovannye-vozmozhnosti-509064.html.
2. Карпенко І.О., Олішевська Ю.А. Вплив туризму на економіку держави // Матеріали наукової конференції "Молоді науковці - географічній науці" (м. Київ, 27-28 жовтня 2006 р.). URL: https://tourlib.net/statti_ukr/karpenko3.htm.
3. Travel & Tourism Competitiveness Report 2019World Economic Forum. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_TTCR_2019.pdf.
4. Інформація щодо відвідування України іноземними туристами та виїзду громадян України за кордон І півріччя 2016-2019 років (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби). URL: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=75c06d69-f9c1-47d8-b68a-ca28d31cc9fe.
5. Інформація щодо фінансово-економічних показників сфери туризму та курортів 2017-2019. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=6998024a-0327-4dd6-95ba-50188f934610.