Череп А.В., Воронкова В.Г., Дідик П.Є.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції, проблеми та перспективи
управління розвитком туризму»
(м. Дніпро, 23-24 березня 2023 р.)
Дніпро: ДВНЗ «ПДТУ», 2023. 250 с. С.166-171.

Система управління туристичним підприємством на засадах збереження біорізноманіття

У сучасному світі функціонування і розвиток туристичних підприємств зустрічається з численними проблемами, деякі з яких однотипні і не вимагають великих зусиль для їх вирішення. Але існують і неоднотипні проблеми, для вирішення яких необхідні спеціальні технології і розробки. Є і такі проблеми, які не під силу вирішити керівникам і фахівцям. Сукупність таких проблем описує організацію у вигляді складного об’єкта для дослідження і пізнання.

Система управління туристичним підприємством на засадах збереження біорізноманіття включає в себе сукупність всіх відділів і служб в організації, всіх елементів системи, види і засоби зв’язку між ними, в тому числі дій, що забезпечують безперервне функціонування організації. Об’єктом в даній системі можуть бути як люди, так і технічні об’єкти.

Управління - це упорядкований процес досягнення об’єктом управління заданої мети шляхом отримання в контурі зворотного зв’язку інформації про наявні відхилення від мети і вироблення коригувальних впливів, що забезпечують досягнення мети [1, с.27].

У бізнесі сенс поняття «управління» - такий же, що і в технічних, але для успішного його застосування слід мати уявлення про ту систему дій, які необхідно здійснити, для того, щоб отримати запланований (необхідний) результат. Ключовим поняттям в управлінні є «мета», яка являє собою чітке уявлення про необхідному результаті [2, с. 212].

До основних причин неефективного управління діяльністю і розвитком підприємства відносять [3, с.83]:

• позиція власників щодо того як має створюватися і розвиватися підприємство, і що саме вони самі повинні для цього зробити;
• управлінські технології, що застосовується для створення і розвитку підприємства;
• діюча система управління туристичним підприємством на засадах збереження біорізноманіття (стратегія, тактика, оперативний рівень);
• вплив криз на роботу підприємства.

До найбільш поширених помилок при вдосконаленні і розвитку діяльності підприємства можна віднести [4, с.212]:

• догляд на другорядні і несуттєві деталі;
• неправильне розуміння діяльності;
• використання інтуїції замість управлінських технологій.

Ключовими ж аспектами (факторами) успішної сучасного підприємства є [5]:

• ефективність;
• розвиток;
• система управління;
• система контролю.

При наявності на підприємстві проблем в управлінні і розвитку, власнику та менеджменту слід звернути увагу на такі взаємопов’язані між собою напрямки: стратегія, бізнес-процеси, персонал і корпоративна культура.

Необхідно відзначити, що побудова і зміна системи управління завжди починається з перших осіб. Власник і топ-менеджмент підприємства вибудовує бізнес-модель і управління під себе, як йому зручніше і звичніше. Особливості характеру та дефіцит компетенцій у керівника поширюються на всю діяльність підприємства [6].

У разі якщо керівник не керує культурою, то нею будуть керувати інші лідери з працівників. Взаємозв’язок культури, управління персоналом, стратегії і процесів формують зв’язку «цінності - цілі - показники ефективності». Культура, узгоджена зі стратегією, мотивує персонал працювати на досягнення цілей, формує позитивне ставлення до дорученої роботі, допомагає сприйняттю цінностей. В результаті збільшується довіра працівників до підприємства, шикуються оптимальні бізнес-процеси, що позитивно позначається на досягненні стратегічних цілей і фінансові результати [7, с.287].

У кожному процесі управління повинні бути узгоджені дії, які спрямовані на забезпечення і здійснення спільної мети або кілька цілей, що стоять перед організацією. Для розподілу дій повинен існувати спеціальний орган для реалізації функцій управління. У будь-якій організації виділяють дві частини: керуючу і керовану. Систему управління складають елементи, основними з них є наступні: процеси управління, методи, завдання, мета, комунікації, закони, принципи, організаційні відносини, функції, технології, рішення, організаційної структури, система документообігу, функціональні структури (рис. 1).

Рис. 1. Сутність елементів системи управління туристичним підприємством на засадах збереження біорізноманіття [4, с.67]

Метод вибирається виходячи з пріоритетних потреб та інтересів як колективу в цілому, так і людини. Комунікації - це процес дій або протидій в системі, «людина - комп’ютер», «людина - людина», за рахунок передачі інформації. Завдання проявляється у вигляді певної проблеми, які випливають з мети, що вимагає дозволу [8, с.39].

Організаційні відносини - це різні види впливу на людину, так само функціональні, адміністративні, патронажні. Функція - це робота, послуга або обов’язок, яка доручена людині. Технологія являє собою комплекс способів і процесів для виконання заданих функцій. Характеристики інформаційного забезпечення - параметри цінності, насиченості, обсягу, достовірності та відкритості інформації. Функціональні структури представляються у вигляді схем взаємопов’язаних дій, які необхідні для діяльності організації [9, с.161].

Організаційна структура - це схема взаємозв’язку функцій, посад і підлеглих. До складу керуючої частини входить: інформаційні підрозділи, дирекція, менеджери, що забезпечують роботу керівної ланки. Цю частину організації прийнято називати адміністративно-управлінським апаратом. Керівна ланка - це елемент, необхідний для кожної організації. У керуючій частині приймаються управлінські рішення, як результат прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування, аналізу і вибору альтернативних варіантів з безлічі для досягнення поставленої мети. Система управління утворюється з підсистем: методології управління, структури, техніки управління і процесу [10, с.67].

У методологію управління входять завдання, цілі, принципи, закони, засоби, методи, функції та школи управління. Структура управління являє собою, сукупність об’єктів, суб’єктів управління і зв’язків організації, які реалізуються в певних формах. Так само в структуру управління входять, схеми організаційних відносин, системи навчання, функціональні структури і система підвищення кваліфікації персоналу.

Література

1. Гетьман О.О., Чабан Л.І. Моделювання комплексної оцінки ефективності системи управління персоналом підприємства // Молодий вчений. 2015. №11(26). С.26-31.
2. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підручник для студентів економ. спец. / за ред. проф. О.Л. Яременка. К.: ВД «Професіонал», 2015. 416 с.
3. Завальнюк В.В. Методика проектування підсистеми інформаційного забезпечення стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємства // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. №8. Ч.1. С.82-85.
4. Кузнецова І.О. Планування діяльності підприємств: структурний аспект: Монографія. Одеса: Атлант, 2012. 209 с.
5. Слободян Н. Я. Теоретичні засади організаційно-економічного механізму функціонування підприємств // Наукові праці Національного університету харчових технологій. 2012. №46. С.89-94.
6. Малицький А. А. Організаційно-економічний механізм управління підприємством: сутність та структура // Простір і час сучасної науки: Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф.(19-21 квітня 2012 р.).
7. Тарасюк Г.М. Управління змінами в системі управління підприємством // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. 2010. №2(52). С.287-291.
8. Бондаренко О.В. Проблеми змін і розвитку системи управління діяльністю підприємств // Економіка і Держава. 2014. №8. С.39.
9. Ларка Л.С., Донець Н.М., Сіренко М.О. Стратегія управління потенціалом підприємства як складова його стратегічного набору // Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Технічний прогрес і ефективність виробництва. 2013. №20(993). С.159-163.
10. Ратушняк О. Г. Ефективність формування організаційної структури управління: Навч. посібник. Вінниця: ВНТУ, 2017. 243 с.