Чернега О.
Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. С.414-418.

Роль суб’єктів господарювання в репутаційному менеджменті туристичної дестинації

У сучасних умовах туристичний ринок функціонує в межах високої конкуренції серед учасників ринку та формує певну структуру, до якої відносяться різні ланки суб’єктів господарської діяльності, структур місцевого чи державного значення, професійних об’єднань та ін., головною функцією яких є створення послуги та задоволення попиту споживача-туриста, що впливає безпосередньо на процес формування репутаційного менеджменту туристичної дестинації.

Попри наявність певних досліджень, проблема репутації та репутаційного менеджменту саме туристичної дестинації є мало дослідженою. Тому, на думку автора, репутаційний менеджмент туристичної дестинації - сукупність соціально-економічних процесів цілеспрямованого впливу на стейкголдерів туристичної дестинації з метою удосконалення сприйняття ними її репутаційних характеристик, метою якого є зростання рівня значущості репутації та формування стійких довгострокових зв’язків із стейкголдерами.

Досліджуючи питання про суб’єкти господарювання, загальне трактуємо визначення «підприємство» з Законів України «Про підприємництво», «Про туризм» та Господарського кодексу України, та розуміємо, що туристичне підприємство - «це суб’єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення попиту суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення науково-дослідної та комерційної діяльності». Вона націлена на отримання прибутку від реалізації туристичних та супутніх послуг [1; 2].

Багато науковців ототожнюють поняття «туристичного підприємства» як підприємства, що виробляє туристичні послуги та надає послуги туристам. Азар В.І., Гуляєв В.Г., Копанєв Н.І., Миронов Ю.Б. та інші. Або в своїх роботах науковці Бейдика О.О., Кабушкіна Н.І. визначають «як підприємства, що займається збутом туристичних послуг споживачам» [3-6].

За версією інших науковців Азоєва В.І., Копанєва Н.І. всі підприємства туристичної індустрії поділяють за принципом розмежуванням обслуговування туристів. Первинні підприємства, що безпосередньо обслуговують туристів (туроператори, турагенти засоби розміщення та харчування в межах одної територіальної дестинації. Вторинні підприємства виготовляють послуги для аудиторії туристи та мешканці (транспортні підприємства, підприємства ресторанної сфери, комунальні підприємства та ін. Та третинні функціонують для обслуговування аудиторії мешканці та туристів в межах регіональної туристичної дестинації (надання транспортних послуг між містами чи регіонами) [3].

Крім того підприємства туристичної спрямованості розрізняють на ті, що виготовляють та реалізують послугу, до них відносяться туроператори та діяльність яких чітко визначена за класифікацією господарської діяльності за КВЕД: 79.90 - надання інших послуг бронювання та пов’язана з цим діяльність, 79.11 - діяльність туристичних агентств, 79.12 - діяльність туристичних операторів. Та компанії що є дотичними до туристичної послуги чи виступають як складові туристичної послуги: засоби розміщення та харчування, підприємства, що надають послуги з кейтерингу, підприємства що надають послуги з організації заходів та виставкової-ярмаркової діяльності, страхові компанії, тощо [7].

Всі вони можуть бути малими, середніми чи великими; бути приватними чи державними; переслідувати комерційну мету чи бюджетну, розвиватися за власні кошти чи інвестовані. Також розрізняють підприємства за ступенем домінування на ринку, а саме: лідери, підприємства, які вважаються сильними або слабкими, та аутсайдери - це найменші чи нішеві підприємства.

На сьогодні в Україні за даними Державного агентства з розвитку туризму та Міністерства інформаційної політики, станом на лютий 2021 р. в країні майже 2800 суб’єктів господарювання туристичного спрямування, у всіх регіонах країни [8].

За даними статистичного туристичного барометру станом на кінець 2018 р. в Україні підприємств, що надають послуги, є складовими туристичної послуги нараховують:

• проживання (діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення, діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів, діяльність інших засобів тимчасового розміщування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) - 90433 од.;
• харчування (діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, постачання готових страв для подій постачання інших готових страв, обслуговування напоями) - 53558 од.
• пасажирський транспорт (надання послуг таксі, інший пасажирський наземний транспорт, пасажирський морський транспорт, пасажирський річковий транспорт; також тут враховані підприємства, що надають послуги пасажирського повітряного транспорту та послуги здачі в оренду транспортних засобів) - 14715 од. [9].

Туристичні підприємства це головний інструмент для управління репутацією в межах дестинації та їх можна кваліфікувати наступним чином, визначено у таблиці (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика туристичних підприємств за критерієм рівня впливу на формування туристичної дестинації

Джерело: розроблено авторкою.

Враховуючи те, що в умовах ринкових відносин важливою умовою забезпечення розвитку для ефективної діяльності туристичних підприємств, що надалі впливає на розвиток туристичної дестинації. Сутність, типізація та класифікація туристичних підприємств за конкретними ознаками (за метою діяльності, за формою власності, за ступенем домінування на ринку і в залежності від конкурентної стратегії) впливає на туристичну дестинацію та відіграє певну роль як консолідована мережа, так і окрема одиниця в діяльності конкретної дестинації.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про підприємництво». URL: https://tourlib.net/zakon/pro_pidpr.htm.
2. Господарський кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15. Ст.62.
3. Азар В.И. Экономика и организация туризма. М.: Экономика, 1972.
4. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под общей редакцией З.М. Горбылевой. Мн.: Экономэкспресс, 1998.
5. Миронов Ю.Б. Дестинація як ключовий елемент регіональної туристичної системи // Економіка та управління: сучасний стан і перспективи розвитку: Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 23-24 листопада 2017 р.). Одеса: ОДАБА, 2017. Ч.1. 370 с. С.65-68.
6. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник. Минск: Новое знание, 2002. 409 с.
7. Класифікація видів економічної діяльності. URL: http://kved.ukrstat.gov.ua/.
8. Ліцензійний реєстр суб'єктів туроператорської діяльності. URL: https://www.tourism.gov.ua/licenziyniy-reiestr.
9. Національна система туристичної статистики / Національна туристична організація України. URL: https://www.ntoukraine.org/nsts_analytics_ua.html.
10. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К.: Альтерпрес, 2002. 436 с. С.44-48.
11. Pike S., Page S.J. Destination Marketing Organizations and Destination Marketing: a Narrative Analysis of the Literature // Tourism Management. 2014. Vol.41. pp.202-227.