Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Чкан А.С.
Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного
університету. - Економічні науки. - 2012. - №2(18), Том 3. - С.276-290.

Державне регулювання сфери туризму в Україні

Анотація. В статті розглянуть основними засади державного регулювання сфери туризму в Україні, визначено існуючі проблеми. Автором узагальнено та обґрунтовано доцільність реалізації концептуальних заходів щодо вдосконалення державного регулювання туризму в Україні.

Ключові слова: державне регулювання, сфера туризму, туристична інфраструктура, туристичний потенціал.

Постановка проблеми. Сучасні умови господарювання вимагають пошуку існуючих резервів підвищення ефективності діяльності окремих галузей національного господарства, регіонів і держави в цілому. В даному аспекті особливої уваги заслуговує сфера туризму, що є однією з найбільш перспективних, динамічних і прибуткових галузей світового господарства, в повній мірі акумулює наявний природно-рекреаційний потенціал, професійне використання якого створює можливості для отримання значних доходів. Велике значення в даному напрямку має активна політика держави щодо підтримки та розбудови туристичної сфери, розвитку туристичної інфраструктури, створення умов для підвищення привабливості регіонів для іноземних і внутрішніх туристів, підвищення якості туристичних послуг, забезпечення їх комплексності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження ролі органів державної влади в регулюванні сфери туризму є об’єктом дослідження багатьох вітчизняних вчених. Основні аспекти формування та функціонування механізму державного регулювання туристичної галузі, розробка та обґрунтування напрямків його вдосконалення знайшли своє відображення у наукових працях вітчизняних вчених таких як: Л.М. Донченко [1], К.В. Жадько [2], С.Г. Захарова [3], А.Х. Іляшенко [4], Є.В. Козловський [5], О.А. Мельниченко [6], Н.І. Остап’юк [7] та інших.

Не зважаючи на наявність досить великої кількості наукових досліджень, сфера державного регулювання й досі не є достатньо ефективною. Більшість актуальних питань в сфері туризму на сьогодні є недостатньо врегульованими або й в цілому залишаються поза увагою державних органів влади.

Метою статті є розробка концептуальних напрямків вдосконалення державного регулювання сфери туризму в Україні, що є передумовою оптимізації ефективного використання наявного туристичного потенціалу країни, підвищення її добробуту.

Виклад основного матеріалу. Функціонування сфери туризму в сучасних умовах господарювання характеризується певною активізацією, однак існує цілий ряд вагомих стримуючих факторів. Найбільше значення серед них має недосконалість нормативно-правової бази, суперечливість і неузгодженість окремих її положень, відсутність дієвої державної програми регулювання туризму, як перспективного напряму розвитку сфери, чітко розроблених методик і механізмів її реалізації.

На сьогодні регулювання туристичної діяльності відбувається відповідно до положень достатньо значної кількості законодавчих актів та документів (табл. 1).

Таблиця 1

Основні законодавчі акти що регулюють сферу туризму України*
Вид законодавчого акту Назва законодавчого акту
Закони України Про туризм (від 15.09.1995 № 324/95-ВР)
Про курорти (від 05 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ)
Укази Президента України Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфери України (11 березня 2003 р. № 207/2003)
Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму (від 14 грудня 2001 р. № 1213/2001)
Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні (від 21 лютого 2007 р. № 136/2007)
Про підтримку розвитку туризму в Україні (від 02 березня 2001 р. № 127/2001)
Про Стратегію економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки (від 28 квітня 2004 № 493/2004)
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки (від 29 квітня 2002 р. № 583, ред. від 25 травня 2006 р. № 754)
План заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки (від 03 липня 2006 р. № 373-р)
Заходи щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму (від 27 червня 2003 р. № 390-р, ред. від 16 травня 2007 р. № 738)
Стратегія розвитку туризму і курортів (від 06 серпня 2008 р. № 1088)
Державна стратегія регіонального розвитку на період 2015 року (від 21 липня 2006 р. № 1001)
Концепція розвитку санаторно-курортної галузі (від 23 квітня 2003 р. № 231-р)
Стратегічні напрями та завдання щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009 – 2012 роки (від 03 вересня 2009 р. № 1156-р)
Державна програма соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року (30 вересня 2007 р. № 1067)
Накази Міністерства культури та туризму України Галузева програма туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (від 28 грудня 2007 р. № 1784/0/16-07)
Державні національні стандарти ДСТУ 4268:2003 “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги”
ДСТУ 4269:2003 “Послуги туристичні. Класифікація готелів”
ДСТУ 4527:2006 “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення.

* Узагальнено автором

Основна увага запропонованих матеріалів приділяється регулюванню окремих аспектів функціонування сфери туризму. Аналіз їх змісту свідчить про те, що вони різняться залежно від ієрархічного рівня та охоплюваної території, глибини обробки матеріалів, методичними підходами до їх розробки.

Більшість діючих програм розвитку туризму носять декларативний характер, що зазначає більшість науковців [2, 5-7], містять загальну інформацію про стан галузі, основні проблеми, наявний ресурсний потенціал, що може бути використаний з метою їх вирішення, сукупність запланованих заходів. Однак, негативним фактом є відсутність визначення джерел отримання ресурсів для здійснення запланованих заходів, критеріїв для перевірки стану їх виконання, а також відповідальних осіб.

Крім того, як свідчать проведені дослідження, в діючих нормативно-правових актах не визначені питання щодо налагодження взаємодії між державними органами влади і підприємницькими структурами, їх роль і значення в процесах розвитку сфери туризму.

В результаті здійснення певних змін в структурі державної влади в Україні з 2011 р. основним профільним органом, що регулює сферу туризму в Україні, є - Міністерство інфраструктури України. Відповідно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, є Державне агентство України з туризму та курортів (Держтуризмкурорт України) [12]. Серед напрямків його діяльності найбільш пріоритетними є наступні:

- підтримка нової моделі науково-технологічних перетворень українського туризму, що орієнтовані на інноваційний розвиток та забезпечення сталих конкурентних переваг українського туристичного продукту на світовому ринку;
- забезпечення розвитку в’їзного та внутрішнього туризму, курортів;
- децентралізація, підтримка місцевих ініціатив в розвитку туризму;
- досягнення ефективного державно-приватного партнерства;
- державне стимулювання кластерних регіональних утворень, що беруть активну участь у міжнародному туризмі;
- поширення інформації про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;
- організація створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристичній і курортній сферах;
- підтримка різних форм міжнародного кооперування в сфері міжнародного туристичного обміну.

Концептуально державне регулювання сфери туризму в Україні здійснюється в трьох основних напрямах: законодавчому, адміністративному та економічному (табл. 2), кожний з яких передбачає виконання низки завдань певними органами державної влади.

Законодавчі напрямки регулювання сфери туризму, в першу чергу, полягають у розробці і прийнятті ефективної, діючої нормативно-правової бази, що містить норми щодо організації діяльності туристичних підприємств, механізмів їх об’єднання шляхом налагодження партнерських відносин. Мають бути вдосконалені існуючі процедури ліцензування, сертифікації і стандартизації туристичних послуг, оскільки вони є недостатньо прозорими і об’єктивними, характеризуються наявністю певних обмежень і умовностей, не відповідають міжнародним нормам.

Доцільним є визначення на державному рівні необхідності здійснення ліцензування суб’єктів туристичного ринку відповідно до виду туризму. З метою активізації туристичної діяльності в межах країни необхідно передбачити норму щодо видачі суб’єктам ліцензій на право надання послуг виїзного туризму лише за умов досягнення певного обсягу реалізації послуг в напрямах внутрішнього і в’їзного туризму.

Таблиця 2

Концептуальні напрямки державного регулювання сфери туризму*
Місія – підвищення добробуту країни і населення за рахунок створення конкурентоспроможної туристичної інфраструктури в окремих регіонах і по всій території
України
Мета – створення в Україні високоефективного і конкурентоспроможного туристичного комплексу за рахунок оптимізації процесів збереження і раціонального використання
природно-рекреаційних і історико-культурних ресурсів
Напрямки регулювання
Законодавчі - затвердження дієвих стратегічних програм розвитку туризму з визначенням особливого статусу туризму, пріоритетності внутрішнього туризму;
- створення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку;
- вдосконалення норм сертифікації та стандартизації послуг, системи ліцензування;
- оптимізація процедур ведення реєстру територій сфери туризму;
- налагодження відносин партнерства з іноземними державами щодо обміну досвідом з приводу розбудови і розвитку туризму;
- спрощення земельного законодавства (відвід земельних ділянок для будівництва об’єктів туристичної інфраструктури, нормативи в орендних відносинах);
- проведення тендерів на використання в цілях туризму заповідних територій;
- регулювання процедур візового оформлення і отримання закордонних паспортів.
Адміністративні - розподіл повноважень спеціалізованих органів управління туризмом;
- аудиторські перевірки туристичних суб’єктів;
- розробка дієвих програм залучення інвестицій;
- створення баз даних основних діячів туристичного ринку;
- формування сучасної системи статистичних показників;
- підвищення ефективності підготовки спеціалістів сфери туризму;
- активізація рекламно-інформаційної політики держави і регіонів, популяризація на міжнародному і національному рівнях;
- розробка нових туристичних маршрутів за умов взаємодії з закладами культури;
Економічні - забезпечення умов кредитування, субсидування суб’єктів туризму, що створені в напрямку пропозиції соціальних туристичних послуг;
- пільгове оподаткування суб’єктів туризму, які здійснюють значний внесок в розвиток внутрішнього і в’їзного туризму;
- фінансування наукових досліджень щодо розробки технологій ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу країни

* Узагальнено автором

Важливе значення в законодавчому напрямі має створення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в тих регіонах України, що мають значний туристичний потенціал, використання якого є обмеженим через неперспективність і неприбутковість їх для суб’єктів господарювання. Перш за все, це стосується периферійних територій, де розташовані пам’ятки історії та архітектури, музеї та виставкові зали, збережені автентичні традиції, культура і побут слов’янського народу. Тобто, в більшій мірі переважає не рекреаційний, а історичний і культурний потенціал, що сприяє розвитку найбільш перспективних напрямів туризму. Функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку створить умови для активізації інвестиційної діяльності, розвитку туристичної інфраструктури, підвищення рівня якості пропонованих послуг, обсягів обслугованих туристів і відповідно прибутків основних учасників туристичного ринку, розвитку сфери туризму в цілому.

Також на законодавчому рівні мають бути визначені пріоритетні види туризму з урахуванням існуючих національних ресурсів та традицій, на підтримку і розвиток яких мають бути спрямовані додаткові зусилля, в тому числі фінансові. В цілому можна сформулювати наступні основні стратегічні напрямки розвитку туризму:

- лікувальний туризм (в тому числі санаторно-курортне бальнео- та грязелікування та послуги медичних установ);
- етнографічний туризм, що визначається значною мозаїчністю етнічної структури населення;
- активні види туризму, що орієнтовані перш за все на молодіжну аудиторію;
- пізнавально-культурний туризм (в Україні більше 150 тис. об’єктів культурної спадщини, з яких використовується не більше 5,5 тис.);
- екологічний туризм (38 національний парків, 53 регіональні ландшафтні парки, 3203 пам’ятки природи);
- сільський туризм;
- конгрес ний та діловий туризм.

Адміністративні заходи передбачають, перш за все, створення дієвого управлінського апарату, що формується з системи органів різних рівнів, між якими чітко розподіляються обов’язки, повноваження і відповідальність. Важливо оптимізувати діяльність органів влади по всій вертикалі, привести їх структуру у відповідність до вимог конкурентоспроможної економіки. Необхідно також забезпечити умови для здійснення діалогу між державними органами влади різних рівнів, громадськими організаціями, як представниками місцевого населення, недержавними органами, суб’єктами господарювання з приводу розробки заходів, спрямованих на розвиток сфери туризму. Дані учасники сфери туризму, взаємодіючи один з одним, повинні здійснювати координацію і контроль реалізації стратегій і програм розвитку туризму в межах окремих регіонів і держави в цілому.

Основною проблемою, що стримує процеси розвитку сфери туризму України, є недостатній рівень її фінансування і підтримки з боку держави. Саме тому мають бути розроблені прозорі механізми створення спеціалізованих цільових фондів, що можуть бути використані з метою фінансування сфери туризму за рахунок субсидування і дотування окремих суб’єктів. Їх формування має відбуватися за рахунок створення сприятливих умов для залучення коштів господарюючих суб’єктів туристичної сфери, а також інвестицій, як в межах країни, так і з-за кордону.

В цілому протягом останніх років (2008-2011 рр.) політика держави в напрямку фінансування туризму не є стабільною. Основними статтями, пов’язаними з фінансуванням сфери туризму (рис. 1), в рамках державного бюджету України є наступні:

- фінансова підтримка створення умов безпеки туристів та розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей;
- фінансова підтримка розвитку туризму;
- прикладні розробки у сфері розвитку культури і туризму.

Фінансування сфери туризму в 2008-2011 рр. за рахунок коштів державного бюджету України
Рис. 1. Фінансування сфери туризму в 2008-2011 рр. за рахунок коштів державного бюджету України*

* Узагальнено та складено автором на основі [8-11]

Найбільш сприятливим в напрямку фінансування сфери туризму в Україні був 2008 р. (див. рис. 1), оскільки державним бюджетом було передбачено виділення найбільшої кількості коштів для фінансування галузі. В наступні роки (2009 - 2011 рр.) сума коштів була зменшена майже в 10 разів: на фінансову підтримку створення умов безпеки туристів та розбудови туристичної інфраструктури з 4800 тис. грн. в 2008 р. до 432 тис. грн.. в 2011 р., на фінансову підтримку розвитку туризму з 20,29 млн. грн.. до 1,83 млн. грн.. відповідно. Одночасно з цим кошти на прикладні розробки у сфері розвитку культури та туризму залишалися майже незмінними в період 2008 - 2010 рр. (в середньому на рівні 7,5 млн. грн.), однак в 2011 р. їх сума також була зменшена майже в 10 разів (861 тис. грн.). Слід також зазначити, що в дані роки бюджетом не було передбачено створення жодних спеціальних фондів для фінансування сфери туризму.

Більш позитивною є ситуація з фінансуванням роботи профільного міністерства, що регулює сфер туризму в Україні. Як зазначалося вище, до 2011 р. це було Міністерство культури та туризму в Україні, в 2011 р. сферою туризму почало опікуватися Міністерство інфраструктури України. В цілому фінансування діяльності профільного міністерства протягом останніх 4 років (з 2008 р. по 2011 р.) є стабільним, крім того здійснюється не тільки за рахунок коштів загального бюджету, а й за рахунок існування спеціальних фондів (рис. 2).

Фінансування профільного міністерства, що регулює сферу туризму, в 2008 - 2011 рр. за рахунок коштів державного бюджету України
Рис. 2. Фінансування профільного міністерства, що регулює сферу туризму, в 2008 - 2011 рр. за рахунок коштів державного бюджету України*

* Узагальнено та складено автором на основі [8-11]

Фінансування профільного міністерства за рахунок загального бюджету здійснювалось на рівні 1176,86 млн. грн. в 2008 р. і збільшилось до 1514,78 млн. грн. в 2010 р. Відповідно в 2011 р. відбулося незначне зменшення обсягів фінансування - вони сягнули рівня 1502,36 млн. грн. Така саме тенденція є характерною для фінансування апарату профільного міністерства: зростання з 1017,2 млн. грн.. в 2008 р. до 1367,82 млн. грн.. в 2010 р. та скорочення до 152,69 млн. грн. в 2011 р.

Що стосується коштів спеціальних фондів, то фінансування апарату профільного міністерства протягом за період 2008-2011 рр. здійснювалося в середньому на рівні 116,3 млн. грн. щорічно. Відповідно фінансування профільного міністерства за період 2008-2010 рр. відбувалося в середньому на рівні 122,39 млн. грн. В 2011 р. відбулося значне зростання обсягів котів, виділених державним бюджетом України на фінансування профільного міністерства, що регулює сферу туризму в Україні. Загалом спеціальний фонд в 2011 р. зріс до рівня 614,9 млн. грн. Таке різке збільшення державної фінансової підтримки зумовлено різними причинами, основними з яких є необхідність участі міністерства у підготовці та проведенні в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Не зважаючи на наявність певних позитивних зрушень в напрямку здійснення фінансової підтримки сфери туризму в Україні з боку держави, недостатньо ефективною та прозорою є процедура розподілу та використання коштів. Саме тому повинні бути розроблені чіткі і прозорі механізми формування фондів, розподілу коштів, встановлення відносин паритетності між регіонами, містами і навіть окремими суб’єктами сфери туризму. Пріоритетність і надання певних пільг мають бути забезпечені тим проектам і програмам, що передбачають витрачання цільових коштів на пропозицію послуг в напрямах в’їзного туризму та перспективних видів туризму (сільського, зеленого, екологічного, культурного, спортивного, екстремального, соціального тощо), відновлення і розбудову туристичної інфраструктури на периферійних територіях.

Основною передумовою розвитку сфери туризму є підтримка державою внутрішнього і в’їзного туризму, як основних напрямів залучення коштів до державного бюджету, в тому числі валютних. Однак, активізація даних видів туризму є можливою лише за рахунок здійснення активної інформаційної підтримки України, окремих її туристичних регіонів і дестинацій, популяризації їх на національному і світовому ринках. Особливої актуальності набуває необхідність розробки централізованої державної рекламної програми, спрямованої на проведення і прийняття активної участі у роботах регулярних міжнародних і національних виставок і конференцій, розміщення інформаційних стендів, активізацію видавничої і поліграфічної діяльності

Економічні заходи державного регулювання сфери туризму пов’язані, перш за все, з переглядом норм оподаткування діяльності суб’єктів туристичного ринку. В даному аспекті, необхідно переглянути ставки оподаткування діяльності туристичних суб’єктів, створити умови для стимулювання активності бізнесу, зростання обсягів доходів, а не формування тіньового сектору і вивозу капіталу за кордон. Державним органам влади необхідно стимулювати добровільну участь бізнес-структур в реалізації державних зобов’язань, наприклад, шляхом участі підприємців у благодійності, що забезпечить зниження бази оподаткування.

В економічному напрямі повинна здійснюватися також активна підтримка і створення спеціальних умов функціонування для учасників ринку, що займаються розробкою сучасних технологій використання національного туристично-рекреаційного потенціалу з метою пропозиції туристам нових видів послуг. Це стосується розвідки і забезпечення доступу до термальних вод, лікувальних грязей, джерел мінеральних вод, що забезпечить розширення асортименту туристичних послуг, диверсифікації туристичної діяльності, подовження туристичного сезону.

Реалізація запропонованих напрямів державного регулювання забезпечить створення сприятливих умов для ефективного розвитку сфери туризму в цілому. З метою забезпечення виконання концептуальних напрямків необхідно систематично здійснювати контроль і аналіз досягнутих результатів, виявляти відхилення від планів. В якості базових критеріїв оцінки ефективності їх реалізації можна визначити наступні:

- обсяги надходжень грошових коштів до місцевого і державного бюджетів за рахунок збільшення розмірів податкових платежів суб’єктів господарювання, а також доходів від реалізації туристичних послуг і продуктів в напрямках внутрішнього та в’їзного туризму;
- стан діяльності основних учасників сфери туризму, рівень їх прибутковості.

Ефективність діяльності кожного окремого суб’єкту свідчить про ефективність сфери загалом. Досить важливим є аналіз всіх зазначених критеріїв у динаміці з метою попередження збоїв у функціонуванні сфери, виявлення напрямів для здійснення державної підтримки та побудови прогнозів на майбутнє.

Висновки. В результаті проведеного дослідження сану державного регулювання сфери туризму в Україні, можна стверджувати про існування нагальної необхідності чіткої конкретизації на загальнодержавному рівні базових стратегічних, тактичних та оперативних напрямків розвитку сфери туризму з одночасним визначенням способів та критеріїв їх досягнення, відповідальних осіб, строків реалізації.

Відповідно узагальнені в роботі концептуальні напрямки регулювання сфери туризму спрямовані на забезпечення її розвитку як перспективної сфери національного господарства за рахунок:

- лібералізації відносин між державними органами влади і приватним сектором економіки;
- забезпечення доступності туристичних послуг, належного рівня їх якості;
- зберігання, відновлення, ефективного використання природних та рекреаційних ресурсів;
- розвитку і розбудови туристичної інфраструктури;
- удосконалення інвестиційної політики в сфері туризму;
- розвитку периферійних туристичних територій;
- активізації діяльності приватного сектору, детінізації туризму;
- підвищення рівня кадрового потенціалу, модернізації наукової бази.

Список літератури

1. Донченко Л.М. Проблеми та перспективи державної підтримки розвитку туризму / Л.М. Донченко, Н.П. Гостєва // Держава та регіони. Сер. “Державне управління”. - 2010. - №1. - С.37-42.
2. Жадько К.В. Понятійне визначення механізмів державного управління міжнародним туризмом / К. В. Жадько // Держава та регіони. Сер. “Державне управління”. - 2008. - №3. - С. 72-76.
3. Захарова С.Г. Шляхи удосконалення державного регулювання туристичної сфери / С.Г. Захарова // Держава та регіони. Сер. “Державне управління”. - 2008. - №3. - С.81-87.
4. Іляшенко А.Х. Інструменти здійснення регуляторної політики в галузі туризму / А.Х. Іляшенко // Держава та регіони. Сер. “Економіка та підприємництво”. - 2010. - №1. - С.110-113.
5. Козловський Є.В. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. держ. упр.: спец. 25.00.02 “Механізми державного управління” / Є.В. Козловський. - К., 2008. - 18 с.
6. Мельниченко О.А. Теоретико-методологічні основи державного регулювання туризму [Електронний ресурс] / О.А. Мельниченко // Державне будівництво. - 2010. - №2. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/melnychenko_o2.htm
7. Остап’юк Н.І. Державне регулювання розвитку туристичної галузі в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук: спец. 08.00.03 “Економіка та управління національним господарством” / Н.І. Остап'юк. - Х., 2011. - 20 с.
8. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 2011 рік: [Закон України від 23 грудня 2010 р. № 2857-VI] [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2857-17/print1332918053627071
9. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 2010 рік: [Закон України від 27 квітня 2010 р. № 2154-VI] [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2154-17/print1332933178540222
10. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 2009 рік: [Закон України від 26 грудня 2008 р. № 835-VI] [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/835-17/print1332918053627071
11. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів: [Закон України від 28 грудня 2007 р. № 107-VI] [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/107-17/
12. Україна. Президент. Про Положення про Державне агентство України з туризму та курортів: Указ від 08 квітня 2011 р. № 444/2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mtu.gov.ua/uk/show/polozennja_turizm.html

Аннотация. В статье рассмотрены основы государственного регулирования сферы туризма в Украине, определены существующие проблемы. Автором обобщены и обоснована целесообразность реализации концептуальных мероприятий совершенствования государственного регулирования туризма в Украине.

Ключевые слова: государственное регулирование, сфера туризма, туристская инфраструктура, туристский потенциал.

Summary. In the article bases of government control of tourism sphere in Ukraine are considered, existent problems are certain. The measures of perfection of government control of tourism in Ukraine are generalized and grounded by the author.

Keywords: government control, sphere of tourism, tourist infrastructure, tourist potential.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.