Чичкалюк Т.О.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
«Модернізація економіки в умовах зростання
суспільної свідомості: людинорозмірність,
духовність, партнерство, кооперація»
(м. Полтава, 1 листопада 2016 p.)
Полтава: ПУЕТ, 2016. 231 с. C.209-212.

Аналіз стану і можливостей розвитку туризму на території об’єктів природно-заповідного фонду України на прикладі національних природних парків

Актуальним завданням для всіх галузей народного господарства країни стає, насамперед, вивчення і використання міжнародних правових норм під час імплементації нашого законодавства. Міжнародні правила щодо використання природоохоронних територій започатковані з підписанням у 1972 р. Стокгольмської декларації з питань навколишнього середовища Конференції ООН. Саме там було задекларовано, що захист зразків усіх головних типів екосистем повинен бути фундаментальною вимогою національних програм охорони природи. З того часу охорона еталонних екосистем стала основним принципом створення природно-заповідних об’єктів країн світу.

Стокгольмську декларацію було підтримано кількома міжнародними договорами та резолюціями ООН - зокрема Світовим природним протоколом в 1982 р., Деклараціями Ріо-де-Жанейро в 1992 і Йоганнесбурзькою в 2002 роках. В подальшому на виконання міжнародних домовленостей в багатьох країнах світу було розроблено ефективні національні програми захисту основних типів екосистем сухопутних територій, морських і прісноводних біомів і організації управління ними.

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) дає об’ємне визначення природоохоронній території, як території або акваторії, що призначена для захисту і підтримки біологічної різноманітності та природних і пов’язаних із ними культурних ресурсів, захист якої встановлюється законом або іншими засобами. Міжнародний союз охорони природи виокремлює шість категорій охоронних територій. Українське законодавство визначає типи природоохоронних території дещо інакше, хоча і зберігає основні принципи [1].

Об’єктом наших досліджень є національні природні парки, як території, що об’єднали функції захисту природи і організації туристичної діяльності. Концепція національних парків та збереження природи є більш прийнятною для суспільства, так як особливий статус цих територій не настільки жорстко асоціюється з обмеженнями. Для ширшого розкриття суті об’ємної функції і визначення цілей та завдань національних парків у сфері туризму і відпочинку, ми робимо спробу визначити слабкі і сильні сторони можливостей розвитку туризму в НП.

Розглядаючи сильні сторони ми маємо на увазі, насамперед, ті характеристики національного парку як установи, так і території, які дають йому певні конкурентні переваги в плані сталого розвитку. Відповідно під слабкими сторонами ми маємо на увазі ті характеристики, які перешкоджають сталому розвитку туризму і територій природно-заповідного фонду в цілому. Створення умов для регульованого туризму і відпочинку являє собою комплексну задачу та вимагає високого рівня менеджменту в цій сфері економіки [5].

За МСОП, національний парк - охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму. Як бачимо, тут туризм є рівноцінною складовою визначення. В Законі ж України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. А вже в покладеннях на ці установах завданнях поруч із збереженням цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, є - створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів. Наступними функціями парків, відповідно до законодавства, стало проведення наукових досліджень природних комплексів, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища і ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи [3].

На наш погляд, туризм в процесі управління діяльністю національних парків має розглядатись іще як одна з найбільш перспективних галузей місцевої економіки, в сталому розвитку якої зацікавлені різні сторони, а саме: органи влади і управління різних рівнів, спеціалізовані комерційні структури, а також місцеве населення. Тільки таке розуміння туризму має передбачати необхідність більш високої координації дій з його розвитку між залученими в цей процес сторонами. Метою організації цього процесу має стати реальна можливість максимально реалізувати туристський потенціал території і досягти сприятливого соціально-економічного результату [2].

Національні парки мають можливість впливати на процеси розвитку туризму як напрямку своєї діяльності через:

- створення умов для розвитку відповідної інфраструктури;
- професійний підхід до формування туристського пропозиції національних парків;
- гостинність та забезпечення високого рівня обслуговування відвідувачів;
- активізацію підприємницької активності, насамперед, місцевого населення,
- побудова партнерських відносин зі спеціалізованими комерційними структурами, а також з місцевими і регіональними органами влади та управління [4].

Оскільки розвиток туризму і відпочинку пов’язаний з більш інтенсивним природокористуванням, цей процес вимагатиме від національних парків більш ефективного використання існуючих правових та інших механізмів регулювання своєю діяльністю. Регульований туризм і відпочинок в національних парках має цілий ланцюг сильних і слабких сторін, загроз і можливостей.

Список використаних джерел

1. Ramsar Convention. URL: https://www.ramsar.org/.
2. Управління землекористуванням: підручник / В.В. Горлачук, О.М. Гаркуша, В.Г. В’юн та ін.; за ред. В.В. Горлачука. Миколаїв: Іліон, 2006. 376 с.
3. Полякова І.В. Концептуальні основи та організаційно економічні механізми екологізації управління природоохоронними територіями / І.В. Полякова // Ефективна економіка. 2012. №11. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2012_11_74.
4. Чичкалюк Т.О. Розвиток рекреаційно-туристичної сфери Миколаївської області: проблеми та перспективи / Т.О. Чичкалюк // Туризм і гостинність в Україні: стан, проблеми, тенденції, перспективи розвитку: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Черкаси, 1-2 листопада 2012 р.). Черкаси: Брама- Україна, 2012. С.622-627.
5. Чичкалюк Т.О. Екологічний туризм як компроміс використання і збереження природно-заповідних територій / Т.О. Чичкалюк // Стан та перспективи розвитку заповідної справи та екологічного туризму в Україні: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Миколаїв, 21-22 березня 2013 р.). Миколаїв: Дизайн та Поліграфія, 2013. С.247-250.