Цистан В.М., Кацмаза М.С.
Матеріали VІІІ Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки"
(м. Умань, 18 листопада 2021 р.)
Умань: Візаві, 2021. 751 с. С.649-652.

Соціально-економічний розвиток туристичної інфраструктури

Україні притаманний високий потенціал розвитку туристичної сфери, яка формує значний обсяг капіталу, що необхідний для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Динаміка туристичних потоків, особливо частка іноземних туристів у загальному обсязі, протягом останніх десяти років є спадною. Це призводить до необхідності докладного аналізування та визначення факторів, що впливають на такі тенденції. Оскільки однією із головних причин уповільненої динаміки зростання туристичної сфери є незадовільний стан туристичної інфраструктури, необхідно враховувати її структурні зміни та досліджувати їхній вплив на соціально-економічний розвиток країни і аналізованої території зокрема.

Туристична сфера є домінуючим чинником забезпечення соціально-економічного зростання для багатьох країн, які характеризуються подібними політичними, історичними, географічними та культурними особливостями. Це свідчить про наявність значних потенційних можливостей розвитку туризму за умови формування інфраструктури для належного функціонування цієї галузі. Досліджуючи динаміку основних показників діяльності туристичної сфери протягом останніх років, можна констатувати ознаки занепаду деяких видів туризму та скорочення абсолютної кількості туристів, яких обслуговують національні суб’єкти туристичної діяльності. Такі фактори актуалізують необхідність дослідження впливу туристичної інфраструктури на соціально-економічний розвиток та прогнозування перспективної динаміки індикаторів туристичних та соціальних змін у майбутньому.

Водночас питання емпіричного аналізу динаміки соціально-економічного розвитку з урахуванням туристичної інфраструктури лишаються поза увагою. Так, неповною є класифікація макроекономічних чинників, які впливають на туристичну сферу, недостатньо вивчені напрями та сила їх впливу на динаміку туристичних потоків, відсутні прогнозні сценарії перспективних змін у туристичній та соціально-економічній сферах України.

Недостатньо уваги в наукових працях відведено проблемам теоретичних та прикладних аспектів аналізування соціально-економічного розвитку із врахуванням впливу туристичної інфраструктури на виявлення та попередження несприятливих тенденцій у динаміці туристичних потоків [1].

Туристична інфраструктура як складова соціально-економічної характеризується сукупністю різноманітних суб’єктів підприємницької діяльності, які забезпечують та обслуговують туристичну сферу. Вона містить різноманітні транспортно-комунікативні ланцюги, системи гостинності і комунального обслуговування, а також соціокультурне середовище, що їх оточує. Частина об’єктів інфраструктури туризму безпосередньо зорієнтована на обслуговування туристичних потоків, водночас вона обслуговує місцеве населення. Її розвиток є дієвим стимулом удосконалення місцевої інфраструктури різних рівнів та чинником освоєння конкретних територій із збільшенням робочих місць.

Туристичний бізнес заохочує до розвитку інші галузі економіки, такі як зв'язок, торгівля, харчова промисловість, сільське господарство, будівництво та інші. Даний бізнес вабить підприємців по причинам невеликих стартових інвестицій, зростаючого попиту на туристичні послуги, високого ступеня рентабельності та мінімальних строків окупності витрат.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин ефективна діяльність організації залежить від рівня розвитку соціально-корпоративного капіталу. Світова спільнота все частіше визнає той факт, що рівень соціально-корпоративного капіталу є одним із головних індикаторів, що впливають на економічний розвиток організації. Він є не менш важливим чинником результативного функціонування організації і стоїть в одному ряду з факторами виробництва, науково-технічним прогресом та ін. Соціально-корпоративний капітал - це соціальний капітал організації, що утворюється і нагромаджується на мікрорівні (на рівні організації). Головна його функція полягає у збільшенні завдяки мережам кількості доступних ресурсів (володіти ресурсами, якими ще не володів) для членів організації та зменшенні витрат як самої організації, так і її членів з отриманням такого доступу [2].

Мультиплікатор туризму - це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів. 20-25% коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці - решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень [3].

Отже, економічні вигоди залишаються основною рушійною силою розвитку туризму. Туризм стимулює піднесення елементів інфраструктури - підприємств торгівлі, готелів, ресторанів тощо. Він обумовлює збільшення доходної частки бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку). Також слід пам’ятати, що туризм має широкі перспективи для залучення іноземних інвестицій.

Список використаних джерел

1. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи: монографія. К., 1994. 178 с.
2. Пачева Н.О. Соціально-корпоративний капітал як інструмент ефективного менеджменту в організації // Стратегія розвитку України: економічний та гуманітарний виміри: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 17 жовтня 2017 р.). К.: Інформаційно-аналітичне агентство, 2017. С.501-504.
3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 2003. 176 с.