Гаврилюк Д.В.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.408-410.

Управління персоналом у туристичних підприємствах

У наш час для збереження конкурентоспроможності, розвитку та одержання прибутку, керівництво туристичного підприємства повинно оптимізувати віддачу від вкладень будь-яких ресурсів: матеріальних, фінансових і головне - людських. Турбота про людей у компанії, загальна філософія, клімат і настрій обов’язково відбивається на результатах.

Управління персоналом - це діяльність організації, спрямована на ефективне використання людей (персоналу) для досягнення цілей, як організації, так і індивідуальних (особистих) [1].

Тобто можна сказати, що це певна система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку й мотивації та раціонального використання персоналу [2].

Як вже було зазначено вище, персонал підприємства є ключовим фактором розвитку, тому що результати турботи підприємства про своїх співробітників обов’язково позначаються на його діяльності. Саме тому використання методів та принципів управління персоналом значним чином впливає на ефективність діяльності виробничого підприємства. Отже, вирішення соціальних, економічних, організаційних та інших проблем залежить від удосконалювання якостей людей і мотивації. Виграє в остаточному підсумку завжди той, у кого більш вдосконалені методи мотивації. І первинне завдання кожного менеджера, підприємця, бізнесмена - забезпечити таку мотивацію [3].

Визнання персоналу ключовим елементом успіху туристичних підприємств означає потребу у відповідному управлінні трудовими ресурсами, що пов’язано з необхідністю вирішення низки проблем, які стосуються: пошуку, утримання й розвитку працівників, мотивування, створення відповідних умов праці, оцінки ефективності використання персоналу тощо. Також варто не забувати, що людський фактор не тільки забезпечує правильний перебіг діяльності з надання послуг у туристичному підприємстві, але й є джерелом витрат.

За організованим колективом завжди стоїть менеджер, який здатний визначати і ставити чіткі завдання, справедливо і розумно розподіляти обов’язки між працівниками туристичної фірми, визначати час,який потрібний для реалізації цих завдань, забезпечувати інформацією і відповідними технічними засобами персонал, відокремлювати послідовність виконання завдань, в залежності від їх важливості і строку виконання [4].

Але все ж таки підприємства сфери туризму та індустрії гостинності більшості країн світу у свої діяльності мають низку проблем, пов’язаних з управлінням персоналом:

• досить низький рівень заробітної плати, нестача кваліфікованої робочої сили;
• використання періодичної сезонної зайнятості, що підвищує рівень бідності та унеможливлює планування кар’єри;
• надмірна залежність від неформальних методів вербування персоналу;
• практично відсутні профспілки;
• високий рівень плинності робочої сили;
• труднощі в наборі й утриманні співробітників.

Проте в останні роки сучасний менеджмент створює передумови для вирішення всіх найважливіших проблем. Серед його можливостей: поліпшення професійної підготовки співробітників, підвищуються зарплати і у серйозних компаніях більш ретельно відносяться до кваліфікованих працівників і т.д.

Основною метою менеджера туристичної фірми є чітко визначати для кожного підлеглого кінцеві цілі його праці. При цьому важливо докладно охарактеризувати механізм і етапи їх досягнення. В такому разі більше проявляється самостійність працівника. Менеджер зобов’язаний забезпечити розробку і застосування чітких інструкцій, вказівок, використання яких дозволяє діяти без додаткових роз’яснень і дуже ініціативно. Соціально-економічні та соціально-психологічні методи управління персоналом явно повинні переважати над адміністративними. Керівництво спрямовується на здійснення співробітництва персоналу і адміністрації в цілях досягнення поставлених перед фірмою цілей. Все частіше застосовується принцип колегіальності в управлінні, коли менеджери працюють в тісному контакті один з одним, пов’язані узами співробітництва, взаємозалежності і взаємодопомоги.

Спонукання працівників до розвитку їх здібностей для більш інтенсивної і продуктивної праці є головною особливістю управління в туристському бізнесі. Менеджер повинен не наказувати своїм підлеглим, а орієнтувати їх на проблеми, що стоять перед компанією, поділяти їх за значимістю, направляти зусилля, допомагати розкриттю здібностей людей, концентрувати їх на самому головному, формувати навколо себе групу однодумців. Останнє в даний час набуває особливої значущості.

Список використаних джерел

1. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Дослідження процесів управління персоналом підприємств курортно-рекреаційної сфери: термінологічні уточнення // Вісник соціально-економічних досліджень. 2015. Вип.3. №58. С.214-220.
2. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Макроекономічний контекст ефективного управління персоналом підприємств курортно-рекреаційної сфери: монографія. Одеса: Бондаренко М.О., 2019. 258 с.
3. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Ефективність мотивації праці трудових ресурсів підприємств санаторно-курортного комплексу // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2015. №2(9). С.127-133.
4. Нєчева Н.В. Забезпечення ефективного управління персоналом підприємств курортно-рекреаційної сфери: Дис... к.е.н.: 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами». Одеса: ОНЕУ, 2016. 239 с.