Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Гоблик В.В., Щербан Т.Д.
Економіка та суспільство. - 2016. - Вип.3. - C.27-29.

Регулювання діяльності у сфері сільського зеленого туризму: досвід Європи

Розвиток сільського туризму у більшості країн світу розглядається як невід'ємна складова комплексного соціально-економічного розвитку села. В статті узагальнено досвід розвитку сільського туризму в країнах Європи. Розкрито особливості сільського зеленого туризму в європейських країнах, що мають спільний кордон з Україною. Проаналізовано законодавчу базу у сфері сільського туризму. Розкрито перспективи розвитку сільського туризму в Україні шляхом удосконалення існуючої нормативно-правової бази та прийняття необхідних регулюючих законів.

Ключові слова: сільський зелений туризм, агротуризм, державне регулювання, привабливість територій, світовий досвід, державне регулювання.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Інтерес до сільського зеленого туризму високий у всіх країнах світу. Разом із тим, кожна країна прагне створити власну модель розвитку сільського туризму. Сільський туризм може розвиватись не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. В Європі даний вид туризму виник давно. У таких країнах, як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія та ряді інших, він заохочується державою і розглядається як невід'ємна частина зростання добробуту сільських жителів, а також дозволяє знайти засоби і способи збереження природи [1]. У європейських країнах накопичено великий позитивний досвід у використанні різних інструментів стимулювання сільського туризму в рамках політики сільського розвитку, який необхідно узагальнювати та розповсюджувати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням дослідження особливостей розвитку рекреаційно-туристичного комплексу, проблемам організації сільського туризму, його ролі в розвитку регіонів присвячені праці таких провідних вчених, як Б. Данилишин, М. Долішній, Л. Гринів, В. Гоблик, В. Євдокименко, В. Кифяк, В. Кравців, В. Мацола, А. Мельник, В. Мікловда, Н. Недашківська, М. Пітюлич, Т. Ткаченко, О. Любіцева, В. Федорченко, Л. Шевчук, І. Школа та ін. Однак, питання щодо регулювання діяльності в сфері сільського туризму потребує постійної уваги та узагальнення і використання міжнародного досвіду.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є аналіз міжнародного досвіду розвитку зеленого туризму та розробки пропозицій його використання в Україні.

Виклад основного матеріалу. У багатьох сільських регіонах Європи сільське господарство більше не є найважливішою формою використання землі. Отже, необхідно знайти нові види діяльності, які б замінили або доповнили сільськогосподарську діяльність. Пошук підходів до вирішення цієї задачі пояснює підвищену увагу до сільського туризму, що за швидкого розвитку може оживити багато сільських регіонів. Найефективнішим шляхом зайнятості сільського населення є розвиток сфери послуг та народних промислів. Розвиток сільського туризму розглядається європейськими країнами як дієвий шлях соціального розвитку сільських депресивних регіонів [2].

У кожній країні є свій термін, який окреслює сільський туризм. У світовій практиці поняття «сільський туризм» часто прирівнюють до поняття «агротуризм», а сільську садибу визначають як агрооселя, агрокотедж.

У Європі лідерами за обсягами розвитку індустрії сільського туризму є Франція та Іспанія, де сільський туризм переріс у високорентабельну галузь. Власники агроосель в Іспанії об'єднані в асоціації, основне завдання яких полягає в тому, щоб здійснювати категоризацію сільських осель залежно від рівня наданих послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій. В Іспанії існує поділ нічліжних закладів, розташованих у сільській місцевості, які підлягають оподаткуванню як суб'єкти агротуристичного підприємництва, на такі класи: HR (hotel rural) - сільський готель, CR (casa rural) - сільський будинок [3].

агротуризм у Франції

Щодо Італії, то тут сільський туризм почав розглядатися сільським населенням як основна форма підприємницької зайнятості. Унаслідок пільгового режиму оподаткування для сільського підприємництва з'явилася розгалужена мережа престижних відпочинкових котеджів і пансіонів не нижче 3-зіркового рівня, які мають усю необхідну рекреаційну інфраструктуру. Ще однією особливістю сільського туризму в Італії є те, що майже половина власників агрокотеджів працюють "в тіні", тобто не проходять державну сертифікацію, не отримують ліцензії на діяльність, не сплачують податки [1].

У Австрії акцентом відпочинку у селі є безпосередня задіяність гостей у вигоні худоби на альпійські луки, зборі альпійських трав та лісових ягід, виготовленні молокопродуктів, а також різноманітні програми активного гірського й екологічного туризму [4].

У Румунії сільський туризм розвивається, передусім, у Південних Карпатах і орієнтується на такі ж переваги, що й Україна, тобто на збереження природного середовища й етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні ремесла, вівчарство на карпатських полонинах, гастрономічні традиції, унікальна народна архітектура, гірські замки, гірськолижні курорти, мережа природно-заповідних територій).

У Польщі на селян, які бажають розпочати діяльність у сфері сільського туризму, та тих, котрі вже надають такі послуги, не поширюється дія закону, що регулює підприємницьку діяльність. Тому грошові винагороди за відповідні послуги не підлягають стягуванню податку на додану вартість. Законодавство також передбачає, за певних умов, звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб. Закон зобов’язує сільських господарів реєструвати відпочивальників у спеціальному журналі. Причиною виникнення цивільної відповідальності може бути невиконання або ж неналежне виконання умов домовленостей між сторонами, а також заподіяння шкоди. Така відповідальність реалізується шляхом відшкодування вартості заподіяних збитків. Взаємні права та обов’язки сторін визначаються договором, укладеним між ними.

За польськими законами, надання послуг сільського туризму не належить до підприємницької діяльності. Однак, законодавство передбачає звільнення доходів від оподаткування, що отримані завдяки наданню нічліжних послуг туристам за таких умов: житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства; кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам; кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі для туристів; кількість кімнат, що здаються туристам, не перевищує 5.

Польська федерація сільського туризму "Гостинні господарства" запровадила нові засади класифікації та категоризації об'єктів сільської нічліжної бази. Завдяки цій категоризації власники об'єктів для ночівлі почали пристосовуватись до поставлених вимог, зросла якість запропонованих послуг. Система категоризації сільської нічліжної бази є добровільною. Садиби, в яких була проведена категоризація, гарантують високу якість послуг і їх частіше відвідують гості, а також господар такої оселі отримує право розмістити свою пропозицію в рекламних матеріалах федерації.

Загальним недоліком польського сільського туризму є недостатній зв'язок його матеріальної бази із сільським господарством, традиційною архітектурою та інтер'єрами. Сільські мешканці часто намагаються уподібнити свої будинки та помешкання міським, що знижує їх екзотичність та автентичність [5].

Законодавством Угорщини сільський зелений туризм віднесено до сфери ведення особистого селянського господарства, формуються відповідні пільгові податкові інструменти. В Угорщині «сільська гостинність» або «сільський туризм» вважається різновидом робіт і послуг, які традиційно виконуються сільськими господарями у процесі ведення господарства на базі садиб. Тому загальні правила, які стосуються діяльності у сфері сільського туризму, визначені у нормативних актах щодо ведення сімейних господарств, без встановлення будь-яких додаткових обов’язків або обмежень у господарській діяльності. В угорському законодавстві регулювання відносин, що виникають при здійсненні господарювання у сімейних садибах, не підпадає під дію нормативних актів, якими регулюються відносини у сфері підприємництва. Відповідно, не підлягають оподаткуванню й особисті доходи, отримані селянами від використання власного житла для прийому туристів. При цьому мають бути дотримані такі умови:

- для туристів надається не більше 10 ліжко-місць;
- річний дохід від цієї діяльності не перевищує 10 мінімальних місячних зарплат;
- місце постійного помешкання особи - нерухомість, яка використовується;
- житло розташоване в сільській місцевості, яка не віднесена до санаторно-курортних зон.

Існують також спеціальні пільги та переваги для сімейних господарств, які займаються (або виявили бажання зайнятися) діяльністю у сфері сільського туризму, якщо вони розміщуватимуться на території сільських поселень в економічно слаборозвинутих (визнаних економічно депресивними) регіонах.

Дозвіл на зайняття прийомом відпочиваючих в Угорщині надається після проведення інспекцій компетентними особами Програми «Сільська гостинність». Програмою встановлені власні правила - внутрішні мінімальні стандарти, якими передбачені необхідні умови надання послуг відпочиваючим. Такі дозволи у межах Програми надаються господарям при наявності у господарів для надання послуг більше ніж 8 ліжок. При умові надання послуг в обсягах менших ніж зазначені, спеціальний дозвіл не потрібен. Відповідно до внутрішніх правил Програми, на запит господаря може бути проведено також спеціальне інспектування з метою «кваліфікації за якістю» [1].

Розвиток сільського туризму у більшості країн світу розглядається як невід'ємна складова комплексного соціально-економічного розвитку села і їх досвід є важливим для України, особливо для населення гірських Карпат. Адже надзвичайно привабливе географічне розташування Карпатського регіону сусідами якого є країни Європейського союзу - Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, підписання угоди про асоціацію України з ЄС відкриває нові можливості для вдосконалення розвитку туристичного комплексу. Прикордонні регіони суміжних держав, зокрема Карпатського регіону, характеризуються багатою історико-культурною спадщиною (міста, замки церкви) багато національністю населення, знанням історичних і культурних цінностей територій на яких проживають. Ведення екологічного господарювання в Карпатському регіоні, ґрунтоване на поліпшенні якості природних ресурсів у відповідних транскордонних регіонах, а також їх людського і соціального капіталу, супроводжуватиметься нарощуванням потенціалу відпочинкової індустрії в передгірних і гірських районах Карпат [6, с.119].

Висновки. Широке вивчення та розповсюдження досвіду Європейських країн українськими експертами та науковцями сприятиме розробці та реалізації різних моделей сільського розвитку з використанням туристичної діяльності.

Стратегічною метою розвитку сільського зеленого туризму в Україні має стати створення конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби як наших співвітчизників, так і іноземців.

Визначальною передумовою успішного процесу становлення сільського зеленого туризму як організаційної форми підприємництва є:

- удосконалення існуючої нормативно-правової бази та прийняття необхідних регулюючих законів;
- розробка комплексу організаційно-економічних заходів;
- удосконалення системи інформаційно-консультативного забезпечення;
- створення нових джерел фінансово-інвестиційного спрямування.

Література

1. Васильєв В. Світовий досвід організації сільського туризму: метод. посіб. / В. Васильєв, П. Горішевський, Ю. Зінько та ін. - Вип.1. - О., 2009. - С.54.
2. Зелений туризм. Досвід окремих країн, проблеми законодавства України [Електронний ресурс]. - Pежим доступу: http://www.greentour.com.ua/ukrainian/green/inter3.
3. Міжнародний досвід. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.greentour.com.ua/ukrainian/green/inter.
4. Маєвський Я. Агротуризм: порадник для сільського господаря / Я. Маєвський. - Львів: Прес, 2005. - С.80.
5. Міжнародний досвід. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.greentour.com.ua/ukrainian/green/inter
6. Гоблик В.В. Формування транскордонних туристичних кластерів як пріоритетний напрям розвитку прикордонних регіонів України / В.В. Гоблик // Економічний форум. - 2015. - №3. - С.117-123.
7. Стегней М.І. Проблеми зайнятості населення сільських територій в умовах економічної нестабільності / М.І. Стегней // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2011. - №4. - Т.3. - С.138-141.

Гоблик В.В., Щербан Т.Д. Регулирование деятельности в сфере сельского зеленого туризма: опыт Европы

Развитие сельского туризма в большинстве стран мира рассматривается как неотъемлемая составляющая комплексного социально-экономического развития села. В статье обобщен опыт развития сельского туризма в странах Европы. Раскрыты особенности сельского зеленого туризма в европейских странах имеющих общую границу с Украиной. Проанализирована законодательная база в сфере сельского туризма. Раскрыто перспективы развития сельского туризма в Украине путем усовершенствования существующей нормативно-правовой базы и принятие необходимых регулирующих законов.

Ключевые слова: сельский зеленый туризм, агротуризм, государственное регулирование, привлекательность территорий, мировой опыт, государственное регулирование.

Hoblik V.V., Scherban T.D. The Regulation of the Business of Green Tourism: the Experience of Europe

Development of rural tourism in most countries of the world is seen as an integral component of an integrated socio-economic development of the village. The article summarizes the experience of the development of rural tourism in Europe. The features of rural tourism in European countries having a common border with Ukraine. Analyzed the legal framework in the feld of rural tourism. Opened prospects for the development of rural tourism in Ukraine by improving the existing regulatory framework and the adoption of necessary regulatory laws.

Keywords: rural green tourism, agro-tourism, government regulation, the attractiveness of territories, international experience, government regulation.





Поиск туров и отелей с отзывами на ТУРЫ.ру

Booking.com


© 2002-2018 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.