Гунько В.В.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.610-611.

Комунікація в системі управління готельним підприємством

комунікації в системі управління готельним підприємством Комунікація (лат. communication) буквально означає «загальне» чи «поділюване всіма». У практичному плані - це процес обміну ідеями й інформацією між двома і більш людьми, що ведуть до взаємного розуміння [1; 2].

У процесі комунікації є декілька цілей:

  • ефективний обмін інформації;
  • удосконалення відносин;
  • координація дій та задач;
  • регулювання інформації.

Комунікаційний процес обміну інформацією включає:

  • збір інформації;
  • вирішення способу передачі інформації;
  • сама передача та інтерпретація інформації.

У готельно-ресторанному бізнесі є три типи комунікацій:

  • комунікація між рівнями посад праці;
  • комунікація між керівником та робітниками;
  • а також між цілими підприємствами та середовищем ззовні.

Комунікація між різними рівнями посад працює в рамках вертикальної комунікації з вищого на нижчий рівень і навпаки. Таким чином між різними відділами можлива узгоджена координація за допомогою якої вони досягають спільної мети. За допомогою такої системи розподілу інформації, менеджери або адміністрація, мають шлях передачі змін, задач або якихось специфічних завдань. Для того щоб така система функціонувала на практиці, потрібна чітка система розподілу обов’язків, знання трудових відповідальностей та повноважень, дотримання службової етики, та просте використання сучасних засобів зв’язку.

Звичайно немає ідеальної системи, а тому навіть тут можливі ускладнення, саме тому той хто відповідає за контроль над рухом інформації повинен завжди шукати шляхи покращення обміну інформації. Найпростішою проблемою у комунікації такого типу є відсутність розуміння між двома рівнями, що може бути пояснене забрудненням у їх відносинах. Можлива також і зміна інформації вищими рівнями якщо їм не сподобалась та яку їм донесли з нижчих рівнів. Найменшою але все ж проблемою є «фільтрація» інформації, коли передається не вся, а лише та частина, яка потрібна на іншому рівні, в разі чого можливі непередбачувані випадки яких можливо було оминути. Звичайне треба пам’ятати що той керує процесом комунікацій не комп’ютер, та може легко перенавантажити себе, тому треба мати на увазі що об’єм інформації повинен стримуватися лише до деталей які повідомлять керівника про найважливіше.

Комунікації між керівниками та робочою силою можна спостерігатися у формах бесіди, нарад, або професійних обговореннях. Під час таких процесів треба пам’ятати про відмінності між інформантом та адресатом, таким чином зміст інформації буде більш сфокусований на потреби адресата. Проблемою також може стати те як обидві групи сприймають інформацію. Інколи повідомлення можуть інтерпретуватися неправильно через відміни у типі праці осіб, або просто через негативні відношення даних осіб, у разі чого тлумачення інформації може бути спеціально змінено. Семантичні проблеми у комунікації виникають рідко та загалом від нових членів колективу, тому такі труднощі вирішуються з часом самі.

Іноді для того щоб більш детально, або легше, передати інформацію використовують лінгвістику, за її допомогою можна дізнатися рівень важливості інформації з обличчя інформатора, або як вони відносяться до інструкції які ви їм передали. Невербальний спосіб передачі інформації загалом використовується о тримачем за для аналізу внутрішніх думок інформатора, або якщо для інформатора не вистачає тільки слів щоб описати відому йому новину чи ідею. Також треба пам’ятати і про те що за для ідеальної передачі інформації треба навчитися зворотному зв’язку, та краще вміти слухати свого партнера.

Як відомо інформація може починатися від ідеї або явища. Такі моменти як денні випадки в нашому житті показують нам у якому середовищі ми живемо, та чого нам від нього очікувати. Тоді як непередбачувані явища відкривають нам джерела інформації яких ми можливо і не очікували, тоді маючи нову інформацію ми бажаємо поділитися нею зі спеціальним персоналом, щоб у разі чого використати або мати її на увазі.

Різні підприємства мають різні спеціалізації, тому їм важливо базуватися у середовищі яке можливо використати для прогресивного розвиту працездатності виробництва. Також треба пам’ятати те що спеціалізація підрозділів визначає який вид інформації їм потрібно докладати, але у разі якщо тип інформації не підходить до цих підрозділів то треба передати її до адміністрації для детального аналізу та плану дій, та треба розуміти що ніяка інформація що відноситься до внутрішнього середовища підприємства не піддається оголошенню зовні. Це не лише має бути базовим правилом працівника, але й може стати свого роду мотиватором для нових працівників, їх бажання до збору інформації у робочому середовищі спонукне їх до комунікацій між людьми з якими вони будуть працювати у майбутньому.

Список використаних джерел

1. Інформаційні та організаційні ресурси підприємств готельно-ресторанного бізнесу // Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент. URL: https://tourlib.net/books_ukr/nechauk124.htm.
2. Види і форми комунікацій // Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент. URL: https://pidru4niki.com/16330826/menedzhment/vidi_formi_komunikatsiy.