Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Іжевський В.В.
Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - 2010. - Вип.33. - С.149-155.

Економічна суть інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства

У статті аналізується поняття „інноваційна політика” та її складові. Конкретизовано мету, завдання, принципи інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства.

Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, інноваційна політика.

Вступ. Формування інформаційного суспільства потребує здійснення ефективної державної інноваційної політики. Аналіз світової практики показує, що пряма підтримка державою рівня та інтенсивності інноваційних процесів в економіці розглядається як вирішальна умова її структурної перебудови. Саме завдяки їй можна досягти стабільних темпів економічного зростання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. №447 затверджено Державну цільову економічну програму „Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки [1]. Основною тезою програми є утвердження інноваційної моделі розвитку, котра виступає одним із найважливіших системних чинників підвищення конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки держави.

Перехід України до змішаної економіки призвів до зміни розуміння місця і основної мети інноваційної політики на підприємстві. Ринкові умови господарювання створюють для більшості ринкових суб’єктів середовище високої конкуренції, яке вимагає від них здатності формувати конкурентні переваги. Конкурентні переваги досягаються завдяки впровадженню новацій - радикально нових методів і засобів здійснення виробничої та комерційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань інноваційного розвитку економіки присвячено наукові праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Балабанов І.Т. [2], Валдайцев С.В. [3], Василенко О.В. [4], Власова А.М. [5], Йохна М.А. [6; 7], Фатхутдинов Р.А. [8], Черваньов Д.М. [9] та інші. Водночас проблеми інновацій та інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства потребують подальшого дослідження. Інноваційна діяльність є невід’ємною складовою виробничо-господарської діяльності підприємства, зорієнтованої на оновлення і вдосконалення його виробничих сил і організаційно-економічних відносин.

Метою наукової статті є дослідження інноваційної діяльності та інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства.

Результати дослідження. У сучасних ринкових умовах підприємство самостійно здійснює планування на мікрорівні, визначаючи з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності підприємства полягає передусім в його орієнтації на запити споживача, адже сьогодні ідею нового технічного вирішення або шлях до нього вказують потреби ринку, умови виробництва та аналіз технічних можливостей. За умов конкуренції сильні позиції буде мати підприємство, яке гнучко реагує на потреби ринку та спроможне або задовольнити нову потребу, або запропонувати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої потреби. Тобто мова йде про інновацію, яка стає ключовим фактором, конкурентоспроможності підприємства, а інноваційна політика - основою підприємницької політики.

Метою існування будь-якого підприємства є одержання прибутку, який в умовах конкуренції товаровиробників безпосередньо пов'язаний з конкурентоспроможністю пропозиції підприємства. Остання є конкурентоспроможною в разі, якщо вона задовольняє потреби ринку. Динаміка факторів ринкового середовища породжує зміни або виникнення нових потреб, тому пропозиція підприємства повинна постійно удосконалюватись, а інноваційна політика проводитись свідомо.

В умовах економічної кризи причини введення інновацій можна поділити на дві основні групи:

1) прибуток підприємства знижується; у цьому випадку за рахунок введення інновації підприємство розраховує стабілізувати прибуток;
2) прибуток підприємства перебуває на запланованому рівні; тому підприємство приймає рішення про збільшення існуючого прибутку за рахунок введення інновації.

Основними причинами вивчення та введення інновацій у підприємствах роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є, по-перше, посилення конкурентної боротьби та намагання одержати на ринку конкурентні переваги та макси-мізувати прибуток; по-друге, зростання попиту споживачів; по-третє, забезпечення престижу підприємства та швидке вирішення проблем, що можуть виникнути на підприємстві; по-четверте, вивчення наукових новинок та їх впровадження у виробничий процес з метою поліпшення результатів діяльності підприємства.

Відзначаючи стратегічну важливість інновацій, інноваційних процесів для довгострокового розвитку підприємства необхідно наголосити на необхідності керування цими процесами. З метою організації і планування інноваційних процесів на підприємстві виокремлюють інноваційну політику. Тому обов'язковим є знання складових інноваційної політики, підходів до її формування, факторів впливу.

Інноваційна політика є складовою загальної стратегії підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства і сприяє впровадженню в практику її основних вимог. Мета і пріоритети технічного розвитку визначаються відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Управління сукупністю інноваційних процесів визначає інноваційну політику підприємства, яка формується на основі певних принципів і встановлює зв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Інноваційна політика пов’язана із загальною політикою та стратегією підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, а також спрямована на впровадження нових ідей і розробок у процес виробництва з метою їх комерційної реалізації, що дозволяє створити нові ринки та задовольнити нові потреби. Інноваційна політика є формою стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, зосередженої на забезпеченні його конкурентоспроможності та оптимальному використанні наявного виробничого потенціалу.

Реалізація інноваційних рішень можлива за умови вираженої інноваційної політики, яка формує умови залучення до інноваційної діяльності певних функціональних служб підприємства. Так своєчасне розпізнання нових вимог забезпечується кваліфікованими маркетинговими дослідженнями, за результатами яких визначають напрями інноваційних змін і окреслюють завдання. Складовими інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства вважають:

- маркетингову політику;
- політику в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);
- політику структурних змін;
- технічну політику;
- інвестиційну політику (рис. 1).

Складові інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства
Рис. 1. Складові інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства

Маркетингова політика має на меті формування тактики і стратегії поведінки підприємства роздрібної торгівлі або ресторанного господарства на ринку. Вона спрямована на вирішення таких завдань:

- визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень;
- розроблення товарної, цінової, збутової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів їх реалізації;
- аналіз ефективності здійснюваної політики.

Проведення маркетингових досліджень дає змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому. Результатом є вирішення головного завдання підприємницької діяльності - забезпечення підприємством потрібної споживачам продукції, яка знайде позитивний відгук і сформує попит у максимально можливої їх кількості за умови економічно обґрунтованих цін.

Політика структурних змін зорієнтована на вивчення внутрішнього середовища та організаційної форми підприємства, формування адекватної інноваційним завданням організаційної структури і культури підприємництва. Організаційна структура і культура підприємництва тісно взаємопов’язані і формують структуру відносин між працівниками підприємства. Цим елементам належить вирішальна роль на стадії розроблення механізму впровадження новацій і безпосередньо на стадії впровадження. Отже, необхідно:

- дослідити рівень розвитку культури підприємництва та відповідність організаційної структури цілям і завданням підприємства;
- розробити рекомендації щодо формування їх відповідного стану для здійснення інноваційної політики;
- передбачити механізм реалізації таких перетворень;
- сформувати політику розвитку персоналу;
- розробити методику оцінювання ефективності культури підприємництва та організаційної структури щодо реалізації завдань інноваційного розвитку.

Технічна політика визначає можливості впровадження новацій. Завданнями технічної політики є:

- розроблення напрямів технічного переозброєння (оновлення) основних засобів підприємства;
- створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства;
- аналіз та оцінювання ефективності здійснюваної технічної політики.

Інвестиційна політика охоплює всі фінансово-економічні аспекти функціонування підприємства, що забезпечують реалізацію інноваційної політики.

Елементи інноваційної політики перебувають у постійній взаємодії, кожен із них може ініціювати певні інновації, спрямовані на вирішення проблем у певній функціональній сфері.

Формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства становить:

- вибір видів інноваційної діяльності;
- вибір джерел фінансування цих напрямів;
- аналіз потенційних можливостей підприємства і проведення маркетингових досліджень;
- забезпечення безперервності створення та реалізації інновацій;
- прогнозування економічного ефекту, пов’язаного із збутом та використанням інновацій (рис. 2).

Складові формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства
Рис. 2. Складові формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства

Формування інноваційної політики необхідно здійснювати на основі певних принципів, які мають відображати загальний, системний підхід до управління інноваційними процесами на підприємстві, окреслювати межі інноваційної діяльності. Принципи формування інноваційної політики - це норми, правила поведінки організації, що встановлюють взаємозв’язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Інноваційна політика забезпечує реалізацію стратегічних цілей підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства з врахуванням його наявних і потенційних ресурсних можливостей та з огляду на ринкову ситуацію. Одночасно інноваційна політика не повинна опиратися на метод екстраполяції - метод наукового пізнання, за якого відбувається поширення висновків, показників, тенденцій одних явищ, процесів на інші очікувані явища і процеси. Адже в ринкових умовах припущення, що майбутнє буде обов’язково кращим, ніж минуле, не відповідає дійсності. Тут важливо аналізувати ті тенденції, небезпеки, можливості, а також окремі надзвичайні ситуації, які здатні змінити позиції підприємства у конкурентній боротьбі. Крім того, інноваційна політика має враховувати регулятивні механізми економічного середовища і вибудовуватись так, щоб забезпечити розроблення підприємницьких ідей для досягнення цілей підприємства і створення механізмів їх реалізації.

Щоб вирішити ці завдання вона повинна:

- по-перше, мати стратегічний характер;
- по-друге, бути нерозривно пов’язаною з ринково ситуацією;
- по-третє, враховувати ресурсні можливості підприємства;
- по-четверте, ґрунтуватись на системному і цілеспрямованому підході до її формування;
- по-п’яте, забезпечувати неперервність і комплексність інноваційної діяльності підприємства, охоплення нею всіх внутрішніх елементів;
- по-шосте, забезпечувати нерозривність інноваційної політики і сучасних досягнень НПТ.

З огляду на ці вимоги формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства необхідно здійснювати на основі таких принципів:

- переважання стратегічної спрямованості;
- орієнтація на потреби ринку;
- цілеспрямованість;
- комплексність;
- планомірність;
- інформаційна забезпеченість.

Переважання стратегічної спрямованості означає, що інноваційна політика має формування умов для створення і збереження тривалих конкурентних переваг підприємства. Це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді. Тому інноваційну діяльність варто планувати в межах обраної стратегії, а реалізація інновацій повинна забезпечувати досягнення стратегічних цілей. Тип загальної стратегії визначає напрям інноваційного пошуку та зміст інноваційної діяльності, впливає на вибір форм її організацій. Розроблена стратегія як дострокової моделі розвитку підприємства спирається на його внутрішній потенціал і здійснюється з урахуванням обмежень зовнішнього середовища та тенденції їх зміни у прогнозованому майбутньому.

Орієнтація на потреби ринку передбачає, що розроблення і впровадження інновацій буде доцільним за умови, коли вони внесуть у товар чи послугу те, що вигідно відрізнятиме його від аналогічних товарів конкурентів, тобто створять йому конкурентні переваги. Для цього необхідно ретельно досліджувати ринок та його наявні і приховані потреби. Однак приваблива, на перший погляд, інновація може виявитися передчасною або й зовсім непотрібною з огляду на потреби ринку. Тому важливо вміти своєчасно відмовитися від спроб реалізації такої новинки, уникаючи непотрібних витрат, пов’язаних з її подальшим удосконаленням і просуванням.

Цілеспрямованість - це чітке визначення цілей інноваційної діяльності, що дає змогу вибрати засоби їх здійснення, контролювати процес реалізації інновацій через розроблення ієрархії цілей для структурних одиниць підприємства, заді-них у процесі реалізації інновації, і визначення ступеня досягнення ними поставлених цілей. Залежно від працемісткості робіт структурні одиниці можуть бути більшими чи меншими частинами організації, елементами мікроструктури (робочі місця чи посади), мезоструктури (структурні підрозділи, цехи, відділи), макроструктури (самостійні підрозділи організації, наприклад підприємства, що входять до складу концерну). Побудова ієрархічного „дерева цілей„ дає змогу не лише чітко уявити контури і основні завдання підприємства в реалізації інновацій, а й допомагає узгодити діяльність її підрозділів у розв'язанні будь-якої проблеми, обумовленої непередбаченими обставинами.

Принцип комплексності вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внутрішніх елементів підприємства. Це пов'язано з функціонуванням підприємства як інтегрованого механізму, зміна однієї частини якого обов'язково спричинить зміни в одному чи декількох інших елементах, при чому не завжди у бажаному напрямі. Так, впровадження нової технології супроводжується зростанням вимог до компетенції працівників, що її обслуговуватимуть. Виникає потреба у фахівцях з новим комплексом знань, що спричиняє зміну структури персоналу і повноважень окремих працівників. Це може негативно вплинути на поведінку працівників, вони чинитимуть опір нововведенням, психологічний клімат погіршиться, продуктивність праці знизиться. Отже, необхідно передбачити заходи щодо збалансування нових відносин між елементами організації, структурними підрозділами, окремими працівниками тощо. Керуючись принципом комплексності, керівники підприємства повинні розглядати конкретні інновації не як проблему окремого підрозділу, а як процес, що певною мірою стосується всіх служб підприємства. Для цього потрібно контролювати інноваційний процес на усіх його стадіях, до яких залучаються різні структурні одиниці фірми. Необхідним елементом такого контролю є відповідні координаційні та інтеграційні ланки, до яких надходить уся необхідна інформація і які наділені правом коригувати інноваційний процес, до того як вимагатимуть обставини, і повідомляти про внесені корективи всіх, кого вони стосуються. Комплексність у роботі з інноваціями дає змогу реалізувати єдину інноваційну політику і зберігати рівновагу внутрішніх елементів підприємства. Дотримання цього принципу забезпечується складанням бюджету ресурсів, виділених на інноваційну діяльність за всіма її напрямами та на всіх ієрархічних рівнях.

Комплексність під час планування інновацій передбачає систему координації всіх планів підприємства, незалежно від їх функціональної належності та цільової спрямованості, рівня розроблення та застосування. Планування інновацій має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей у стадіях створення та впровадження інновацій, відмінностей залучення у процеси різних служб підприємства. У процесі планування інноваційної діяльності визначаються терміни реалізації інновацій, виконавці, послідовність дій, необхідні ресурси; прогнозуються можливі корективи процесу, узгоджується реалізація інноваційних заходів із поточним планом діяльності підприємства. Планування неодмінно включає оцінку ефективності впровадження інновацій, що сприяє коригуванню та оптимізації інноваційних заходів.

Дотримання принципу планомірності дає змогу координувати роботу всього підприємства у період створення інновацій, підготовки до її впровадження, реалізації та згортання. Це особливо важливо для розроблення та впровадження інновацій, які дають хороший результат. Інноваційні плани допомагають чітко організувати процес стимулювання тих працівників, чий внесок у реалізацію інновацій був найвагомішим. Цей принцип передбачає також неперервність інноваційних процесів. Процес формування інноваційної політики не може бути дискретним, він є циклічним і включає стадії та процедури з прямими та зворотними зв'язками, які використовуються для уточнення поточних планових завдань, з одного боку, та оперативного реагування на зміни зовнішнього середовища і внутрішніх цільових установок вищого менеджменту з іншого.

Алгоритм формування і реалізації інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства подано на рис. 3.

Алгоритм формування і реалізації інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства
Рис. 3. Алгоритм формування і реалізації інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства

Отже, створення і впровадження інновацій є процесом, до якого залучають усі внутрішні елементи підприємства, усі структурні одиниці. Їх постійна взаємодія дає змогу реалізувати інноваційні рішення у заплановані терміни і в межах виділених ресурсів, внести своєчасні корективи у перебіг інноваційної діяльності з метою виявлення оптимального способу реалізації інновацій з врахуванням змін, що стались у зовнішньому середовищі.

Формування інноваційної політики за наведеними принципами відповідає вимогам ринку, розкриває потенційні можливості підприємства, підвищує його конкурентоспроможність у довгостроковому періоді, забезпечує оптимальний розвиток усіх складових бізнесу.

Інноваційна політика підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства має визначати напрями його змін відповідно до вимог зовнішнього середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій.

Інноваційні рішення є надзвичайно важливими для існування динамічного розвитку підприємства. Вони мають бути зорієнтовані на потреби та преференції відповідного класу споживачів, аналізуючи які, можна визначити тенденції змін попиту і перспективи продукту, який випускає підприємство, напрями його модифікації та можливості подальшого розвитку з врахуванням техніко-технологічного потенціалу підприємства. Тобто інноваційна політика має бути спрямована на створення умов для:

1) формування підходів до визначення позиції підприємства ринку і напрямів його діяльності відповідно до ринкових тенденцій;
2) прогнозування, формування програмно-цільових підходів до прийняття інноваційних рішень з метою обґрунтування та організаційного супроводу розробленої на перспективу концепції розвитку підприємства;
3) проведення робіт щодо вдосконалення існуючої технології та організації господарсько-торговельної діяльності, створення технічної бази, яка уможливлюватиме в майбутньому гнучкішу, швидшу та ефективнішу реакцію на новації, вимоги і потреби ринку;
4) підвищення ролі людського фактора, стимулювання мотивації до інноваційної діяльності, що забезпечить розвиток персоналу, підвищення його професіоналізму, вміння вирішувати інноваційні проблеми, посилить інтерес колективу до інновацій, підвищить рівень креативності інноваційних рішень.

Необхідно додати, що інноваційна політика показує також ставлення керівництва до інноваційної діяльності підприємства, визначає її цілі, напрями, функції та організаційні форми. Вона втілена у відповідних стратегічних, тактичних та поточних планах і програмах.

На формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства впливають такі чинники:

Негативні:

- відсутність коштів для фінансування інноваційно-інвестиційних проектів;
- недостатній розвиток матеріально-технічної бази понад 60% всіх підприємств галузі;
- правові обмеження податкового, антимонопольного, патентно-ліцензійного характеру тощо;

Позитивні:

- сформоване конкурентне середовище у роздрібній торгівлі та ресторанному господарстві;
- державну підтримку інновацій;
- фінансово-економічну кризу в Україні, яка дозволить позбутися тих господарюючих суб’єктів, котрі неспроможні адаптуватися до нових економічних умов.

На рис.4. представлено розроблену автором блок-схему чинників, які впливають на формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства.

Блок-схема чинників, які впливають на формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства
1 - обсяги господарсько-торговельної діяльності; 2 - стан розвитку матеріально-технічної бази; 3 - законодавче поле галузі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства; 4 - політична та соціальна стабільність у регіоні (державі); 5 - купівельна спроможність населення; 6 - виробництво товарів народного споживання в Україні; 7 - імпорт товарів; 8 - кадровий потенціал галузі; 9 - культура та компетентність управління; 10 - податкове законодавство; 11 - розвиток науки і техніки в державі

Рис. 4. Блок-схема чинників, які впливають на формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства

Чинники інноваційної діяльності безпосередньо пов’язані з конкретними формами її організації та окремими етапами створення нововведень. Сьогодні в розвинених країнах переважають програмно-цільові та ініціативні форми організації інноваційних процесів. Крім цього, на рівні малих підприємств активно розвиваються кооперативно-цільові дослідження щодо нововведень. Такий підхід до інноваційної політики дає змогу малим підприємствам акумулювати фінансові ресурси і забезпечити впровадження у виробничу практику необхідних нововведень з метою подальшого розвитку малого і середнього підприємництва. Можуть створюватися й інші об’єднання. Цього принципу необхідно дотримуватись і підприємцям України, що дало б можливість швидше забезпечити економічне зростання та економічний розвиток національної економіки в цілому та її окремих галузей.

Висновки. Отже, складовими інноваційної політики є маркетингова політика, політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, політика структурних змін, технічну та інвестиційну політику. Елементи інноваційної політики перебувають у постійній взаємодії, кожен із них може ініціювати певні інновації, спрямовані на вирішення проблем у певній функціональній сфері. Інноваційна політика підприємства повинна враховувати особливості тієї галузі, до якої воно належить. У сучасних економічних умовах на формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства негативно впливають такі чинники: відсутність (недостатність) обігових коштів; недостатній розвиток матеріально-технічної бази підприємств; правові обмеження податкового, патентно-ліцензійного характеру тощо. Спонукальними чинниками формування інноваційної політики виступають сформоване конкурентне середовище, державна підтримка інновацій.

Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. №447 „Про затвердження Державної цільової економічної програми „Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки” // Наука та інновації. - 2009. - Т.5. - №1. - С.5-28.
2. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов - СПб.: „Питер”, 2000. - 208 с.
3. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации / С.В. Валдайцев - М.: Издательский дом „Вилинь”, 1997. - 336 с.
4. Василенко О.В. Інноваційний менеджмент / О.В. Василенко, В.Г. Шматько: навч. посібник / [за ред. В.О. Василенко]. - К.: ЦУЛ Фенікс, 2003. - 440 с.
5. Власова А.М. Інноваційний менеджмент / А.М. Власова, М.В. Краснокутська: навч. посібник. - К.: КНЕУ 1997. - 92 с.
6. Карпенко В.Л. Екзогенні та ендогенні фактори активізації інноваційної діяльності підприємств / В.Л. Карпенко, М.А. Йохна // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - №2. - Т.1. - С.92-96.
7. Стадник В.В. Про деякі організаційно-економічні форми підтримки підприємництва на рівні регіонів / В.В. Стадник, М.А. Йохна // Вісник УАДУ. - 2001. - №2. - Ч.1. - С.163-168.
8. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент / Р.А. Фатхутдинов. - СПб: Питер, 2002. - 400 с.
9. Черваньов Д.М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України / Д.М. Черваньов, Л.І. Нейкова. - К.: Знання, 1999. - 516 с.

Izhevskiy V.V. Economical Essence of Innovative Policy of Enterprises of Retail Trade and Restaurant’s Economy

The analysis of concept „innovative polic” is given in the article and its structure. The purpose, assignments and principles of innovative policy of enterprises of retail trade and restaurant’s economy is determined.

Keywords: innovation, innovational functioning, innovative policy.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat