Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Кампов Надія Семенівна
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності в країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. - 176 с. - С.149-151.

Правове забезпечення підприємництва у сфері туристичних послуг в Україні

Правове забезпечення підприємництва у сфері туристичних послуг в Україні Актуальним залишається питання створення нормативно-правової бази підприємницької діяльності в туризмі. Саморегульований механізм ринку не може забезпечити здорових суспільних відносин і не гарантує довгострокової економічної стабільності. Держава повинна здійснювати регулювання діяльності у тій чи іншій сфері суспільного виробництва. Не є винятком у цьому плані і туристична галузь.

Основоположний законодавчий акт, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму - Закон України «Про туризм». Закон визначає принципи, мету, пріоритетні напрямки й способи державного регулювання туристської діяльності. Зокрема, зазначимо, що держава визнає туристську діяльність однієї із пріоритетних галузей економіки. Держава покликана створювати умови для розвитку туристської діяльності, формування України як країни, сприятливої для туризму, здійснювати підтримку й захист туристів, туроператорів, турагентів й їхніх об'єднань.

Концепція подальших дій у галузі туристичного господарювання в Україні закладена в Державній програмі розвитку туризму в Україні до 2010 року, в які й визначено такі основні завдання:

- впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання розвитку туристичної сфери, визначивши джерела фінансування та створивши оптимальну модель інвестиційної політики в галузі;
- визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва у галузі туризму;
- обґрунтувати, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави, форми та методи залучення іноземних інвестицій у розвиток туристичної галузі;
- удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму;
- забезпечити оптимальне використання природного та історико-культурного потенціалу туризму через науково обґрунтоване туристичне районування території країни;
- обґрунтувати екологічні регламенти та допустимі норми освоєння туристичних територій, розробити механізми їх дії та запровадити в практику управління.

Ліцензування, стандартизація й сертифікація в туризмі є найважливішими інструментами державного регулювання діяльності туристських організацій і захисту прав споживачів послуг цієї важливої галузі. Нормативну документацію по стандартизації становлять державні стандарти; правила, норми й рекомендації зі стандартизації; класифікатори техніко-економічної інформації; стандарти галузі й, зрозуміло, самих підприємств. Загальні умови ліцензування деяких видів господарської діяльності доповнені нормами, що безпосередньо стосуються туристичної діяльності: «Ліцензування туристичної діяльності» (ст.17 Закону України «Про туризм») - «Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності» (затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України).

Крім ліцензування підприємницької діяльності в туризмі законодавство передбачає необхідність отримання дозволів для здійснення екскурсійної діяльності та діяльності фахівців туристичного супроводу в порядку, визначеному наказами Держтурадміністрації України: «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу», «Кваліфікаційні вимоги до екскурсоводів», «Кваліфікаційні вимоги до гідів перекладачів».

Підприємництво в сфері туризму пов’язане з використанням природних рекреаційних туристичних ресурсів у вигляді лікувально-оздоровчих місцевостей, земель, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків, курортів і т. д. Оскільки природні ресурси, як це встановлено законодавством, знаходяться в державній власності, то в умовах змішаної ринкової економіки їх використання в сфері туризму ґрунтується на орендних відносинах. Охорона навколишнього природного середовища повинна здійснюватися таким чином, щоб у ході туристичної діяльності створювалися умови для виховання культури, утворення й оздоровлення туристів.

Надання послуг туризму і рекреації в умовах ринку повинне супроводжуватися захистом прав та інтересів споживачів, забезпеченням їхньої безпеки. Правову основу для цього створює Закон України «Про захист прав споживачів», що визначає права споживача на безпеку послуг, на одержання необхідної інформації, гарантії і відповідальності постачальника (виконавця) послуг і т.д.

Одним із засобів державного контролю над підприємництвом у сфері туризму крім ліцензування цієї діяльності є стандартизація в туристичній індустрії, сертифікація туристичного продукту. Основними цілями стандартизації в туризмі є забезпечення заявленого рівня якості й безпеки споживання турпродукту, або окремої туристської послуги, захист інтересів споживачів цих послуг від несумлінної конкуренції на ринку. Стандарт містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються певних видів діяльності, у тому числі й туристської, і доступної широкому колу осіб.

Зважаючи на специфіку туристичних послуг умови їх стандартизації визначаються такими документами: «Стандартизація в сфері туристсько-екскурсійного обслуговування. Основні положення»; «Туристські послуги. Загальні вимоги»; «Знак відповідності при обов'язковій сертифікації. Форми, розміри й технічні вимоги»; «Послуги населенню. Терміни й визначення»; «Туристські послуги. Засоби розміщення. Загальні вимоги»; «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Проектування туристських послуг»; «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Вимоги по забезпеченню безпеки туристів й екскурсантів»; «Громадське харчування. Класифікація підприємств»; «Модель забезпечення якості послуг (автентичний тест ИСО 9002-87)».

Здійснення підприємницької діяльності в туризмі передбачає і обов’язкове страхування яке здійснюється відповідно до Законів України «Про страхування» (розділ ІІ, Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок), «Про туризм» (стаття 16) і «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками» та на підставі договорів з страховими компаніями.

Реалізація туристичних послуг є складним багатоетапним процесом, який охоплює такі комерційні операції:

- укладення договору з виробниками послуг і товарів;
- бронювання квитків і забезпечення ними туристів;
- оформлення страхового поліса; методичне та рекламно-інформаційне забезпечення туру;
- підготовка путівок (ваучерів) і договорів;
- реалізація путівок;
- підготовка кадрів для туру та призначення їх на маршрут;
- здійснення туру та ін.

Взаємовідносини між основними суб'єктами комерційних операцій щодо надання туристичних послуг, як відомо, юридично оформляють відповідними договорами. Договірні відносини у сфері послуг (в т.ч. туристичних) в цілому регулюються Цивільним та Господарським Кодексами України. Закон України «Про туризм» деталізує договірні умови з основними контрагентами туристичних організацій та споживачів в конкретних контрактах(«Договір на туристичне обслуговування»(ст. 20), «Договір на екскурсійне обслуговування»(ст. 21), «Договір на готельне обслуговування» (ст.22), договір страхування (ст.16), «Ваучер (ст.23)») в межах визначених законодавством правил: «Правила користування готелями і надання готельних послуг в Україні», «Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування», «Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг», «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

Відносини між виробниками туристичних послуг (транспортні організації, готелі, ресторани, екскурсійні бюро) і туристичним агентством або туристичним представником переважно регулюються агентською угодою. Агентська діяльність регламентується як нормами Цивільного законодавства (глава 31 ЦК України), так і Законом України «Про туризм».

Туристична галузь є специфічним і досить складним об'єктом державного та недержавного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв'язків, в орбіту якої входить багато суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв'язок, харчування тощо), є очевидною. Хоча вже закладено основи правового регулювання туристичної діяльності, але цього ще недостатньо.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat