Казьміна О.П.
Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф.
"Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури:
виклики постіндустріальної економіки" (м. Львів, 18-19 травня 2017 р.)
Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. 996 с. С.202.

Туристичні об’єкти як зразок інноваційної інфраструктури

Світ змінюється все швидше і незворотніше. Всюдипроникні інформаційні технології, екологічні катастрофи, політична нестабільність, технологічне безробіття вже стали невід’ємними ознаками постіндустріальної економіки, в якій відбувається постійний перерозподіл виробничих сил у суспільствах. Все більшого значення набуває сфера послуг, і, зокрема, така її вагома складова, як індустрія туризму.

У 2015 році туризм разом із суміжними галузями згенерував 10% світового валового продукту, що склало 30% експорту послуг і 6% світового експорту [1]. Кожне 11 робоче місце у світовій економіці – у даній сфері. При цьому туристична індустрія щорічно показує одні з найкращих показників зростання, не зважаючи на всі світові економічні кризи.

Вплив туристичної індустрії на інноваційний розвиток економіки проявляється у різних аспектах.

1. Переорієнтація працівників, вивільнених із інших галузей економіки. При все зростаючому рівні автоматизації та комп’ютеризації в багатьох інших сферах діяльності людини, туризм залишається тією сферою, де споживач зацікавлений в індивідуалізованому, уособленому і «живому» обслуговуванні. Особливо цінується гостинність, привітність, домашня (на противагу «напівфабрикатній») кухня, інтерактивне спілкування з людиною в її історичному середовищі, а не машиною і екраном монітору. Така зміна роду діяльності у своїх різноманітних формах є широкодоступною, і стає гарною можливістю інноваційного оновлення для застійних регіонів завдяки диверсифікації їх економічної активності.

2. Створення нових об’єктів (оновлення існуючих) як осередків зростання підприємницької активності в регіоні. Туризм як галузь характеризується значними інтегруючими властивостями. При створенні одного туристичного об’єкту навколо нього відразу активізується надання суміжних послуг, які раніше були відсутніми або значно менш розвиненими в даному регіоні. Прикладом «точкового» розвитку є створення Музею української домашньої ікони у місті Радомишлі. Поряд із музеєм з’явилися готель у замковому стилі, трапезна, друкарня, на черзі покращення транспортної інфраструктури.

3. Формування туристичних кластерів. Кластери тривалий час пропонувалися як нова форма і механізм розвитку регіону, механізм підвищення його конкурентоспроможності [2]. І саме в туризмі є найбільш життєздатні зразки їх впровадження. В Херсонській області у 2009 році був заснований історико-розважальний комплекс «Зелені хутори Таврії», який об’єднав на своїй території підприємців різного роду діяльності. З кожним роком кількість відвідувачів комплексу зростає, розширюється спектр послуг, що надаються, залучаються нові підприємницькі структури. В майбутньому комплекс має потенціал стати «Українським Диснейлендом», який відвідуватимуть декілька сотень туристів на рік, із відповідними ефектами для місцевої економіки.

4. Комплексний регіональний розвиток. Найкращий приклад використання туризму для підвищення інноваційної активності та інвестиційної привабливості можемо спостерігати у місті Львові. Завдяки зваженій багаторічній стратегії місто вийшло не тільки на перші позиції щодо туристичної привабливості в Україні, і, відповідно, щодо отриманих сум туристичного збору. Львів також періодично потрапляє до світових рейтингів міст, вартих відвідання та цікавих для інвесторів.

Література

1. UNWTO Tourism Highlights, 2016 Edition.
2. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці. К.: Логос, 2004.