Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Коцупей В.М.
Матеріали наукової конференції "Актуальні проблеми економіки
і торгівлі в сучасних умовах євроінтеграції" (м. Львів, 13-14
травня 2016 р.). - Львів: Растр-7, 2016. - 494 с. - С.476-478.

Теоретичні аспекти дослідження сфери послуг дозвілля і розваг

Теоретичні аспекти дослідження сфери послуг дозвілля і розваг Інтеграційні тенденції України в світове співтовариство, формування та становлення цивілізованих і прозорих ринкових відносин в економічно-фінансовій системі господарства України відбуваються на ґрунті непростих, а інколи навіть суперечливих демократичних перетворень в житті суспільства. Особлива роль у цих складних суспільно-економічних перетвореннях належить людському ресурсу, адже саме він є рушійною силою при формуванні особливої частини економіки - сфери послуг.

Роль сфери послуг у суспільстві стає вагомою тоді, коли необхідно забезпечити зміни і перетворення, які б визначали роль держави в глобалізаційних перетвореннях та становлення країни в постіндустріальному інформаційному просторі. Адже саме сферу послуг у науковій економічній літературі відносять до постіндустріального економічного устрою це пояснюється тим, що в давні часи в суспільстві надання послуг не було розвинуте, а товарний обмін і торгівля здійснювалися в основному у вигляді готових результатів праці в сільському господарстві та ремісництві. У процесі еволюції людства, з розвитком науково-технічного прогресу, який пов'язаний з механізацією та автоматизацією фізичної праці, сфера послуг набуває швидких темпів свого розвитку і стає провідним сектором економіки.

Розвиток світової цивілізації, впровадження технологій, електронної техніки зумовили збільшення вільного часу людини, а відповідно і розвиток сфери послуг дозвілля і розваг, тобто сфер економіки, які б задовольняли соціально-культурні потреби людини. Саме соціально-економічними передумовами становлення сфери дозвілля і розваг стали такі чинники, як: збільшення вільного часу, скорочення робочого часу та поширення часткової зайнятості, збільшення сімейного прибутку, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням, розвиток соціальної політики, скорочення витрат праці та часу на ведення домашнього господарства, підвищення освітнього та культурного рівня населення, науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства. До другорядних, проте не менш важливих чинників активізації процесу залучення населення до індустрії дозвілля належать пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного способу проведення дозвілля, розробка системи "відпочинку в кредит", постійне оновлення, розширення та удосконалення дозвіллєвих товарів та послуг, систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та потреб населення, розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів тощо. Відповідно процеси розвитку та сфери дозвілля і розваг вимагають економічного осмислення. Враховуючи складні процеси, які відбувалися в господарській системі країни, різко знизилося фінансування підприємств дозвілля, виникли комерційні підприємства різних організаційно-правових форм власності, метою яких стало отримання прибутку [1].

Досвід багатьох країн світу говорить про те, що основним чинником суспільного розвитку в напрямі глобалізаційних змін виступає зростання та розвиток сфери послуг дозвілля і розваг. Вона є особливо важливим та необхідним ресурсом для розвитку держави, в основі якого лежить виробництво специфічного продукту-товару - послуги і який докорінно перетворює всю систему суспільних відносин і практику господарювання, оскільки послуги мають дуже специфічні, відмінні від традиційних, матеріально-речові характеристики.

Сфера послуг дозвілля і розваг - складне, багатоаспектне і неоднозначне поняття і, нажаль, мало вивчений науковцями з економічної точки зору об'єкт дослідження, особливо щодо законів і механізмів розвитку. Аналіз теоретико-методологічних підходів до визначення суті "сфери послуг дозвілля і розваг" показав, що існують різноманітні погляди науковців на її економічну природу. Одні з найбільш поширених понять такі, як "невиробнича сфера", "нематеріальне виробництво", "сфера обслуговування", "сфера послуг", "соціальна інфраструктура", "соціально-культурна сфера", "індустрія дозвілля", "дозвіллєво-рекреаційна сфера" - у США та Великобританії, "сфера вільного часу" - в Німеччині, "анімація" - в Італії, Туреччині, Франції, а також на даний час в зарубіжній науковій літературі вживаються терміни "економіка культури", "креативна економіка". Такі назви є історично зумовленими та відображають розуміння дозвіллєвої сфери в контексті соціальної, політичної, економічної та культурної ситуації кожної країни [2]. Опрацювавши науково-методичну літературу вітчизняних і зарубіжних науковців,можемо стверджувати,, що в основі виділення сфери послуг дозвілля і розваг в окрему галузь економіки лежать особливості характеру та форми праці, вартісної природи послуг, ролі та місця соціально-культурних видів діяльності в суспільному відтворенні та поділі праці.

Проаналізувавши і дослідивши різноманітні погляди науковців щодо визначення суті економічної природи та трактування сфери послуг дозвілля і розваг, можемо згрупувати їх у дві групи, а саме:

- одна група науковців визначає дану сферу як сукупність підприємств, що випускають продукт, який пов'язаний із забезпеченням людей у потребах антративності, культурно-просвітницькому задоволенні, і в цьому випадку до сфери дозвілля і розваг належить досить багато галузей економіки, навіть такі як автомобілебудування, виробництво побутової техніки тощо;
- друга група науковців вкладає в поняття сфери дозвілля і розваг сукупність закладів, які виконують соціально-культурні функції, що мають значення для культурного рівня всього суспільства, в цьому випадку до соціально-культурної сфери входить досить вузький перелік закладів: театри, бібліотеки, музеї, клуби.

У зв'язку із змінами потреб суспільства у сфері послугах дозвілля і розваг необхідно відзначити, що склад і структура сфери дозвілля і розваг трансформувалися, саме цими та іншими причинами можна пояснити їх надзвичайну рухливість і мінливість.

В сучасних умовах господарування в Україні у багатьох галузях порушена монополія держави на виробництво або надання послуг особливо соціально-культурних та інших,тому поряд із державними появилися приватні заклади: театри, засоби масової інформації, незалежні телеканали,радіостанції, газети, журнали.

Зміна попиту на послуги сфери дозвілля і розваг зумовила появу нових видів підприємств - туристичних бюро, рекламних і модельних агентств, провайдерів Інтернету, комп'ютерних клубів, продюсерських центрів тощо.

Певного розвитку в країні набув шоу-бізнес: різноманітні шоу-групи, окремі виконавці, видавничі доми, приватні телекомпанії і кіностудії. І це не повний перелік підприємств шоу-бізнесу, що працюють сьогодні на українському ринку розваг.

Бізнес у сфері дозвілля і розваг представлений переважно малими підприємствами (туристичні і рекламні агентства, видавництва), але при цьому зустрічаються великі і середні (телеканали, туроператори, готелі тощо) [3].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що з позиції економічної науки сфера послуг дозвілля і розваг розглядається як велика фінансово-економічна система з різнобічними зв'язками між окремими елементами в межах як народного господарства окремої країни, так і зв'язків національної економіки зі світовим господарством в цілому, а також як сфера фінансово-економічної діяльності, яка включає обіг фінансів, виробництво й реалізацію послуг і товарів різними організаціями, які володіють певними ресурсами, в тому числі фінансовими.

Список використаних джерел

1. Goeldner C.R., Brent Ritchie J.R. Tourism: Principles, Practices, Philosophies / 9th Edition. - John Wiley & Sons, Inc., 2002. - 624 p.
2. Демидова Л. Сфера услуг в постиндустриальной экономике / Л. Демидова // Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - №2. - С.24-32.
3. Михайлів Г.В. Шляхи становлення організаційно-економічних форм розвитку сфери послуг / Г.В. Михайлів // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / за ред. І.Г. Ткачук. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТПрикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008. - Вип.IV. - Т.2. - С.295-300.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat