Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Коніщева Н.Й.
Вісник ДІТБ. - 2012. - № 16. - С.157-166

Маркетингові інструменти антикризового управління розвитком туристичних підприємств

Узагальнено інформацію про заходи антикризового управління у сфері розвитку туризму та курортів. Розроблено рекомендації щодо застосування маркетингових інструментів у реалізації антикризових програм розвитку туристичних підприємств.

Ключові слова: антикризове управління, розвиток туристичних підприємств, ринок туристичних послуг, маркетингові інструменти.

Постановка проблеми. У зв’язку із загостренням кризових явищ на світовому, національному, регіональному рівнях постійно спостерігаються негативні зміни та тенденції економічного середовища, зростає значущість чинників невизначеності та різного роду ризиків. У свою чергу, вони спричиняють виникнення кризових ситуацій на підприємствах різних видів діяльності, про що свідчить зменшення обсягів виробництва товарів та послуг, втрата конкурентних позицій на ринках, скорочення кваліфікованого управлінського персоналу, а в деяких випадках банкрутство підприємств.

Однією з причин такого становища є недостатнє теоретичне обґрунтування необхідних змін менеджменту та маркетингу в умовах антикризового управління підприємством з урахуванням специфіки конкретного виду діяльності, а також недосконалість методичних рекомендацій щодо узагальнення досвіду активізації інструментів антикризового управління.

Актуальним завданням сучасної економічної науки є розробка теоретичних, методичних та прикладних рекомендацій щодо попередження та мінімізації наслідків кризових явищ, удосконалення інструментів антикризового управління на підприємствах різних видів діяльності, узагальнення досвіду забезпечення життєдіяльності підприємств в умовах фінансово-економічної кризи.

Особливої актуальності ці завдання набувають стосовно діяльності підприємств сфери туризму та курортів, яка динамічно розвивається в усьому світі, навіть незважаючи на кризові явища. Яскравим свідченням цього є підготовка до проведення «Євро-2012» (8 червня – 1 липня 2012 р.) та літньої Олімпіади в Стратфорді (27 липня – 12 серпня 2012 р.), Олімпійських зимових ігор у Сочі (7–23 лютого 2014 р.), літніх Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро (5–21 серпня 2016 р.), Чемпіонату світу з баскетболу в 2018 р. тощо.

Діяльність підприємств у цій сфері має особливості, які обумовлюють специфіку антикризового управління. Сфера туризму та курортів дуже чутлива до всіх змін у соціально-економічному становищі, бо туристичний бізнес, як ніякий інший, орієнтується на задоволення потреб споживачів. Аналіз ринку туристичних послуг свідчить про його чутливість не тільки до наслідків світової та національної економічних криз, але й до загроз природних катаклізмів, епідемій (свинячий грип у 2009 р., холера на узбережжі Азовського моря, де влітку 2011 р. тільки Маріуполь втратив 75 тис. відпочиваючих), політичної нестабільності тощо.

З урахуванням перманентного характеру світової фінансово-економічної кризи, а також підвищення ймовірності різного роду ризиків, які впливають на стабільність туристичного ринку та ефективність господарської діяльності, все більшої актуальності набуває розробка теорії та практики антикризового управління у сфері розвитку туризму та курортів, у першу чергу, на основі вдосконалення маркетингової стратегії туристичних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз попередніх досліджень виявив [1–13], що проблемам антикризового управління в різних сферах підприємницької діяльності присвячено багато наукових праць. Але бракує теоретичних та методичних напрацювань щодо стратегії антикризового управління саме у сфері розвитку туризму та курортів.

Тому мета даного дослідження полягає в узагальненні інформації про заходи антикризового управління та розробці рекомендацій щодо застосування маркетингових інструментів у реалізації антикризових програм розвитку туристичних підприємств. Для її досягнення поставлено такі наукові завдання: узагальнити результати досліджень з антикризового управління та досвід застосування маркетингових інструментів у реалізації антикризових програм і на цій основі виділити напрями маркетингової стратегії туристичних підприємств у кризових умовах.

Об'єктом дослідження є система формування антикризового управління на туристичних підприємствах. Предметом дослідження виступають інструменти та методи активізації маркетингової діяльності на ринку туристичних послуг у кризових умовах.

Виклад основного матеріалу. В умовах динамізму ринку та невизначеності чинників впливу та ризиків соціально-економічного розвитку зміст антикризового управління полягає, в першу чергу, в передбаченні кризових ситуацій [2, с.123; 5, с.8; 6, с.128; 7, с.17; 8, с.43; 13, с.8] (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення змісту терміна «антикризове управління»
Автори Формулювання терміна
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі «Антикризисное управление – это применение антикризисных процедур на уровне конкретного предприятия, среди которых: предварительная диагностика причин возникновения кризисных ситуаций на предприятии; анализ внешней среды и потенциала конкурентных преимуществ предприятия для выбора стратегии его развития; бизнес-планирование повышения конкурентных преимуществ и финансового оздоровления предприятия; разработка процедур финансового оздоровления предприятия и системы контроля их реализации» [2, с.123]
Л.М. Верещагіна, Е.А. Бабушкіна, А.В. Бірюкова «Антикризисное управление – это такой вид управления, при котором действуют механизмы предвидения и мониторинга кризиса, анализа его природы, вероятности признаков, применяются методы снижения негативных последствий кризиса, а результаты используются для будущего более устойчивого развития» [5, с.8]
Е.М. Коротков «Антикризисное управление – это управление, в котором поставлено определенным образом предвидение опасности кризиса, анализ его симптомов, мер по снижению отрицательных последствий кризиса и использования его факторов для последующего развития» [6, с.128]
В.О. Василенко «Антикризове управління полягає в передбаченні ймовірності появи кризи, аналізі її симптомів, заходів щодо уникнення негативних наслідків кризи під тиском запланованих або випадкових чинників» [7, с.17]
Л.О. Лігоненко «Антикризове управління являє собою спеціальне, постійно організовуване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового становище та створення відповідних умов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєдіяльності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства» [8, с.43]
Е.М. Коротков «Антикризисное развитие – это управляемый процесс предотвращения или преодоления кризиса, отвечающий целям организации и соответствующий объективным тенденциям ее развития» [6, с.126]. «Необходимость антикризисного управления определяется целями развития» [6, с.128]
О.В. Короткова, Н.В. Єгорова «Під антикризовим управлінням розуміється система стратегічних заходів, спрямованих на попередження кризової ситуації, а в разі її виникнення – система заходів щодо виходу з кризи з урахуванням всіх наявних можливостей з мінімальними втратами і досягненням позитивного результату в майбутньому» [13, с.8]

Саме несподіванкою та неготовністю національного менеджменту обумовлено різке погіршення соціально-економічного становища в Україні під час фінансово-економічної кризи 2008 р. У результаті спад вітчизняної економіки виявився дуже глибоким, а його негативні наслідки – найглибшими порівняно з іншими європейськими країнами.

Як стверджує завідувач кафедри менеджменту Державного університету управління (м. Москва) доктор економічних наук, професор Е.М. Коротков, «Управление социально-экономической системой в определенной мере должно быть всегда антикризисным» [6, с.128]. Цей висновок вельми актуальний у сучасних умовах, поки що економічні реформи, які розпочалися в Україні, недостатньо ефективні й не знижують ризиків ведення бізнесу.

По-друге, антикризове управління – це процес попередження кризових явищ, який сприяє мінімізації їх негативних наслідків та враховує цілі розвитку підприємства. Вивчення результатів досліджень фахівців у сфері антикризового управління дає можливість визначити сутність і роль антикризового управління в загальній системі управління підприємством та умови ефективної реалізації на підприємстві.

Фахівець Міжрегіональної академії управління персоналом А.Д. Чернявський стверджує, що основним завданням антикризового управління є розроблення таких управлінських рішень, які дозволили б досягти поставленої мети при мінімумі негативних наслідків та додаткових засобів [4, с.37].

На думку фахівців Ялтинського університету менеджменту та Національного технічного університету України «КПІ» О.В. Короткової та Н.В. Єгорової, система заходів щодо виходу з кризи має розроблятися «з урахуванням всіх наявних можливостей із мінімальними втратами і досягненням позитивного результату в майбутньому». Тому «антикризове управління багато в чому залежить від того, в яких умовах працює підприємство, які у нього існують можливості та обмеження на момент виникнення кризової ситуації» [13, с.8].

На основі узагальнення результатів досліджень різних авторів з антикризового управління можна стверджувати, що антикризове управління – це комплекс механізмів та методів управління, а також процедур щодо моніторингу тенденцій різного роду кризових явищ та соціально-економічних процесів; аналіз конкурентних переваг підприємств на нестабільному ринку; розробка альтернативних стратегій та заходів щодо їх розвитку, а також процедур фінансового оздоровлення в умовах нестабільності, невизначеності та набагато жорсткішої конкуренції.

Існує багато підходів до визначення маркетингової стратегії під час кризи. На думку Ф. Котлера, саме гнучка маркетингова політика допомагає підприємству подолати кризу. Серед найважливіших маркетингових заходів він називає:

- оптимізацію кількості ринкових сегментів, на яких працює підприємство;
- структури споживачів, асортименту, цінової та збутової політики, каналів розподілу та просування продукції [14, с.617].

Фахівець у сфері маркетингу, реклами та брендингу професор Д. Аакер виділяє три пріоритети маркетингу в період кризи:

- пошук можливостей для поліпшення своїх позицій;
- поліпшення маркетингових програм;
- захист бренду [15].

Кожному окремому виду діяльності властиві специфічні особливості маркетингової діяльності. Неможливо розробити універсальну антикризову програму. Вона має враховувати особливості та обставини діяльності кожного підприємства. Саме ефективний маркетинг може дати підприємству низку конкурентних переваг і відповідь на питання, яким чином в умовах обмеженого бюджету побудувати маркетингову діяльність підприємства, щоб під час кризи не тільки вижити, але й поліпшити свою ринкову позицію.

Узагальнення досвіду антикризового управління свідчить, що «формування ефективної маркетингової стратегії на промисловому підприємстві дає змогу: аналізувати та виявляти потенційні релевантні зміни маркетингового середовища; змінювати ділове спрямування форми з пасивного реагування на вплив ринкових факторів на активні дії; формулювати довгостроково орієнтовані цілі, визначати конкурентні переваги, оцінювати маркетингові можливості для зосередження уваги на найперспективніших напрямах розвитку» [16, c. 23].

Дана точка зору є також актуальною для підприємств сфери туризму та курортів. Оскільки специфічною особливістю туристичного бізнесу є орієнтація на потреби споживачів, суттєвим резервом антикризового менеджменту туристичного підприємства є формування маркетингової стратегії, обґрунтування методології та методики її розробки [17, с.87; 18, с.57]. З точки зору сучасних тенденцій активного впровадження маркетингових інструментів для подолання кризи проблема антикризового маркетингу туристичних підприємств потребує більш детального вивчення та аналізу.

У період економічного спаду головним завданням для підприємства є збереження своєї частки ринку та втримання клієнтів. Маркетинг у туризмі – це система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, які користуються високим попитом на ринку та які туристичне підприємство здатне запропонувати з прибутком для себе та більш ефективно, ніж це роблять конкуренти. У перспективі це дасть змогу не лише повернути втрачені прибутки, але і значно їх примножити.

Стосовно туристичного бізнесу треба підкреслити, що динаміка його показників демонструє синхронне зростання чи зниження з трендами світового та регіональних ринків. Особливо наочно це простежується під час поглиблення фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр.

За прогнозами, обчисленими на основі показників за 60 країнами, на які припадає понад 95% світового ВВП, фахівцями дослідної компанії The Economist Intelligence Unit, обсяги глобальної торгівлі у 2012 р. зростуть на 5,2%, що нижче, ніж наполовину, від рівня 2010 р. на момент виходу з рецесії. Витрати на відпочинок збільшаться на 4,7%, а на ділові поїздки – на 6,4% (табл. 2).

Більшість підприємств під час економічної кризи вимушені працювати в умовах обмеженості ресурсів. Зниження платоспроможності споживачів призводить до зменшення обсягів продажів. За умов падіння попиту туристичні підприємства змушені оптимізувати свої витрати, знаходити шляхи збереження клієнтів та ефективності бізнесу. Тому надзвичайно важливою є розробка маркетингової стратегії туристичних підприємств. Недостатньо розробити якісну концепцію маркетингу для конкретного підприємства. Така концепція має бути еластичною до швидких змін ринку.

Таблиця 2

Динаміка світового ВВП, торгівлі та глобальних витрат на туризм, %1
Показники 2008 2009 2010 2011 2012
Зростання світової торгівлі 2,7 –11,7 13,6 6,8 5,2
Зростання світового ВВП (на основі паритету купівельної спроможності) 2,6 –0,9 4,9 3,7 3,3
Річне зростання глобальних витрат на ділові поїздки –3,2 –12,1 3,8 6,0 6,4
Приріст річних глобальних витрат на відпочинок 1,0 –2,2 3,4 3,8 4,7

1 За даними Дослідної компанії The Economist Intelligence Unit, Всесвітньої ради з подорожей і туризму.

За даними Європейської комісії з туризму, у 2012 р. прагнення до подорожей не зазнає впливу суворої економічної реальності. Очікується, що зменшиться кількість і дальність поїздок. Тому прогнозується збільшення кількості мандрівок на два дні й довше приблизно на 5% порівняно із 3% у 2011 р.

В Україні одним із наслідків фінансово-економічної кризи, яка почалася в 2008 р., є подальше поглиблення розриву в доходах різних верств населення. Світова фінансово-економічна криза суттєво вплинула на доходи населення. Якщо за 2005–2008 рр. кількість туристів, обслужених суб’єктами туристичної діяльності України, зросла з 1,83 до 3,04 млн чол., тобто на 67%, то за 2008–2010 рр. вона зменшилась до 2,28 млн чол. (на 25%).

Для більшості пересічних українців стає недоступним організований відпочинок навіть на внутрішньому ринку. За даними Research & Branding Group, опитування 2076 респондентів в усіх регіонах України 20-30 червня 2010 р. про можливості проведення відпуски показало, що 32% з них планували відпочивати вдома, 6 – в іншому місті чи селі, 15 – на дачі, 18 – на морі в Україні, 3 – на морі за кордоном, 1 – за кордоном; у 15% відповідь була «важко сказати»; у 9% респондентів відпустка не планувалась зовсім.

Згідно з даними Міністерства інфраструктури України за 2000-2007 рр. кількість внутрішніх туристів зросла з 1,35 до 2,16 млн чол., тобто в 1,6 раза. У 2008 р. порівняно з 2007 р. вона скоротилася до 1,39 млн чол., тобто на 35,7%, а в 2010 р. їх кількість складала лише 649,3 тис. – 46,8% від рівня 2008 р. Кількість екскурсантів за 2000–-2008 рр. збільшилась з 1,64 до 2,41 млн чол., або на 46,3%, а в 2010 р. вона скоротилась до 1,95 млн (на 19,1%).

У той же час спостерігається зростання кількості туристів-громадян України, які виїжджають за кордон. За 2000-2007 рр. їх кількість збільшилась з 285,3 до 336,0 тис., тобто на 17,8%. У 2008 р. вона зросла в 3,8 раза, склавши 1,28 млн чол., а в 2010 р. досягла 1,3 млн чол. (рисунок 1).

Динаміка кількості внутрішніх туристів та громадян України, які виїжджали за кордон
Рис. 1. Динаміка кількості внутрішніх туристів (1) та громадян України, які виїжджали за кордон (2)

Згідно з даними адміністрації Державної прикордонної служби України спостерігається тенденція зростання кількості іноземних громадян, які відвідали Україну. За 2000-2010 рр. їх кількість збільшилась з 6,43 до 21,2 млн, або в 3,3 раза. Але кількість іноземних громадян, які в’їхали в Україну з метою туризму, за 2008–2010 рр. зменшилась з 1,69 до 1,08 млн чол., або на 36%, за 2006-2010 рр. вона скоротилась на 10,5%, а їх питома вага в загальній кількості іноземних громадян, які відвідали Україну, – на 1,28% (табл. 3).

В умовах кризи дуже гостро постає завдання втримання постійних клієнтів туристичного підприємства. Важливим напрямом маркетингової діяльності за даних обставин має бути збереження лояльності споживачів. Для цього доцільно розробляти спеціальні пропозиції. Фахівці з розробки маркетингових стратегій, виділяючи основні напрями маркетингової діяльності, вважають, що найкращою стратегією в кризовий час стає та, яка допомагає клієнтам заощадити гроші [19].

Таблиця 3

Динаміка кількості іноземних громадян, які в’їхали в Україну, за 2006–2010 рр.
Показники 2006 2007 2008 2009 2010
Усього, тис. чол. 18935,78 23122,16 25449,08 20798,34 21203,33
до 2006 р., % 100,00 122,11 134,40 109,84 111,97
Із них – за метою поїздки: туризм 1210,16 1444,96 1693,35 1350,25 1083,02
до 2006 р., % 100,00 119,40 139,93 111,58 89,49
приватна 16552,16 20563,04 22290,98 18348,13 19089,07
до 2006 р., % 100,00 124,23 134,67 110,85 115,33
культурний та спортивний обмін, релігійна, інша 96,57 123,86 311,33 214,15 206,11
до 2006 р., % 100,00 128,26 322,39 221,76 213,43
Питома вага кількості громадян, які в’їхали в Україну з метою туризму, % 6,39 6,25 6,65 6,49 5,11

Під час економічної кризи потрібно зробити більш доступними послуги та товари, які для багатьох споживачів, як і раніше, залишаються бажаними та важливими. Просте зниження цін не має сенсу, тому що може викликати негативні наслідки для компанії. Завдяки спеціальним пропозиціям споживачі можуть побачити можливості заощадити свої гроші, одержати більше послуг за менші гроші. У результаті навіть якщо клієнт в умовах кризи через обмеженість коштів не має можливості витрачати гроші на відпочинок, у той час, коли кошти з’являться, він звернеться до послуг того ж самого туристичного підприємства.

Головним напрямом удосконалення маркетингової діяльності в період кризи має бути формування дохідної частини бізнесу. В умовах дефіциту ресурсів варто використовувати маркетингові інструменти, спрямовані на збільшення прибутків через ціноутворення, рекламу або PR, різноманіття асортименту, вивчення цільових аудиторій, поліпшення якості продуктів та сервісу, зміну політики збуту тощо.

Під час кризи, на думку консалтинг-директора консалтингової компанії «Стенлі Соммерсбі» С. Глухоти, необхідна більша відповідальність бізнесменів перед споживачами. Зокрема, це пов'язано з ціновою політикою та формуванням продуктового асортименту. Кожна компанія під час кризи має йти на компроміси з ринком [20].

Наприклад, збільшення цін на пальне у 2011 р. суттєво знизило попит туристів на авіаквитки, що обмежуватиме зростання прибутків авіаперевізників. За прогнозами, галузь залишиться прибутковою за рахунок підвищення цін на квитки без додавання нових маршрутів. За даними консалтингової агенції Point Carbon, у 2012 р. авіаперевізникам, які працюють у ЄС, доведеться сплачувати за викиди вуглецю, що збільшить витрати приблизно на 1,5 млрд дол. на рік.

Для підвищення ефективності маркетингового менеджменту туристичного підприємства доцільно постійно проводити дослідження ринку туристичних послуг, а саме:

- аналізувати ситуацію на ринку, визначати, які з існуючих сегментів є прибутковими чи збитковими;
- виявляти потенційно нові сегменти ринку та найбільш привабливі стратегічні ніші на ринку. Цей аналіз дасть змогу виділити напрями антикризового маркетингового менеджменту;
- зрозуміти, яким чином мають бути перерозподілені ресурси на підтримку прибуткових сегментів, від яких сегментів слід відмовитися.

За результатами досліджень можна внести конкретні пропозиції щодо антикризового маркетингу. Після завершення кризи маркетингові заходи, які практикує підприємство, будуть переорієнтовані на зростаючий попит.

В умовах кризи ефективними можуть бути також такі засоби маркетингу:

- створення мінімальної дистанції між виробником (постачальником) і замовниками (кінцевими споживачами), що сприятиме зростанню ролі прямих продажів [21, c. 16];
- зосередження на збільшенні прибутку, а не на зростанні обсягів продажів;
- більш чітке акцентування конкурентних переваг товару;
- забезпечення максимальної якості обслуговування;
- удосконалення роботи з кінцевими споживачами та пошук нових аудиторій;
- використання допомоги ділових партнерів і застосування всіх видів доступної реклами та методів PR [22, c. 34].

Специфікою туристичної галузі є обов’язкова наявність туристичної агенції як посередника між туристичним оператором та клієнтом. Тому вищенаведені засоби потребують адаптації до реалій організації туристичного бізнесу.

Для продажів товарів та послуг туристичних підприємств дуже важливе активне використання Інтернету. Згідно із статистичними даними, починаючи з літа 2009 р. відбувається зростання онлайн-продажів саме як реакція на кризову ситуацію 2008 р. За даними рекламної агенції ZenithOptimedia, світові витрати на рекламу в Інтернеті складають 83 млрд. дол. на рік. Це друге місце після телебачення. У 2012 р. очікується їх приріст ще на 15,1%.

Саме туристичний бізнес – один із тих видів діяльності, який активно представлено в Інтернеті. На даний час в Україні нараховуються тисячі офіційно зареєстрованих Інтернет-сайтів, на яких розміщено інформацію про розвиток сфери туризму та курортів. Якісний веб-сайт у сучасних умовах уже став одним із найважливіших каналів продажів. Це один із тих каналів, які не потребують багато грошей, але можуть сприяти зростанню прибутку. Не потребує великих капіталовкладень створення онлайн-магазину, який також може принести компанії значні прибутки.

Просування своїх послуг за допомогою Інтернету надає туристичним підприємствам низку переваг перед конкурентами, серед яких:

- поліпшення іміджу підприємства; збільшення ефективності рекламних заходів;
- отримання додаткового каналу поширення інформації щодо реалізації туристичного продукту;
- спрощення та зменшення часу на бронювання, консультування, сплату послуг;
- економія робочого часу співробітників підприємства; можливість дистанційного обслуговування клієнтів.

За прогнозами, незабаром завдяки соціальним мережам місця на приватних літаках стануть доступними для більш широкого кола споживачів. Якщо певним маршрутом зацікавиться достатня кількість людей, то новостворені інтернет-компанії на зразок Social Flights у США та Victor у Європі організують для них чартерний рейс. Чим більше таких схем з’явиться, тим швидше ціни у таких авіаперевізників зможуть конкурувати з цінами на квитки економ-класу на комерційних рейсах.

Актуальними антикризовими заходами є:

- створення регіональної туристичної інфраструктури, зокрема, туристичних інформаційних центрів;
- підвищення дієвості механізмів здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва у сфері туризму;
- вдосконалення системи кадрового забезпечення сфери туризму в регіоні;
- підвищення ефективності організації логістичних потоків, процесів і послуг у туристичній сфері регіону [23–30].

Проблеми формування туристичної інфраструктури інтенсивно вирішуються в процесі підготовки до «Євро-2012». Ця подія не тільки привертає до України футбольних фанів, але і сприяє збільшенню кількості зацікавлених туристів. Тому, як справедливо підкреслює президент Американської торговельної палати в Україні Хорхе Зукоскі, «туристична галузь має стати справді орієнтованою на туристів, а це потребує світоглядних змін у сприйнятті людей, які живуть і працюють в Україні».

Висновки. Таким чином, узагальнення інформації про заходи антикризового управління та розробка рекомендацій щодо застосування маркетингових інструментів у реалізації антикризових програм розвитку туристичних підприємств дозволяє стверджувати, що для підвищення ефективності маркетингового менеджменту туристичного підприємства необхідно постійно проводити дослідження ринку туристичних послуг, визначати ситуацію на ринку, виділяти прибуткові сегменти ринку. Ефективно організована маркетингова діяльність в умовах кризи дає можливість підвищити ефективність роботи підприємств сфери туризму та курортів і поліпшити власну конкурентоспроможність.

Список використаних джерел

1. Теория и практика антикризисного управления: учеб. / Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др.; под. ред. С.Г. Беляева, В.И. Кошкина. – М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1996. – 470 с.
2. Мескон М. Основы менеджмента: учеб. пособие / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 1997. – 704 с.
3. Справочник кризисного управляющего / под ред. Э.А. Уткина. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ», изд-во «ЭКМОС», 1999. – 268 с.
4. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: учеб. пособие / А.Д. Чернявский. – К.: Межрегион. академия управления персоналом, 2000. – 208 с.
5. Верещагина Л.Н. Антикризисное управление: учеб. пособие / Л.Н. Верещагина, Е.А. Бабушкина, А.В. Бирюкова. – М.: АЛЬФА-ПРЕСС, 2000. – 318 с.
6. Коротков Э.М. Основные черты антикризисного управления / Э.М. Коротков // Антикризисное управление: учеб. / под ред. Э.М. Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – С.125–145.
7. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.
8. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: навч. посіб. / Л.О. Лігоненко та ін. – К.: Б.в., 2004. – 580 с.
9. Масенко Б.П. Антикризове управління: навч.-метод. посіб. / Б.П. Масенко, Т.М. Афонченкова. – К.: Європейський ун-т, 2005. – 263 с.
10. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством / А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 2006. – 256 с.
11. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева, С.В. Оборська, Т.Є. Пєнкіна. – К.: Київський нац. економічний ун-т, 2007. – 676 с.
12. Штангрет А.М. Антикризове управління підприємством / А.М. Штангрет, О.І. Копилюк. – К.: Знання, 2007. – 336 с.
13. Короткова О.В. Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах / О.В. Короткова, Н.В. Єгорова // Економіка та держава. – 2011. – № 5. – С.7–9.
14. Котлер Ф. Маркетинг-менеджмент / Ф. Котлер. – СПб.: Питер, 2003. – 1007 с.
15. Аакер Д. Три пріоритети маркетингу в період кризи / Д. Аакер; пер. з англ. Я. Федорак // Інтернет-портал для українців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.management.com.ua/notes/ marketing-priorities.html.
16. Максимова Т. Особливості формування маркетингової стратегії та маркетингової політики на українських промислових підприємствах в умовах кризи / Т. Максимова, О. Жданова, Є. Івченко // Маркетинг в Україні. – 2009. – №6. – С.22–26.
17. Коніщева Н.Й. Антикризове управління у сфері розвитку туризму та курортів / Н.Й. Коніщева // Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні та Польщі: V Міжнар. наук.-практ. конф. (Житомир, 29–30 вересня 2011 р.) / за ред. І.В. Саух. – Житомир: Вид-во Житомирської філії КІБІТ, 2011. – С.83–88.
18. Коніщева Н.Й. Маркетингова діяльність туристичних підприємств в умовах кризи / Н.Й. Коніщева, Н.Л. Жукова, О.В. Вишневецька // Сучасні технології управління туристичним і готельно-ресторанним бізнесом: II Всеукр. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 24 вересня 2010 р.). – Маріуполь: Маріупольський держ. ун-т, 2010. – С.56–58.
19. Гладченко А. Маркетинг во время кризиса. Что дать клиентам? / А. Гладченко; по матер. сайта http://www.entrepreneur.com // BizTimes – журнал о бизнесе [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://biztimes.ru/index.php?artid=981.
20. Глухота С. Бизнес во время кризиса. Стенли Соммерсби. Корпоративный бизнес-блог [Электронный ресурс] / С. Глухота. – Режим доступа: http://www.djoen.ru/management/biznes-vo-vremya-krizisa.html.
21. Эксперты об антикризисном маркетинге (результаты блиц-опроса) // Маркетинг и реклама. – 2009. – № 2. – С.14–22.
22. Карбоне Э. Маркетинг в условиях кризиса: последнее, что следует сокращать / Э. Карбоне // Маркетинг и реклама. – 2008. – № 11. – С.34–35.
23. Коніщева Н.Й. Концептуальні підходи до створення туристичних інформаційних центрів / Н.Й. Коніщева // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Сер. «Економічні науки». – 2008. – №1 (26). – С.77–82.
24. Коніщева Н.Й. Підвищення дієвості механізмів здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва в сфері туризму / Н.Й. Коніщева // Вісник ДІТБ. – 2009. – №13. – С.64–75.
25. Коніщева Н.Й. Забезпечення розвитку туризму в Донецькій області професійними кадрами / Н.Й. Коніщева // Экономика и право. – 2010. – № 2. – С.22–33.
26. Konishcheva N.I. Staff training and professional skills improvement for ensuring tourism development in the Donetsk region / N.I. Konishcheva // Економічний вісник Донбасу. – 2010. – №4. – С.63–75.
27. Коніщева Н.Й. Підвищення ефективності організації логістичних потоків, процесів і послуг у туристичній сфері регіону / Н.Й. Коніщева, Н.В. Трушкіна // Вісник ДІТБ. – 2010. – № 14. – С.294–304.
28. Коніщева Н.Й. Формування кадрового потенціалу сфери туризму / Н.Й. Коніщева // Вісник Маріупольського державного університету. – 2011. – № 1. – С.37–50.
29. Коніщева Н.Й. Удосконалення механізму державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в сфері туризму / Н.Й. Коніщева, В.О. Власов // Пріоритетні напрями та сучасний зміст державного управління: зб. наук. праць. – Сер. Державне управління. – Т. XII. – Вип.197. – Донецьк: Донецький держ. ун-т управління, 2011. – С.155–171.
30. Коніщева Н.Й. Удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів сфери туризму та курортів / Н.Й. Коніщева // Вісник ДІТБ. – 2011. – № 15. – С.158–167.

Обобщена информация о мероприятиях антикризисного управления в сфере развития туризма и курортов. Разработаны рекомендации по использованию маркетинговых инструментов при реализации антикризисных программ развития туристических предприятий.

Ключевые слова: антикризисное управление, развитие туристических предприятий, рынок туристических услуг, маркетинговые инструменты.

The paper summarizes the information about anti-crisis management measures in the sphere of development of tourism and resorts. The recommendations on using marketing tools in realizing anti-crisis programs on the tourist enterprises development have been worked out.

Keywords: anti-crisis management, development of tourist enterprises, tourist services market, marketing tools.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.