Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Костенко Г.П.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.70-74.

Державне регулювання розвитку санаторно-курортних закладів

У статті досліджено особливості функціонування санаторно-курортних закладів у сучасних умовах, обґрунтовано економічну і соціальну значимість їх розвитку та визначено механізм державного регулювання.

Ключові слова: державне регулювання, фінансово-економічний механізм, пільги, стратегія розвитку, санаторно-курортні заклади.

Постановка проблеми. Діяльність санаторно-курортних закладів посідає важливе місце в системі охорони здоров’я. Надання якісних послуг санаторно-курортними закладами дає можливість цілеспрямовано й ефективно здійснювати оздоровлення населення, проводити реабілітацію хворих й профілактику захворювань. Значимість функціонування санаторно-курортних закладів зумовлена високим рівнем захворюваності українського населення.

Ефективність санаторно-курортного лікування підтверджується багатьма науковими дослідженнями та багаторічним практичним досвідом. У результаті санаторно-курортного лікування в 2-3 рази зменшується кількість загострень основного захворювання, хворі у 3-4 рази частіше і у 1,5-2,5 раза швидше повертаються до продуктивної праці, у 2-4 рази знижується рівень подальших працевтрат. Така висока ефективність санаторно-курортного лікування забезпечує компенсацію вкладених коштів у розвиток санаторно-курортних закладів.

Санаторно-курортна діяльність в Україні є складовою частиною державної політики стосовно національної системи охорони здоров’я. Мета державної політики полягає в ефективному використанні курортного потенціалу країни для оздоровлення населення, збереження генофонду та у відтворенні трудових ресурсів. Складність ринкових умов функціонування санаторно-курортних закладів спонукає до визначення ролі держави в їхньому розвитку.

Метою статті є дослідження тенденцій функціонування і розвитку санаторно-курортних закладів та визначення ефективного механізму державного регулювання.

Аналіз останніх досліджень. Питання державного регулювання економіки розглянуті такими вітчизняними науковцями, як С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко [1], Л.І. Дідківська, Л.С. Головко [2], Д.М. Стеченко [3].

Проблеми організаційно-правового забезпечення медичної, курортно-рекреаційної та туристичної діяльності досліджували як вітчизняні вчені - В.В. Гуменюк, Г.В. Казачковська, М. Спасскова [4], так і закордонні науковці та практики - А.В. Генералов [5], Д.В. Забелін [6], О.В. Іванова [7], Ю.В. Кузнецов [8], І.І. Черкасова [9-11] та ін.

Незважаючи на певний вклад зазначених вчених у розвиток туристичної сфери, на сьогоднішній день залишаються недостатньо висвітленими питання державної підтримки санаторно-курортних закладів і визначення ефективного механізму державного регулювання, що потребує подальшого дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. В умовах кризової ситуації, що склалася сьогодні, санаторно-курортні заклади стикаються з певними труднощами в своїй діяльності. Значно скоротилися обсяги їхнього фінансування з державного, місцевих бюджетів і коштів Фонду обов’язкового соціального страхування. Ослаблення координації діяльності санаторно-курортних закладів з боку держави за роки незалежності призвели до скорочення кількості санаторіїв і санаторіїв-профілакторіїв практично на 30 %, ліжкового фонду - на 20 відсотків.

У 2008 р. з причин відсутності коштів на експлуатацію (32 од.), перебування на капітальному ремонті (24 од.), відсутності бажаючих оздоровлюватися (3 од.) і маючих дозвіл СЕС на експлуатацію (2 од.) та з інших причин, 81 санаторно-курортний заклад не зміг займатися господарською діяльністю [12, с.8].

Диспропорція між високою потребою в санаторно-курортних послугах і відсутністю можливості їх отримання з-за низької платоспроможності населення впливає на зменшення обсягу використання послуг з лікувально-профілактичного застосування природних лікувальних чинників у практиці курортів.

Значно скоротилося проведення науково-дослідних і виробничо-розвідувальних робіт із використання природних лікувальних ресурсів, розробки і впровадження в практику роботи санаторно-курортних закладів сучасного технологічного устаткування. Йде процес нераціонального використання цінних родовищ мінеральних вод, лікувальних грязей, курортних територій. Існує потреба вдосконалення існуючих і розробка нових технологій і методик санаторно-курортного лікування й оздоровлення. Але, відсутність достатніх власних фінансових ресурсів гальмують подальший розвиток санаторно-курортних закладів і не дають можливості підвищити якість надання послуг.

Існуючі соціально-економічні проблеми у цій сфері змушують розробляти і впроваджувати комплекс заходів з боку держави, спрямованих на збереження потенціалу системи санаторно-курортних закладів. Необхідно сформувати сучасний санаторно-курортний комплекс, який здатен вирішувати як медико-соціальні завдання забезпечення доступних населенню ефективних санаторно-курортних послуг, так і економічні проблеми функціонування й подальшого розвитку санаторно-курортних закладів. Слід враховувати, що занепад системи санаторно-курортного лікування в Україні став одним з важливих чинників погіршення показників здоров’я українського населення.

Відновлення та подальший розвиток системи санаторно-курортних закладів, забезпечення доступності санаторно-курортних послуг для більшості населення, відродження курортних територій є важливим загальнодержавним завданням.

Уплив держави на формування й подальший розвиток санаторно-курортних закладів може здійснюватися різними шляхами і засобами.

Різноманіття засобів упливу державного регулювання на діяльність санаторно-курортних закладів можна класифікувати на прямі й непрямі засоби [3, с.101]. До прямих засобів віднесемо законодавче регулювання санаторно-курортної діяльності та її зовнішнього середовища, створення і впорядкування спеціальних економічних зон і пряме фінансування розбудови об’єктів санаторно-курортної інфраструктури. Непрямий вплив здійснюється через регулювання всіх галузей економіки країни.

В Україні за період незалежності було розроблено низку нормативно-законодавчих актів, що визначають певні умови регулювання діяльності санаторно-курортних закладів (рисунок 1).

Нормативно-правове забезпечення регулювання розвитку санаторно-курортних закладів
Рис. 1. Нормативно-правове забезпечення регулювання розвитку санаторно-курортних закладів

Основними законодавчими і нормативними актами, які створюють правові умови функціонування санаторно-курортним закладам сьогодні, є Указ Президента «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні», Закон України «Про курорти», Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Загальне Положення про санаторно-курортний заклад та інші.

Разом з тим, не завжди діють існуючі окремі положення нормативно-законодавчих актів. Особливо це стосується майнових інтересів. Згідно із законодавством приватизація спеціальних санаторно-курортних закладів, що розташовані на територіях курортів місцевого значення і перебувають у державній або комунальній власності забороняється. Незважаючи на існуючу законодавчу заборону приватизації приміщень і будівель спеціалізованих санаторіїв, вона відбувається і зараз у прихованій формі. Крім того, практично усі санаторії, що знаходяться у державній власності й розташовані упродовж узбережжя морів, не мають пляжів.

Проведення нечіткої політики держави у цій сфері гальмує залучення серйозних інвесторів на курортні території. Хоча за останні роки впроваджено низку інвестиційних проектів в АР Крим, на узбережжі Азовського й Чорного морів, у Карпатах, але їх реалізація проходила без системної участі держави й відсутності генеральних планів розвитку курортних територій на місцях.

Сьогодні немає розробленої фінансово-бюджетної політики стосовно створення системи пільг для зменшення податкового навантаження санаторно-курортної діяльності.

Податковими пільгами ці заклади користуються в окремих випадках:

- якщо заклади, створені на державній формі власності і є неприбутковими, вони звільняються від сплати податку на прибуток;
- при реалізації путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України для фізичних осіб віком до 18 років санаторно-курортні заклади звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
- спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України користуються пільгами при сплаті податку на землю.

Існування такого механізму надання пільг ставить в нерівні умови функціонування інших санаторно-курортних закладів. Вітчизняні й зарубіжні експерти зазначають, що введення зменшеної або нульової ставки ПДВ на санаторно-курортні послуги, а також пакету преференцій для інвесторів буде стимулом реальних інвестицій у розвиток курортної сфери. Розробка системи альтернативних надходжень компенсує можливі втрати у бюджетах при створенні такого механізму податкових пільг для санаторно-курортних закладів.

Напрями подальшого розвитку санаторно-курортних закладів визначено Стратегією розвитку туризму і курортів [7, с.93].

Стратегією розвитку туризму і курортів передбачено посилення ролі держави у цій сфері з одночасним формуванням ефективної моделі співпраці держави, бізнесу та суспільства. Згідно з основними положеннями Стратегії розвитку туризму і курортів процес регулювання розвитку санаторно-курортних закладів має здійснюватися шляхом:

- підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері курортів, формування і впровадження ефективної моделі державного управління, розроблення державної та місцевої програм розвитку курортів;
- раціонального використання фінансових і матеріальних ресурсів у курортній діяльності, наповнення бюджетів усіх рівнів за рахунок джерел від результатів цієї діяльності та збільшення обсягу надходження валютних коштів;
- забезпечення ефективності та конкурентоспроможності курортної діяльності шляхом широкого впровадження новітніх технологій у лікувально-діагностичній роботі та реабілітації хворих, удосконалення матеріально-технічної бази, здійснення систематичного контролю за якістю послуг, що надаються; реконструкції наявних і будівництва нових засобів розміщення, закладів харчування та інших об’єктів;
- створення однакових умов для всіх суб’єктів курортної діяльності, передумов для розвитку курортного ринку; формування сприятливого для розвитку курортів податкового та інвестиційного клімату;
- забезпечення розвитку міжнародного співробітництва у сфері курортів, формування позитивного санаторно-курортного іміджу держави;
- створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів; запровадження державного моніторингу курортно-оздоровчих і рекреаційних територій та природних лікувальних ресурсів.

Висновки:

1. Стратегією розвитку туризму і курортів передбачено посилення ролі держави у цій сфері з одночасним формуванням ефективної моделі співпраці держави, бізнесу та суспільства.
2. Подальший розвиток санаторно-курортних закладів, що забезпечить повноцінне виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, необхідно реалізовувати на основі державного фінансово-економічного регулювання.
3. Ефективне фінансово-економічне регулювання повинно здійснюватися через механізм платежів за використання природних рекреаційних ресурсів, ефективну податку політику, систему місцевих зборів, механізм ціноутворення на санаторно-курортні послуги, інноваційно-інвестиційну політику і кредитування.

Список використаних джерел

1. Генералов А.В. Механизм функционирования и развития санаторно-курортного комплекса в регионе: автореф. дис. … канд. экон. наук: 08.00.05 / А.В. Генералов. - М.: Госуд. ун-т управления, 2006. - 20 с.
2. Чистов С.М. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: Київський нац. економічний ун-т, 2000. - 363 с.
3. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л.І. Дідківська, Л.С. Головко. - К.: Знання-Прес, 2002. - 317 с.
4. Забелин Д.В. Условия устойчивого развития туризма в отраслевой структуре стран с посткризизной экономикой / Д.В. Забелин // Экономический вестник Ростовского государственного университета. - 2007. - Том 5. - № 2. - Ч. 2. - С.95-98.
5. Иванова Е.В. Государственное регулирование туристского бизнеса в России / Е.В. Иванова // Ломоносов-2004: междунар. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых по фунд. наукам, Москва, 12-15 апреля 2004 г. / Гл. ред. В.Н. Сидоренко. - М.: ТЕИС, 2004. - С.602-603.
6. Кузнецов Ю.В. Методологические основы маркетингового подхода к формированию региональной туристской политики / Ю.В. Кузнецов, И.И. Черкасова // Экономический вестник Ростовского государственного университета. - 2007. - Том 5. - №1. - Ч.1. - С.119-122.
7. Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 р. № 1088-р // Гостиничный и ресторанный бизнес. - 2008. - №3. - С.92-97.
8. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні: стат. бюлетень за 2008 р. - К.: Держ. комітет статистики України, 2008. - 95 с.
9. Спасскова М. Туристично-рекреаційна складова конкурентоздатності регіону / М. Спасс-кова // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: третя міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Ч.І. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С.396-397.
10. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Д.М. Стеченко. - К.: Знання, 2007. - 271 с.
11. Черкасова И.И. Регулирование регионального туристского рынка на основе совершенствования организационно-качественных параметров: монография / И.И. Черкасова. - М.: Маркетинг, 2005. - 189 с.
12. Черкасова И.И. Исследование мультипликативного эффекта развития туризма в валовом региональном продукте (на примере Владимирской области) / И.И. Черкасова // Владимир: Департамент спорта и туризма Владимирской области, 2005. - 48 с.
13. Черкасова И.И. Исследование системы индустрии туризма в условиях рыночной экономики: монография / И.И. Черкасова. - М.: ВЗФЭИ, 2006. - 327 с.

В статье исследованы особенности функционирования санаторно-курортных учреждений в современных условиях, обоснована экономическая и социальная значимость их развития и определен механизм государственного регулирования.

Ключевые слова: государственное регулирование, финансово-экономический механизм, стратегия развития, санаторно-курортные учреждения.

The peculiarities of sanatorium-resort establishments in modern conditions are researched in the article, the economic and social significance of their development is substantiated, the mechanism of the state regulation is defined.

Keywords: state regulation, finance and economic mechanism, tax relieves, development strategy, sanatorium-resort establishments.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.