Діана Кравченко, Людмила Безугла
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тренди, реалії і перспективи розвитку
туризму та готельно-ресторанної справи»
(Хмельницький - Меджибіж, 23-24 травня 2024 р.)
Хмельницький: ХНУ, 2024. 121 с. С.35-36.

Організація сільського туризму в Україні

В Україні термін «сільський туризм» має законодавче визнання, а його юридичне тлумачення означає відпочинок в українському селі. Цей термін у правовому полі України з`явився в 1996 р.

Лише у травні 2017 року Верховна Рада України схвалила за основу законопроект №2232а «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» щодо розвитку сільського зеленого туризму». Згідно проекту закону було введено юридичне визначення сільського зеленого туризму, чітко розмежовуючи підприємницьку та непідприємницьку діяльність у сфері туризму, що здійснюється в сільській місцевості.

Отже, встановлено, що сільський туризм - це добровільне надання послуг у сфері сільського туризму за плату або безоплатно. Ці послуги, зокрема, включають розміщення не більше 10 осіб, організацію харчування та сприяння проведенню дозвілля, пов’язаного з використанням майна приватного селянського господарства, місцевих звичаїв та традицій гостинності. Законопроектом пропонується розвивати сільський туризм шляхом впровадження ініціатив з професійної підготовки та перепідготовки членів особистих селянських господарств з акцентом на надання послуг у сфері сільського зеленого туризму [2].

Навіть у сучасному суспільстві серед науковців та представників громадських організацій триває конструктивна дискусія щодо відповідної термінології: чи вживати «сільський туризм», чи «сільський зелений туризм». На рисунку 1 більш детально розглянуті та відображені відмінності між різними організаційними формами сільського туризму, продемонстрованні основні відмінності між різними формами сільського туризму в контексті їхньої спрямованості та видів проживання.

Рис. 1. Різновиди організаційних форм сільського туризму

Джерело: згруповано за [1; 3]

Ці дані підкреслюють важливість різноманітності організаційних форм сільського туризму для задоволення різноманітних потреб та інтересів туристів. Залежно від вибору туриста, можна знайти ідеальну організаційну форму, що відповідає його уподобанням та очікуванням.

Отже, можна визначити, що різні форми сільського туризму мають свої унікальні особливості, які відповідають різноманітним прагненням та очікуванням туристів. Такий різноманітний підхід до сільського туризму дозволяє створювати варіативні та цікаві пропозиції для подорожуючих.

До основних принципів сільського туризму відносять:

• сталість та збалансованість: сільський туризм спрямований на забезпечення сталого та збалансованого використання природних ресурсів та інфраструктури сільських територій.
• збереження природи та культурної спадщини: принцип включає в себе заходи з охорони природи, збереження біорізноманіття, та підтримку культурної спадщини сільських громад.
• адаптація до місцевих умов: сільський туризм підкреслює важливість адаптації туристичної діяльності до конкретних особливостей та умов місцевості.
• залучення місцевого населення: важливий аспект полягає в активному залученні та співпраці з місцевим населенням, сприяючи розвитку підприємництва та підтримці місцевих ініціатив.
• екологічна освіта та свідоме споживання: сільський туризм сприяє екологічній освіті та популяризації принципів свідомого споживання серед туристів та місцевого населення.
• регулювання туристичної активності: визначення чітких правил та регуляцій для збереження екосистем та забезпечення безпеки та комфорту туристів.
• розвиток інфраструктури: принцип включає підтримку та розвиток інфраструктури, спрямованої на задоволення потреб та очікувань туристів [2].

Ці принципи спрямовані на створення усталених та взаємовигідних умов для всіх учасників сільського туризму, включаючи туристів, місцевих мешканців та підприємців.

Збільшення попиту на відпочинок у сільських районах є яскравим індикатором позитивних тенденцій для розвитку сільського туризму. Цей попит вказує на зростаючий інтерес до сільських місцевостей та може бути спричинений різними факторами:

• природна привабливість сільських ландшафтів, природних озер чи гірських регіонів для тих, хто шукає відпочинок в природному середовищі;
• втеча від міського стресу і зростаюче бажання відсунутися від шуму та напруження міського життя для здобуття спокійного відпочинку в сільській тиші;
• етнографічний інтерес до вивчення місцевих традицій, обрядів, ремесел та культурного спадку;
• активний відпочинок та збільшений попит на можливості для активного відпочинку, такі як піший туризм, велосипедні маршрути чи екстремальні види спорту;
• гастрономічні враження і бажання смакувати аутентичні страви та продукти, які представляють місцеву кухню;
• комфортне та затишне проживання в сільських господарствах чи заміських будинках [1; 2].

Сільський туризм, як вирішальний фактор економічного розвитку регіонів, має потенціал для сприяння соціальному прогресу. Туристи, безпосередньо спілкуючись з фермерськими сім’ями, отримують уявлення про переваги натурального господарства, сільськогосподарський спосіб життя, культурні цінності села та стійкість традицій і звичаїв. Таке знайомство не лише підвищує повагу до сільських громад, але й виховує почуття власної гідності серед мешканців села, сприяє розвитку місцевого патріотизму та прищеплює членам сільської громади активну позицію щодо соціально-економічного розвитку села. Це викликає інтерес до місцевої архітектури, пам’яток матеріальної культури, традиційних ремесел, народних промислів, кулінарного мистецтва тощо. Присутність туристів на фермах і в селах сприяє підтримці чистоти та естетики, що в кінцевому підсумку підвищує загальну якість життя самих мешканців.

Література

1. Бєлобородова М.В., Донченко В.В., Волобуєва Д.С. Сільський зелений туризм як напрям розвитку територій: європейський досвід // Інфраструктура ринку. 2023. №73. С.121-127.
2. Безугла Л.С. Сільський зелений туризм: тенденції розвитку національного туристичного бізнесу. Сучасні підходи до соціально-економічного, інформаційного та науково-технічного розвитку суб’єктів національного господарства: Монографія / з ред. Л.М. Савчук, Л.М. Бандоріної. Дніпро: Пороги, 2020. С.157-166.
3. Бєлобородова М. Роль сільського туризму в сталому розвитку місцевої громади // Економіка і регіон. 2022. №4(87). С.86-94.