Кругляк О.М.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та готельно-ресторанної
індустрії в Україні: теорія, практика та інновації розвитку"
(м. Умань, 30-31.10.2019 р.). Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.119-120.

Специфіка організації функціонування сільської зеленої садиби

Розвиток сільського туризму дає можливість покращити ситуацію шляхом залучення місцевого населення до підприємницької діяльності у сфері послуг. Проблема розвитку цього виду туризму є нова і малодосліджена, тому окремі питання щодо системного обґрунтування особливостей його становлення як підприємницької діяльності все ще залишаються не розкритими і потребують більш ґрунтовного вивчення.

Такий різновид відпочинку як сільський зелений туризм набуває масової популярності не лише на просторах Європи, але і в Україні. Важкий екологічний стан навколишнього середовища, постійні стреси, швидкий темп життя у мегаполісах призводять до зниження працездатності та погіршення загального стану здоров`я. Екологічно чисте повітря, спокій, здорова їжа та можливість побути на одинці з природою стали потребою сучасної людини.

Важливими факторами популярності сільського (зеленого) туризму виступають порівняно доступний рівень цін відпочинку на селі у поєднанні з різноманітністю послуг та видів дозвілля, що може отримати турист за відносно короткий термін часу. Встановлення ціни на послуги сільського (зеленого) туризму є основою ведення справи, за вдалого, раціонального, зваженого підходу стає запорукою успішного стабільного розвитку та функціонування садиби [1].

Однак діяльність з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не відноситься до підприємницької діяльності за умови, якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму не перевищує річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та на кожного члена родини, які постійно проживають з ним.

У випадку розташування сільської садиби в сільській місцевості, яке відноситься до курортної та/або лікувально-оздоровчої зони, сільські господарі або члени його родини зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності [2].

Головним елементом в організації функціонування садиби на селі виступає сільська сім'я, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпеченням відпочивальників житлом, харчуванням, ознайомленням з місцевою культурою і традиціями [3].

Задля розвитку різних форм поселення у сільських садибах розроблена Програма добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба» та категоризація вимог здійснено на підставі законів України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», міждержавних стандартів країн-членів Європейської федерації сільського та фермерського туризму EUROGITES. Програма поширюється на сільські садиби, які є членами Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та об’єднуються у мережу «Українська гостинна садиба» [4].

Програма встановлює вимоги до різних категорій засобів розміщення сільського туризму та порядок їх присвоєння. Програма придатна для застосування з метою добровільної категоризації індивідуальних та колективних аналогічних засобів розміщення. Задана програма дозволить сільському населенню під контролем місцевих осередків Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні провести оцінку і надати відповідну категорію житлу, яке передбачено для туристів і відпочиваючих.

Категорія, що встановлюється дає право сільському господарю повідомляти про відповідну якість житлових умов та рівень послуг у засобах реклами та інформації, встановлювати плату, співставлену з його категорією. Може використовуватися як маркетинговий інструмент у зростанні популярності садиби. Категорійність встановлюється з а наведеними нижче вимогами, терміном на три роки, що засвідчується відповідним сертифікатом.

Встановлення та коригування функцій сільських зелених садиб проводиться переважно без належного аналізу та професійного підходу. Найтиповіші помилки в організації роботи сільських зелених садиб пов’язані з надзвичайно великою орієнтацією на сезон, витрати й максимально короткий термін окупності.

Отже, специфіку організації функціонування садиб можна визначити як систему заходів, методів, форм, що спрямовані на покращення управлінської системи, виробничих та організаційних відносин, забезпечення стійкого фінансового положення тощо.

Бібліографічний список

1. Шпеник Т. Особливості політики ціноутворення в сільському (зеленому) туризмі // Галицький економічний вісник. 2013. №4(43). С.172-178.
2. Про туризм: Закон України №324/95-ВР від 15.09.1995 р.
3. Пітюлич М.М., Михайлюк І.І. Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Науковий вісник Ужгородського університету. 2011. №3. С.58-64.
4. Програма сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Українська гостинна садиба. К.: 2008. 32 с.