Кривенко А.В.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та готельно-
ресторанної індустрії в Україні: теорія, практика та
інновації розвитку" (м. Умань, 30-31 жовтня 2019 р.)
Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.240-242.

Рекреаційна зона як об’єкт готельного господарства

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку готельно-ресторанних послуг. Слід зазначити, що об’єктивно Україна має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів.

Сьогодні готельний бізнес є складовою частиною великого сегменту званого індустрією туризму та розваг в частині рекреаційного забезпечення.

Дослідженням питань організації готельного та ресторанного господарства у власних працях досліджували такі науковці як: Круль Г.Я., Ткаченко Т.І., Мельниченко С.В., Босовська М.В., Полтавська О.В., Величко В.В., Савранчук Л.А., Явкін В.Г. та інші. Проте недостатньо дослідженими залишаються питання рекреаційного зонування в готельно господарстві.

Основною функцією готельного підприємства є надання тимчасового житла клієнтам. Пропозицією готельних послуг виступає сукупність можливостей готельних підприємств представити на ринок готельні продукти та послуги. Готельний продукт з точки зору виробництва являє собою сукупність певної кількості та якості послуг, здатних задовольнити потреби людей у відпочинку, розвагах і комфортному проживанні.

Готельні підприємства в першу чергу орієнтуються на збут. На відміну від промисловості, де продукція постачається споживачеві, в готельній сфері все відбувається навпаки: гість повинен прибути в готель, щоб скористатися її послугами, у зв’язку з чим до вибору місця розташування пред’являються такі вимоги, як досяжність і близькість [1].

В курортних і туристичних готелях зазвичай передбачається зона культурних та спортивно-рекреаційних приміщень. У готелях загального типу ця група приміщень відсутня. Готелі, що мають рекреаційну зону та високий рівень комфорту потрібно розташовувати у найбільш сприятливих ландшафтних умовах (прибережні або лісові ділянки) ізольовані від різних джерел шуму (транспортні магістралі, розважальні центри, спортивні зони). Готелі з середнім рівнем комфорту необхідно розташовувати поблизу центру періодичного обслуговування із забезпеченням пішохідної доступності всіх підзон.

Сезонні та нестаціонарні комплекси потрібно розміщувати на ділянках «у глибині» територій основної забудови (біля магістралей) [2].

Поєднання в одній рекреаційній зоні у стаціонарних і нестаціонарних, цілорічних і сезонних, відносно комфортабельних готелів дозволяє збільшувати місткість рекреаційної зони, урізноманітнити рекреаційну забудову, сформувати єдину систему обслуговування [2].

У сучасних рекреаційних зонах система обслуговування повинна мати гнучку структуру, яка враховує як кількісні так і якісні потреби рекреантів. Частота і масовість використання різних видів обслуговування визначає структуру і розміщення установ обслуговування. Структура обслуговування формується на містобудівній або соціальній потребах. Містобудівні та соціальні принципи організації обслуговування в рекреаційних зонах обумовлюють вимоги до об’ємів установ обслуговування і до прийомів їх розміщення.

Система рекреаційного обслуговування включає: медичне обслуговування, функціональну структуру і склад якого визначається функціональним профілем рекреаційної зони: лікування, відпочинок, туризм. У поліфункціональних рекреаційних зонах формуються лікувально-оздоровчі центри. У монофункціональних рекреаційних зонах медичне обслуговування входить в центр періодичного обслуговування і розміщується в рекреаційних установах повсякденного обслуговування [3]. Наприклад, у Трускавці лікувальний центр складається з водолікарні, поліклініки, озокеритооздоровниці, павільйонів для відпочинку, басейну. У дитячому таборі санаторного типу у Євпаторії лікувальне обслуговування розташовується в центрі періодичного обслуговування: лікувальний корпус, водолікарня, спортивний комплекс.

В зв’язку з цим, можна зробити висновок, що у теперішній час додаткові рекреаційні послуги є досить важливі у формуванні ринкової привабливості готельного підприємства.

Залишаючись основною, послуга розміщення сприймається гостями як сама собою зрозуміла. Підвищену ж цікавість викликають послуги, які виділяють цей готель або ресторан із ряду інших. Якщо над цим питанням ретельно працювати, можна знайти ще багато нових видів додаткових рекреаційних послуг, щоб задовольнити і зацікавити клієнтів, що в свою чергу значно підвищить конкурентоспроможність закладу готельного господарства.

Бібліографічний список

1. Величко В.В. Організація рекреаційних послуг: навчальний посібник. Харків: Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова, 2013. 202 с.
2. Савранчук Л.А., Явкін В.Г. Рекреаційна географія. Письмові консультації. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2012. 110 с.
3. Круль Г.Я. Основи готельної справи: навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 368 с.