Кудла Н.Є., Пелех К.Ю.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інновації, тренди та перспективи індустрії
гостинності» (м. Львів, 12 грудня 2019 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2019. 192 с. С.132-135.

Персонал як чинник конкурентної переваги підприємств з надання туристичних послуг

На сьогоднішній день сфера надання туристичних послуг стрімко розвивається та набирає популярності. Внаслідок посилення конкуренції між суб’єктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що є головною передумовою підтримання стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках.

Конкурентоспроможність підприємства - одна із найважливіших категорій ринкової економіки. Вона характеризує можливість ефективної адаптації до умов конкурентного середовища, що змінюється, шляхом раціонального використання наявних ресурсів підприємства [1].

Загальновідомо, що конкурентоспроможність підприємства туристичних послуг залежить від наявності у нього конкурентних переваг. На сучасному етапі розвитку підприємств сфери обслуговування конкурентні переваги та можливості модернізації значною мірою пов’язані з ефективним використанням персоналу, адже трудові послуги робочої сили є не тільки товаром, а й об’єктом конкуренції.

Персонал є одним з найбільш цінних ресурсів підприємства. Це головне джерело продуктивності і запорука конкурентоспроможності підприємства. Використання трудових ресурсів сприяє ефективному розвитку підприємства, дозволяє їм підвищувати прибуток, отримувати переваги на ринку. Менеджери підприємств, які добре це усвідомлюють, намагаються залучити до роботи більш перспективних фахівців, або ж самостійно виховувати свої висококваліфіковані кадри, які мають належний рівень освіти, кваліфікації та досвіду й здатні ефективно працювати в умовах ринку.

Коломієць В.М. визначає конкурентоспроможність персоналу як сукупність джерел конкурентних переваг і самих переваг у персоналу підприємства та здатність персоналу реалізувати власні конкурентні переваги, що задовольняє одночасно потреби суспільства, підприємства та працівника [2]

Смірнов О.О. вважає, що конкурентоспроможність персоналу - це сукупність природних, освітньо-професійних, ділових та моральних якостей працівників, що найбільше користуються попитом у певний період ринкової кон’юнктури, що дозволяють якісно виконувати поставлені трудові завдання і в умовах конкуренції досягати кращої реалізації інтересів роботодавця та потреб персоналу [3].

Цимбалюк С.О. зазначає, що конкурентоспроможність персоналу - це здатність управлінців своєчасно виявляти загрозу для діяльності підприємства, вирішувати проблеми, генерувати ідеї, винаходити швидше від конкурентів та впроваджувати нововведення, забезпечувати досягнення поставлених цілей та виконання підприємством його місії [4].

Аналізуючи визначення сутності «конкурентоспроможність персоналу» у сфері надання туристичних послуг, на нашу думку, пріоритетними чинниками, які формують конкурентні переваги персоналу є реальні та потенційні здатності, ініціативність, креативність, винахідливість, почуття відповідальності, здатність працівників генерувати ідеї, розробляти й швидше за конкурентів впроваджувати інновації, вміння ефективно виконувати управлінські функції та своєчасно приймати кваліфіковані рішення, спроможність повною мірою реалізувати власний потенціал. Ці ознаки особливо важливі у сфері надання туристичних послуг, оскільки послуга невіддільна від її надавача, тобто персоналу.

В умовах сучасних змін у світовій системі туристичних послуг підвищення ефективності діяльності формується на основі використання професійних знань та інновацій на тлі науково-технічного прогресу. Тому необхідною умовою функціонування будь-якого підприємства є розвиток персоналу. Цей процес повинен бути безперервним, а також включати в себе професійне навчання і підвищення кваліфікації. Якщо персонал буде розвиватися, це сприятиме зростанню умінь, навичок, знань працівника, підвищенню його інтелектуального, духовного та професійного рівня, а все це в свою чергу підвищує конкурентоспроможність найманого працівника на ринку праці. Підприємства, які здатні навчати і розвивати своїх працівників швидше за конкурентів, матимуть переваги не лише у галузевому чи територіальному, а й загальнонаціональному та міжнародному масштабах.

Унікальність персоналу у забезпеченні конкурентних переваг підприємства визначається тим, що на його основі формується людський та інтелектуальний капітал, які є утворювальною основою продукування і руху знань. Саме працівник є власником і носієм знань, кваліфікації, досвіду, інформації, які він може накопичувати, використовувати, розвивати й передавати упродовж всього періоду свого життя й трудової діяльності. Знання - це невичерпний ресурс, який, за висловом Е. Тоффлера, «може поширюватися безмежно, не може бути витрачено, може легко бути розосередженим серед значної кількості людей» [5].

Отже, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в сфері туристичних послуг, головним чинником забезпечення ефективності діяльності підприємства є конкурентоспроможний персонал, який здатен надавати якісні послуги. Саме персонал відіграє ключову роль у досягненні певного рівня конкурентоспроможності праці, тобто прямо впливає на формування кінцевого параметру продукції, яким є задоволений клієнт.

Список використаних джерел

1. Бучинська Т.В. Конкурентоспроможність персоналу як основний чинник підвищення ефективності діяльності підприємства // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип.10(1). С.74-77.
2. Коломієць В.М. Місце конкурентоспроможності персоналу в системі трудових відносин підприємства // Економіка та підприємництво // Держава та регіони. 2006. №4. С.169-172.
3. Смірнов О.О. Діагностика конкурентоспроможності персоналу в системі управління інноваційною діяльністю підприємства // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: збірник наук. пр. Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2007. С.566-572.
4. Данюк В.М., Петюх В.М., Цимбалюк С.О. та ін. Менеджмент персоналу: навч. посіб. / за заг. ред. В.М. Данюка, В.М. Петюха. 2-ге вид. К.: КНЕУ, 2006. 398 с.
5. Тоффлер Э. Метаморфозы власти: знание, богатство и сила на пороге XXI века / пер. с англ. М., 2002. 670 с.