Логвин М.М., Солод Т.Ю.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.82-84.

Історико-культурна спадщина в контексті туристично-краєзнавчої діяльності в Полтавській області

Сучасний турист прагне до оволодіння великими масивами інформації, поєднуючи відпочинок з пізнанням історії, культури та духовної спадщини території рекреації.

Історико-культурний (екскурсійний, пізнавальний) туризм є найбільш популярним і масовим сьогодні як у світі, так і в Україні. Історико-культурну спадщину України можна вважати достатньою для успішного розвитку даного виду туризму. Проблеми дослідження збереження, відновлення і використання культурної спадщини Полтавської області знаходяться не в системному стані. Комплексна підготовка об’єктів для представлення туристам на даний час не активована.

Важливою складовою ресурсно-туристичного потенціалу є історичні та культурно-духовні об’єкти минулого різних регіонів України. Гуманітарне значення історико-культурного туризму полягає у використанні його можливостей у формуванні національної свідомості, вихованні патріотизму, подоланні провінціальності і комплексу неповноцінності, розширенні світогляду. Вважаємо, що одним із стратегічних пріоритетів розвитку туризму в Україні повинен стати екскурсійно-українознавчий дитячий і молодіжний туризм [2].

На території Полтавської області зосереджений значний історичний та культурно-духовний потенціал. Тут знаходиться близько 7 тис. археологічних об’єктів, 2,5 тисяч об’єктів історії узяті під охорону держави.

У Полтавській області діють 22 державних музеї і 311 - на громадських засадах. Найстарішим є Полтавський краєзнавчий музей, заснований у 1891 році при губернській земській управі. За межами України відома Полтавська художня галерея, основою музейних колекцій якої стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенко. Музейні зібрання сьогодні представлені полотнами німецької, австрійської, французької, італійської шкіл. У Полтаві діє музей авіації і космонавтики ім. Ю.В. Кондратюка. Всього в області функціонує 10 літературно-меморіальних музеїв.

Центрами етнокультурного туризму є с. Великі Сорочинці, де наприкінці серпня відбувається ярмарок, с. Диканька і Гоголеве, музей ткацтва, вишивки і килимарства в смт. Решетилівка, Національний музей-заповідник українського гончарства в смт. Опішня.

У всьому світі відомі такі комплекси як державний археологічний заповідник «Більське городище скіфського часу» в Зіньківському і Котелевському районах, державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви».

На сьогоднішній день державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» став значним культурним науково-методичним центром по вивченню історії України періоду XVII-XVIII століть в контексті європейської історії. Інтерес до державного заповідника проявляють засоби масової інформації України, Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповідник «Поле Полтавської битви» єдиний в Україні входить до ІАМАМ - міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до всесвітнього туристичного маршруту.

Наявність унікальних історико-культурних об’єктів у регіоні є необхідною умовою, але не гарантом розвитку цієї галузі туризму. Необхідне проведення власне маркетингових заходів і логістичних операцій щодо реалізації потенціалу пізнавального туризму: організація транспортного сполучення, розвиток інфраструктури послуг на маршрутах, підготовка відповідних кадрів, рекламні заходи. Важливе значення має як професійний догляд, підтримка об’єктів у належному стані, так і їх наукове дослідження. Адже багато визначних пам’яток знаходяться у незадовільному стані, а кожна десята - в аварійному.

Передумовою розвитку туристичної діяльності в області є розвиток музейної справи. Одним з перших в 1891 р. відкрився музей Полтавського губернського земства (в даний час - Полтавський обласний краєзнавчий музей). У його організації важливу роль зіграв В.В. Докучаєв, який передав туди 4000 зразків ґрунтів, 500 зразків гірських порід, 800 листів гербарію [1, с.159].

Важливим культурним осередком на Полтавщині став Миргородський науковий художньо-промисловий музей, заснований у квітні 1920 р. На кінець 1950-х років музейні заклади Полтавщині складали 10 % від всієї загальної кількості музеїв.

Важливість наукового підходу щодо збереження історико-культурного туристичного ресурсу стає ще значимішою, якщо ми визнаємо наявність деструктивного впливу туристичного бізнесу на культуру.

Отже, належне вивчення і збереження визначних пам’яток матеріальної і духовної культур, поряд з іншими заходами, забезпечує зростання ролі історико-культурної та краєзнавчої складової в індустрії туризму. Зокрема, це можна побачити на прикладі державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви».

Список використаних джерел

1. Беседіна Н. Формування мережі державних музеїв на Полтавщині в 1950-1980-х роках / Н. Беседіна // Краєзнавство: науковий журнал. 2009. №3-4. С.157-165.
2. Працько І.Г. Історико-культурні туристичні ресурси Полтавщини: проблеми збереження і використання / І.Г. Працько // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. «Регіон - 2006: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 15-16 травня 2006 р.). Харків: РВВ Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2006. С.146-148.
3. Шендрик Л. Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»: путівник / Л. Шендрик, О. Янович. Полтава, 1999. 45 с.