Лупак Р.Л., Жолкевський Д.Р., Васьків В.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.85-88.

Напрями стимулювання розвитку та зміцнення конкурентних позицій підприємств туризму в регіонах України

Тенденції на внутрішньому туристичному ринку засвідчують, що діяльність підприємств часто відбувається без чіткого визначення пріоритетів та напрямів розвитку. Так, більшістю підприємств послуги туризму сприймаються як сезонний засіб отримання комерційного доходу, що створює значні перешкоди у забезпеченні належної якості послуг, задоволенні попиту різних категорій населення та підтриманні високого рівня лояльності споживачів. Відтак для середовища функціонування підприємств туризму характерно періодичні прояви конкуренції, відсутнє адекватне прогнозування ринку туристичних послуг, інноваційно-інвестиційне відставання від інших сфер господарської діяльності, низька апробація практики міжгалузевого співробітництва.

На регіональному рівні особливості стимулювання розвитку та зміцнення конкурентних позицій підприємств туризму обумовлені, перш за все, специфічними характеристиками послуги. Це стосується неосяжності, незбереженості, мінливості якості та невіддільності від об’єкта споживання і джерела надання, якими характеризується будь-яка туристична послуга. Таким чином, з одного боку, туристичною сферою керують за загальною схемою управління, а з іншого, у зв’язку з різноманітністю видів та форм туризму, слід враховувати суттєві відмінності в алгоритмі управлінських дій щодо формування пакета туристичних послуг у тому чи іншому виді туризму, а особливо у регіональному аспекті. Врахування таких особливостей суттєво відрізнятиме систему стимулювання розвитку та зміцнення конкурентних позицій підприємств, а відтак і управлінських рішень, підходів та методів організації туристичних послуг, вартість процесу управління та кількісно-якісні вимоги до нього.

Різноманіття форм організації туристичного бізнесу, конкуренція між підприємствами на регіональних ринках туристичних послуг, прискорений розвиток ринкових відносин вимагають особливо умілого управління інтелектуально-кадровим забезпеченням. В контексті зміцнення конкурентних позицій система управління інтелектуально-кадровим забезпеченням підприємств туристичного бізнесу повинна сформувати умови, при яких кожен керівник будь-якого рівня вважав би своїм найважливішим завданням організацію активного пошуку реальних можливостей підвищення результативності праці та конкурентоспроможності підприємства в цілому. Разом з тим вона повинна мати здатність до саморегулювання і самовдосконалення, спрямованому на широке застосування нових високоефективних організаційних форм і методів управління, технологій і науково-технічних досягнень. На нашу думку, інтелектуально-кадрове забезпечення слід розглядати як один із головним напрямів зміцнення конкурентних позицій підприємств туризму, оскільки вміння, кваліфікація та досвід роботи персоналу здатні сформувати значний обсяг конкурентних переваг та їх реалізувати на ринку.

Враховуючи умови конкуренції та трансформації традиційних моделей функціонування та неефективності злиттів і поглинань перед туристичними підприємствами постають проблеми, які пов’язані із потребою реагування на непередбачуване ринкове середовище та впровадження адекватної форми реалізації власних цілей при збереженні конкурентних позицій, стратегічної автономії і господарської самостійності, яка б не обмежувалася удосконаленням власних бізнес-процесів і систем.

У такому аспекті, внаслідок загальногалузевої тенденції поступового послаблення протистояння підприємств, як учасників ринкових відносин та з урахуванням специфіки даної сфери, одним з перспективних способів стимулювання розвитку та забезпечення зміцнення конкурентних позицій туристичних підприємств є взаємодія шляхом формування партнерських відносин між учасниками регіонального ринку. Так, світовий досвід впровадження ідеї партнерської взаємодії як альтернативи успішного довготривалого розвитку підприємства свідчить про наявні конкурентні переваги і широкі горизонти використання такої моделі поведінки в сучасних соціально-політичних та техніко-економічних умовах регіональних і місцевих ринків. Але процес формування партнерських відносин між туристичними підприємствами в регіонах України носить латентний неформалізований характер, визначається прагненням підприємств-учасників отримати економічну вигоду в короткі строки, а не з метою встановлення та підтримки довгострокової взаємодії, як способу забезпечення конкурентоспроможності [1].

Слід зазначити, що зі зростанням ринкового потенціалу туристичної індустрії зростає і вага професійних асоціацій. Тож органами виконавчої влади необхідно підтримувати як саме інституційне будівництво громадських організацій, особливо на місцях, так і створити ефективні механізми державно-приватного партнерства по всій вертикалі. Важливо, щоб суб’єкти туристичного бізнесу ініціювали перед регіональними та місцевими органами влади запровадження, що стимулюватимуть їх розвиток, зокрема:

• методичних інформаційно-комунікаційних заходів, спрямованих на поширення позитивного європейського та вітчизняного досвіду зі створення садиб зеленого туризму, туристичних кластерів, підвищення рівня завантаження закладів розміщення;
• підходу до квотування обсягів фінансових ресурсів, що будуть виділятися з регіонального та місцевих бюджетів на фінансово-інвестиційну та ресурсну підтримку пріоритетних для місцевого розвитку видів економічної діяльності, зокрема туризму;
• збільшення чисельності практик використання механізмів державно-приватного партнерства для реалізації проектів з модернізації туристичної та транспортної інфраструктури, освоєння природних ресурсів, реконструкції, збереження та реставрації культурних пам’яток.

Таким чином в Україні повинен бути започаткований процес довгострокового реформування та програмування розвитку туристично-рекреаційної сфери, де суб’єкти господарської діяльності стануть ініціаторами, здійснюватимуть контроль та впроваджуватимуть державні програми розвитку відповідного сектору економіки.

Водночас, проблема зміцнення конкурентних позицій підприємств туризму, тісно пов’язана з реалізацією досліджень у сфері управління якістю, забезпечення, підтримки і покращення рівня надання послуг. Ця галузь має стрижневу особливість, де забезпечення повноцінної послуги надається суміжними суб’єктами ринку. Спільна діяльність туристичних операторів з підприємствами безпосереднього обслуговування туристів, є важливою умовою якісного виробництва туристичних послуг. При цьому, однією з проблем визначення ефективності витрат щодо забезпечення якості послуг є виділення окремих елементів, сукупність і взаємодія яких утворюють об’єктивні передумови для формування послуги визначеної якості [2, с.70-76].

Таким чином, стимулювання розвитку та зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств туризму на регіональному рівні може відбуватись за різними напрями в залежності від ресурсних можливостей та доступу до їх покращення, динаміки галузі та ринкового середовища, соціально-економічного стану території функціонування. Очевидно, що існує низка чинників на які суб’єкти господарської діяльності не можуть вплинути та повинні до них адаптовуватися. З урахуванням усіх особливостей діяльності пріоритетними напрямами розвитку та зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств туризму в регіональному аспекті слід вважати підвищення ефективності управління іміджем, впровадження маркетингових підходів, формування туристських потоків на засадах логістики, організацію ефективного управління інтелектуально-кадровим забезпеченням, формування та запровадження партнерських відносин, підвищення рівня якості туристичних послуг.

Список використаних джерел

1. Мігущенко Ю.В. Механізми підвищення ефективності використання туристичного потенціалу прикордонних територій західних регіонів України: аналітична записка. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/regionalniy-rozvitok/mekhanizmi-pidvischennya-efektivnosti-vikoristannya.
2. Палеха О.Ю. Підвищення результативності діяльності туристичних компаній шляхом управління якістю інформаційного забезпечення споживачів // Економіка і управління. 2018. Вип.2. С.70-76.