Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Максимовська Н.О.
Вісник Харківської державної академії культури. - 2012. - Вип.35. - С.268-278.

Анімація дозвілля як засіб соціального розвитку особистості в соціумі, що глобалізується

Анімація дозвілля як засіб соціального розвитку особистості в соціумі, що глобалізується Розглядається специфіка соціального розвитку особистості в сучасному інформаційному соціумі, однією із сутнісних характеристик якого є процес глобалізації. Пропонується вдосконалення організації сучасної сфери дозвілля, зокрема через активізацію анімації як засобу соціального виховання в нестабільних соціальних умовах.

Ключові слова: інформаційний соціум, глобалізація, сфера дозвілля, анімація, соціальний розвиток, соціально-педагогічна анімація.

Особистість за будь-яких часів формувалася згідно з певним соціальним ідеалом своєї епохи. Для цього людина мала засвоїти певний «набір» соціальних цінностей, щоб реалізовувати та розвинути їх у процесі життєдіяльності. Однак існування в сучасному соціальному просторі зумовлене жорсткими законами глобалізації, інформатизації, економічних та політичних криз, екологічних негараздів, техногенних катастроф. Специфічні соціальні умови, зокрема процес глобалізації, неоднозначно відбиваються на соціальному розвиткові особистості. Існує небезпека поглинання особистості всеосяжними соціальними процесами. Відтак нині місце і роль людини в соціумі мають визначатися власною активністю, рівнем соціального інтересу, творчої самореалізації. Для цього соціальна педагогіка, одним із завдань якої є створення умов для соціального розвитку індивіда, досліджує різні сфери соціального буття, зокрема й дозвіллєву, з метою використання позитивного ресурсу для вдосконалення процесу набуття людиною соціальних цінностей. Наукові пошуки звертаються до анімації у сфері дозвілля як засобу формування «людини культури», яка має певний ціннісний соціальний імунітет, що дозволить розвиватися в будь-яких соціальних умовах.

Анімацію в соціальному, соціокультурному, педагогічному, соціально-педагогічному аспектах досліджують А. Андрєєва, Л. Волик, Т. Лесіна, Е. Мамбеков, М. Петрова, Л. Сайкіна, Л. Тарасов, І. Шульга й інші фахівці. Значна увага в сучасних наукових доробках приділяється різноспрямованим аспектам формування інформаційного соціуму, що глобалізується (Г. Бортко, Д. Дюжев, О. Зощенко, А. Колодюк, Н. Марчук, В. Шейко та інші). Питання, що пов’язані з вихованням особистості в сучасних умовах, впливом глобалізації на соціальний розвиток сучасного індивіда, можливостями та ризиками існування особистості в інформаційному соціумі, вивчають Т. Алексєєнко, Г. Лактіонова, В. Луков, А. Мудрик, А. Рижанова, С.Харченко та ін.

Однак невирішеною залишається проблема теоретичного вивчення та практичного застосування анімації у сфері дозвілля як засобу соціального розвитку особистості в сучасному соціальному просторі, який перебуває під впливом глобалізації, тому метою публікації є розкриття специфіки впливу глобальних проблем на процес соціалізації особистості, виявлення сутності соціально-педагогічної анімації як новітнього напряму активізації позитивного соціального розвитку соціальних суб’єктів.

Соціум визначається і як оточення, в якому формується людина, і як сукупність різноманітних груп та інших об’єднань, організацій, закладів, соціальних досягнень, що складають оточення, і як середовище, вплив якого людина відчуває в процесі своєї життєдіяльності, а також як простір - предметний, культурний, духовний, де кожна особистість реалізує себе, виявляє свою активність [6, с.279]. Таке різноаспектне трактування дозволяє визначити запитання, пошук відповідей на які створює підґрунтя не тільки для наукового розуміння процесів, котрі відбуваються в соціальному середовищі, що глобалізується, але й дозволяє прогнозувати ефективні умови розвитку особистості в ньому.

Серед проблемних питань особливо дискусійними, на нашу думку, є такі:

- де нині межі соціального оточення особистості,
- наскільки активність людини може впливати на безмежний соціальний простір,
- на якому з рівнів соціуму можливо створювати гармонійні умови соціального розвитку,
- за яких умов дозвіллєва складова соціального простору може бути дієвим засобом соціалізації,
- що потрібно для активізації виховного потенціалу сфери дозвілля?

Відомо, що інформаційний соціум визначають як «цивілізацію, основою розвитку й існування якої є особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована «інформацією», що має властивість взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини» [1]. Розуміння сутності нового суспільства полягає у тому, що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, постаючи в ролі інноваційних технологій, комп’ютерних програм, телекомунікаційних систем та ін., а з іншого, - є основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи, видозмінюючись і трансформуючись у процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає соціокультурне життя людини та її матеріальне буття.

З цього приводу В. Келле зазначає: «Моральні ідеали, норми, почуття, гуманістичні цінності, ідеї справедливості, свободи та прав людини немовби «олюднюють» інтелектуальну культуру, долучають її до світу людини, сфери її цілей, інтересів, переживань. Одне з найважливіших умов існування та подальшого розвитку людства - гуманістична спрямованість процесів глобалізації - передбачає досягнення гармонії у відношеннях інтелектуальної та духовної культури» [2]. Дійсно, за будь-яких часів головні досягнення суспільної діяльності визначаються зокрема їхньою впливовістю на формування гармонійно розвинутої особистості, здатної до ефективного функціонування в соціальному просторі, орієнтування в різноманітних соціокультурних умовах, виявлення своїх здібностей у соціальному середовищі. Однак нині соціальні процеси мають тенденції до прискорення та різноспрямованості. Саме тому людині, котра має виявляти життєздатність у сучасному інформаційному просторі, іноді складно повністю реалізувати себе в соціумі та не залишитися на узбіччі суспільного життя, зокрема через неоднозначні глобальні процеси, які стосуються кожного.

Оскільки провідною ознакою інформаційного соціуму є його глобалізація як процес всесвітньої економічної політичної, культурної інтеграції та уніфікації, то небезпечне значення мають і глобальні проблеми. Серед всеосяжних проблем сучасності найактуальнішими є:

- геополітичне розшарування регіонів планети,
- криза світової економіки,
- екологічні негаразди, як наслідок - погіршення стану природного людського середовища,
- хвороби, міграція, тероризм, безробіття, зубожіння тощо.

Нескладно передбачити негативний соціальний результат цих проблем, вирішення яких, безумовно, залежить не тільки від політичних, економічних, правових умов. До того ж вони є комплексними, одна зумовлює іншу, потребують співпраці вчених різних галузей. Отже, глобальні проблеми відбивають суттєві негаразди, що охоплюють економічну, енергетичну, демографічну, соціальну, екологічну й інші сфери людського існування. Вочевидь указане призводить до порушення процесу позитивного соціального розвитку особистості на різних рівнях соціуму, спричиняє соціальну безвідповідальність, нігілізм, пасивність.

Кризовий стан існування соціальних суб’єктів у сучасному світі пов’язаний з тим, що штучно створений світ відчужується від людини і тисне на неї. Це актуалізується за умов глобалізації, оскільки як глобальну проблему визначають також у першу чергу необхідність збереження людської особистості. Відтак, подолання цих проблем залежить від представників людства, від того, як індивід ставиться до соціального буття, чи здатен докласти власних зусиль до подолання негараздів. Тобто перефразуючи відоме висловлювання: «подібне - подібним», на виклики глобалізації та соціальні проблеми, до яких цей процес призводить, «ліки» мають бути знайдені в соціальному просторі.

Оскільки подолання наслідків глобалізації потребує пошуку нестандартних шляхів їх вирішення, підтримуємо думку Лактіонової Г., яка зауважує, що «з одного боку, глобалізація створює додаткові можливості для розвитку особистості, а з іншого, - потребує міцної й широкої культурної бази, сформованого духовного стрижня. Саме це гарантує в умовах інтенсифікації культурних зв’язків зниження ризику негативного впливу тих культурних стандартів, норм поведінки, які призводять людину до деградації» [3, 2]. Поділяючи думку вченого, зауважимо, що процес збереження культури, «олюднення» соціальних зв’язків можливий через активізацію анімаційного потенціалу сфери дозвілля, як такої, що дозволяє людині сьогодення брати свідому активну участь у підвищенні рівня культури. Тобто доля людства залежить від людських якостей: саме так можливо поліпшити наслідки глобальних негараздів.

На нашу думку, необхідно звернутися до думки вчених, котрі досліджують проблеми глобалістики та висувають адекватні пропозиції. Серед них - запровадження мережевого принципу в побудову процесу виховання, що, вважаємо, пов’язано з процесом соціального розвитку особистості. Мережа - відкрита структура, що може необмежено поширюватися шляхом створення нових вузлів, які здатні використовувати аналогічні комунікаційні ходи. Соціальна структура, що має мережеву основу, характеризується високим рівнем динамічності та відкрита для інновацій, без ризику втратити збалансованість. Отже, мережева побудова соціальних зв’язків одночасно означає, що ієрархія, яку очолює державна влада, має не таке значення, як горизонтальні зв’язки людей у мережах, до яких вони належать, виявляються продуктивнішими й інтенсивнішими, можуть існувати автономно, бути неформальними, інтерактивними, працювати децентралізовано [4]. Тобто соціальні ініціативи самих людей створюють сприятливе середовище для соціального розвитку. Але для нашого наукового пошуку важливо саме те, що в мережах міститься міцний засіб стримування негативних наслідків глобалізації в тих сферах, де цей неминучий процес може завдати шкоди людству. Насамперед ідеться про сферу культури та виховання. Отже, універсальні виховні інструменти мають поєднуватися із завданням досягнення успіху щодо різних виховних завдань, які диктуються соціальними спільнотами, поєднаними в мережі [4]. Тобто консолідація, соціальна відповідальність і активність, толерантність та інші соціальні якості дозволять зберегти духовний стрижень особистості. Відтак посилюється роль соціального виховання особистості, групи та між групами, з урахуванням мети глобального виховання.

Будь-які технологічні зміни потребують адекватної відповіді людини та суспільства, нова технологія - нового соціокультурного змісту. Саме застосування вказаного принципу уможливлює активізацію процесу соціального виховання, оскільки консолідація власних зусиль для вдосконалення соціального середовища є одним із завдань сучасної соціально-педагогічної науки.

На нашу думку, соціальна педагогіка як галузь педагогіки має активізувати пошук шляхів мінімізації наслідків глобальних проблем і спрямувати соціальний розвиток особистості в позитивному напрямі. Під соціальним розвитком розуміємо створення умов для позитивного соціального існування особистості, що відбувається через засвоєння соціальних цінностей, формування соціальних якостей та прояви просоціальної поведінки. Ми погоджуємося з думкою А. Рижанової, що «соціальні цінності - не певні (бо змінюються) цінності соціуму, а ціннісне ставлення до соціального існування людини, а отже, до родини, нації (інших соціальних груп), країни, регіону, світу, людства як таких і людини як соціальної істоти. Соціальні якості соціального суб’єкта - це риси характеру, що сприяють соціальному порозумінню, консолідації, зміцненню соціальних зв’язків. Просоціальна поведінка - поведінка, спрямована на зміцнення та вдосконалення мікро -, мезо -, макро-соціуму» [5, с.18]. В умовах глобалізації існує небезпека втрати особистістю себе під впливом стандартизації та уніфікації соціальних, економічних, культурних процесів. Тобто вектор соціального розвитку особистості може мати як позитивне, так і негативне спрямування. Отже, однією з наукових галузей, які в змозі створити підґрунтя для позитивного просоціального розвитку особистості, безумовно, є соціальна педагогіка - наука, що досліджує можливості виявлення позитивних соціально-виховних потенціалів у всіх сферах життєдіяльності, зокрема у сфері анімації дозвілля.

Однак недостатньо тільки засвоїти соціальні цінності, хоча без цього не може «соціально» вижити особистість, необхідно закласти позитивний потенціал, котрий надасть змоги людині впливати на вдосконалення соціального розвитку самої себе, оточуючих, соціального простору. Особистість має постійно здійснювати власний вибір, творчо підходити до життя, прагнути самовдосконалення та гуманізації соціальних процесів. Позитивний напрям соціального розвитку передбачає соціальну активність, відповідальність, толерантність, соціальну творчість, на відміну від соціальної ригідності, нігілізму, відсутності соціального інтересу. Пробудити соціальний інтерес та використати власні можливості можна через активізацію «людського фактора», що співвідноситься з поняттям анімації через трактування останньої як оживлення, олюднення буття, можливість вільного обрання власної ціннісної позиції.

Оскільки соціальна педагогіка виробляє механізм трансляції та розвитку соціальних і культурних цінностей, а сучасне суспільство завдяки оперативному поширенню інформації дедалі інтенсивніше глобалізується, розглянемо особливості соціально-педагогічної анімації дозвілля в інформаційному соціумі.

Слід зважати на те, що сфера дозвілля як повноправна соціальна складова будь-якого соціуму також трасформується в сучасних умовах, вона належить до гуманітарної, людинотворчої, отже, впливає на розвиток особистості, набуття нею певних соціальних цінностей та якостей як представника сучасності. Таким чином, поряд із заходами щодо поліпшення ситуації особливого значення набуває виховний потенціал сфери дозвілля, як процес створення умов для непримусового розвитку особистості, зокрема й соціального. Можливості дозвілля щодо соціального розвитку особистості невичерпні з огляду на його різноманіття, добровільність обрання видів діяльності, однак, власне сучасна сфера дозвілля є проблемною. З метою її вдосконалення можна виокремити проблеми, що стосуються як соціального середовища взагалі, так і дозвіллєвої сфери зокрема. Їх можна класифікувати як внутрішні та загальносоціальні проблеми організації дозвілля.

Серед внутрішніх:

- обмаль вільного часу в певних категорій населення,
- низький рівень дозвіллєвих уподобань соціальних суб’єктів,
- нестача підготовлених фахівців для роботи у сфері дозвілля,
- слабка інфраструктура,
- недостатня поінформованість громадян про її діяльність,
- низький рівень мотивації до соціально-продуктивного дозвіллєвого функціонування,
- комерціалізованість дозвілля,
- недосконалість та застарілість форм роботи в дозвіллєвій сфері.

Загальносоціальними проблемами сфери дозвілля є:

- соціальна ригідність громадян,
- низький рівень духовності,
- соціальна напруженість,
- проблеми національної ідентичності,
- втрата традицій, духовної єдності поколінь,
- ціннісна нестабільність,
- духовне роз’єднання регіонів,
- перевага споживацтва в соціальному та культурному житті.

Вирішення проблем можливе зокрема через активізацію соціально-педагогічного напряму дозвілля. В межах цього підходу уможливлюється збереження традиційних форм дозвіллєвої діяльності й підвищення рівня їх організації, формування високого рівня дозвіллєвої культури, введення інновацій у практику організації вільного часу, технологізація дозвіллєвої діяльності з урахуванням її специфіки, популяризація різних видів змістовного дозвілля, розширення інфраструктури дозвіллєвого простору, доступність сфери дозвілля.

Серед основних соціально-виховних завдань у сфері дозвілля:

- подолання розмежування та споживацтва соціальних суб’єктів,
- розвиток самоактивності соціальних суб’єктів,
- посилення духовних напрямів усупереч комерціалізованим формам дозвілля.

Важливим є збереження й удосконалення традиційних видів до-звіллєвої діяльності, введення новітніх методів та форм, що дозволять адаптуватися до нових умов соціального середовища.

Зауважимо, що сучасні тенденції трансформації сфери дозвілля доцільно аналізувати в загальнолюдських масштабах (глобалізація), в межах регіону світу (європейська інтеграція), країни (національний та міжнаціональний характер), регіону країни (відносини «схід - захід»), місця проживання (місто - село, промислові центри). Тобто інфраструктура, зміст, дозвіллєві вподобання мають відображати різнорівневе наповнення дозвілля, що також відбиває соціально-педагогічний аспект дозвіллєвої діяльності, під час якої об’єднуються цінності різних рівнів організації соціального середовища.

Необхідність новітніх напрямів удосконалення сфери дозвілля викликає до життя таке твердження: важливо одухотворити людину, не залишити її байдужою, націлити на продуктивні соціальні зміни. З огляду на вищесказане, з метою гармонізації соціального розвитку особистості в інформаційному соціумі, що глобалізується, необхідно активізувати анімаційний напрям соціально-педагогічної діяльності у сфері дозвілля. Саме анімація як одухотворення (творення духу) й оживлення (інтенсифікація соціальних зв’язків), які передбачають застосування певних комунікаційних кодів на основі мережевого принципу, можуть протистояти жорсткому глобалізаційному впливу, активізації сутнісних сил людської душі, виживанню людини як соціального виду. На нашу думку, соціально-педагогічна анімація - процес пробудження, одухотворення та активізації (як результат самоактивізації) суто людських сутнісних духовних сил особистості, результатом котрого є спрямованість на продуктивне соціальне життя, соціальну творчість, гармонізацію соціальних відносин. Такий ракурс дослідження уможливлює обґрунтування запровадження анімації у сфері дозвілля, як виховний та самовиховний механізм перетворення соціальними суб’єктами соціального середовища.

Соціально-педагогічна анімація у сфері дозвілля - процес активізації вибору людиною дозвіллєвих уподобань з метою розвитку соціальних якостей особистості, натхнення її на соціально активні дії через засоби анімації. На наш погляд, завданнями соціально-педагогічної анімації у сфері дозвілля зокрема є:

- створення соціально-педагогічних умов для наближення дозвіллєвої сфери нашої країни до європейської;
- адаптація зарубіжних теорій та практики анімації для застосування в українських соціальних реаліях;
- формування гармонійного дозвіллєвого простору в умовах регіону та країни;
- розвиток громадянської активності в соціальному середовищі;
- налагодження ефективної комунікації на різних рівнях соціального простору;
- посилення міжгрупових та міжнаціональних гармонійних відносин;
- урізноманітнення сімейного дозвілля, поліпшення міжпоколінних стосунків;
- соціально-педагогічна підтримка людей з особливими потребами;
- підвищення адаптаційного потенціалу соціальних суб’єктів у нових умовах середовища;
- ефективна соціальна інтеграція в середовище різних категорій населення (мігрантів, безробітних, тих, що були позбавлені волі);
- профілактика соціальних відхилень;
- підвищення соціально-педагогічного потенціалу освітніх, громадських, культурних, дозвіллєвих, туристичних закладів та організацій.

Удосконалення сфери дозвілля з метою запровадження соціально-педагогічної анімації передбачає створення відкритої соціально-педагогічної системи, яку трактуємо як сукупність взаємопов’язаних компонентів дозвіллєвого простору, регулювання взаємодії між якими уможливлює, по-перше, удосконалення сфери дозвілля соціально-педагогічними засобами, по-друге, актуалізує застосування анімаційної діяльності різних соціальних груп з метою підвищення ефективності соціального виховання особистості, по-третє, запроваджує педагогізацію соціуму.

Створення та активізація соціально-педагогічної системи у сфері дозвілля з метою реалізації анімаційної діяльності можливе через запровадження різнорівневого підходу (особистість - соціальна група - соціум) та дотримання таких умов:

- активізація виховного потенціалу складових дозвіллєвої сфери,
- інтеграція зусиль різних соціальних інститутів щодо вдосконалення дозвіллєвого простору й урізноманітнення рекреаційних та культурних уподобань соціальних суб’єктів,
- ефективна організація і регулювання сфери дозвілля залежно від її специфіки,
- підготовка фахівця, здатного планувати, організовувати та регулювати соціально-виховну анімаційну діяльність у сфері дозвілля,
- використання нових методів і форм роботи, які відповідають потребам соціальних суб’єктів та вимогам сучасності.

Відтак, існує необхідність запровадження в суспільну практику дієвого механізму, що допоможе адаптуватися, розвинутися та вийти на новий щабель розвитку особистості й спільнотам різного рівня незважаючи на певні складнощі трансформації соціального середовища. На нашу думку, це буде ефективно завдяки розробці та реалізації концепції соціально-педагогічної організації анімаційної діяльності в сучасному дозвіллєвому просторі.

Отже, в соціумі, що глобалізується, актуальними є проблеми, які пов’язані з існуванням особистості в соціальному просторі, безпека втрати соціальної стабільності, розриву соціальних зв’язків, проявів соціального нігілізму та ригідності. Необхідна активізація соціальних стосунків, їх зміцнення, збереження цінностей культури, що сприятиме протистоянню негативним наслідкам глобалізації. Це можливо завдяки науковому дослідженню та практичному запровадженню анімації у сфері дозвілля, як просторі, де можливий вільний вибір людиною власних пріоритетів. Мета соціально-педагогічної анімації - створення умов для позитивного соціального розвитку особистості, тобто засвоєння позитивних соціальних цінностей, формування соціальних якостей та просоціальної поведінки. Серед основних завдань - сприяння гуманізації та гармонізації розвитку особистості в соціумі, інтенсифікація процесу самоактивності соціальних суб’єктів.

Перспективними напрямами дослідження вважаємо створення концептуальної основи соціально-педагогічної системи анімаційної діяльності у сфері дозвілля, розгляд змісту, методів і форм соціально-педагогічної анімації людей різного віку, соціального статусу, конфесіональної та етнічної належності з метою інтенсифікації позитивного соціального розвитку особистості в сучасному соціальному просторі.

Список літератури

1. Зощенко О.В. Інформаційне суспільство: ознаки і динаміка // Інтелект. Особистість. Цивілізація: тематичний зб. наук. пр. із соціально-філософських проблем / О.В. Зощенко. - Донецьк, 2004. - №3. - С.27-32.
2. Келле В.Ж. Процессы глобализации и динамика культуры / B.Ж. Келле // Знание. Понимание. Умение. - 2005. - №1. - C.69-70.
3. Лактіонова Г. Виховання в епоху глобалізації: нові можливості, нові ризики / Г. Лактіонова // Шлях освіти. - 2005 - №4. - С.2-6.
4. Луков Вал. А. Воспитание как ответ на вызовы глобализации / Вал. А. Луков // Знание. Понимание. Умение. - 2006. - №1. - С.101-109.
5. Рижанова А.О. Соціальне виховання як питання національної та глобальної безпеки в умовах інформаційного суспільства / А.О. Рижанова // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - К., 2006. - С.16-22.
6. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.
7. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ-ХХІ ст.): моногр. У 2 т. Т.2. / В.М. Шейко. - Х.: Основа, 2001. - 400 с.

Рассматривается специфика социального развития личности в современном информационном социуме, одной из сущностных характеристик которого является процесс глобализации. Предлагается совершенствование организации современной сферы досуга, в том числе через активизацию анимации как средства социального воспитания в нестабильных социальных условиях.

Ключевые слова: информационный социум, глобализация, сфера досуга, анимация, социальное развитие, социально-педагогическая анимация.

The article describes the specifics of social development of personality in modern informational socium, one of essential characteristics of which is a process of globalization. As a means of activisation of prosocial establishment of personality in unstable social conditions an improvement of organization of modern recreation sphere, including through activisation of animation as a trend of social education, is proposed.

Key words: informational socium, globalization, recreation sphere, animation, social development, social-pedagogical animation.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.