Матешук Д.В.
Матеріали XIX Міжнар. наук.-практ. конф.
«Управління розвитком соціально-економічних
систем» (м. Харків, 6-7 березня 2025 р.)
Харків: ДБТУ, 2024. Ч.3. 656 с. С.402-405.

Передумови сталого розвитку туризму на окремій вітчизняній території

Європейський досвід показує, що у міру зростання та розвитку великих і середніх міст зелені технології починають відігравати все більшу роль у їх статусі. Основна мета «зелених» територій (зеленого будівництва, зеленого транспорту, зеленого туризму) - покращення екологічної ситуації в мегаполісах та створення комфортного та гармонійного міського середовища принципово нової якості. З цієї точки зору «зелений» підхід у містобудуванні може бути ключовим і прикладом для вирішення проблем промислових міст, регіонів і територій [1].

сталий розвиток туризму

В умовах воєнної економіки туризму вітчизняна спільнота потребує новітніх концепцій соціально-галузевого розвитку, орієнтованих на співпрацю міст, селищ, територій, регіонів у вирішенні проблем, пов’язаних із:

  • результатами та наслідками науково-технічного прогресу;
  • «озелененням» галузей;
  • переходом до концепції екологічної економіки;
  • екологізацією соціально-економічного управління;
  • удосконаленням цифрової, нормативної та інформаційної бази екологічного регулювання туризму;
  • обміном науковими знаннями;
  • трансфером технологій.

Ефективність заходів визначає вирішення нагальних екологічних, соціальних та економічних проблем на національному, регіональному та місцевому рівнях. Екологічний аспект можна розглядати як один із елементів потенціалу конкретного туристичного району, так і як окремий потенціал (екологічний), під яким слід розуміти рівень відвідуваності туристичного району, перевищення якого пов’язане з неприйнятними екологічними наслідками, в тому числі через функціонування сервісної інфраструктури. Загалом парадигма економіки «зеленого» туризму базується на екологічній оцінці ефективності управління [2]. Суть зелених технологій полягає в пошуку економічних і раціональних рішень, які в повоєнній перспективі можуть зменшити вплив зростання виробництва на використання ресурсів, навколишнє середовище та забезпечити стратегічне ставлення до екосистеми регіону.

Водночас туризм має негативні ознаки впливу:

  • інтенсивне використання водних ресурсів для забезпечення безпосереднього споживання туристами, готелів, аквазони;
  • виснаження земельних ресурсів внаслідок інтенсивного будівництва об’єктів і туризмі (житло, дороги, аеропорти);
  • збільшення забруднення повітря внаслідок зростання міжнародних туристичних перевезень різними видами транспорту;
  • збільшення енергоспоживання як наслідок введення в експлуатацію нових об’єктів туристичної галузі.
Варто зазначити, що різні види туристичної діяльності по-різному можуть негативно впливати на навколишнє середовище:
  • походи та прогулянки (витоптування рослинності та ущільнення ґрунту);
  • водні прогулянки (шкода для водного середовища);
  • кемпінги та пікніки (знищення рослинності при прогулянках, ущільнення ґрунту, негативний вплив на ландшафт і тваринний світ);
  • активні види туризму, такі як пригодницький і спортивний (знищення рослинності, пошкодження тваринного світу, тобто дисонанс).

Доповнюють це традиційні викиди забруднюючих речовин від автотранспорту: тверді, SO2, CO, NO2, CH4, NH3, VOC. Однак не тільки екологія залежить від туризму: сталий розвиток індустрії туризму також неможливо уявити без покращення екологічної ситуації в регіоні. Таким чином, туризм особливо чутливий до клімату, який визначає тривалість і якість сезонів, тобто він не тільки програє у своєму розвитку від глобального потепління, але й сам є вектором кліматичних змін.

Останні роки у літературі активно обговорюється питання формування «зеленої» економіки як чинника соціально-економічного розвитку регіонів [3]. Вчені відносять туризм до сфери екосистемних послуг, які становлять природний капітал і життєво необхідні для забезпечення стабільності кругообігу води в природі, що благотворно впливає на сільське господарство та побутову діяльність, кругообіг вуглецю. Також відзначається роль у пом’якшенні клімату, родючості ґрунту та його значення для виробництва сільськогосподарських культур, місцевого мікроклімату. Такі посади створюють безпечне середовище для життя людей, рибальство як джерело білка тощо, і є критично важливими елементами зеленої економіки. Питання взаємодії туризму та навколишнього середовища пов’язані з проблемою сталого розвитку регіону - розвитку території, що задовольняє всі потреби населення, але ніяким чином не ставить під загрозу здатність задовольняти потреби майбутніх поколінь.

Проблема сталого та соціального розвитку екологічного туризму залишається актуальною протягом усього історичного розвитку нашої країни, і зараз проводиться велика робота з її реформування та розробки регіональних стратегій розвитку туристичного бізнесу [4]. Окремі території країни мають багатий туристично-рекреаційний та природоохоронний потенціал, однак він характеризується недостатнім використанням і освоєнням. Україна має об’єктивні передумови стати однією з розвинених туристичних країн світу завдяки унікальності географічного положення, потенціалу місцевих територій, значному екологічному потенціалу, багатій флорі та фауні, наявності розгалуженої мережі транспортних шляхів, відомих культурно-історичних пам’яток і, особливо, систем гостинності регіонів.

Управління туристичною діяльністю за її екологізації має включати такі етапи:

  • стан та ідентифікація основних екологічних проблем території;
  • визначення та опис завдань управління, в тому числі:
    • збільшення доходу та зменшення екологічних втрат;
    • встановлення показників стану соціальних умов і ресурсів, наприклад, ступінь задоволеності відвідувачів своєю екскурсією, якість компонентів природного середовища;
  • оцінка сучасного стану соціальних умов і ресурсів на основі даних відвідувачів території та наявних результатів спеціальних досліджень;
  • розроблення заходів, що сприяють вирішенню поставлених завдань (регулювання платежів (внесків) за відвідування зеленої території з метою регулювання потоку туристів);
  • концентрація потоку відвідувачів або його розпорошення на менш чутливих ділянках;
  • аналіз і оцінка кожного з цих заходів і остаточний вибір альтернатив;
  • реалізація заходів і оцінка ефекту.

Тобто управління має враховувати різні цільові групи та складові екотуризму.

Для уникнення суттєвої шкоди екосистемам територій при веденні туристичної діяльності особливого значення набуває забезпечення зонування для визначення ступеня охорони, який залежить від різних видів рекреації. Таким чином, окремі ділянки територій, як правило, мають різну екологічну значимість і витримують різне навантаження та вимагають індивідуального підходу до оцінки ступеня використання.

Технологія управління екотуристичною діяльністю на окремій території повинна передбачати взаємодію суб’єктів туристичного бізнесу та відвідувачів на векторі згоди туристів дотримуватися встановлених правил і не порушувати їх. Успішна туристична діяльність на території, що охороняється, можлива за умови бажання поєднати її цілі з цілями розвитку конкретного регіону, в якому вона розташована. Це бачення сталого розвитку екологічного туризму має бути втілено в конкретному документі - стратегії розвитку екологічного туризму в окремому регіоні.

Література

1. Цвілий С. Конструктивна модель реалізації потенціалу індустрії туризму України в європейському геоекономічному просторі // Збірник наукових праць ТДАТУ ім. Дмитра Моторного. 2024. №1. С.57-69.
2. Цвілий С.М., Кукліна Т.С., Каптюх Т.В. Перспективні туристичні тренди в контексті повоєнного відновлення вітчизняної індустрії туризму та її сталого розвитку // Здобутки економіки: перспективи та інновації. 2024. №8.
3. Миронов Ю.Б. Зелена циркулярна економіка і сталий розвиток туризму // Сучасні стратегії сталого розвитку держави та суспільства: наукові горизонти та перспективи: Матеріали ІІ наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Хмельницький, 25 лютого 2025 р.). Хмельницький: ХНТУ, 2025. Т.1. 586 с. С.300-302.
4. Tsviliy S., Gurova D., Korniienko O. Sustainable Development of Ecological Tourism in a Regional Tourist Destination // Зелена економіка» - необхідна умова сталого розвитку національної економіки України: моногафія / за ред. О. Гальцової. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2020. С.67-82.