Матвєєва Г.В.
Наукові записки Київського університету туризму, економіки
і права. Серія: філософські науки. 2015. Вип.21. С.250-256.

Засоби професійної взаємодії в комунікативній діяльності фахівця екскурсійної справи

У статті розкривається значення досконалих засобів професійної комунікації як ефективного інструмента діяльності фахівця екскурсійної справи.

Ключові слова: засоби професійної комунікації, фахівець екскурсійної справи, інструмент діяльності.

Актуальність дослідження. Відповідно до сучасних умов розвитку системи суспільного виробництва у ХХІ ст. підвищується мобільність людини, зростає залежність соціалізації особистості й реалізації нею свого потенціалу від її туристської активності. Наразі принципово змінюється роль туризму, чітко окреслюються його функції; під впливом глобалізації соціальних процесів, що стимулює розвиток туристичної індустрії, змінюється зміст і характер праці в туризмі. Сьогодні туристична діяльність та її результат зумовлюють розв’язання таких важливих соціально-культурних завдань, як-то: повноцінне відтворення людини як біосоціальної істоти в умовах монотонної праці та повсякденності, надання особистості нових емоційних вражень та культурно-естетичних знань.

Екскурсійна діяльність, як вагомий сегмент галузі туризму, має за мету задоволення різноманітних запитів та потреб екскурсійної аудиторії - культурно-освітніх, естетичних, духовних, рекреаційних тощо. Для досягнення зазначеної мети фахівець екскурсійної справи повинен мати якісну професійну освіту та фахову підготовку, володіти вишуканими мовними та позамовними засобами впливу на ескурсійну аудиторію.

Аналіз праць науковців у галузі підготовки професіоналів для туризму засвідчує пильну увагу до особливостей підготовки фахівців екскурсознавства. Праці вчених, присвячені вивченню комунікативних якостей професійного мовлення, дають змогу сформувати певну ідеальну модель мовлення екскурсійного працівника [1; 2, с.225-229; 3, с.196-198; 4, с.262-266; 6, с.168-171; 8, с.206-207; 9, с.82-85; 10, с.170-173; 11, с.208-209], пов’язану з питаннями культури мови та техніки мовлення.

Мета статті - розкрити значення досконалих вербальних та невербальних засобів професійної комунікації для ефективної праці екскурсійного працівника.

Виклад основного матеріалу. Культура мови фахівця екскурсознавства - це система вимог щодо вживання мови в його професійній діяльності.

У науковій літературі здебільшого визначаються три основні аспекти мовленєвої культури: нормативний, комунікативний та психологічний. Утім очевидно, що не менш вагомим для успішної екскурсійної діяльності є етичний аспект культури мовлення фахівця.

Нормативний аспект передбачає відповідність мовлення працівника туристично-екскурсійної сфери мовним нормам і правилам, що обумовлюють її правильність і чистоту. Порушення мовних норм засмічує мовлення й позбавляє його переконливості, наводить на думку про низький рівень інтелекту мовця й невпевненість у тому, що він намагається повідомити.

Нормативний аспект є надзвичайно важливим, проте не єдиним. Практика засвідчує чимало випадків, коли екскурсійний працівник, не порушуючи жодної мовної норми, справляв на слухачів неприємне враження. В цьому контексті актуалізується значущість комунікативного аспекту мовленнєвої культури, що сприяє встановленню контакту з екскурсійною аудиторією. Комунікативний аспект передбачає врахування ситуацій спілкування, завдань, жанру мовлення, спрямованих на досягнення комунікативної мети. Основними критеріями зазначеного аспекту вважаються її точність, логічність, лаконічність, багатство, доречність. Особливо значущим видається естетичність професійного мовлення, що досягається гармонійною цілісністю та мовно-стилістичною довершеністю тексту екскурсії.

Психологічний аспект мовної культури реалізується з урахуванням емоційного впливу екскурсії на аудиторію у таких критеріях: змістовність, зрозумілість та доступність розповіді, а також змістова та мовно-чуттєва виразність, що викликають зацікавлення екскурсантів.

Етичний аспект мовленнєвої культури фахівця екскурсійної справи реалізується в мовленнєвому етикеті, який регулює соціальні та міжособистісні стосунки за допомогою правил мовленнєвої поведінки та спеціальних формул мовного етикету (слів увічливості). Поняттям «етикет» визначається сукупність правил поводження у процесі спілкування, а також манери та зовнішній вигляд фахівця екскурсійної справи. Важливим принципом використання формул мовного етикету є принцип відповідності мовним ситуаціям, зокрема:

- привітання та знайомство з екскурсійною групою;
- представлення;
- запрошення до виходу з автобуса;
- пропозиція щодо спільної діяльності у процесі ознайомлення з музейними експонатами;
- комплімент як визнання успіхів екскурсанта чи заохочення до подальших дій з огляду та дослідження екскурсійних об’єктів;
- побажання;
- прощання тощо.

На думку відомих дослідників екскурсійної діяльності (В. Бабарицька, Н. Гецевич, С. Грибанова, С. Голубнича, Р. Дьякова, Б. Ємельянов, І. Чагайда та ін.), фахівець екскурсійної справи повинен значну увагу приділяти:

- вдосконаленню техніки мовлення (чіткість дикції, правильна вимова, дихання, голос);
- виробленню оптимального темпу й ритму мовлення, а також тембру (голосового забарвлення), що постійно змінюються залежно від змісту екскурсії;
- стежити за інтонацією мовлення;
- відпрацьовувати смислові та логічні наголоси, що дозволяють виділити найбільш вагомі моменти розповіді;
- вміло використовувати тон мовлення, що змінюється відповідно до почуттів, які виникають у слухачів (піднесено-урочистий, довірливий, емоційний тощо).

Важливою в екскурсійному процесі є пауза, яка використовується:

1) для осмислення й закріплення в пам’яті почутого і побаченого;
2) для самостійного огляду об’єктів і формулювання власних висновків;
3) для нетривалого відпочинку, придбання сувенірів та інших потреб екскурсантів [2; 5; 6-8; 11].

Зміна темпу та ритму мовлення, що обумовлюється змістом екскурсії, значною мірою сприяє якісному завоєнню знань. Повільніше подається основний матеріал, швидше - допоміжний. Надто швидкий темп втомлює, заважає зосередитись, виокремити основне, вносить у спілкування елементи нервозності, а надто повільний - знижує інтерес до матеріалу екскурсії. Зміст екскурсійного матеріалу ефективно засвоюється, якщо темп мовлення екскурсійного працівника спокійний, розмірений, середній (близько 60 слів на хвилину).

Вміле використання тембру мовлення – звукового забарвлення - надає голосу різноманітних емоційно-експресивних відтінків, а також інтенсивності звучання, що дозволяє підкреслювати значущі фрагменти екскурсії.

Інтонація мовлення сприяє донесенню думки до аудиторії. Екскурсійна розповідь характеризується різноманітністю інтонації, що надає тексту екскурсії емоційно-експресивного забарвлення, дозволяє підкреслювати значення персоналій та фактів. Водночас недоречна емоційність інтонації екскурсійного працівника дратує, заважає зосередитись на головному, а монотонність інтонації призводить до втрати інтересу до екскурсії, послаблення уваги аудиторії.

Однак комунікативна діяльність фахівця екскурсознавства не обмежується досконалим мовленням. Вона є синтезом вербальної та невербальної складових. Особлива роль в екскурсійному процесі належить жестам, тому доцільно зупинитись саме на жестовій мові екскурсійного працівника. Жести використовуються як специфічний засіб екскурсійного показуоб’єктів [8, с.211-212]. Найчастіше використовуються такі жести:

1) вказівні;
2) просторові;
3) конструктивні;
4) реконструювальні;
5) емоційні;
6) спонукальні.

Серед зазначених жестів переважають вказівні, за допомогою яких здійснюється показ рукою на певний об’єкт, чим зосереджується на ньому увага слухачів. Так, неможливо відтворити колорит епохи стародавнього Подолу, не привертаючи рухами руки увагу екскурсантів до таких важливих для розповіді об’єктів, як: монастир св. Флора, Києво-Могилянська академія, фонтан «Самсон», Гостинний двір, будинок Петра I тощо.

Для виокремлення, обмеження об’єкта показу з певного простору, сукупності об’єктів використовують просторові жести, які мають за мету визначити розміри вказаного об’єкта (наприклад, екскурсанти часто цікавляться висотою дзвіниці Свято-Успенського собору, розмірами пам’ятника Матері-Батьківщини та її меча).

З метою зосередження уваги екскурсантів на особливостях будови об’єкта використовуються конструктивні жести, які передусім розкривають стиль будівництва та архітектури пам’яток (наприклад, своєрідність будинку з химерами В. Городецького, Замку Річарда - Левове Серце на Андріївському узвозі, специфіку будови церков, монастирів тощо).

Засобом реконструювальних жестів відтворюється зовнішній вигляд втраченого об’єкта чи картина певної події (наприклад, при розповіді про зруйновану Десятинну церкву).

Емоційні жести розкривають емоційно-оцінне ставлення керівника екскурсії до висвітлюваних подій, значно посилюють емоційно-експресивний вплив матеріалу на екскурсантів. Так, значною емоційністю з відповідною жестикуляцією можуть відзначатися розповіді про знищення язичницьких богів під час хрещення Київської Русі, про «матч смерті» між футболістами київського «Динамо» та фашистами й т. ін.

Спонукальні жести використовуються для керівництва екскурсійною групою - при переміщенні від одного об’єкта до іншого, при запрошенні вийти з автобуса чи розміщуватись у його салоні, під час фотографування біля об’єктів.

Спостереження за екскурсійними працівниками у процесі їхньої діяльності дозволили виявити найбільш типові порушення культури мовлення та спілкування:

- надмірне слововживання як невміння виділити та лаконічно висловити - головну думку;
- надто голосна розмова, яка є неприємною для слуху, особливо якщо - голос високий;
- надто помітне бажання переконати, нав’язати власну думку;
- тиха, ледь чутна розмова, що викликає неприємні враження, оскільки слухачеві доводиться просити повторити сказане;
- надто вповільнений чи прискорений темп і ритм, а також монотонність розповіді, що позбавляють екскурсантів можливості осмислено й активно сприймати матеріал;
- хибний пафос, надмірна емоційність, що створює атмосферу напруженості, нервовості, неможливість зосередитись;
- зверхній («учительський») стиль спілкування, що збільшує психологічну дистанцію між учасниками екскурсії, чи, навпаки, фамільярний стиль;
- використання недоречних жартів з метою завоювати симпатію аудиторії; - надмірна жестикуляція тощо.

Висновок. Поняття ефективної комунікативної діяльності фахівця екскурсійної справи значною мірою пов’язане з навичками культурного мовлення і спілкування, що посилюють бажання екскурсантів якнайчастіше відвідувати екскурсії з метою отримання нових знань і вражень.

Література

1. Апресян Г.З. Ораторское искусство / Г.З. Апресян. М.: Изд-во Московского университета, 1969. 159 с.
2. Бабарицька В. Екскурсознавство та музеєзнавство / В. Бабарицька, А. Короткова, О. Малиновська. К.: Альтерпрес, 2007. 464 с.
3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С. Бацевич. К.: Видавничий центр «Академія», 2004. 342 с.
4. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник. 3-тє вид., випр. і доп. / Н.Ф. Венжинович. К.: Знання, 2008. 303 с.
5. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения: Учеб. пособие / Н.А. Гецевич. Мн.: Изд-во «Университетское», 1988. 160 с.
6. Голубнича С.М. Основи екскурсійної справи: навч. посібник / С.М. Голубнича. Донецьк: Донецьк. ін-т турист. бізнесу, 2003. 214 с.
7. Дьякова Р.А. Основы экскурсоведения: Учеб. пособие / Р.А. Дьякова, Б.В. Емельянов, П.С. Пасчный. М.: Просвещение, 1985. 256 с.
8. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: Учебник. 4-е изд. / Б.В. Емельянов. М.: Советский спорт, 2003. 216 с.
9. Колтунова М.В. Язык и деловое общение: Норма, риторика, этикет: Учеб пособие для вузов. М: ОЛО «НПО» Экономика», 2000. 271 с.
10. Корніяка О.М. Комунікативна культура як умова фахового й особистісного зростання працівників сфери туризму / О.М. Корніяка // Наукові записки Київського інституту туризму, економіки і права. Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах неперервної освіти. 2001. Т.2. С.170-173.
11. Чагайда І. М. Екскурсознавство: Навч. посібник / І.М. Чагайда, С.В. Грибанова. К., 2004. 240 с.

Матвеева Г.В. Средства профессионального взаимодействия в коммуникативной деятельности специалиста экскурсионного дела

В статье раскрывается значение совершенных средств профессиональной коммуникации как эффективного инструмента деятельности специалиста экскурсионного дела.

Ключевые слова: средства профессиональной коммуникации, специалист экскурсионного дела, инструмент деятельности.

Matveeva G. Means of Professional Interactions in Communicative Activities of Specialist Excursion Business

The article deals with the problem of perfect professional communication’s means as an effective tool of excursion’s specialist work.

Key words: professional communication’s means, excursion’s specialist, tool of work.