Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Матвійчук Л.Ю.
Вісник Національного університету водного господарства та природокористування.
Серія «Економіка». - 2011. - Випуск 2(54). - С.145-150.

Аналіз раціональності використання туристичних ресурсів України

Аналіз раціональності використання туристичних ресурсів України У публікації здійснено аналіз раціональності використання туристичних ресурсів. Визначено зміст та запропоновано власне бачення поняття раціонального використання та охорони туристичних ресурсів, яке базується на основі критеріїв раціональності.

Ключові слова: раціональне використання ресурсів, туристичні ресурси, аналіз забезпеченості регіонів.

Основні тенденції розвитку туристичної галузі України свідчать про подальше нераціональне використання туристичних ресурсів. Необхідною передумовою вибору напрямів подальшого раціонального використання та охорони туристичних ресурсів є оцінка зазначених процесів, яку можна здійснити, базуючись на множині первинних статистичних показників, а також провівши відповідні розрахунки на їх основі щодо визначення інтегральних індексів, що характеризують раціональність використання та охорони туристичних ресурсів [1]. Існуючий в Україні організаційно-економічний механізм використання туристичних ресурсів переважно оперує групою таких регуляторів екологічної поведінки товаровиробників, які змушують їх обмежувати свою руйнівну діяльність згідно з вимогами нормативних актів, постанов і законів. Очевидна спрямованість вітчизняного економічного механізму використання туристичних ресурсів на пріоритет методу „батога” стосовно туроператорів, що використовують туристичний потенціал та працюють у нинішніх складних економічних і соціальних умовах, аж ніяк не стимулює їх зацікавленість у дотриманні екологічних норм і зниженні техногенних навантажень на туристичні ресурси. Цей механізм не спонукає їх до впровадження екологічно безпечних способів ведення господарства, сковує зберігаючу діяльність, обмежує впровадження інноваційних екологоорієнтованих технологій, що призводить до закономірного погіршення якості туристичних ресурсів [2]. Тим самим виявляється неконструктивність економічного інструментарію існуючого механізму, який не здатний заохотити суб’єкти туристичного господарювання на досягнення екологічних цілей і створити сприятливі фінансові умови для впровадження охоронних заходів [3].

Основні недоліки вітчизняного економічного механізму використання туристичних ресурсів полягають у тому, що він, по-перше, не набув необхідного розвитку; по-друге, не спроможний зацікавити суб’єкти туристичного господарювання у проведенні заходів з охорони і відтворення туристичних ресурсів; по-третє, не кореспондує з іншими економічними показниками та підоймами господарської діяльності; по-четверте, недостатньо оперативно й ефективно реагує на динаміку економічних і екологічних процесів у державі. Зрозуміло, що такий економічний механізм не спроможний спонукати прогресивні екологозорієнтовані структурні зрушення як у при використанні туристичних ресурсів, так і при їх охороні та відтворенні [4]

Теоретичні та прикладні дослідження проблематики використання туристичних ресурсів в останні роки привернули увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Проведений аналіз існуючих напрацювань з даної проблеми свідчить, що вагоме методологічне підґрунтя для подальших наукових пошуків становлять методичні розробки щодо визначення комплексної оцінки раціональності використання туристичних ресурсів за різними критеріями. В такій площині здійснювали своє дослідження провідні вітчизняні науковці різних спеціальностей – економісти, екологи, географи: О. Бейдик, М. Борущак, Т. Галушкіна, З. Герасимчук, Л. Грановська, Б. Данилишин, Н. Зіновчук, Л. Ковальська, В. Кифяк, Л. Мельник, М. Нудельман, Н. Фоменко, В. Руденко, Т. Ткаченко, Ю. Туниця, Є. Хлобистов, І. Школа та ін.

Основною метою даного дослідження є аналіз раціональності використання туристичних ресурсів України. Відповідно до мети вибрані цілі:

- визначення змісту раціональності використання туристичних ресурсів;
- аналіз раціональності використання туристичних ресурсів в Україні.

Необхідність аналізу раціональності використання туристичних ресурсів цілком закономірна, адже саме вона є підставою для висновків стосовно кола проблем, які існують у сфері використання ресурсного потенціалу туризму і вимагають прийняття регулюючих рішень, а відповідно слугують основою для подальшого підтвердження правильності вибору конкретних методів, важелів та інструментів щодо ефективного використання туристичних ресурсів.

Саме правильно сформована та добре налагоджена система аналізу раціональності використання туристичних ресурсів, яка дозволяє найбільш точно оцінити економічний, екологічний та соціальний ефект досліджуваних процесів забезпечить сталий розвиток туристичних ресурсів, а отже, і стане відправним моментом для зміни деструктивних тенденцій використання та охорони туристичних ресурсів на конструктивні. У цьому ракурсі постають такі питання, як вибір показників раціональності за критеріальними ознаками, які найбільш об’єктивно будуть відображати дійсний стан процесів використання туристичних ресурсів, правильну інтерпретацію отриманих результатів, науково-обґрунтоване виділення груп туристичних ресурсів, для яких характерні подібні зміни, для підтвердження правильності вибору на цій основі конкретних методів, важелів та інструментів використання туристичних ресурсів.

Однак на сучасному етапі розвитку наукової думки відчувається недостатність методичного інструментарію здійснення діагностики раціонального використання туристичних ресурсів на різних ієрархічних рівнях. Вагоме методологічне підґрунтя для подальших наукових пошуків становлять методичні розробки щодо показників які за тими чи іншими критеріями визначають раціональність використання туристичних ресурсів у трьохвимірному аспекті (економічному, соціальному та екологічному).

Спільною домінантою існуючих теоретичних підходів до питання раціональності використання та охорони туристичних ресурсів є визнання факту зростання антропогенного навантаження туризму на його ресурсну базу, і як результат – зменшення туристичного ресурсного потенціалу, а у деяких випадках повне зникнення окремих туристичних об’єктів.

На нашу думку, раціональне використання туристичних ресурсів – це економне, високоефективне, планомірне використання яке забезпечує відтворення ресурсного потенціалу, створюючи екологічно безпечні умови для нинішніх та майбутніх поколінь. У свою чергу, раціональна охорона туристичних ресурсів – це природоохоронні заходи, які забезпечують самовідновлення та відтворення туристичних ресурсів враховуючи їх виснажливість, зберігають туристичне значення, красу та продуктивність туристичного потенціалу території [1].

Тлумачення поняття раціональності на основі врахування усіх її складових і комплексний, цілісний підхід до формування організаційно-економічного механізму раціонального використання туристичних ресурсів дозволить досягти стабілізації і покращення їх екологічного стану, повніше та вигідніше використовувати туристичний потенціал, забезпечить туристичні інтереси населення, збереже туристичні ресурси.

Аналіз раціональності використання туристичних ресурсів залежить від показників, які виражаються, наприклад, інтенсивністю досліджуваних процесів, що в свою чергу інтенсивність залежить від низки показників, основними з яких є забезпеченість територій туристичними ресурсами та кількість туристів, що відвідали дану територію. Аналіз статистичних даних засвідчує, що найбільша кількість туристів у 2010 році було зареєстровано в м. Київ (1460000 чол.), найменша – в Житомирській області (15875 чол.). Щодо часових меж то загалом по Україні кількість зареєстрованих туристів має постійну тенденцію до зниження. Так, за даними Міністерства інфраструктури України кількість туристів обслугованих суб'єктами туристичної діяльності у 2010 році становила 284 367 чол., що на 66 868 чол. Менше, ніж у 2008 році (351 235 чол.). Проаналізувавши дані за 10 останніх років, приходимо до висновку, що найбільша кількість туристів обслугованих суб'єктами туристичної діяльності спостерігалась у 2003 році – 570 235 чол., що на 285 865 чол. більше, ніж у 2010 році. Такі розрахунки свідчать про низьку інтенсивність використання туристичних ресурсів як в часовому, так і територіальному відношенню, а тому гостро стоїть проблема пошуку інструментів, які б виправили ситуацію в сторону поліпшення і разом з тим сприяли раціоналізації використання та охорони туристичних ресурсів.

Оскільки проблеми раціоналізації використання та охорони туристичних ресурсів мають переважно регіональний характер, подальша їх оцінка повинна здійснюватись в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, тобто визначені показники мають бути опрацьований для кожного регіону з врахуванням особливостей локальних територій та чітким визначенням регіональних пріоритетів. На нашу думку, такі показники необхідно розглядати залежно від того чи іншого типу туристичних ресурсів.

Для аналізу забезпеченості території природно-кліматичними туристичними ресурсами за основу візьмемо методику дослідження Бейдика О.О. Вчений, вивчаючи ресурсно-рекреаційні домінанти регіонів України, проводить бальну оцінку туристичних ресурсів за їх структурою. Дослідник пропонує природно-кліматичні туристичні ресурси оцінювати за їх структурними ознаками, виділяючи при цьому спелеологічні, орографічні, кліматичні, гідрографічні, рослинні та тваринні туристичні ресурси.

Провівши дослідження, приходимо до висновків, що майже вся територія України має збалансований природно-кліматичний потенціал. Так, більшість областей України характеризуються наявністю для використання винятково сприятливих природно-кліматичних туристичних ресурсів. Аналіз вихідних даних засвідчує, що природно-кліматичні туристичні ресурси, створюють комфортні умови для туристичної діяльності і сприяють організації відпочинку і оздоровлення. Основними серед них є клімат, акваторії, ландшафт, а також деякі природні туристичні об'єкти, що мають пізнавальні і атрактивні властивості. Кліматичні ресурси визначають загальну комфортність території, її придатність для лікування і відпочинку. Серед основних кліматичних особливостей, що визначають її комфортність – температурний режим, кількість сонячних днів на рік, вологість, атмосферний тиск, режим вітрів.

Щодо історико-культурних туристичних ресурсів, найбільша кількість їх зосереджена у містах Київ та Севастополь, Львівській, Херсонській, Чернігівській областях. Згідно проведених досліджень, на основі офіційних даних, більшість областей мають достатній рівень забезпеченості історико-культурними туристичними ресурсами (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернівецька області).

Крім зазначених туристичних ресурсів, велике значення при аналізі раціональності досліджуваних процесів відіграють соціально-економічні туристичні ресурси, що представлені у вигляді трудових ресурсів, сфери послуг, дорожньої інфраструктури.

Ці ресурси згідно проведених досліджень представлені в достатній мірі, проте мають диференційований характер у переважній більшості областей України. Так, трудові ресурси мають найвищий коефіцієнт по відношенню до інших видів економічних ресурсів. Аналіз рівня безробіття в Україні свідчить про велику кількість трудових ресурсів, які могли б бути використані у туристичній сфері в майбутньому. Зайнятість характеризується як кількісними, так і якісними показниками, до яких належать рівень кваліфікації працівників, зайнятих у туристичній сфері. У туризмі здебільшого використовується низько кваліфікована праця: швейцари, покоївки, кур'єри та ін., але водночас існують спеціальності, що вимагають високої кваліфікації: гід-перекладач, шеф-кухар, менеджер. Як засвідчують дані Державної служби статистики рівень зайнятості населення дещо підвищується у літній сезон. Така динаміка пояснюється наявністю достатньої кількості природно-кліматичних туристичних ресурсів, які використовуються переважно сезонно.

Важливе місце в соціально-економічних туристичних ресурсах займають показники обсягу реалізованих послуг. Так, згідно даних Головного управління статистики, за січень-липень 2011р. обсяг послуг, реалізованих споживачам підприємствами сфери послуг, становив 138,7 млрд. грн., що у порівняльних цінах на 17,9% вище рівня відповідного періоду минулого року. У середньому за звітний період на одну особу було реалізовано послуг на 3033,8 грн.

Аналіз рівня забезпеченості регіонів готелями та іншими місцями тимчасового проживання у 2010 році свідчать про значну диференціацію регіонів України. Так, у 2010 році найбільшу кількість їх було зареєстровано у Львівській області (159), місті Київ (133), Херсонській (135), Миколаївській (122), Дніпропетровській (121) та Луганській (101) областях. Найменш забезпеченими регіонами України щодо кількості готелів та інших місць тимчасового проживання у 2010 році були Кіровоградська (18), Вінницька (21) та Рівненська (23) області. Найвищий показник доходів від експлуатації готелів та інших місць тимчасового проживання спостерігався у 2010 році – 3 127 463,4 тис. грн., на 550 343,0 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. Як засвідчує діаграма, 2008 рік характеризувавсь підвищенням рівня доходів від експлуатації готелів та інших місць тимчасового проживання, з показником 2 729 421,4 тис. грн., що на 152 301,4 тис. грн. більше, ніж у 2009 році.

Аналіз раціонального використання та охорони туристичних ресурсів свідчать про специфічні особливості зазначених процесів в розрізі областей, що суттєво впливає на вибір методів та інструментів підвищення ефективності таких процесів.

Таким чином, раціональність використання туристичних ресурсів характеризує економне, високоефективне, планомірне використання яке забезпечує відтворення ресурсного потенціалу, створюючи екологічно безпечні умови для нинішніх та майбутніх поколінь. Аналітичні дані засвідчують у більшості регіонів України низький рівень раціональності використання туристичних ресурсів. Заходи щодо підвищення рівня раціоналізації процесів використання туристичних ресурсів можуть стосуватися будь-яких їх типів, які представлені у широкому спектрі та відіграють важливу роль при формуванні туристичних регіонів. Врахування усієї сукупності критеріїв раціональності дозволить збалансовано використовувати туристичні ресурси, відтворювати туристичний потенціал, а також впроваджувати сталі умови розвитку туристичної галузі. Політика раціонального використання туристичних ресурсів повинна застосовуватись, без виключення для всіх туристичних підприємств різних рангів, які так чи інакше пов’язані з туризмом у контексті стабільності розвитку туристичних ресурсів та створенні сприятливих умов відповідно до зазначеної стратегії їх раціонального використання.

Список використаних джерел

1. Герасимчук З.В. Теоретико-методологічні засади раціонального використання та охорони туристичних ресурсів / З.В. Герасимчук, Л.Ю. Матвійчук // Державне управління. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – С.102-109.
2. Галушкіна Т.П. Екологозбалансовані пріоритети розвитку територій: концептуальні засади та організаційний механізм / Т.П. Галушкіна, Л.М. Грановська. – Херсон: В-во ХДУ, 2009. – 372 с.
3. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект: монографія / Н.В. Зіновчук. – Львів: АТБ, 2007. – 394 с.
4. Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях / [Н.М. Андреєва, В.О. Бараннік, Є.В. Бєлашов та ін.]; за науковою редакцією д.е.н., проф. Є. В. Хлобистова /РВПС України, ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, ЛНТУ, НДІ СРП. – Сімферополь : Фенікс, 2010. – 582 с.
5. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко. – 2-ге вид., випр. та доповн. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 463 с.

В публикации осуществлен анализ рациональности использования туристических ресурсов. Определено содержание и предложено собственное видение понятия рационального использования и охраны туристических ресурсов, которое базируется на основе критериев рациональности.

Ключевые слова: рациональное использование ресурсов, туристические ресурсы, анализ обеспеченности регионов.

The publication analyzed the rationality of the use of tourist resources. Determined the content and proposed their own vision of the concept of rational use and tourism resources protection, which was based on the criteria of rationality.

Keywords: rational use of resources, tourism resources, analysis of security regions.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.