Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Мельниченко С.М.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.224-229.

Організаційно-економічні умови функціонування віртуальних туристичних фірм

У статті розкрито сутність поняття “віртуальна туристична фірма”; визначено переваги і проблеми в роботі віртуальних туристичних фірм; розроблено структуру взаємовідносин віртуальних туристичних фірм з підприємствами-партнерами і споживачами, а також охарактеризовано її складові.

Ключові слова: віртуальна туристична фірма, інформаційна система, суб’єкти туристичної діяльності, Інтернет-технології, туристичні послуги, туристичний продукт.

Поступове перетворення традиційної економіки у віртуальну дає можливість здійснювати економічні операції та будувати ділові взаємовідносини у електронному просторі. Розвиток віртуальної економіки проявляється через розвиток електронного бізнесу та створення електронного уряду і організацію та функціонування віртуальних підприємств.

Електронний бізнес, у свою чергу, впливає і на характер діяльності будь-якого підприємства, оскільки, більшість бізнес-процесів відбувається у віртуальному просторі, як в середині організації, так і за її межами. Тобто поняття підприємства в традиційному розумінні з часом втрачає свої сутністні характеристики. З’являється поняття “віртуальна організація, в якій межі між її учасниками, ресурсами і підрозділами розмиті дякуючи інтенсивному інформаційному обміну [1].

Уперше поняття “віртуальна організація” виникло в середині 90-х років минулого століття. Питання щодо визначення його сутності досить ґрунтовно розкрито у працях закордонних учених Голдмана, Грен’є, Мете, Варнера, Вітцелема [2, с.192-193]. За їх теоріями, у віртуальній організації існує дві основні складові: фізична, люди і основні фонди; невидимий простір, який створений людським розумом за допомогою інформаційних технологій, де знання зберігаються, передаються, перетворюються і використовуються. Тобто віртуальні організації відрізняються від традиційних [2, с.193; 3, с.370]:

- низьким рівнем фізичної структури, оскільки більша частина організації існує у віртуальному просторі;
- організацією діяльності на основані інформаційних технологій;
- необмежені конкретною територією, тобто робота може виконуватись у будь-якому місці - в зоні контакту віртуального простору;
- відсутністю чітко вираженого стандартного типу організації, як правило, набувають гібридних форм;
- безмежністю, що приводить до труднощів у визначенні, де закінчується компанія і починаються її покупці або постачальники;
- мобільністю, часто приймають тимчасові форми для вирішення конкретного завдання або задоволення потреб конкретного споживача, а потім знову змінюються для вирішення наступних завдань;
- адаптивністю до змін зовнішнього оточення, так як їх структура відносно проста;
- основуються на інтелектуальному співробітництві, що пов’язано з переходом від капіталу до знань;
- скороченням витрат на обслуговування;
- зниженням капітальних витрат.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що місцезнаходження підприємства, в сучасних умовах, вже не є одним із визначальних чинників успіху і забезпечення конкурентних переваг. Розвиток віртуального (інформаційного) простору дає можливість підприємствам глобально бути присутніми на ринку.

Таким чином, створення і функціонування віртуальних організацій має цілий ряд переваг. Разом з тим, існують і проблеми, які пов’язані як з законодавчо-нормативною системою, зміною сутності комерційних взаємовідносин між учасниками виробничого процесу і процесу реалізації продукту (надання послуг), юридичними, технічними питаннями, так і з фінансовими можливостями споживачів та їх психологічною готовністю мати взаємовідносини з віртуальною організацією. Як показали спостереження, при збільшенні числа користувачів Інтернет, високим залишається рівень недовіри до електронних систем, особливо з питань доставки послуги клієнту та електронних розрахунків. Крім того, з постійним зростанням обсягів реалізації комп’ютерної техніки чисельність користувачів зростає досить повільно, що викликано високою вартістю техніки та низьким рівнем комп’ютерної грамотності.

Виникають також складнощі і з боку психологічної неготовності клієнтів звертатись до таких організацій. У взаємовідносинах продавець-покупець важливим залишається особисте спілкування, в процесі якого можна отримати компетентну консультацію, пораду, відповіді на поставлені питання. Крім того, на рішення щодо придбання продукту (послуги) впливає поведінка менеджера, його зовнішній вигляд, рівень професіоналізму і компетентності, а також інтер’єр офісу та імідж компанії. Вищезазначені критерії споживач може оцінити тільки при безпосередньому відвідуванні фірми. Тому однією із перешкод на шляху створення віртуальних фірм є подолання психологічної недовіри клієнтів.

Отже, на шляху розвитку віртуальної економіки стоїть цілий ряд проблем, які потребують вирішення. Деяким аспектам їх вирішення присвячено ряд наукових досліджень вітчизняних та закордонних учених, таких як: Абдікєєв Н.М., Бабкін Ф.В., Данько Т.П., Дайнтбегов Д.М., Єленін О., Ільдеменов С.В., Кармінський О.М., Кисельов А.Д., Кустова Н.П., Макарова Г.Л., Нестеров П.В., Плескач В.Л., Пономарьов І., Рогушина Ю.В., Титоренко Г.А. та ін. Однак в їх працях висвітлено загальні підходи до розповсюдження віртуальних форм ведення бізнесу, без урахування галузевої специфіки.

Тому метою написання даної статті є визначення організаційно-економічних умов функціонування віртуальних туристичних фірм. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити сутність поняття “віртуальна туристична фірма”;
- визначити переваги і проблеми в роботі віртуальних туристичних фірм;
- розробити структуру взаємовідносин фірми та охарактеризувати її складові.

Туризм у сучасних умовах є глобальним комп’ютеризованим бізнесом, в якому беруть участь крупні транспортні та страхові компанії, засоби розміщення, туроператори і турагенти з усього світу. Оскільки туристичний продукт, на відміну від матеріального, є більш гнучким, тобто може враховувати індивідуальні потреби кожного клієнта окремо, крім того, рішення про його придбання основується на інформації, перспективність створення віртуальних туристичних фірм в Україні є реальною.

На нашу думку, віртуальна туристична фірма є інформаційна система взаємодії між суб’єктами туристичної діяльності через Інтернет-технології для створення туристичного продукту та його реалізації споживачам.

При цьому основними перевагами віртуальних туристичних фірм є: економія на оренді приміщень і штаті працівників, а також охоплення великої кількості клієнтів; економія коштів на зв’язках із зарубіжними партнерами, фірмами і організаціями, які надають туристичні послуги; зниження витрат на міжнародні та міжміські переговори та обмін інформацією з туроператорами, засобами розміщення, транспортними і страховими компаніями та іншими партнерами. Однак створення такого типу підприємства вимагає від працівників глибоких знань не тільки в галузі туризму, а і в новітніх інформаційних технологіях, які постійно удосконалюються та видозмінюються. Економія коштів на оренді та заробітній платі компенсується витратами на придбання комп’ютерної техніки, спеціалізованих програмних продуктів, підключення і користування мережею Інтернет.

Співробітництво, яке виникає між суб’єктами туристичної діяльності та споживачами через Інтернет, на нашу думку, можна представити наступним чином:

Структура взаємовідносин віртуальної туристичної фірми
Рис. 1. Структура взаємовідносин віртуальної туристичної фірми

Структура взаємовідносин передбачає проведення в фірмі віртуального маркетингу з метою ефективного функціонування та забезпечення її конкурентних переваг на туристичному ринку.

Здійснення віртуального маркетингу на практиці можливо на основі створення маркетингової інформаційної системи, яка включає такі компоненти:

1. Бази даних, що формуються і поповнюються результатами маркетингових досліджень (шляхом Інтернет-опитування, телеконференцій, пошуком необхідної інформації на електронних носіях, у комп’ютерних мережах). Бази даних можуть поповнюватись офіційними даними органів державної статистики, Державної служби туризму і курортів, відповідних міністерств і відомств, асоціацій та національних організацій, об’єднань і спілок, Всесвітньої туристської організації та інших міжнародних організацій, а також результатами аналітичних, соціологічних досліджень і економічних прогнозів, що публікуються в Інтернет-виданнях. Крім того, туристичні підприємства можуть звертатись до комерційних фірм, що займаються маркетинговими дослідженнями в сфері туризму, і отримувати необхідні дані за певну грошову винагороду.

2. Банк моделей і методик, необхідних для систематизації і стандартизації вихідних даних. Деякі фахівці в сфері маркетингу основою банку моделей маркетингової інформаційної системи визначають класифікацію за чинником часу, суб’єктом управління і об’єктом маркетингової діяльності [1]. При цьому вони виділяють в залежності: від фактору часу -статичні та динамічні моделі; за суб’єктами управління - моделі і методики, які застосовуються на вищому управлінському рівні, середньому, нижчому і на рівні спеціалістів; за об’єктами маркетингу - моделі обробки інформації про споживачів, продукти, постачальників, партнерів, процеси і документи. При цьому статичні моделі дозволяють описувати структуру підприємства, схему організації його маркетингової діяльності. Динамічні - описують маркетингові процеси в динаміці та дозволяють вносити зміни (оновлювати дані, змінювати моделі). На вищому управлінському рівні, де основне завдання полягає у визначенні основних стратегічних напрямів діяльності підприємства, основними моделями виступають: матриці SWOT-аналізу, SPACE (застосовується для визначення стратегічних позицій підприємства, враховуючи зовнішні умови, привабливість стратегічних зон господарювання, внутрішні здатності та можливості підприємства, а саме: стратегічний потенціал і конкурентні переваги [4, с.129]), імітаційні, портфельні моделі та інші. Змістом роботи середнього управлінського рівня є виконання завдань, пов’язаних з реалізацією окремих функціональних і продуктових бізнес-процесів на підприємстві. У зв’язку з цим застосовуються моделі окремих бізнес-процесів (модель розробки нового туру, туристичної послуги, організації туристичних продаж і т.ін.). Оскільки робота на нижчому управлінському рівні та на рівні спеціалістів пов’язана з виконанням окремих операцій (тобто відбувається деталізація маркетингових процесів по горизонталі), то застосовуються схеми окремих підпроцесів і операцій. В якості моделей обробки інформації про споживачів, продукти, постачальників, партнерів, процеси і документи застосовуються різноманітні методики, такі як: моделі споживацької поведінки; статистичні таблиці про обсяги реалізації; моделі оцінки конкурентоспроможності; ринкової адекватності продукту; матриці портфельного аналізу; оптимізаційні моделі. Під час обробки інформації про процеси, яка пов’язана з розвитком реінжинірингу, використовуються на практиці змішані моделі, що враховують як зовнішні, так і внутрішні бізнес-процеси (наприклад, TQM);

3. Засоби обробки даних включають програмні продукти, засоби підтримки прийняття рішень і експертні системи, а також різні інтегровані системи управління, які дають можливість стандартизувати процедуру прийняття рішення в сфері маркетингу [1]. Як показують результати спостережень, засоби обробки даних, як складова інформаційної маркетингової системи, не достатньо застосовуються в діяльності вітчизняних туристичних підприємств. Керівники підприємств з метою економії і спрощення управлінського процесу впроваджують найбільш розповсюджені на інформаційному ринку комплексні системи автоматизації, які включають і блок автоматизації маркетингової діяльності (Парус, BS Integrator та ін.). Разом з тим, за оцінкою фірм-розробників програмних продуктів і комплексних систем автоматизації, маркетинговий блок користується найменшим попитом. Це пояснюється і відсутністю у більшості туристичних підприємств посади маркетолога.

Поряд з цим існує ряд обмежень щодо реалізації віртуального маркетингу на підприємстві. Пов’язано це, в першу чергу, з якістю інформації, яку отримують у результаті проведених маркетингових досліджень через Інтернет. Оскільки інформація, яку отримують із зовнішніх джерел, носить узагальнений характер і потребує адаптації до конкретних умов діяльності підприємства, що вимагає додаткових витрат. Не відомою залишається достовірність і репрезентативність даних. Більшість інформації в Інтернеті застаріла, оскільки оновлюється 1-2 рази на рік, тому вона не є актуальною і не може використовуватись для аналізу та прогнозування діяльності підприємства. Результати проведених відповідними комерційними компаніями маркетингових і соціологічних досліджень є суб’єктивними, і часто не відображають реального стану. Виникають також і організаційні складнощі, пов’язані з відсутністю інформації про фірми-провайдери, недостатнім досвідом персоналу щодо пошуку актуальної інформації в мережі Інтернет і т.ін. [1].

Існують проблеми, пов’язані з недооцінкою ролі маркетингової інформаційної системи. Оскільки у туристичному бізнесі переважають малі підприємства, більшість власників не вважають за потрібне виділяти окрему посаду маркетолога (з метою економії коштів), а суміщають її з обов’язками менеджера або керівника підприємства. Відсутність повноцінної маркетингової системи, недооцінка сучасних інформаційних технологій як інструменту маркетингової діяльності виступають не тільки перешкодою на шляху розвитку і реалізації віртуальних її форм, але в цілому негативно впливають на ефективність роботи підприємства. Тобто важливим є переосмислення власниками (керівниками) ролі маркетингу в діяльності туристичних підприємств.

Поряд з віртуальним маркетингом, однією з організаційних умов створення віртуальної туристичної фірми є можливість здійснення електронних розрахунків з учасниками формування туристичної послуги та споживачами. Важливим для клієнта і учасника процесу є оплата туристичної послуги через Інтернет шляхом створення системи електронних розрахунків. При створенні таких систем необхідно враховувати вплив наступних чинників [5, с.200]: надійність платіжної системи і банку; безпечність розрахунків; довіра покупця продавцю; знання юридичних питань врегулювання взаємовідносин (розподіл відповідальності; процесу здійснення грошових розрахунків через Інтернет; можливих державних обмежень на шифрування інформації, яка є одним із елементів здійснення платежів через мережу); відношення банків до переходу на нові платіжні системи через Інтернет; швидкість розрахунків; анонімність.

Саме електронні платіжні системи дозволяють значно спростити фінансові операції між продавцями і покупцями в Інтернеті, оскільки дають можливість здійснювати миттєво операції купівлі-продажу з передачею коштів в будь-яку точку світу. Такий підхід є основою роботи практично усіх систем електронних платежів. Існує декілька найбільш функціональних і авторитетних електронних платіжних систем. У Західній Європі користуються найбільшою популярністю E-gold і PayPal, у країнах СНД в основному використовуються WebMoney і Яндекс.Гроші. Однак з′являються нові системи, які складають конкуренцію діючим.

Разом з тим процес здійснення електронних розрахунків є ризикованим як для віртуальної туристичної фірми, так і для споживача. Ризик полягає у відсутності повної та достовірної інформації один про одного; впевненості у надійності обох сторін щодо нерозповсюдження інформації; у фінансовій платоспроможності покупця. Крім того, функціонування фіктивних віртуальних фірм, діяльність яких спрямована на швидке отримання коштів за послуги, що надані не будуть, підривають авторитет до дійсно існуючих віртуальних фірм.

Тому проблеми формування мережі віртуальних туристичних фірм пов’язані з рядом питань організаційного, економічного і законодавчого характеру. Оскільки розвиток віртуальних форм ведення бізнесу в Україні набирає обертів, слід визначитись з сутністю даного поняття на державному рівні та зафіксувати його у відповідних законодавчо-нормативних документах. При цьому держава повинна підтримувати і сприяти розвитку як традиційних туристичних підприємств, що орієнтуються на клієнтів, які надають переваги особистому спілкуванню під час придбання послуги, так і віртуальних фірм, які можуть задовольнити потреби клієнтів, що надають переваги Інтернет-технологіям.

Таким чином, подальші наукові розробки будуть спрямовані на обґрунтування механізму активізації розвитку інформаційних технологій в туристичному бізнесі шляхом формування цільових програм і стратегії розвитку інформаційних технологій в підприємствах туристичного бізнесу.

Література

1. iptv.com.ua/news.
2. Информационные технологии в бизнесе. Энциклопедия / Под ред. Милана Желены. - Санкт-Петербург, Москва, Харьков, Минск: ПИТЕР, 2002. - 1120 с.
3. Абдикеев Н.М., Данько Т.П., Ильдеменов С.В., Киселев А.Д. Реинжиниринг бізнес-процессов. Полный курс МВА. - М.: ЭКСМО, 2005. - 592 с.
4. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 302 с.
5. Плотникова Н.И. Комплексная автоматизация туристического бизнеса. Ч.І. - М.: Советский спорт, 2000. - 318 с.

В статье раскрыто сущность понятия «виртуальная туристическая фирма»; определено преимущества и проблемы в работе виртуальных туристических фирм; разработано структуру взаимоотношений виртуальных туристических фирм с предприятиями партнерами и потребителями, а также дана характеристика ее составляющих.

The essence of the concept «virtual tourist firm» is revealed, advantages and problems in work of «virtual tourist firms» are defined, the structure of relations between virtual tourist firms and partner enterprises and consumers is elaborated, and also the description of their components is given.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.