Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Мельниченко С.В.
Матеріали конференції "Стратегические вопросы мировой науки - 2011"

Віртуальні туристичні фірми: реалії бізнесу

віртуальні туристичні фірми Розвиток віртуальної економіки виявляється через розвиток електронного бізнесу та створення електронного уряду й організацію та функціонування віртуальних організацій (підприємств).

Електронний бізнес, у свою чергу, впливає і на характер діяльності будь-якого підприємства, оскільки більшість бізнес-процесів відбувається в віртуальному просторі, як усередині організації, так і за її межами. Тобто поняття підприємства в традиційному розумінні з часом втрачає свої змістовні характеристики (просторової і територіальної локалізованості). З’являється поняття віртуальної організації, в якій межі між її учасниками, ресурсами і підрозділами розмиті внаслідок інтенсивного інформаційного обміну [1].

Віртуальні організації відрізняються від традиційних [2, 3]:

- низьким рівнем фізичної структури, оскільки більша частина організації існує у віртуальному просторі;
- організацією діяльності на основі інформаційних технологій;
- вони не обмежені конкретною територією, тобто робота може виконуватись у будь-якому місці – у зоні контакту віртуального простору;
- відсутністю чітко вираженого стандартного типу організації – як правило набувають гібридних форм;
- безмежністю, що спричиняє труднощі у визначенні, де закінчується компанія і починаються її покупці або постачальники;
- адаптивністю до змін зовнішнього оточення, оскільки їхня структура достатньо проста;
- мобільністю – часто створюються тимчасові форми для вирішення конкретного завдання або задоволення потреб конкретного споживача, а потім знову змінюються для вирішення наступних завдань;
- базуються на інтелектуальному співробітництві, що пов’язано з переходом від капіталу до капіталу знань;
- скороченням витрат на обслуговування;
- зниженням капітальних витрат.

Таким чином, місцезнаходження підприємства нині вже не є одним із визначальних факторів успіху і забезпечення конкурентних переваг. Розвиток віртуального (інформаційного) простору дає можливість підприємствам глобально бути присутніми на ринку.

Отже, створення і функціонування віртуальних організацій має цілий ряд переваг. Проте, існують і проблеми, які пов’язані як із законодавчо-нормативною системою, зміною сутності комерційних взаємовідносин між учасниками виробничого процесу і процесу реалізації продукту (надання послуг), із юридичними, технічними питаннями, так і з фінансовими можливостями споживачів та їх психологічною готовністю мати взаємовідносини з віртуальною організацією.

Складнощі також виникають через психологічну неготовність клієнтів звертатись до таких організацій. У взаємовідносинах продавець-покупець важливим залишається особисте спілкування, під час якого можна отримати компетентну консультацію, пораду, відповіді на поставлені питання. Крім того, на рішення щодо придбання продукту (послуги) впливає поведінка менеджера, його зовнішній вигляд, рівень професіоналізму і компетентності, а також інтер’єр офісу та імідж компанії. Вищезазначені критерії споживач може оцінити тільки при безпосередньому відвідуванні фірми. Тому однією із перешкод на шляху створення віртуальних фірм є подолання психологічної недовіри клієнтів.

Вагомими залишаються проблеми технічного й особистого характеру. За інформацією Інституту комп’ютерної безпеки (США), порушення роботи інформаційних систем викликано:

- вірусними атаками – 3%;
- збоєм обладнання – 20%;
- помилками персоналу – понад 50% випадків [4].

Крім того, за оцінками американських експертів, результатом зловмисних дій персоналу є втрата 88% конфіденційності інформації з комп’ютерних мереж, усі ж інші випадки – це результат перехоплення інформаційних потоків технічними засобами. Дослідження Міжнародної асоціації комп’ютерної безпеки ІCSA (Іnternatіonal Computer Securіty Assocіatіon) засвідчили, що кількість уражень комп’ютерів вірусами постійно збільшується, основною причиною є широке використання комунікаційних засобів. За оцінками експертів, електронні крадіжки інтелектуальної власності для бізнесу США коштують не менше ніж 250 млрд дол. Основне джерело витоку інформації – корпоративні та банківські мережі [4].

Таким чином, на шляху розвитку віртуальної економіки стоїть цілий ряд проблем, які потребують вирішення. У розвинених країнах, де розвиток віртуальної економіки розпочався раніше, ці проблеми вирішуються набагато швидше і, як правило, не є вагомими перешкодами для створення та функціонування віртуальних організацій. Іноземні компанії свідомо користуються перевагами віртуальних форм для децентралізації, роблячи таким чином свої структури більш “розмитими”. Найбільшого поширення віртуальні форми ведення бізнесу набули в банківській, фінансовій системах, торгівлі, туристичній сфері і т.д.

На сучасному етапі туризм являє собою глобальний комп’ютеризований бізнес, в якому задіяні крупні транспортні і страхові компанії, засоби розміщення, туроператори і турагенти всього світу. За даними Державного комітету статистики України, послуги проживання станом на 1 січня 2010 р. надавали 1684 готелів та інших закладів для тимчасового проживання. Цей показник виріс на 6,26% порівняно з минулим роком. Авіаперевезення туристів забезпечує 26 українських авіакомпаній. Тільки аеропорт “Бориспіль” приймає регулярні рейси 25 іноземних авіакомпаній, 19 авіакомпаній країн СНД і 16 українських [5, с.195]. Разом з тим, у 2009 р. відбулося зменшення виїзного і в’їзного туристичного потоку порівняно з 2008 р., відповідно, на 1% і 18% [6]. При цьому, у структурі виїзного туризму приватний становив 87 %, у в’їзному – 88%. Це свідчить, що більшість населення здійснює пошук підприємств, які надають послуги з проживання, харчування, відпочинку власними силами. Таким чином, забезпечити надання туристичних послуг клієнтам можливо шляхом застосування сучасних інформаційних технологій як у діяльності підприємств, так і в житті людей. Саме персональні комп’ютери і глобальні мережі сприяють проникненню новітніх інформаційних технологій у всі сфери життєдіяльності людини.

Оскільки туристичний продукт на відміну від матеріального є більш гнучким, тобто може враховувати індивідуальні потреби кожного клієнта окремо, крім того, рішення про його придбання основується на інформації, перспективність створення віртуальних туристичних фірм на Україні є реальною. На нашу думку, віртуальна туристична фірма являє собою інформаційну систему взаємодії між суб’єктами туристичної діяльності через Інтернет-технології для створення туристичного продукту та його реалізації споживачам.

З метою ефективного функціонування віртуальної фірми та забезпечення її конкурентних переваг на туристичному ринку проводиться віртуальний маркетинг. Це один із необхідних функціональних процесів у менеджменті віртуальної фірми. На практиці здійснення віртуального маркетингу можливо тільки на основі створення маркетингової інформаційної системи, яка включає: бази даних, що формуються і поповнюються результатами маркетингових досліджень (шляхом Інтернет-опитування, телеконференцій, пошуку необхідної інформації на електронних носіях, у комп’ютерних мережах). що публікуються в Інтернет-виданнях. Крім того, туристичні підприємства можуть звертатись до комерційних фірм, що здійснюють маркетингові дослідження у сфері туризму, і отримувати необхідні дані за певну грошову винагороду; банк моделей і методик необхідний для систематизації і стандартизації вихідних даних; засоби обробки даних, які містять програмні продукти, засоби підтримки прийняття рішень і експертні системи, а також різні інтегровані системи управління, які дозволяють стандартизувати процедуру прийняття рішення у сфері маркетингу [1].

Однією з організаційних умов створення віртуальної туристичної фірми є можливість здійснення електронних розрахунків з учасниками, що формують туристичну послугу та її споживачами. Важливим для клієнта і учасника процесу є оплата туристичної послуги через Інтернет шляхом створення системи електронних розрахунків. При створенні таких систем необхідно враховувати вплив таких факторів:

- надійність платіжної системи і банку;
- безпечність розрахунків;
- довіра покупця продавцю;
- знання юридичних питань врегулювання взаємовідносин (розподіл відповідальності), процесу здійснення грошових розрахунків через Інтернет, можливих державних обмежень на шифрування інформації, яка є одним із елементів здійснення платежів через мережу);
- ставлення банків до переходу на нові платіжні системи через Інтернет;
- швидкість розрахунків;
- анонімність.

Проблеми формування мережі віртуальних туристичних фірм пов’язані з рядом питань організаційного, економічного і законодавчого характеру. Оскільки розвиток віртуальних форм ведення бізнесу в Україні перебуває на стадії становлення слід визначитись з сутністю цього поняття на державному рівні та зафіксувати його у відповідних законодавчо-нормативних документах.

Віртуальна туристична фірма за допомогою Інтернет-технологій економить значні кошти на зв’язках із зарубіжними партнерами, фірмами й організаціями, які надають туристичні послуги. Різноманітні послуги мережі дозволяють знизити витрати на міжнародні і міжміські переговори та обмін інформацією з туроператорами, засобами розміщення, транспортними і страховими компаніями та іншими партнерами.

Таким чином, створення віртуальних туристичних фірм є перспективним напрямком розвитку туристичної галузі та залежить від темпів зростання кількості користувачів мережі Інтернет і комп’ютерної грамотності споживачів.

Список використаних джерел

1. Виртуальный маркетинг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.iptv.com.ua/news.1384.html.
2. Информационные технологии в бизнесе. Энциклопедия / под ред. М. Желены. – СПб.: ПИТЕР; М.; Харьков; Минск, 2002. – 1120 с.
3. Реинжиниринг бизнес-процессов. Полный курс МВА: учебник / Н.М. Абдикеев, Т.П. Данько, С.В. Ильдеменов, А.Д. Киселев. – М.: Эксмо, 2005. – 592 с.
4. Жизненный цикл ИС [Електронний ресурс]. – Режим доступа: www.cs.karelia.ru.
5. Шульгіна Л.М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: монографія / Л.М. Шульгіна. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 597 с.
6. Інформація про діяльність щодо реалізації державної туристичної політики у сфері міжнародних відносин [Електронний ресурс]. – Режим доступа: www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=450.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.