Мізюк Б.М., Тучковська І.І.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.102-104.

Стратегічне управління туристичним підприємством: суть та особливості

З кожним роком туристична індустрія України все активніше включається в світовий ринок. Однак цей процес стримується низкою чинників, у тому числі недоліками державної політики в галузі туризму, відставанням галузі від зарубіжних аналогів. У цій галузі велика кількість туристичних підприємств, які, так чи інакше, повинні вписуватися в єдину регіональну систему управління [1].

Слід зазначити, що найважливішою особливістю управління у туристичному підприємстві є специфіка туристичного продукту, його невіддільність від джерела формування. Товар в матеріальному вигляді існує незалежно від його виробника, туристична послуга, яка також є товаром, невіддільна від джерела її створення. Так як туристичний продукт проявляється у вигляді послуги, то його необхідною ознакою є присутність клієнта і неможливість накопичення та цієї послуги.

У зв’язку з тим, що при реалізації туристичного продукту посилюється особистісний аспект, процес надання туристичних послуг може бути автоматизований в набагато меншому ступені, ніж, наприклад, процес виробництва товарів. Адже не можна з високим ступенем вірогідності спрогнозувати поведінку туриста - вона залежить не тільки від об’єктивних обставин, а й від суб’єктивних факторів. З цієї причини в менеджменті туризму незмірно більше уваги має приділятися управлінню персоналом та врегулюванню міжособистісних відносин [2].

Специфіка туристичного продукту пов’язана зі специфікою туристичного попиту. Попит на туристичні послуги неоднорідний у силу трьох основних причин. Основна з них - невідчутність туристичного продукту. Складність в роботі менеджера туристичної фірми полягає в тому, щоб переконати покупця у вигідності саме його послуги, адже якість туристичного продукту коливається в досить широких межах і залежить не тільки від постачальників, але і від часу та місця пропозиції.

Різноманітність споживачів туристичних послуг - ще одна причина неоднорідності попиту на них. Різні категорії туристів відрізняються метою поїздки, своїми вимогами до туристичних послуг, а також ціною, яку вони готові та в змозі оплатити. Кожному типу туристів відповідає певний сегмент туристичного ринку. На попит дуже сильно впливають такі фактори, як дохід, структура сім’ї, віковий фактор, освіта та професія.

Наступна особливість туризму як об’єкта управління виражається в комплексності туристичних послуг. Туристична послуга - це все те, що турист бере до уваги або чим він користується під час подорожі. Звідси випливає, що туристична послуга складається для туриста з цілого комплексу послуг (як матеріальних, так і нематеріальних), які є специфічним туристичним продуктом. Ці окремі туристичні послуги є додатковими. Нарешті, як особливість туризму слід виділити його сезонність. Залежність обсягу туристичних послуг, насамперед, від природно-кліматичних умов. При вирішенні проблеми стратегічного управління в туризмі дане явище має обов’язково враховуватися керівниками туристичних підприємств, оскільки коливання попиту можуть істотно погіршити умови функціонування всієї туристичної індустрії.

На розвиток туризму також дуже сильно впливають політичні та екологічні явища. Це пов’язано з тим, що продавець туристичної послуги, не маючи можливості представити її зразок-еталон (як це практикується при реалізації товарів), повинен знайти аргументи на користь свого товару-послуги. Це можна зробити тільки при добре налагодженій системі маркетингу. Крім того, у зв’язку з непостійністю якості послуги, суб’єктивізмом в її оцінці виникає необхідність її постійного контролю, тобто функція менеджменту набуває особливої значущості. Одна і та ж туристична поїздка може бути по-різному оцінена двома різними людьми, що іноді викликає непорозуміння у взаєминах між туристичної фірмою та клієнтами. У зв’язку з цим менеджмент туризму повинен бути зосереджений в напрямку створення системи збору, обробки та розповсюдження інформації.

Отже, в існуючих умовах економічних змін сучасному туристичному підприємству необхідно застосовувати стратегічне управління, що охоплює програму дій по визначенню конкретних цілей і засобів реалізації обраного шляху розвитку. Критерієм оцінки дієвості стратегічного управління у діяльності туристичного підприємства є те, якою мірою воно стало «самонавчальним», тобто відповідає двом умовам: неухильному підвищенню компетентності співробітників за допомогою їх постійного навчання; безперервному акумулюванню, обробки і застосування досвіду роботи в умовах нестабільності і невизначеності у зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Список використаних джерел

1. Альтшулер И. Стратегическое управление на основе маркетингового анализа. М.: Вершина, 2009.
2. Квартальнов В.А. Туризм. М.: Финансы и статистика, 2002.