Михайліченко Ганна Іванівна
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теорія та практика управління економічним розвитком»
(м. Київ, 22-24 листопада 2012 р.). В 3 т. Т.1. С.260-261.

Напрями розвитку інноватики туризму

Запровадження теорії інноватики до сфери послуг відбувається здебільшого в останнє десятиріччя, та визначені як «нові концепції сервісу, нові канали зв'язку з клієнтами, нові системи розподілу і технологічні рішення, які найчастіше спільно змінюють пропозицію послуг на ринку, оновлюють функції фірми і вимагають структурно нових організаційних, технологічних і людських можливостей» [1].

Метою підготовки нашої статті є: виявити залежності між розвитком основних теорій, концепцій, парадигм інноваційного розвитку економіки та формуванням теоретико-методологічного й праксеологічного підґрунтя виникнення і запровадження інновацій в сфері туризму, створення теоретико-методологічного базису науки «інноватики туризму».

Як самостійна наука, інноватика лише починає формуватися і здебільшого позиціонується як комплексна міждисциплінарна область знань про інновації, наука про виникнення, виробництво та розповсюдження практичних новин, про зміст, умови та результати цих процесів; або як галузь науки, що вивчає різні проблеми теорії інновацій, зокрема проблеми створення новин, реалізації нововведень, організаційного забезпечення інноваційних процесів [2, с.434].

Формування туризмологічного знання та потреба в створенні теорії туризму обумовлена рядом причин:

• глобальним характером розвитку подорожей;
• широкомасштабністю туристичної діяльності;
• необхідністю наукового обгрунтування сталого розвитку туризму;
• ощадливого ресурсного використання;
• технологічними процесами та їх рекомбінацією;
• управлінськими та процесними інноваціями в сфері туризму;
• агрегацією та консолідацією в туризмі: формуванням альянсів та корпоративних утворень різного рівня інтеграції;
• узгодженістю різних підходів до вирішення загальних завдань туристичної галузі;
• зміною в споживчому попиті та ін.

Історичний процес розвитку системи знань про туризм допомогли дійти логічного викладення їх етимології у ланцюжку «туризмознавство - туристика – туризмологія» та сформувати концептуальні засади нової науки, що виступає у вигляді «системно організованих і логічно обгрунтованих знань» [3, с. 58].

Загальний висновок сформований науковцями наступний: туризмологія як наука виникає і розвивається за загальними принципами побудови соціогуманітарної теорії, такими, зокрема, як класифікація та систематизація знань, визначення закономірностей і суттєвих ознак об’єктів, що досліджуються.

До об’єктів інновінгу, як процесу оснащення людей знаннями, бажаннями, можливостями про переваги творчої поведінки для виживання в умовах жорсткої конк уренції належать:

• процеси, як система покрокового управління виробництвом;
• персонал, як інтелектуальний капітал підприємства;
• технологія, як методологія виробничих процесів;
• ресурси, як джерело виробництва інноваційного турпродукту;
• потенціал знань та вмінь, виробничих компетенцій туристичного підприємства.

Важливим чинником, що обумовлює необхідність розбудови туризмологічного знання став розвиток туристичної освіти, яка підкріплена здобутками найкращої міжнародної практики. Наскільки ефективна система підготовки людського капіталу можна дізнатися з рівня зайнятості, враховуючи міжнародну мобільність робочої сили, сезонний характер праці, професійний профіль та історичні тренди зайнятості за цим профілем. Індустрія туризму у даний момент є одним з найкрупніших роботодавців у світі та має надзвичайний потенціал росту.

Вказані трансформації ринкових процесів, розвиток наукових поглядів в туризмології, зміни в інноваційній економіці провідних країн світу визначають напрями розвитку наукового знання про туризм (рис. 1).

Рис.1. Напрями розвитку інноватики туризму

Визначені напрями вбудовують знаннєвий ресурс в ланцюжок «продукт-процес-система» з урахуванням потенціалу його розвитку.

Література

1. Баранов О.Г. Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації // Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2009. Вип.42. С.45-56. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9408/04-Baranov.pdf.
2. Денисенко М.П., Гречан А.П., Гаман М.В. та ін. Провайдинг інновацій: Підручник. К.: Вид-й дім «Професіонал», 2008. 448 с.
3. Туризмологія (теорія туризму): навчально-методичний посібник зі спецкурсу. К.: КУТЕП, 2010. 70 с.