Миронов Ю.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Економіко-соціальні відносини в галузі
фізичної культури та сфері обслуговування»
(м. Львів, 11-12 травня 2017 р.)
Львів: ЛДУФК, 2017. 168 с. С.81-83.
Концепція управління спеціальними туристично-рекреаційними зонами
Поширення спеціальних форм господарської діяльності, у тому числі створення спеціальних туристично-рекреаційних зон (СТРЗ) у нашій країні здатне істотно активізувати інвестиційну діяльність в індустрії гостинності та стати чинником динамічного розвитку національного туристичного ринку.
Спеціальні туристичні або ж спеціальні туристично-рекреаційні зони (СТРЗ) можна охарактеризувати як особливе територіально-господарське утворення, націлене на ефективне використання наявного природо-ресурсного потенціалу туризму та рекреації, для чого створюється особливий (пільговий) податковий, митний валютно-фінансовий режим діяльності суб'єктів підприємництва та порядок застосування і дії законодавства приймаючої держави. Передумовою створення СТРЗ є багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, метою - активізація рекреаційно-туристичної діяльності [2, с.273].
Кожна країна, яка йде на створення спеціальних економічних (туристично-рекреаційних) зон, певним чином регулює їх розвиток. Це необхідно для того, щоб забезпечити сприятливі умови як для іноземних, так і національних економічних суб'єктів, а також для додержання загальнодержавних інтересів. Державне регулювання розвитку спеціальних економічних зон в Україні здійснюється на основі Закону України «Про загальні засади створення спеціальних (вільних) економічних зон», згідно з яким для кожної вільної економічної зони приймається окремий закон [1].
Управління функціонуванням спеціальних туристично-рекреаційних зон повинно здійснюватися на двох рівнях:
- державне регулювання розвитку СТРЗ;
- управління безпосередньо на місці органом управління СТРЗ.
Головні завдання органу управління спеціальної туристично-рекреаційної зони полягають, пер за все, у сприянні прискореному впровадженню результатів наукових досліджень, комерціалізації наукових ідей і нових рекреаційних технологій і, таким чином, підвищенню ефективності витрат на індустрію відпочинку й оздоровлення в межах СТРЗ.
Спеціальні туристично-рекреаційні зони повинні впливати на розвиток економіки країни, з одного боку, шляхом підвищення кількості та якості здоров'я населення, а з іншого - за рахунок збільшення прибутків туристичних підприємств, зростання податкових надходжень, а також підвищення ефективності витрат на оздоровлення через впровадження ефективніших оздоровчих технологій, їх оптимізацію та інтелектуалізацію. Саме тому однією з основних ланок оздоровчої політики стає організаційне удосконалення в рекреаційних регіонах мережі наукових установ і вузів, які б забезпечували комплексне освоєння лікувальних природних ресурсів на основі технологічних інновацій, проведення підготовки і перепідготовки кадрів. Важливим для ефективного розвитку органів управління СТРЗ є також їхня матеріально-технічна оснащеність та інформаційне обслуговування, хоча головною умовою їх функціонування вважають організацію управління [3, с.11-12].
Для координації діяльності суб’єктів СТРЗ створюється відповідний орган господарського управління - базова організація СТРЗ із своєю штаб-квартирою. До структури управлінського органу повинна входити також науково-технологічна рада, створена при базовій організації. Контроль за дотриманням умов функціонування органу управління СТРЗ повинні здійснювати місцеві органи влади. В організації системи управління СТРЗ можуть поєднуватись дивізіонально-інноваційний та матричний типи структур.
Оздоровчі заклади та підприємства, які є суб’єктами СТРЗ, делегують свої повноваження базовій організації. Місцеві органи самоврядування мають право передавати в користування базової організації СТРЗ на договірних засадах земельні ділянки, об'єкти інфраструктури тощо. Учасники СТРЗ повинні бути чітко визначені, з врахуванням їх спеціалізації, науково-технологічного рівня, місця розташування і т.д.
Особливу увагу варто зосередити на формуванні фінансової, торгової, транспортної та інформаційної інфраструктури. Йдеться про розвиток в регіоні мережі банківських відділень, страхових компаній, закладів сервісу, лізингових фірм, маркетингових і рекламних організацій, закладів патентного й юридичного захисту інтелектуальної власності, науково-технічної експертизи, видавничих організацій, закладів підготовки і перепідготовки кадрів, інформаційно-аналітичних центрів, різноманітних комунікаційних мереж.
Важливим завданням системи управління спеціальною туристично-рекреаційною зоною є залучення внутрішніх та іноземних інвестицій на підприємства СТРЗ, впровадження і висококваліфіковане обслуговування сучасного медичного обладнання, розробка та експлуатація нових інформаційних технологій.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». URL: https://tourlib.net/statti_ukr/myronov14.htm.
2. Миронов Ю.Б. Теоретичні засади створення та функціонування спеціальних туристично-рекреаційних зон в Україні // Актуальні проблеми економіки та управління в умовах системної кризи: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 29 листопада 2016 р.). Львів: Львівський інститут МАУП, 2016. Ч.1. С.272-276.
3. Одрехівський М.В. Валеологічні інноваційні центри: економічні проблеми створення та функціонування: монографія. Львів: Світ, 1997. 144 с.
