Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Нездоймінов С.Г.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.54-60.

Наукова парадигма підприємництва в економічній системі туризму

У статті розглядаються характерні риси розвитку підприємництва на ринку турпослуг. Розроблено класифікацію суб’єктів підприємництва з галузево-функціональної діяльності на турринку. Визначено принципи формування підприємницької концепції в турбізнесі.

Ключові слова: підприємницька діяльність в туризмі, турпродукт, виробництво турпослуг, попит турринку, економіка туризму, критерії класифікації.

Постановка проблеми і її зв’язок з найважливішими науковими та практичними завданнями. Як науковий базис, що обумовлює стратегічний розвиток України в доступній для огляду перспективі, виступає концепція розвитку туристичної діяльності як комплексної діяльності, заснованої на використанні ініціативи, економічної самостійності та інноваційних можливостей бізнес-суб’єктів національного ринку і його територіально-галузевих складових. Саме підприємництво в туризмі, що базується на ідеології ринкової пропорційності та адекватності споживчих виробничих програм дає змогу подальшому розвитку туристичних територій та регіонів, формуванню інвестиційного клімату в галузі.

Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр., яка стала складовою Державної програми “Україна-2010”, поширила наукову дискусію та дослідження з питань підвищення рівня міжгалузевого виробництва, стимулювання розвитку ринкових відносин у туристичної сфері, перспектив подальшого розвитку туризму на основі його сучасного стану. Масштабність цих проблем внесла деякий різнобій в наукову термінологію туризму, а сучасні умови підприємницької діяльності визначили необхідність “здійснення термінологічного впорядкування понятійного апарату туризму” [1, с.16].

У зв’язку з цим актуальною є розробка науково-методичних засад щодо формування стратегії розвитку та активізації підприємницької діяльності на національному турринку. Для цього потрібно визначитися з основними функціями підприємницької діяльності на ринку турпослуг, розкрити економічну сутність та принципи формування підприємницької концепції в турбізнесі.

Виходячи з вищенаведеного, основною метою даного наукового дослідження є розробка концептуальних підходів до визначення сучасних критеріїв класифікації суб’єктів підприємництва на ринку турпослуг. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- розглянути та узагальнити різні наукові підходи щодо визначення основних функцій підприємницької діяльності в туризмі;
- провести розробку класифікації суб’єктів підприємництва в туристичній галузі на національному рівні.

Розвиток економічних реформ в Україні, пов’язаний з упровадженням у теорію та практику сучасних ринково-орієнтованих методів господарювання, вніс суттєві зміни щодо ключових чинників виробництва: землі, праці й капіталу, додавши до них новий чинник - підприємницький потенціал (потенційну можливість суб’єктів туристичної діяльності ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу підприємцями турринку і буде суттю поняття “підприємництво в туризмі”. Ключовою особливістю нового трактування концепції підприємництва в туризмі є його комплексна інтеграція в систему національної та міжнародної туристичної індустрії, де для поєднання товарів і послуг, пропонованих підприємцями туристичної галузі в одному означенні використовується термін «турпродукт».

Треба відзначити, що для формування власного товарного міксу сучасні підприємці мають можливість здійснювати 365 видів послуг з безліччю варіантів комбінацій для виробництва турпродукту [2, с.263].

Одним з перших вітчизняних учених, який звернув увагу на структурні зміни ринку суб’єктів туристичної діяльності, комерційну поведінку підприємців в туристичному бізнесі, є В.Г. Герасименко [3, с.60].

Перше поширення терміну «підприємництво» на діяльність туристичних структур було запропоновано фахівцями Російської Міжнародної Академії туризму. Суб’єктами підприємництва було визначено: туроператорів, турагентів, контрагентів-виконавців туристичних послуг [4, с.82-83].

Але наукові підходи щодо визначення критеріїв класифікації підприємництва на ринку турпослуг не були узагальнені.

Ряд вчених, розкриваючи механізм функціонування туристичного ринку, до складу його суб’єктів віднесли юридичних та фізичних осіб: туроператорів та турагентів і визначили їх види [5, с.69, 72].

Форми організації підприємницьких структур у туризмі досліджувались М.А. Жуковою, яка на мікроекономічному рівні управління визначила 2 типа турпідприємств: безпосереднього та непрямого обслуговування [6, с.56].

Вітчизняні науковці звернули увагу на особливості організації підприємництва у сфері надання екскурсійних послуг та визначили необхідність розробки концептуальних засад щодо формування моделі управління екскурсійною справою на національному рівні [7, с.329]. Учені вважають необхідним поширити діяльність підприємців на ринку екскурсійних послуг, де фактично відсутня конкуренція [8, с.60].

Фахівці Національної академії державного управління при Президенті України вважають, що основною проблемою модернізації туристичного та рекреаційного потенціалів регіонів України є неефективна реалізація заходів щодо формування сучасної системи управління та координації діяльності підприємницьких структур різних форм власності та відомчої підпорядкованості [9, с.85].

Деякі вчені, виходячи із сутності підприємницької діяльності відзначають, “що підприємництво: по-перше, служить головним чинником структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює поживне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці” [10, с.39].

Узагальнюючи різні наукові підходи, автор визначив основні функції підприємницької діяльності в туризмі:

1) інноваційну - генерування сучасних технологій, новаторських ідей, бізнес-проектів для формування конкурентноздатного продукту;
2) бізнесову - уміння ризикувати в турбізнесі;
3) технологічну - дотримання технологій розробки, просування й продаж турпродукту на ринку;
4) ресурсну - формування й ефективне використання власного та позичкового капіталу, туристичних, інформаційних та людських ресурсів;
5) організаційно-супровідну - практична організація виробництва турпослуг, маркетингу, продажу, реклами, фінансового та податкового планування власного бізнесу;
6) якісного сервісу - розробка заходів щодо залучення та розширення клієнтської мережі споживачів турпослуг, контролю якості послуг туристичного споживання;
7) соціальну - забезпечення економічних інтересів найманого персоналу;
8) формування гудвілу - прирощення нематеріальних активів за рахунок власної підприємницької концепції ведення турбізнесу, ділової репутації підприємства чи підприємця.

Таким чином, єдина цільова орієнтація на попит турринку, спільність науково-методологічної бази, близькість методичного апарату дозволяє розглядати підприємця і підприємництво як взаємопов’язані поняття.

По-перше: підприємництво в сучасній економіці туризму може розглядатися, як:

1) бізнес - система ведення справи, яку люди створили для задоволення своїх підприємницьких потреб;
2) комерція - торгівельна діяльність фахівців, спрямована на прискорення реалізації турпослуг й одержання торгівельного прибутку;
3) франчайзинг, як особлива форма господарювання - право вести турбізнес від імені й під торгівельною маркою франчайзодавця - лідера туріндустрії.

По-друге: підприємництво в туризмі можна розглядати, як особливий стиль економічної поведінки суб’єкта туристичної діяльності, в основі якої знаходиться постійний пошук нових виробничих можливостей туріндустрії, новітніх форм обслуговування туристів і ресурсів для власного бізнесу.

На українському турринку поширені три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) одноосібна власність;
2) товариства (партнерства);
3) дочірні підприємства юридичних осіб.

Інноваційною моделлю підприємництва на українському турринку став франчайзинг. Серед популярних франчайзерів України за рейтингом UCM GROUP у сфері послуг є туроператорська мережа “Галопом по Европам” (28 турагенцій в Україні) [11, с.28].

За оцінкою Держкомпідприємництва в Україні в 2007 р. суттєвою тенденцією є збільшення кількості підприємців у сферах будівництва, послуг і туризму. На 01.07.2007 р. згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб зареєстровано 3,53 млн. підприємців, з них 856 тис. юридичних осіб і 2,67 млн. фізичних осіб-підприємців [12, с.8].

Туристична галузь України попри економічну і політичну нестабільності залишається чи не єдиною сферою народного господарства, яка щороку нарощує показники динаміки розвитку та має позитивні структурні зрушення [13, 14].

За 2001-2007 рр. кількість суб’єктів туристичної діяльності зросла з 2652 до 5083 одиниць, тобто майже у 2 рази (розраховано автором за даними Держтурадміністрації).

Більшість науковців розглядають класифікацію підприємництва в туризмі через призму господарсько-цивільних відношень, галузево-функціональних видів діяльності, за географічною ознакою [15, с.262].

Ряд авторів розглядають підприємців як суб’єктів ринкової діяльності за критерієм ступеня інтегрованості та рівнем спеціалізації [16, с.254-255]. Інші доповнюють вже існуючи, консультативною підприємницькою діяльністю на ринку турпослуг [17, с.193].

На думку автора, науковцями не достатньо досліджувались законодавчі обмеження підприємницької діяльності, форми позиціювання туристичного продукту. Класифікуючи суб’єктів підприємництва на турринку, можна застосувати 4 критерії:

- за законодавчими обмеженнями підприємницької діяльності;
- за рівнем спеціалізації турпідприємств та географією туроперейтингу;
- за формою позиціювання турпродукту та послуг;
- за об’єктом підприємницької діяльності.

Узагальнюючи різні підходи, автор запропонував класифікацію суб’єктів підприємництва в туризмі (рисунок 1).

Класифікація суб’єктів підприємництва з галузево-функціональної діяльності в туризмі
Рис. 1. Класифікація суб’єктів підприємництва з галузево-функціональної діяльності в туризмі

В економіці туризму підприємництво є форма і вид ініціативної діяльності і може впроваджуватися та функціонувати в будь-яких видах, передбачених Законами України: виробнича та торговельна діяльність туроператорів та турагентів, посередництво в зовнішньоекономічній, фінансовій, страховій, транспортно-експедиційній діяльності, надання різноманітних послуг дозвілля та ін. Сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в туризмі на основі діючих у ньому майнових відносин і організаційних форм, є економічною системою туризму.

Правове забезпечення підприємницької діяльності в туризмі визначається Законами України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” (№1282-IV від 18.11.2003 р.), „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (№755-ІV від 15.05.2003 р.), „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (№1775-ІІІ від 01.06.2000 р.), Господарським Кодексом України (№436-ІV від 16.01.03 р.), Указом Президента України „Про державну підтримку малого підприємництва” (№456/98 від 12.05.1998 р.).

Світовий досвід свідчить, що оптимальним показником розвитку підприємницьких структур у туризмі є одна посередницька структура в розрахунку на 10 тис. мешканців. Це підкреслює думку автора про поширення мережі підприємців-турагентів: по-перше, це перетворює ринок туристичних продаж на “ринок споживачів”, а по-друге, жорстка конкуренція не приймає дуже складні форми на ринках збуту турпослуг.

В основу формування підприємницької концепції може бути покладено слідуючі принципи:

- ринкова орієнтація виробництва турпослуг;
- орієнтація на прибутковість;
- орієнтація на конкурентоспроможність;
- соціальна спрямованість;
- саморегуляція господарської поведінки;
- орієнтація на споживачів турпослуг.

Складовими економічними елементами підприємницької концепції є:

1) техніко-економічна характеристика власного турбізнесу;
2) аналіз господарської діяльності;
3) планування та маркетинг напрямів розробки турпослуг і ринків збуту;
4) оцінка і обґрунтування доцільності інвестування напрямів розвитку турбізнесу та ризиків підприємництва.

Таким чином, наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в розробці концептуальних підходів до визначення критеріїв класифікації суб’єктів підприємництва з галузево-функціональної діяльності; визначення основних функцій підприємницької діяльності в туризмі; запропонуванні сучасних наукових підходів щодо формування підприємницької концепції турпідприємств.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розроблені пропозиції можна використовувати під час формування державної та регіональної стратегії розвитку підприємництва в галузі.

Література

1. Про Концепцію розвитку туристко-рекреаційної галузі в Одеській області до 2010 року. Затверджено Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 30.07.2002 р. - №566/А-2002. - С.16
2. Методика розрахунку обсягів туристичної діяльності. Затверджено Наказом Державної туристичної адміністрації України та Державного комітету статистики України від 12 листопада 2003 р. - №142/394 // Офіційний вісник України. - 2003. - №50. - С.26-38.
3. Герасименко В.Г. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. - Одеса: Чорномор’я. - 1997. - 160 с.
4. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник / Под ред. В.А. Квартальнова. - М.: Финансы и статистика. - 2001. - 320 с.
5. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика. - 2000. - 176 с.
6. Жукова М.А. Индустрия туризма: менеджмент организации. - М.: Финансы и статистика. - 2002. - 200 с.
7. Бабарицька В.К., Короткова А.Я., Малиновська О.Ю. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навч. посібник. - К.: Альтпрес. - 2007. - 464 с.
8. Замковая А.В., Нездойминов С.Г. Мониторинг рынка экскурсионных услуг в Одесском регионе // Черноморская каравелла. - 2004: Сб. материалов симпозиума-фестиваля. - Одесса: ЦНТЭИ. - 2004. - С.59-62.
9. Биркович В.І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України // Статистика України. - 2006. - №3. - С.83-86.
10. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ. - 2001. - 528 с.
11. Берестовая Ю.А., Кошелева Е.Г. Особенности франчайзинга в Украине // Матеріали 7-ої Международної наукової конференції студентів і молодих учених «Економіка і маркетинг в XXI сторіччі”. В 2-х ч. - Ч.1. - Донецьк: ДРУК-ІНФО. - 2006. - С.27-29.
12. Новости турбизнеса. - 2007. - №13-14. - С.8.
13. www.tourism.gov.ua.
14. www.ukrstat.gov.ua.
15. Мунін Г.Б., Тимошенко З.І., Самарцев Є.В., Змійов А.О. Маркетинг туризму: Навч. посібник. - Ч.І. - К.: Вид-во Європ. ун-ту. - 2006. - 324 с.
16. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти): Навч. посібнік. - 3-є вид., перероб. та доп. - К.: Альтпресс. - 2005. - 436 с.
17. Яковлев Г.А. Экономика и статистика туризма: Учебное пособие. - М.: Изд-во РДЛ. - 2003. - 240 с.

В статье рассматриваются характерные черты развития предпринимательства на рынке туруслуг. Разработана классификация субъектов предпринимательства по функционально-отраслевой деятельности на туррынке. Определены принципы формирования предпринимательской концепции в турбизнесе.

In the article the typical characteristics of development of entrepreneurship in the market of tourism services are considered. Classification of entrepreneurs of functional and branch activity in tourism market is worked out. The basis of formation of the entrepreneurship conception in tourism business is defined.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.