Нгуєн Чи Бач
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.660-662.

Принципи розробки стратегії розвитку готельних підприємств

Дослідники у якості загальних принципів розробки будь яких видів стратегій пропонують виділити наступні: реальність, логічність, адаптивність, активність, інтеграційність, всебічна обґрунтованість, цільова спрямованість, системність, динамізм, гнучкість, альтернативність, соціальна відповідальність. Крім того, пропонується враховувати специфічні принципи створення стратегії підприємств, а саме: інноваційність, визначення лінії поведінки, ієрархічність, прив’язка до умов діяльності, конкретність, ефективність [1].

Але аналіз помилок різних підприємств дозволив також визначити додаткові ключові принципи розробки стратегії готельних підприємств:

1. Пріоритетними повинні бути стратегічні дії, що укріплюють конкурентні позиції підприємства в довгостроковій перспективі. Найкращій засіб досягнення високої прибутковості у довготривалій перспективі - це послідовна реалізація стратегії, що направлена на укріплення довгострокової конкурентоспроможності.
2. Швидка реакція на зміни ринкової ситуації та вимог споживачів, технологічних інновацій та нових ініціатив конкурентів. Запізня або недосконала реакція ставить підприємство у невигідну позицію наздоганяючого. Але і ця стратегія має все ж таки своєчасно адаптувати початкову стратегію до нових обставин. Крім, того довгострокові стратегічні наміри підприємства по підвищенню якості або досягненню максимально низьких витрат потрібно розглядати у контексті аналогічних прагнень конкурентів, а також потреб та очікувань клієнтів. Але якість або мінімальні витрати не повинні бути самоціллю.
3. Інвестування в створення стійких конкурентних переваг. Отримання конкурентних переваг. Отримання конкурентних переваг - єдиний надійний засіб досягти прибутковості вище середньої по галузі. У будь якому випадку підприємства повинні проводити агресивно наступальну стратегію для завоювання конкурентних переваг та агресивно оборону стратегію для його утримання.
4. Уникати стратегій, що розраховані на успіх лише у сприятливих умовах. Потрібно з’ясувати можливі дії конкурентів у відповідь та приготуватися до самого негативного розвитку подій на ринку. Гарна стратегія працює надійно та дає добрі результати навіть у «суворих» умовах.
5. Адекватно оцінювати амбіції та здібності конкурентів. Конкуренти найнебезпечніші коли їм нічого втрачати або коли їх благополуччя під загрозою.
6. Безпечніше та більш прибутковіше атакувати слабких конкурентів. Наступ на сильного та готового до супротиву конкурента загрожує поразкою, якщо лише нападаюче підприємство не володіє міцним фінансовим ресурсом та значними конкурентними перевагами.
7. Не знижувати ціни, не маючі переваги по витратам здатен вести довгу цінову війну.
8. Досягати максимального відриву конкурентів по якості продукту або споживчим властивостям. Незначні відмінності між продуктами різних підприємств користувачі можуть не помітити.
9. Уникнення проміжних стратегій, що виникають при спробі одночасно слідувати двом протилежним стратегіям (наприклад, лідерства з витрат, за рахунок диференціації або охоплення всього ринку та окремих сегментів), якості є єдиним винятком із цього правила. Зазвичай підприємства, які обирають компромісні стратегії, домагаються середнього рівня витрат, середнього ступеня диференціації товарів, середнього іміджу і репутації і займають середнє становище над ринком з дуже незначними шансами прорватися в лідери.
10. Урахування того, що агресивні спроби захопити частку ринку конкурентів призводять до загострення ситуації в галузі та до цінової війни, що є збитковим для всіх або надлишком виробничих потужностей.

Література

1. Хринюк О.С., Усатенко І.С. Принципи формування стратегії розвитку підприємства // Сучасні проблеми економіки і підприємництво. 2011. Вип.8. С.125-129.