Нєчева Н.В.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
Глокалізаційні аспекти інноваційного розвитку
економіки (м. Одеса, 21 жовтня 2021 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2021. 174 с. C.142-143.

Тенденції макроекономічного регулювання курортно-рекреаційної сфери

Наявний курортно-рекреаційний потенціал України дозволяє ставити завдання ефективного відтворення людських ресурсів нації шляхом оздоровлення, забезпечення повноцінного відпочинку громадян, шляхом перетворення курортно-рекреаційної сфери на вагоме джерело створення нових робочих місць та наповнення державного і місцевих бюджетів. Зазначені проблеми неможливо вирішити без підтримки держави, хоча туристично-рекреаційна сфера є специфічним і досить складним об’єктом макроекономічного регулювання.

Аналіз літературних джерел надає підстави зробити висновок про відсутність у науковій літературі єдиних підходів до визначення макроекономічного регулювання, його сутності та складових стосовно розвитку туризму і рекреації. На думку авторів, головною метою макроекономічного регулювання в туристично-рекреаційній сфері в сучасний період є:

1. створення конкурентноспроможних підприємств і їх сучасних туристично-рекреаційних об’єднань, здатних задовольнити потреби вітчизняних і закордонних громадян у туристичних і рекреаційних послугах, вагомо впливати на розвиток економіки країни і регіонів за рахунок збільшення кількості робочих місць, податкових надходжень до бюджету;
2. здійснення заходів впливу на зростання ефективності використання потенціалу туристично-рекреаційної сфери України в соціально-економічному контексті.

Враховуючи, що туристично-рекреаційна сфера є специфічним і досить складним об’єктом макроеконмічного регулювання, вважаємо за доцільне розглядати механізм регулювання її розвитку з боку держави як сукупність заходів які ґрунтуються на нормативно-правовій базі, податковій політиці, приватизації й акціонуванні, створенні інвестиційних умов, що стимулюють туризм, застосуванні як базових,так і нових принципів, форм, методів і засобів суб’єкта регулювання для досягнення визначеної мети та розв’язання протиріч [1].

Актуальними залишаються питання припливу коштів в об’єкти туристичної індустрії, особливо в створення сучасної санаторно-куротної системи на території України. Вищезазначені завдання можуть виконуватись в умовах системної стабільності, позитивної динаміки розвитку.адаптованості до впливу зовнішніх та внутрішніх дестабілізаційних чинників, зменшення вразливості туризму і рекреації, високого рівня привабливості послуг за якісними та доступними ціновими параметрами.

Роль рекреації і туризму, як феномену економічного зростання полягає, по-перше, у диверсифікації економіки, особливо в регіонах, які не мають таких основних галузей економіки як промисловість або сільське господарство, по-друге, - у створенні підприємствами рекреації і туризму нових робочих місць, можливостей для отримання доходів представниками вразливих груп населення, ліквідації, або пом’якшенні безробіття. З макроекономічної точки зору аксіомою є твердження про те , що в ринковій економіці практично неможливо повністю усунути безробіття як явище. Проблема безробіття та зайнятості займає провідне місце в розвитку кожної країни, оскільки саме від цього залежить рівень життя населення та існування людей. Тому зниження рівня безробіття є важливою передумовою підвищення якості життя та потенціалу успішності соціально-економічного розвитку. Природний рівень безробіття становить 5-7% від загальної чисельності населення. Для того, щоб забезпечити цей бажаний результат, розвиток рекреації і туризму і є тим активним заходом держави з підтримання природного рівня безробіття, який в свою чергу забезпечить нормальне функціонування економіки країни і життя кожної людини. І, по-третє, роль рекреації і туризму полягає у розвивтку підприємств неявної інфраструктури, які зможуть здійснювати додаткові поставки товарів і послуг для туристичного бізнесу і тим самим, по-четверте, збільшити надходження до місцевих і державного бюджетів, розпочати інвестувати в інфраструктуру регіонів на паритетних засадах, що додатково призведе до підвищення значущості та привабливості відповідних територій.

Загальний економічний ефект досягає свого максимуму через взаємозв’язки між рекреацією і туризмом та іншими місцевими економічними секторами. Поза сумніву, що за описаних умов конкурентні переваги повинні отримати ті підприємства, які гнучко реагують на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, які зробили ставку на людський капітал, що є передумовою і базою для забезпечення формування якісно нового персоналу підприємств рекреації і туризму [2].

Зрозуміло, що розвиток і на макрорівні і на рівні підприємства залежить від підвищення якості людського потенціалу, який забезпечується різними методами, хоч основним є інвестування. Інвестиції в формування людського капіталу - це форма вкладень в його носія - людину. Вони більш вигідні ніж інвестиції в основний капітал. Завдяки людському капіталу, який є універсальним ресурсом, генеруються нові знання у вигляді новітніх технологій, послуг, інноваційних продуктів, визначаються конкурентні переваги держави, темпи і можливості її модернізації, що сприяє зростанню економіки і національного багатства.

Література

1. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Формування системи регіонального маркетингу у сфері господарювання контрагентів туризму - закладів розміщення і харчування // Туристичний бізнес: сучасні тренди та стратегії розвитку: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16 березня 2018 р.). К.: КНЕУ, 2018. 217 с. С.172-176.
2. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Макроекономічний контекст ефективного управління персоналом підприємств курортно-рекреаційної сфери: монографія. Одеса, 2019. 259 с.