Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Очеретін Д.В.
Проблеми системного підходу в економіці. – 2012. - №2.

Аналіз ринку туристичних послуг в Україні

Проведено аналіз ринку туристичних послуг в Україні, розраховано рівень концентрації постачальників послуг в сучасних конкурентних умовах, що вимагають управління лояльністю споживача. Аналіз отриманих результатів дозволяє визначити стан українського ринку туристичних послуг.

Ключові слова: сфера послуг, туризм, концентрація, лояльність споживача

Проблемам розвитку нормативно-правових питань у сфері туризму та рекреації, організації туристичної діяльності в Україні присвячено праці П.В. Гудзя, В.Ф. Кифяка, О.О. Любіцевої, Л.М. Черчик та інших вітчизняних науковців. Проте ще залишаються питання стимулювання попиту на туристичні послуги та урахування лояльності споживачів, вирішення яких сприятиме становленню туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки.

Ринок туристичних послуг можна розглядати як відкриту систему, що багатьма каналами (виробничо-технологічний, ресурсний, кадровий, інформаційний. фінансовий тощо) пов’язана з ринками вищих рангів (ринок послуг і світовий ринок) та з господарським комплексом певної території як з соціально-економічною системою вищого порядку, складовою якої є. Туристична послуга завдяки своїй специфіці обумовлює комплексоутворюючий характер туристичної діяльності та забезпечує мультиплікаційний ефект, який дозволяє визначити зв’язки та міру інтегрованості туризму в національну та світогосподарську системи. Такими системоутворюючими одиницями ринку виступають споживач та виробник туристичної послуги, різноманітні зв’язки та відносини між якими формують ринкові структури попиту та пропозиції.

За своїми типологічними ознаками національні туристичні ринки можна розділити на чотири типи: високоінтенсивні, стабілізовані, реформовані, акумулюючі [1]. Ознаками цих типів виступають такі характеристики, як тип соціально-економічного розвитку країни, рівень сформованості ринкових структур, рівень розвитку індустрії туризму, інтенсивність участі у світовому туристичному процесі, експорт-імпорт туристичних послуг. Туристичний ринок України відноситься до реформованого типу національного туристичного ринку, який характеризує країни перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів. Також крім переваги ринку міжнародного туризму, у країнах перехідного типу спостерігається відновлення ринку внутрішнього туризму. Ці типологічні особливості необхідно враховувати під час прогнозування розвитку туристичної діяльності та двосторонньої співпраці України з іншими країнами - суб’єктами регіонального та глобального ринків.

В Законі України "Про туризм" [2], який було прийнято 15 вересня 1995 р., записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями. На сьогоднішній день питання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" [3] від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ, який набрав чинності з 21 жовтня 2000 року. У відповідності зі змінами цього Закону у жовтні 2010 р. ліцензуванню підлягає лише туроператорська діяльність. З четвертого серпня 2011 р. органом ліцензування визнано Державне агентство України з туризму та курортів [4].

З 2005 р. діяльність туроператорів та турагентів аналізується Державною службою туризму і курортів (дані за формою №1-ТУР). Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги в Україні, протягом 2005 - 2009 рр. зросла на 70,8% (2828 підприємств у 2005 р., 4829 підприємств - у 2009 р.) [5]. Протягом 2005-2007 рр. було обслуговано 6,89 млн. туристів. У цей період спостерігається зростання внутрішнього туризму (на 131,18%) та в’їзного туризму (на 15,53%) (рис. 1). Обсяг виїзного туризму у 2006 р. зріс на 53,14%, у 2007 р. зменшився на 40,73% , а у 2008 р. зріс на 126,13% у порівнянні з 2005 р.

Динаміка туристичних потоків в Україні за 2005-2011 рр.
Рис. 1. Динаміка туристичних потоків в Україні за 2005-2011 рр.

У 2008-2011 рр. було обслуговано 9,96 млн. туристів, але відбувається спад обсягів туристичних потоків у 2008 р. та їх стабілізація у наступні роки. Це зменшення кількості обслугованих туристів можна пояснити:

а) підвищенням валютних курсів (євро та долар), що призвело до підвищення вартості путівок у гривні;
б) світовою економічною кризою, яка змінила ставлення українців до відпочинку.

Окремою частиною комплексу туристичних послуг є екскурсійна діяльність. Екскурсія - це методично продуманий показ визначних місць, пам’яток історії та культури, що базується на аналізі побачених об’єктів та розповіді про події, які пов’язані з ними [6]. Тривалість екскурсії може складати від академічної години (45хв.) до доби. Короткострокові тури (від 1 до 3-4 днів) називають маршрутами вихідного дня й вони можуть містити у собі кілька екскурсій різної тривалості. Протягом 2005-2008 рр. суб’єктами туристичної діяльності в Україні було обслуговано 8,3 млн. екскурсантів, у 2008 р. кількість екскурсантів зросла на 41,1% у порівнянні з 2005 р. [5] (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка потоку екскурсантів в Україні за 2005-20011 рр.
Кількість екскурсантів, осіб
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
1704562 1768790 2393064 2405809 1909360 1953497 1322941

У 2009 р. було обслуговано 1,9 млн. екскурсантів, що на 20,8% менше ніж у 2008 р. У 2010 р. відбулося зростання кількості екскурсантів на 2,3% у порівнянні з 2009 р., а у 2011 р. - зменшення на 32, 28% у порівнянні з 2010 р.

Обсяг послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності в Україні, протягом 2005-2009 рр. зростає та становить у 2009 р. 9,388 млрд. грн., що у 3,4 рази більше ніж у 2005 р. [7] (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягу наданих послуг туроператорами та турагентами в Україні за 2005-2009 рр.
Обсяг наданих послуг, тис. грн.
2005 2006 2007 2008 2009
2759754,00 3785522,00 5455997,39 8052272,56 9387813,96

Зменшення обсягів наданих послуг не спостерігається в жодному з регіонів. Платежі до бюджету суб’єктів туристичної діяльності в Україні протягом 2005-2008 рр. зросли на 84,3% (з 112,9 млн. грн. у 2005 р. до 208,2 млн. грн. у 2008 р.) [7]. У 2009 р. платежі до бюджету зменшились на 6% або на 11,7 млн. грн. у порівнянні з 2008 р. й становили 196,5 млн. грн. Таке скорочення платежів до бюджету можна пояснити збільшенням кількості приватних підприємств та фізичних осіб, які знаходяться на єдиному податку [8].

Запорізька область у рейтингу регіонів за показниками діяльності ліцензіатів входить до першої десятки. Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги в Запорізькій області, протягом 2005 - 2009 рр. зросла на 113,9% (72 підприємства у 2005 р., 154 підприємств - у 2009 р.) [7]. Протягом 2005-2008 рр. було обслуговано 434,8 тис. туристів. В цей період у області спостерігається зростання туристичних потоків за усіма видами туризму (на 43,2% - в’їзний, 67% - виїзний, 2,6% - внутрішній) (рис. 2).

Динаміка туристичних потоків в Запорізькій області за 2005-2010 рр.
Рис. 2. Динаміка туристичних потоків в Запорізькій області за 2005-2010 рр.

Вплив економічної кризи позначився на динаміці туристичних потоків Запорізької області у 2009 р., що призвело до їх зменшення та стабілізації у 2010 р.

Протягом 2005-2008 рр. суб’єктами туристичної діяльності Запорізької області було обслуговано 334,4 тис. екскурсантів, у 2008 р. кількість екскурсантів зросла на 8,8% у порівнянні з 2005 р. [9] (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка потоку екскурсантів в Запорізькій області за 2005-2010 рр.
Кількість екскурсантів, осіб
2005 2006 2007 2008 2009 2010
85325 76316 80010 92796 63228 55067

У порівнянні з 2008 р. кількість обслугованих екскурсантів у 2009 р. зменшилася на 31,9%, а у 2010 р. - на 40,66%.

Обсяг послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності Запорізької області, протягом 2005-2009 рр. зростає та становить у 2009 р. 86,7 млн. грн., що у 2,1 рази більше ніж у 2005 р. [7] (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка обсягу наданих послуг туроператорами та турагентами в Запорізькій області за 2005-2009 рр.
Обсяг наданих послуг, тис. грн.
2005 2006 2007 2008 2009
40511 55927 64576,313 85963,724 86736,57

Платежі до бюджету суб’єктів туристичної діяльності в Запорізькій області протягом 2005-2008 рр. зросли на 64,9% (з 2,4 млн. грн. у 2005 р. до 3,97 млн. грн. у 2008 р.) [7]. У 2009 р. платежі до бюджету зменшились на 2,7% або на 107 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. й становили 3,9 млн. грн.

В цілому в роботі туристичної галузі України можна виділити такі проблеми, які стримують її розвиток [10]:

а) відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;
б) відсутність цивілізованих умов перетину кордону та несприятливий візовий режим для іноземних туристів;
в) податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму та санаторно-курортний комплекс;
г) недоліки в системі регіонального управління;
д) необхідність передачі частки повноважень органам місцевого самоврядування.

Крім загальнодержавних (Кабінет Міністрів України, Державне агентство України з туризму та курортів), органами управління у сфері туризму є також районні, обласні державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад. Відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” [11], ст. 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” [12] районні, обласні держадміністрації забезпечують розвиток туризму у відповідних районах та областях. А також, у відповідності зі ст. 11 Закону України “Про туризм” [2] місцеві державні адміністрації мають повноваження зі сприяння туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури; здійснення соціальної реклами туристичних ресурсів, утворення відповідних інформаційних центрів; сприяння дитячому та молодіжному туризму; залучення підприємств, установ і організацій, розташованих на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах. Для цього необхідно здійснювати аналіз попиту та пропозицій на туристичні послуги у регіоні та методів ціноутворення на ці послуги. Під час такого аналізу необхідно враховувати вплив на рівень попиту та пропозиції туристичних послуг соціально-економічних, демографічних, соціально-психологічних, ресурсно-екологічних та політичних факторів.

Рівень концентрації постачальників послуг впливає на поведінку фірм на ринку: чим вищий рівень концентрації, тим більше фірми залежать одна від одної. Результат самостійного вибору фірмою обсягу надання послуг та їх ціноутворення обмежується реакцією у відповідь наявних на ринку конкурентів. Специфічною особливістю ринку туристичних послуг є процеси банкрутства та поглинань, особливо під час економічної кризи, а також високий рівень комерційних ризиків операцій на ринку подорожей. Концентрація виробництва у туристичній сфері може бути внутрішньою та зовнішньою. В першому випадку укрупнення відбувається за рахунок внутрішнього зростання фірми. У другому випадку - за рахунок співпраці та об’єднання кількох фірм. Розглядають три форми об’єднань: інтеграція, диверсифікація, конгломерація [13]. У туризмі широке розповсюдження отримали вертикально орієнтовані маркетингові канали, ініціатива створення яких належить крупним туроператорам, що створюють власну агентську мережу. Диверсифікація (об’єднання фірм, що різняться функціонально та технологічно) на туристичному ринку відбувається найчастіше з боку представників інших сфер економіки, що пояснюється комплексним характером туристичного продукту та низькими бар’єрами входу до ринку подорожей. Прикладом конгломерації може бути об’єднання туристичної компанії зі страховою компанією або банком.

Кількість туроператорів та турагентів в Україні протягом 2007-2009 рр. зросла на 26% (з 3833 підприємства у 2007 р. до 4829 підприємств - у 2009 р.) [7]. Найбільша кількість підприємств, що надають туристичні послуги, знаходиться у Київській області, Автономній Республіці Крим та Харківській області. Тому з географічних причин, в даній роботі статистичні дані м. Києва було об’єднано зі статистичними даними Київської області, а також статистичні дані м. Севастополь - зі статистичними даними Автономної Республіки Крим. Для аналізу концентрації підприємств на ринку турпослуг використано індекс Херфіндаля-Хіршмана HHI [14]:

індекс Херфіндаля-Хіршмана   (1)

де qi - частка обсягу наданих туристичних послуг;
n - кількість підприємств, що надають туристичні послуги.

Індекс приймає значення від 0 у ідеальному випадку досконалої конкуренції до 1 - в умовах монополії однієї фірми. Перевагою індексу є можливість швидко реагувати на перерозподіл часток між фірмами, що діють на ринку. Значення індексу Херфіндаля-Хіршмана прямо пов’язано з показником дисперсії часток фірм на ринку, тому:

індекс Херфіндаля-Хіршмана прямо пов’язаний з показником дисперсії часток фірм на ринку   (2)

де n - кількість підприємств, що надають туристичні послуги;
показник дисперсії часток фірми на ринку - показник дисперсії часток фірми на ринку;
середня частка фірми на ринку - середня частка фірми на ринку.

Приведена формула (2) дозволяє розмежувати вплив на індекс Херфіндаля-Хіршмана кількості фірм на ринку та розподілу ринку між ними. Якщо всі фірми контролюють однакову частку, показник дисперсії дорівнює нулю та значення індексу Херфіндаля-Хіршмана зворотно пропорційне кількості фірм на ринку. При незмінній кількості фірм на ринку чим більше відрізняються їх частки, тим більше значення індексу.

Проаналізуємо рівень концентрації підприємств сфери туристичних послуг у регіонах України (табл. 5) та розрахуємо індекс Херфіндаля-Хіршмана за формулою (2).

Таблиця 5

Динаміка концентрації підприємств сфери туристичних послуг України
Найменування області 2007 2009
Кількість підприємств, що надавали послуги, одиниць Частка обсягу наданих послуг Кількість підприємств, що надавали послуги, одиниць Частка обсягу наданих послуг
Вiнницька 50 0,002 54 0,001
Волинська 48 0,004 65 0,003
Луганська 96 0,002 128 0,001
Днiпропетровська 231 0,050 355 0,031
Донецька 257 0,043 389 0,027
Житомирська 37 0,002 61 0,001
Закарпатська 49 0,005 65 0,003
Запорiзька 125 0,012 154 0,007
Iвано-Франкiвська 63 0,010 91 0,006
Київська 1102 0,597 1293 0,742
Кiровоградська 28 0,003 47 0,002
АР Крим 465 0,155 525 0,106
Львiвська 156 0,023 175 0,014
Миколаївська 59 0,007 79 0,004
Одеська 191 0,023 212 0,014
Полтавська 95 0,009 138 0,006
Рівненська 60 0,004 83 0,003
Сумська 59 0,003 88 0,002
Тернопiльська 53 0,003 80 0,002
Харкiвська 302 0,019 386 0,012
Херсонська 55 0,005 76 0,003
Хмельницька 64 0,006 92 0,003
Черкаська 70 0,004 70 0,002
Чернігівська 46 0,003 55 0,002
Чернiвецька 72 0,005 68 0,003

Найбільші значення частки обсягу наданих послуг належить туроператорам та турагентам Київської області та Автономної Республіки Крим. Значення індексу Херфіндаля-Хіршмана протягом 2007 - 2009 рр. змінюється від 0,39 до 0,56, тобто ринок туристичних послуг можна віднести до помірно концентрованого. Подальшому зростанню кількості учасників ринку сприятиме скасування на законодавчому рівні у листопаді 2010 р. ліцензування турагентської діяльності [3], що дозволяє розвиток індивідуальної підприємницької діяльності у туристичній сфері. Таким чином, ринок туристичних послуг України збереже помірно концентрований стан й учасники ринку (туроператори та турагенти) продовжать боротьбу за лояльність споживачів до постачальника послуги.

Список літератури

1. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева - К.: “Альтерпрес”, 2003. - 436 с.
2. Закон України “Про туризм” № 324/95-ВР від 15.09.1995 р.: за станом на 4 серпня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу до закону: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
3. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” № 1775-ІІІ від 01.06.2000 р.: за станом на 7 серпня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу до закону: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
4. Постанова “Про внесення змін до переліку органів ліцензування” № 798 від 21.07.2011 р.: за станом на 27 липня 2011 р. [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України // Режим доступу до закону: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
5. Туристичні потоки [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/potoki2006_u.htm
6. Емельянов Б.В. Экскурсоведение / Б.В. Емельянов. - М.: Советский спорт, 2007. - 216 с.
7. Рейтинг регіонів за основними показниками ліцензіатів України [Електронний ресурс] / Лабораторія геоінформації та туризму // Режим доступу: http://www.lgtinfo.com.ua
8. Аналітична довідка про роботу туроператорів та турагентів за 2009 рік (дані за формою № 1-ТУР) / Державна служба туризму і курортів // Режим доступу: http://tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2083
9. Туристичні потоки [Електронний ресурс] / Головне управління статистики в Запорізькій області // Режим доступу: http://www.zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/turuzm_00-10.pdf
10. Шкарлет С.М. Тенденції та перспективи розвитку туристичної галузі України у складі національної та світової економіки / С.М. Шкарлет, О.М. Кальченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009.- №10. - С. 36-43.
11. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” № 586-ХІV від 09.04.1999 р.: за станом на 19 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу до закону: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/586-14
12. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997 р.: за станом на 01 січня2012 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу до закону: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр
13. Александрова А. Ю. Международный туризм / А. Ю. Александрова. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 470 с.
14. Євдокимова Н.М. Економічна діагностика [Навчально-метод. посібник] / Н.М. Євдокимова, А.В. Кірієнко. - К.: КНЕУ, 2005. - 110 с.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.