Олексин І.І.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інновації, тренди та перспективи індустрії
гостинності» (м. Львів, 12 грудня 2019 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2019. 192 с. С.168-172.

Концептуально-методичні основи оцінки ефективності індустрії розваг туристичних дестинацій

Індустрія розваг - одна з пріоритетних сфер повсякденного життя людини, яка, поряд із іншими напрямками соціокультурного сервісу, здатна істотно впливати на стан суспільства. Потреба в розвагах з’являється відразу після задоволення первинних потреб. Задоволеність їх якістю та доступністю є для людини індикатором його соціального стану, а для суспільства - показником розвитку економіки країни в цілому та зокрема соціальної сфери. Загалом специфіка об’єктів видовищно-розважальних послуг визначається їх профілем, спеціалізацією та доступністю для відвідування (табл. 1). Зазначені критерії є визначальними в питаннях управління та просування даних об’єктів.

У туристичних дестинаціях спостерігається підвищена концентрація організацій індустрії дозвілля і розваг (надалі - ІДР), обумовлена історичними особливостями розвитку країни та соціальною значимістю курортної діяльності.

Таблиця 1. Види об’єктів розважальної інфраструктури [1]

Класифікаційна ознака Типи об’єктів розважальної інфраструктури Приклади
Основна спеціалізація Видовищно-розважальна діяльність Концертні зали, музеї
Азартні ігри Казино, букмекерські контори
Оздоровча діяльність Басейни, спа-салони
Паркова діяльність Парки відпочинку та культури
Організація активного відпочинку Боулінг, дискотеки
Профіль центру розваг Сімейний Атракціони, спортивно-ігрові комплекси
Дитячий Дитячі ігрові майданчики
Дорослий Казино, нічні клуби
Спосіб розташування Outdoor Тематичні парки, ковзанка
Indoor Аквапарки, театри
Доступність Камерні Ресторани та елітні клуби
Масові Кінотеатри, парки

Для туристів розважальні послуги є невід’ємною складовою туристичного продукту, що формують їх уявлення про сучасність курорту та впливають на остаточне враження про якість проведеного відпочинку. Для місцевих мешканців, різноманітні та якісні розважальні послуги надають можливість задовольнити як різнобічні потреби туристів, так і власні запити.

Отже, місцеві жителі не тільки отримують додатковий дохід від продажу цих послуг, що перевершує аналогічну пропозицію в інших регіонах країни, але й сприяють підвищенню лояльності туристів.

Складність діяльності підприємств (організацій, закладів тощо) ІДР у туристичних дестинаціях, їх динамічність, зростання ступеня ризику вимагають фундаментальних досліджень у напрямку оцінки їх ефективності. В процесі оцінки економічної ефективності функціонування підприємств ІДР у туристичних дестинаціях першочергово мова йде про оцінку ефективності основних послуг. При цьому підході, важливим моментом є можливість оцінки потенційної ефективності, тобто досягнення максимального ефекту від повного завантаження виробничих потужностей та проведені всього комплексу заходів, спрямованих на підвищення ступеня використання задіяних видів ресурсів - трудових, матеріальних і фінансових.

Із урахуванням вище викладеного можливе, на наш погляд, наступне трактування економічної ефективності діяльності підприємств ІДР у туристичній дестинації: економічна ефективність - це здатність підприємства створювати економічний ефект, як в пік масової завантаження (високий сезон), так і в міжсезоння.

При відборі показників оцінки економічної ефективності необхідно дотримуватися дотримання наступних принципів відбору:

  1. «ув’язка» з метою функціонування підприємства ІДР у туристичній дестинації;
  2. схильність до впливу туристичної дестинації;
  3. однозначність;
  4. результативність;
  5. можливість кількісної оцінки;
  6. чутливість (показник повинен відображати навіть незначні зміни в якості послуг підприємств ІДР в туристичній дестинації) [2].

Значна кількість соціально-економічних факторів, які впливають на рівень ефективності, створюють вагомі проблеми для розробки та практичного застосування систем оцінки різних аспектів діяльності, що становлять і визначають ефективність. В якості основних компонентів (аспектів) кінцевого результату підприємств ІДР організацій, які підлягають оцінці, пропонуємо розраховувати економічну, рекреаційну та соціальну ефективність.

Схему формування комплексного оцінювання ефективності діяльності підприємств ІДР наведено на рис. 1.

Формування комплексної оцінки ефективності діяльності підприємства ІДР
Рис. 1. Формування комплексної оцінки ефективності діяльності підприємства ІДР

Як відомо, універсальних економічних показників не існує, тому підвищення реальності й інформативності результатів аналізу економічної ефективності діяльності підприємства ІДР може бути досягнуто лише при використанні системи показників, кожен із яких відображає окремий її аспект.

Проблема формування такої системи - одна із найбільш актуальних та складно вирішуваних, тому неминуче виникає в процесі оцінювання ефективності підприємства ІДР. Вважаємо, що з метою усунення вищенаведеної проблеми, розроблена система аналітичних показників повинна відповідати основним кваліметричним принципам: необхідності та достатності для всебічної оцінки діяльності підприємства.

Для оцінки ефективності діяльності підприємств ІДР пропонуємо коефіцієнт економічної ефективності (Кек), який відображає вплив двох факторів:

  1. ефективності використання матеріально-технічної бази, тобто впливовість виробничого потенціалу (Кевп);
  2. ефективності поточних витрат на проведення розважальної діяльності (Кепв). Із метою проведення оцінки пропонується факторна мультиплікативна модель:

Кек = Кевп∙Кепв   (1)

Вважаємо, що розрахунок впливу ефективності використання ресурсів і поточних витрат може бути здійснений також методом елімінування з використанням методу абсолютних різниць. Даний підхід дозволяє в подальшому виокремити вплив факторів більш низького порядку з метою визначення резервів підвищення ефективності діяльності підприємств ІДР.

Список використаних джерел

1. Leiper N. Tourism Management. 3d edition. Sidney: Pearson Education Australia, 2004. 455 p.
2. A Practical Guide to Tourism Destination Management. URL: https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284412433.