Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Пантелеймоненко А.О., Кабачинський М.І.
Сталий розвиток економіки. - 2012. - №1(11). - С.149-155.

Про модель обслуговуючого кооперативу у сфері зеленого туризму України

Анотація. На основі комплексу застосованих методів (аналізу, синтезу, порівняння, абстрактно-логічного та ін.) підтверджено доцільність створення в Україні обслуговуючих кооперативів власниками сільських садиб, задіяних у галузі зеленого туризму. Акцентовано увагу на перевагах названих кооперативів, що можуть стати вдалим доповненням представницьких організацій (спілок, асоціацій, федерацій) у сфері зеленого туризму.

Ключові слова: зелений туризм, екотуризм, сільський туризм, агротуризм, обслуговуючі кооперативи, зайнятість сільського населення.

Постановка проблеми. Останнім часом дедалі більшої популярності в Україні набуває вид туризму, пов'язаний з відпочинком у сільській місцевості. Це відносно новий вид туризму, що швидко поширюється у світі. Суть такого туризму полягає у відпочинку в приватних господарствах сільської місцевості (агрооселях), що приваблюють своєю недоторканою природою, пам'ятками історії та культури. Перебування у мальовничих куточках країни позитивно впливає на фізичний і моральний стан людини, оскільки включає у себе чинники, що надають оздоровчий, пізнавальний та естетичні ефекти. Такого роду відпочинок особливо потрібний для жителів великих міст. Згідно з офіційними статистичними даними Всесвітньої туристичної організації «зелені» подорожі займають від 7 до 20% у загальному об'ємі туристичних поїздок [4].

Такий вид туризму в Україні називають «зеленим». Його без перебільшення можна віднести до перспективних видів вітчизняного сільського бізнесу. Проте вже сьогодні підприємливі селяни мають безліч проблем, пов'язаних із його веденням, що суттєво уповільнює розвиток «зеленого туризму». Беручи до уваги багаторічний міжнародний досвід, слід зауважити, що вирішення багатьох з цих проблем можуть взяти на себе спеціалізовані обслуговуючі кооперативи. Саме названі кооперативи, для селян задіяних у сфері «зеленого туризму», здатні стати надійним інструментом у пошуку інвестицій, постачанні необхідних товарів, наданні консультаційної та рекламної підтримки, управлінні від імені власника житлом, що здається в оренду та інших, важливих господарських питаннях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи існуючі публікації щодо розвитку «зеленого туризму» в Україні, слід зазначити, що вони в основному зосереджені на сутності, або на його соціально-економічному значенні. Названим аспектам присвятили свої праці О. Галич, В. Іванова, П. Кузик, С. Кузик, Г. Постна, М. Рутинський, І Шевченко та інші [2; 7; 9; 11]. При цьому особливості господарської діяльності суб'єктів, задіяних у сфері «зеленого туризму» та переваги їхньої співпраці між собою, ще не знайшли відображення в українській економічний літературі.

Постановка завдання. Беручи до уваги цю обставину, вважаємо за необхідне сформулювати таку мету даного дослідження: з'ясувати сутність та проблеми розвитку «зеленого туризму» в Україні, і на цій основі розробити модель обслуговуючого кооперативу, орієнтованого на вирішення господарських проблем, характерних для цієї сфери туристичного бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз української економічної літератури та відповідних нормативно-правових актів свідчить про те, що поняття «зелений туризм» є узагальнюючим для таких видів туризму як «екотуризм», «сільський туризм». Коротко охарактеризуємо види «зеленого туризму». Так, екологічний туризм - це пізнавальний і відпочинковий вид туризму, зосереджений на природних (мало змінених людиною) територіях, який передбачає заняття різними формами активної рекреації у природних ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу [7, с.122]. Сільський туризм (rural tourism) - це вид проведення вільного часу у формі стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (у селах, на хуторах, у зручних селянських будинках) з можливістю недалеких радіальних виїздів чи походів [7, с.122].

Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з поняттям «агротуризм». Дійсно, між ними багато паралелей. Але, притримуючись прийнятої у світі класифікації, знак рівності між названими термінами ставити не можна. Поняття «сільський туризм» за змістовним наповненням значно ширше за «агротуризм». Можна стверджувати, що агротуризм є однією з найпоширеніших (особливо в країнах з фермерською організацією агробізнесу) форм сільського туризму. Агротуризм - вид сільського туризму як пізнавального, так і відпочинкового характеру, зосереджений на сільських територіях, який передбачає використання сільського (фермерського) господарства з метою рекреації, освіти чи активного залучення до традиційних форм господарювання. Агротуризм завжди включає винаймання сільського помешкання.

Розрізняють дві базові форми агротуризм:

а) винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо у межах господарства;
б) розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до господарства, наприклад, у кемпінгах та наметах.

Агротуризм, таким чином, виступає спрощеною формою сільського туризму. У ньому індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста [7, с.121-122].

Сутність зеленого туризму полягає, не тільки у здійсненні рекреативно-культурної функції, але й забезпечує реалізацію економічної місії, що полягає у підвищенні зайнятості сільського населення шляхом активізації аграрного підприємництва, сприяє зростанню доходів сільських мешканців та їх життєвого рівня у цілому, розвитку сільськогосподарського виробництва та продовольчого ринку, що відповідає цілям ринкової трансформації аграрного сектора [3]. Плюс уже в тому, що користь від ведення цього виду діяльності отримують всі учасники процесу: селяни, їхні гості, весь населений пункт, та, власне, держава.

Селянам зелений туризм дає поліпшення умов і якості життя, розширює сферу зайнятості, дає додатковий заробіток. При цьому їхні прибутки надходять не тільки від здавання у найм приміщень для проживання, а й від безпосередньої реалізації власних сільськогосподарських продуктів, приготування з них їжі для гостей, прокату спортивного та рибацького знаряддя, продажу ремісничих та інших виробів. Кошти приносить також знайомство з місцевими традиціями, культурою та природою, організація розваг (катання на бричці, конях, човні, спостереження за птахами, рибальство тощо), залучення городян до екзотичних для них робіт на городі, пасіці, у полі, біля худоби.

Зростання достатку окремо взятої родини приносить користь і всій сільській громаді. Збільшення потоку туристів спонукає розвиток підприємництва, розбудову інфраструктури села (доріг, транспорту, очисних споруд, засобів зв'язку, місць для відпочинку та розваг тощо), активізуватиме діяльність громади у відродженні та збереженні культурної спадщини [15].

Законодавчою базою України щодо розвитку сільського зеленого туризму є Закон України «Про туризм», «Про особисте селянське господарство», Господарський Кодекс України та інші нормативно-правові акти. Проект Закону України «Про сільський зелений туризм» знаходиться на розгляді у Верховній Раді України (зареєстрований за №3467 від 12.04.2007 p.).

За визначенням фахівців, найбільш пріоритетними районами для розвитку сільського зеленого туризму в Україні є такі:

- західний регіон - Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька області;
- південний регіон - АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області;
- центральний і північний регіони - Київська, Полтавська, Чернігівська області [10].

У цілому зеленим туризмом охоплено більшість областей України. Ще у 1996 р. ініціаторами розвитку зеленого туризму з різних регіонів було зареєстровано Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Це всеукраїнська громадська неприбуткова організація, метою якої є популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури та самозайнятості сільського населення, збереження культурної спадщини та навколишнього середовища України. Сьогодні відділення та осередки Спілки діють у 15 областях країни. їх наявність у розрізі окремих регіонів демонструє рис. 1.

Структура Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в України
11 обласних відділень (Тернопільське, Волинське, Херсонське, Донецьке, Харківське, Дніпропетровське, Запорізьке, Івано-Франківське, Львівське, Одеське, Сумське), 3 обласних осередків (Вінницький, Черкаський, Закарпатський), 1 обласний центр сільського зеленого туризму (м. Київ)
Рис. 1. Структура Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в України

Джерело: [13].

Крім цього в Україні діє і Всеукраїнська громадська організація «Федерація сільського туризму України», яку очолює народний депутат України Володимир Кафарський. Акцентуючи на складності перших кроків становлення зеленого туризму в Україні він зазначає: «Потрібна допомога держави в цьому напрямку. І коли це все стане на ноги, тоді піде віддача, але на сьогоднішній день треба допомогти. Елементарна річ - фонд кредитування, який на 4-5 років по низьких процентних ставках дає кредити для оформлення оцих садиб. А за рахунок чого розробляти методичні рекомендації? А за рахунок чого формувати, моделювати навчання? Село поки що не стало на ноги і не може це все проплатити. На перших порах мав би хтось допомогти. Ми це все робимо на громадських засадах» [8].

Для ілюстрації рівня розвитку зеленого туризму в Україні наведемо дані щодо окремих її регіонів. Передусім слід зазначити, що певний поступ зелений туризм має на території Закарпаття. Так, у Берегівському районі зосереджено 45 агроосель, Великоберезнянському - 9, Виноградівському - З, Воловецькому - 23, Свалявському - 18, Перечинському - 19, Міжгірському - 8, Рахівському - 10, Тячівському - 2, Ужгородському - 2, Хустському - 30 [12]. Всього у регіоні активно пропонують свої послуги 169 садиб (за даними Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні на Закарпатті зосереджено понад 300 агроосель). Не менш ініціативною, у цьому зв'язку, є і Івано-Франківська область. На її території понад 300 таких осель [5].

На Львівщині Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні вдалося інвентаризувати близько 90 агроосель. Проте, за словами голови Львівського обласного відділення Юрія Зінька, «лише у Сколівському районі їх є 125... Поки що повної інвентаризації зелених садиб ми не проводили. Та за приблизними підрахунками, їх на Львівщині близько 250» [5].

За підрахунками Хмельницької обласної державної адміністрації, станом на 1 червня 2011 р. в області функціонує 95 агроосель, що задіяні у сфері сільського зеленого туризму. У розрізі районів названої області дані щодо агроосель є такими: у Білогірському їх діє 4, Волочиському - 1, Городоцькому - 4, Деражнянському - 1, Дунаєвецькому - 1, Ізяславському - 1, Кам'янець-Подільському - 52 (з них 15 зареєстрованих), Новоушицькому - 20, Славутському - 1, Старосинявському - 1, Шепетівському - 10. Одноразово агрооселі області можуть забезпечити прийом 704 осіб.

Загальну кількість агроосель, що приймають туристів у Полтавській області, як і в інших регіонах, визначити важко, оскільки основна їх частина (за різними оцінками, до 80-90%) перебуває «у тіні», тобто є незареєстрованою. За даними відділу з питань туризму і курортів Полтавської обласної державної адміністрації, як садиби зеленого туризму в даний час зареєстровано 40 агроосель у різних районах Полтавської області [2].

На Херсонщині, за нашими підрахунками, найбільш активними є 23 «зелені» садиби [6].

У Криму багато прикладів звернення до цієї прибуткової галузі туризму, зокрема, у Бахчисарайському, Чорноморському та Білогірському районах. Останнім часом з'явилося багато об'єктів, де можна з користю провести час. Це кінські ферми в с. Лучисте під Алуштою, в с Сонячна долина під Судаком, с Приморське під Феодосією; віслюча ферма «Диво-віслюк» і рибальське село «Чорне каміння» в с Червоний мак Бахчисарайського району; «Парк птахів» під Сімферополем; страусині ферми в Сімферопольському, Джанкойському районах і в Керчі; приватні дегустаційні зали; садиби з рідкісними породами птахів, домашніх тварин, рослинами на подвір'ї і багато іншого. Подібні об'єкти стають візитною карткою сільського регіону, приваблюють туристів і сприяють розвитку соціальної інфраструктури села [11, с.12].

На жаль, складно відобразити об'єктивну картину щодо кількості агроосель, задіяних у сфері зеленого туризму. У цьому зв'язку можна цілком погодитися з висновком вчених з Полтавської державної аграрної академії, які зазначають: «Проблема статистики й обліку садиб, які пропонують зелений туризм, ускладнена тим, що поняття сільського зеленого туризму і агрооселі не визначено остаточно в українському законодавстві, і надто часто агрооселями називають туристичні комплекси, які за своєю суттю ними не є (наприклад, невеликі приватні готелі у сільській місцевості або навіть і у містах). Тому фактично облік і статистика сільського зеленого туризму зараз не проводиться повною мірою, що і заважає повноцінно визначити масштаб розвитку цього виду туризму». А також, слід згадати й те, що окремі власники агроосель не маючи впевненості у своїх економічних можливостях і ведучи безсистемну діяльність, офіційно не заявляють про себе. Це також є не останнім чинником, що заважає сформувати цілісну картину про масштаби зеленого туризму в Україні.

Віддаючи належне кількісним показниками, що характеризують український зелений туризм слід зауважити, що він, на жаль, не набув системного характеру і має цілий ряд невідкладних проблем, що потребують вирішення для переходу цього бізнесу на європейський рівень. До таких проблем слід, передусім, віднести:

- відсутність належного правового забезпечення розвитку сільського зеленого туризму;
- неналежний рівень розвитку сільської інфраструктури (передусім непоодинокі випадки незадовільного стану сільських доріг, що забезпечують рух до агроосель);
- низький рівень забезпеченості автомобільних доріг туристичною, сервісною та інформаційною структурою;
- неналежний стан великої кількості об'єктів історико-культурної спадщини, недостатнє фінансування ремонтно-реставраційних робіт, відсутність облаштування та під'їзних шляхів до них;
- нестійкий, а часом і повністю відсутній мобільний зв'язок у сільській місцевості;
- повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток сільського зеленого туризму;
- невизначеність щодо схем кредитування, оподаткування, тарифів на житло та послуги;
- недостатня підтримка рекламування сільського зеленого туризму на внутрішньому та міжнародному ринках туристичних послуг;
- відсутність виваженої маркетингової політики в сфері сільського туризму;
- низький рівень кадрового забезпечення щодо діяльності сфери сільського туризму.

Зазначене вище красномовно свідчить про те, що зелений туризм в Україні потребує не тільки прийняття Закону України «Про сільський зелений туризм», а й комплексної, глибоко продуманої програми для його ефективного розвитку, що є важливою складовою у вирішенні питань зайнятості та підвищення рівня життя населення, а також відродження, збереження і розвитку місцевих народних звичаїв, промислів, пам'яток історико-культурної спадщини.

При цьому слід зауважити, що будь-яка підтримка з боку держави не матиме очікуваних результатів без активної позиції самих селян, без їх самоорганізації щодо вирішення хоча б частини з числа названих проблем. А надійним і вивіреним часом інструментом для їх подолання можуть стати обслуговуючі кооперативи у галузі зеленого туризму.

Обслуговуючі (сервісні) кооперативи у міжнародній практиці неодноразово доводили свою доцільність як засіб самодопомоги населення щодо вирішення найрізноманітніших господарських проблем. Саме тому пропонуємо до розгляду загальну характеристику обслуговуючого кооперативу у галузі зеленого туризму. Передусім зауважимо, що пропозиція щодо заснування таких кооперативів не зумовлена бажанням створити альтернативні організації спеціалізованим туристичним представницьким об'єднанням, що вже діють в Україні. Навпаки, як показує багаторічний міжнародний досвід, обслуговуючий кооператив і спілка (асоціація, федерація) можуть взаємодоповнювати одне одного, виконуючи свої статутні завдання.

Так, якщо основними форми роботи Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні є проведення конференцій, виставок, фестивалів, тренінгів, круглих столів у регіонах України, видання журналу, посібників та інших інформаційних матеріалів [13], то обслуговуючий кооператив може надавати цілий спектр послуг, пов'язаних з безпосередньою господарською діяльність кожного члена-власника агрооселі як учасника бізнесу у сфері зеленого туризму. Розглянемо детальніше переваги пропонованого обслуговуючого кооперативу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика основних ознак представницьких організацій (асоціацій) та обслуговуючих кооперативів для розвитку «зеленого туризму»
Спілка (асоціація чи федерація) Кооператив
Відносно проста процедура організації та нескладний механізм функціонування Вимагає певних зусиль щодо організації та поточної ефективної діяльності
Неприбутковий статус
Виконує лише представницькі функції і не має права здійснювати господарську діяльність Може здійснювати господарську діяльність і надавати широкий спектр послуг для членів кооперативу
Має ризики виникнення проблем несплати членських внесків, у разі нечіткого дотримання статутних завдань Діє за принципом «сплата членського внеску - надання заявленої послуги», що скорочує випадки несплати внесків членами
Може залучати зовнішні цільові кошти (гранти, зворотна і незворотна фінансова допомога) на здійснення представницьких функцій визначених статутом Має можливість залучити зовнішні цільові кошти для ведення статутної господарської діяльності (гранти, зворотна і незворотна фінансова допомога)

Джерело: авторська розробка.

Аналізуючи інформацію табл. 1, слід зауважити, що обслуговуючий кооператив у сфері зеленого туризму законодавчо наділений значно більшими можливостями щодо реалізації інтересів його членів, ніж спілка (асоціація), завдяки праву на ведення господарської діяльності. А наявність у кооперативній практиці цільових членських внесків робить максимально прозорим процес фінансування членами послуг, яких вони потребують для організації ефективного сільського туристичного бізнесу.

Для кращого уявлення про можливості, що отримають власники агроосель - члени обслуговуючого кооперативу у галузі зеленого туризму, пропонуємо наступну порівняльну таблицю (див. табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика функцій Спілки сприяння розвитку зеленого туризму в Україні та пропонованої моделі обслуговуючого кооперативу для розвитку зеленого туризму
Спілка (статутні положення) Кооператив
Мета і завдання
Мета Спілки - Захист законних національно-культурних, творчих, економічних, правових та інших спільних інтересів своїх членів та сприяння розвитку в Україні руху за сільський зелений туризм.
Завдання:
- популяризація сільського зеленого туризму, як сприяння розвитку сільської інфраструктури;
- виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання українського народу;
- сприяння підвищенню зайнятості сільського населення.
Метою діяльності Кооперативу є збільшення доходів своїх членів шляхом надання їм послуг для ефективного ведення діяльності у сфері зеленого туризму. Кооператив створюється для обслуговування виключно своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва.
Функції
- організує семінари, конференції та інші заходи з питань розвитку сільського туризму;
- здійснює заходи щодо охорони навколишнього середовища;
- обмінюється досвідом та спеціалістами з аналогічними громадськими (неурядовими) зарубіжними організаціями;
- створює та координує діяльність регіональних відділень і місцевих осередків Спілки;
- засновує або вступає в міжнародні (неурядові) організації, підтримує прямі міжнародні контакти та зв'язки з різноманітними громадськими організаціями,
- укладає відповідні угоди, а також бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України;
- приймає участь у мистецьких фестивалях, виставках, туристичних святах, що пропагують духовну, історичну та культурну спадщину України;
- налагоджує та підтримує зв'язки з урядовими, громадськими, міжнародними, регіональними та іншими організаціями, які зацікавлені у соціальному розвитку села та сільського туризму в Україні;
- налагоджує та підтримує зв'язки з організаціями по охороні природи, пам'ятників, народних звичаїв;
- співпрацює з різноманітними туристичними, молодіжними, жіночими та іншими організаціями, які підтримують відпочинок на селі;
- здійснює необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи;
- публікує наукові доповіді, методологічні матеріали з практичного досвіду сільського туризму, як України так і інших держав;
- налагоджує та підтримує зв'язки з релігійними організаціями та конфесіями;
- забезпечує інформаційну роботу серед громадськості, проводить «круглі столи», прес-конференції.
- консультації з питань комерційної діяльності та управління;
- маркетингові та рекламні послуги;
- пошук інвестицій;
- придбання матеріалів (товарів) для членів кооперативу;
- управління від імені власника житловою нерухомістю;
- виконання комплексу послуг із збереження функціонування житлового та нежитлового нерухомого майна.
(Функції кооперативу вказано згідно Класифікатора видів економічної діяльності України)

Джерело: авторська розробка на основі [14].

Характеризуючи загальні підходи до створення обслуговуючого кооперативу у сфері зеленого туризму зауважимо, що радіус дії названого обслуговуючого кооперативу може бути окреслений межами окремої області (можливо окремого району). Доцільно, щоб офіси відділень (осередків) Спілки сприяння розвитку зеленого туризму в Україні (далі Спілки) та офіс пропонованого обслуговуючого кооперативу знаходилися поряд. А при поєднанні працівниками Спілки функцій персоналу кооперативу - в одному приміщенні. Логічно, щоб члени названої Спілки були одночасно і членами обслуговуючого кооперативу (рис. 2).

Схема взаємозв'язків між Спілкою, кооперативом і їх членами у межах окремого регіону (області, району) України
Рис. 2. Схема взаємозв'язків між Спілкою, кооперативом і їх членами у межах окремого регіону (області, району) України

Джерело: авторська розробка.

Показово, що в українській практиці вже є спроби втілити кооперативну ідею у галузь зеленого туризму. Так, у 2003 р. активістами кредитної спілки «Громада» був створений кооператив з розвитку сільського зеленого туризму «Оберіг Херсонщини». Кооператив в основному спеціалізується на розробці нових туристичних продуктів. Взаємовигідне партнерство з названою кредитною спілкою та дорадчою службою сприяло формуванню нових сільських туристичних маршрутів.

Оцінюючи роботу кооперативу «Оберіг Херсонщини» Олена Башмакова, голова кооперативу і голова Херсонського обласного відділення Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні зазначила: «Успіх нашої моделі розвитку сільського зеленого туризму базується на партнерстві багатьох громадських організацій» [1]. Та не зважаючи на позитивний досвід представників зеленого туризму Херсонщини, він не є достатньо вивченим з науково-практичної точки зору і невідомий для більшості селян власників агроосель з інших регіонів України.

Продовжуючи тему переваг кооперативної самодопомоги для сільського населення у галузі зеленого туризму слід зауважити, що при допомозі спеціалізованих обслуговуючих кооперативів селяни можуть частково (а при адресній допомозі з боку держави повністю) вирішити проблему якості доріг, що ведуть до їх агроосель, забезпечити свої населені пункти «дешевими» альтернативними джерелами електроенергії (використання енергії сонця, вітру, біогазу), а також стійким мобільним зв'язком тощо.

Висновки з проведеного дослідження. Зелений туризм як окрема самостійна галузь, незважаючи на численні проблеми і труднощі, поступово утверджується в Україні. Значна частина її регіонів характеризується певним поступом у цій перспективній справі. При цьому, прискорення розвитку зеленого туризму в українській практиці значною мірою залежить і від державної підтримки, і від господарської ініціативи підприємливих селян, які вбачають у ньому шлях до власного добробуту. А втіливши таку ініціативу в організації і діяльності спеціалізованих обслуговуючих кооперативів власники «зелених» осель зможуть наблизити пропонований власним і зарубіжним туристам сервіс до загальноєвропейського рівня.

Бібліографічний список

1. Башмакова О.М. Кооператив «Оберіг Херсонщини»: модель розвитку сільського туризму / О.М. Башмакова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.artkavun.kherson.ua/ua-kooperativ_oberg_hersonschini__model_rozvitku_slskogo_turizmu.htm.
2. Галич О.А. Зелений туризм: сутність та перспективи розвитку на Полтавщині / О.А. Галич, І.В. Шевченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/galych.htm.
3. Гловацька В.В. Розвиток підприємництва в системі становлення сільського (зеленого) туризму / В.В. Гловацька [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://turizmoznanie.org.ua/pidpryemnyctva_silskogo_zelenogo.html.
4. Зелений туризм [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wikipedia.org/wікі/Зелений туризм.
5. Зінько Ю. До 250 агроосель є на Львівщині, але у деяких сусідів - більше / Ю. Зінько [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lviv.expres.ua/main/2011/05/03/44331.
6. «Зелені» садиби [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eco.ks.ua/tourism.htm.
7. Іванова В.Г. «Сільський туризм» як категорія науки адміністративного права та законодавства України / В.Г. Іванова // Право і суспільство. - 2010. - №3. - С.119-125.
8. Кафарський В. Сільський туризм врятує село від вимирання / В. Кафарський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/5/3055.html.
9. Кузик С.П. Суспільно-економічне значення сільського зеленого туризму в контексті сучасних пріоритетів розвитку сільських територій України / Кузик С.П., Рутинський М.Й., Кузик П.С [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/kuzyk.htm.
10. Мельниченко С.В. Соціально-економічне значення та проблеми розвитку сільського зеленого туризму в Україні / С.В. Мельниченко, А.Ю. Єременко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/melnychenko.htm
11. Постна Г. Сільський зелений туризм / Г. Постна // Ринок праці і зайнятість населення. - 2010. - №2. - С.11-12.
12. Сільські садиби [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.transcarpathiatour.com.ua/village_ua.html.
13. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.magdalynivka.dp.ua/eco_turism/spilka.
14. Статут Спілки сприяння розвитку зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.greentour.com.ua/ukrainian/union/rules/.
15. Яка кому користь від «зеленого» туризму? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zemreforma.info/index.php?option=com_content&view=article&id=351:-lr-&catid=40:2009-06-23-08-56.

Аннотация. На основе комплекса примененных методов (анализа, синтеза, сравнения, абстрактно-логического и др.) подтверждена целесообразность создания в Украине обслуживающих кооперативов владельцами сельских усадеб, задействованных в сфере зеленого туризма. Акцентировано внимание на преимуществах названных кооперативов, которые могут стать удачным дополнением представительских организаций (союзов, ассоциаций, федераций) в сфере зеленого туризма.

Ключевые слова: зеленый туризм, экотуризм, сельский туризм, агротуризм, обслуживающие кооперативы, занятость сельского населения.

Annotation. Based on a set of the techniques employed (analysis, synthesis, comparison, logical and abstract, etc.) had been confirmed the feasibility of establishing a Ukrainian service cooperatives owned rural had been estates involved in green tourism. The benefits of these cooperatives, had been accentuated which may be a good complement of representative organizations (unions, associations, federations) in green tourism.

Key words: green tourism, ecotourism, rural tourism, agritourism, service cooperatives, employment of the rural population.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.