Піскунова Ю.О.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.573-576.

Механізми розвитку туристичних територій в умовах зміни основної місії органів місцевого самоврядування

Сучасні реформи на регіональному й місцевому рівні характеризуються дуже високою динамікою та зачіпають всі рівні сфери туризму, починаючи від концептуальних основ до питань реалізації практичних кроків. Фактично відбувається переосмислення самих завдань та цілей, що стоять перед органами місцевого самоврядування, а тому і зміна їхньої основної місії в громадянському суспільстві: від органів, що виконують зовні сформовану для них стратегію до структур, які самостійно формують стратегії та обирають тактику розвитку і, найголовніше - відповідають за свої рішення, ефективність яких вимірюється якістю життя відповідних територіальних громад.

В минулі часи досить було просто управляти чи керувати територією, спрямовуючи зусилля на чітке досягнення планових показників, не замислюючись над їхньою доцільністю для конкретної території і не враховуючи альтернатив. За сучасних умов, простого управління (в традиційному його розумінні) вже зовсім недостатньо, воно лише один з інструментів господарювання на даній території. Органи місцевого самоврядування у відповідності до своєї основної місії мають використовувати значно ширший інструментарій, що лежить вже в площині управління регіональним і місцевим розвитком [5, с.56].

Сучасна світова наука містить чимало визначень поняття менеджмент. Так, М. Мескон зазначає, що менеджмент є процесом планування, організації, мотивації та контролю, що необхідно для формулювання та досягнення цілей організації. За П. Друкером, менеджмент - це суспільна наука, що має справу з поведінкою людини та громадських інститутів управління регіональним і місцевим розвитком [1; 2; 4].

Вочевидь, що класичні визначення управління територіями, регіонального менеджменту наведені в працях П. Друкера, М. Мескона, Ф. Хедоурі, розвинуті І. Салієм, Ю. Шаровим, багатьма вченими-регіоналістами: В. Семеновим, Д. Стеченком, О. Шаблієм тощо не враховують у повній мірі особливостей і специфіки діяльності органів місцевого самоврядування, а відтак в повній мірі не розкривають концептуальних положень управління регіональним і місцевим розвитком.

Розглядаючи надалі управління регіональним і місцевим розвитком як систему інноваційних управлінських відносин в регіональному або місцевому утворенні щодо задоволення місцевих інтересів членів відповідної територіальної громади, визначаємо три основні складові такого управління: територіальна громада, органи місцевого самоврядування, мистецтво управління [3, с.15].

При вмілому застосуванні інструментарію управління регіональним і місцевим розвитком населені пункти починають розвиватися цілеспрямовано та ефективно, дбаючи про економне та раціональне використання ресурсів території, у тому числі туристичних, використовуючи свої конкурентні переваги в ринковому середовищі та мінімізуючи ризики і невизначеності.

Зрозуміло, що знання механізмів, інструментів та підходів системи управління регіональним і місцевим розвитком, застосування цих знань в практиці діяльності українських територіальних громад є одним з визначальних факторів для розвитку місцевого самоврядування як публічної інституції з одного боку, а з іншого - для вільного розвитку на даних територіях підприємництва, у тому числі туристичного, що зрештою означає позитивний розвиток і територіальної громади, і держави в цілому.

Реально, українські територіальні громади фактично починають опрацьовувати тільки перші кроки на шляху вивчення та свідомого застосування технологій управління регіональним і місцевим розвитком в практику своєї повсякденної діяльності. Покращення технологій управління регіональним розвитком та імплементації набутих знань в практику управлінської діяльності органів місцевого самоврядування буде реальним, якщо розглядати управлінську діяльність органів місцевого самоврядування як комплекс знань, що покращують не тільки теоретичний рівень, а й дають змогу вирішувати конкретні ситуації і практичні проблеми.

Інакше кажучи, службовці територіальних громад мають усвідомити, що технології управління регіональним і місцевим розвитком - це саме той інструмент, який дозволить їм ефективно господарювати, а не просто проводити авральні дії і щось рятувати. Таким чином, шлях до розвитку територіальних громад - це розробка та впровадження ефективних інструментів місцевого самоврядування, здатних покращити можливості ресурсів території до розвитку підприємництва, у тому числі й у галузі туризму.

В тематичному розрізі середовищу територіальних громад на сучасному етапі можливо рекомендувати наступні інструменти:

1. управління територією на основі стратегічного планування з використанням власної ресурсної бази та в інтересах місцевих жителів;
2. маркетинг територій;
3. інвестиційна політика;
4. моніторинг та інструменти оцінки ефективності діяльності територіальних громад;
5. управління власністю територіальних громад та землею;
6. технології залучення громадськості;
7. управління територією через створення ефективної організаційної структури;
8. застосування персоналу як інструменту ресурсного розвитку територіальних громад [4, с.12-16].

Список використаних джерел

1. Державне регулювання сфери туризму України в контексті процесів євроінтеграції / За заг. ред. В.Г. Герасименко, О.Л. Михайлюк. К.: ФОП Гуляєва В.М., 2019. 332 с.
2. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке: учеб. пособие / Пер. с англ. М.: Изд. Дом «Вильямс», 2001. 272 с.
3. Салій І. Система управління Києвом: кризові явища та шляхи їх подолання // Економічний часопис-ХХІ. 2004. №1. С.15-17.
4. Семенов В.Ф., Нєчева Н.В. Макроекономічний контекст ефективного управління персоналом підприємств курортно-рекреаційної сфери: монографія. Одеса: Бондаренко М.О., 2019. 258 с.
5. Семенов В.Ф., Герасименко В.Г., Горбань Г.П., Богадьорова Л.М. Управління регіональним розвитком туризму: навчальний посібник. Одеса-Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2011. 225 с.
6. Шаров Ю. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во УАДУ, 2001. 302 с.